Постанова
від 06.05.2024 по справі 911/2557/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2024 р. Справа№ 911/2557/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.;

представників сторін

від позивача: Розпаченюк А.С.,

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41»

на рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2023

у справі №911/2557/23 (суддя Стаднік Є.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг»

до Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41»

про стягнення 762 814,15 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» (далі - ТОВ «Київенерго-борг», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» (далі ПАТ «ШБУ №41», відповідач) про стягнення 762 814,15 грн основного боргу за поставлену теплову енергію у період з 01.01.2003 по 30.04.2018.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором від 01.11.1998 №810346, який укладений між відповідачем та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (далі - АЕК «Київенерго»), в частині оплати спожитої теплової енергії у встановлений строк. Позивач вказує, що набув прав кредитора у відповідному зобов`язанні, оскільки придбав відповідні майнові права на аукціоні з продажу майна первісного кредитора - АЕК «Київенерго».

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» 762 814,15 грн основного боргу, а також 11 442,21 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд вказав, що відповідач протягом спірного періоду здійснював оплати, що впливало на кінцеве сальдо розрахункового періоду. Зокрема, станом на 01.01.2017 початкове сальдо склало 138 719,08 грн і фактично становило борг за попередній розрахунковий місяць - грудень 2016 року, у якому вартість спожитої теплової енергії становила суму 138 719,08грн. Однак, у подальшому протягом листопада 2017 року лютого 2018 року відповідачем сплачено 341 462,34грн, чим погашено борг за відповідний місяць - грудень 2016 року, а також борг за спожиту теплову енергію у січні 2017 року та частково у лютому 2017 року. Отже, фактично у даній справі заявлено вимоги про стягнення боргу, що виник за період споживання теплової енергії лютий 2017 року та квітень 2018 року. При цьому, у листопаді 2017 року і лютому 2018 році відповідачем вчинялись дії, які свідчать про переривання перебігу позовної давності, зокрема, частково сплата боргу, визнання боргу у заяві станом на 14.11.2017.

До закінчення трьохрічного строку позовної давності за вимогами щодо сплати спожитої теплової енергії включно по жовтень 2017 року, перебіг якої перервався та почав свій перебіг заново у листопаді 2017 року (відповідач визнав борг у заяві, яка надійшла до АЕК «Київенерго» 15.11.2017) та закінчувався би у листопаді 2020 року, за виключенням вимог щодо виконання зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії у лютому 2017 року, позовна давність за якими сплила у лютому 2021 року (враховуючи часткову оплату у лютому 2018 року) та за вимогами з оплати спожитої теплової енергії у листопаді 2017 року і квітні 2018 року, яка сплинула у грудні 2020 року травні 2021 року. Однак на території України з 12.03.2020 оголошено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», дія якого неодноразово продовжувалась численними постановами Кабінету Міністрів України. Поряд з цим, до закінчення карантину Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого у подальшому неодноразово продовжувався і триває на момент розгляду справи.

При цьому, п.12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України установлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, ст.ст.257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, у відповідності з п.19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, зокрема, ст.ст.257-259 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

За таких обставин, суд зазначив, що відсутні підстави вважати, що у даній справі позовна давність позивачем пропущена за заявленими вимогами, у зв`язку з чим, задовольнив заявлені вимоги у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Шляхово-будівельне управління №41» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2023 скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відсутні підстави вважати, що у даній справі позовна давність позивачем не пропущена, оскільки судом не вірно визначено період за який виник основний борг за поставлену теплову енергію у сумі 762 814,15 грн.

Скаржник зазначає, що відповідно до довідки про стан розрахунків сальдо на кінець періоду 01.01.2017 становить 280 511,878 грн, сальдо на кінець періоду 01.02.2017 становить 383 384,67 грн. Отже, на думку апелянта, враховуючи карантинні обмеження, які почали діяти з 12.03.3030 відповідач мав звернутися з позовом про стягнення основного боргу за поставлену теплову енергію за період по лютий 2017 до 01.03.2020.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 04.03.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, позивач зазначив, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем на момент звернення з позовом до суду не пропущений встановлений ст. 257 ЦК України строк позовної давності, оскільки на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та дії воєнного стану строки, визначені, зокрема, ст.ст.257,258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого стану. Проте, станом на дату подання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №810346 від 01.11.1998 до Господарського суду Київської області ні карантин, ні воєнний стан в Україні не були скасовані або припинені.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2023 для розгляду апеляційної скарги у справі №911/2557/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 витребувано невідкладно у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2557/23.

27.12.2023 на адресу Півнінчного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/2557/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» на рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2023 у справі №911/2557/23 залишено без руху.

17.01.2024 представником Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» подана заява про усунення недоліків з доказами наявності електронного кабінету та доказами надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів до ТОВ «Київенерго-борг».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» на рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2023 у справі №911/2557/23 та призначено до розгляду на 26.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 розгляд справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» на рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2023 у справі №911/2557/23 відкладено на 25.03.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 розгляд справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» на рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2023 у справі №911/2557/23 відкладено на 22.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 розгляд справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» на рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2023 у справі №911/2557/23 відкладено на 06.05.2024.

Явка представників сторін

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 06.05.2024, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений шляхом доставки електронного документа до електронного кабінету Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» та його представника, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного документа.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 06.05.2024 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі № 911/2557/23 залишити без змін.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.11.1998 між АЕК «Київенерго» (далі -енергопостачальна організація) та Відкритим акціонерним товариством «Шляхово-будівельне управління №41» (далі-абонент), назва якого у подальшому змінена, укладено договір №810346 на постачання теплової енергії в гарячій воді (далі-договір).

Відповідно до п.1.1 предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених договором.

Пунктом п.2.1 договору передбачено, що, при виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно п.2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до договору.

Одним із обов`язків абонента в силу п.2.3.2 договору є виконання умов та порядку оплати в обсягах і в терміни, які передбачені додатком №7 до договору.

Сторонами п.5.1 договору визначено, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом. При цьому, при відсутності приладів обліку або виходу його з ладу, кількість теплової енергії, що відпущена абоненту, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.

Пунктом 8.1 договору визначено, що такий договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Обсяг постачання теплової енергії визначений додатком №1 до договору «Обсяги постачання теплової енергії абоненту», тарифи на теплову енергію додатком №2, п.3 якого передбачено можливість змінення тарифів в період дії договору.

Порядок розрахунків за теплову енергію визначено додатком №4 до відповідного договору, п.4 якого встановлено, що абонентам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальною організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді; різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою енергією сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим.

Сторонами погоджено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту №4 за адресою: вул. Лепсе, 22-А, розрахункова група табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Відповідно до п.2 додатку №4 до договору, абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця або оформлює договір про заставу майна згідно Закону України «Про заставу як засіб гарантії споживаємої теплової енергії.

Як вбачається з додатку №8 до договору, постачання теплової енергії здійснюється на об`єкт відповідача гуртожиток, розташований у м. Києві по бул.Кольцова, 17б, який має опалювальну площу 4254м2 (особистий рахунок №810346).

Додатком №9 до відповідного договору сторони визначили теплові навантаження на вказаний об`єкт теплопостачання станом на 01.12.2013, а додатком №11 реквізити сторін договору.

Крім того, судом встановлено, що відповідач звертався до енергопостачальної компанії про внесення змін до договору з 03.10.2005 щодо теплового навантаження об`єкту.

Додатковою угодою від 10.09.2013 до договору від 01.11.1998 № 810346 на постачання теплової енергії у гарячій воді, що укладена між ПАТ «Київенерго» та ПАТ «Шляхово-будівельне управління №41» внесено зміни у договір, враховуючи зміну найменування відповідача та контактів осіб, уповноважених на узгодження всіх питань, пов`язаних із виконанням договору.

Також, судом встановлено, що відповідач у заяві, яка надійшла до ПАТ «Київенерго» 15.11.2017 та зареєстрована за №18/050КБК/19/1/160928, визнав та підтвердив наявність боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 616 650,88 грн станом на 14.11.2017 та запропонував укласти графік погашення заборгованості строком на 12 місяців.

Після визнання відповідачем суми заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді станом на 14.11.2017 у розмірі 616 650,88 грн, відповідачу було здійснено постачання теплової енергії у період з листопада 2017 року по квітень 2018 року на загальну суму 487 625,61 грн, що підтверджується обліковими картками (табуляграмами), якими визначено загальний обсяг споживання за відповідний період теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання. Відповідач у свою чергу здійснив часткове погашення заборгованості за вказаним договором, а саме за період з листопада 2017 по березень 2018 року на загальну суму 341 462,34 грн, у зв`язку з чим станом на час звернення з позовом до суду борг за спожиту теплову енергію за вказаним договором за відповідачем становить 762 814,15 грн.

У подальшому право вимоги дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію перейшло до позивача, ТОВ «Київенерго-борг».

Так, на підтвердження переходу до ТОВ «Київенерго-борг» прав кредитора за відповідним договором, позивачем надано протокол електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3, який відбувся 25.08.2021 з продажу майна в процедурі банкрутства Акціонерного товариства «К.Енерго» (далі АТ «К. Енерго», первісний кредитор, який є правонаступником АЕК «Київенерго»), а саме права вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги, відповідно до якого переможцем електронного аукціону стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ», яке у подальшому перейменовано у ТОВ «Київенерго-борг» (новий кредитор) відповідно до рішення загальних зборів товариства від 14.09.2021, яке зафіксовано протоколом №1/2021.

АТ «К.Енерго» та позивачем підписано акт про придбання майна на аукціоні, відповідно до якого позивачу передано майнові права на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на загальну суму 241 900 392,18 грн, у т.ч., як свідчить витяг з додатку №1 до акту, право вимоги на суму 762 814,15 грн до відповідача у справі.

У даній справі позивач стверджує, що направив відповідачу повідомлення про зміну кредитора, у якому повідомив про заміну кредитора та просив підписати акт звірки заборгованості; на підтвердження направлення якого відповідачу надано фіскальний чек від 10.12.2021.

Позивач у позовній заяві зазначив, що станом на день подання даної позовної заяви до суду заборгованість (невиконане зобов`язання) відповідача за спожиту теплову енергію, яка виникла до 01.05.2018 за договором від 01.11.1998 № 810346 не сплачена та станом на 01.08.2023 становить 762 814,15 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку розрахуватись за спожиту теплову енергію.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила), передбачено, що споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній, організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктами 23-28 Правил визначено, що порядок проведення розрахунків за спожиту теплову енергію, а пунктом 40 Правил передбачено, що споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач у заяві, яка надійшла до ПАТ «Київенерго» 15.11.2017 та зареєстрована за №18/050КБК/19/1/160928, визнав та підтвердив наявність боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 616 650,88 грн станом на 14.11.2017 та запропонував укласти графік погашення заборгованості строком на 12 місяців.

Після визнання відповідачем суми заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді станом на 14.11.2017 у розмірі 616 650,88 грн, відповідачу було здійснено постачання теплової енергії у період з листопада 2017 року по квітень 2018 року на загальну суму 487 625,61 грн, що підтверджується обліковими картками (табуляграмами), якими визначено загальний обсяг споживання за відповідний період теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання. Відповідач у свою чергу здійснив часткове погашення заборгованості за вказаним договором, а саме за період з листопада 2017 по березень 2018 року на загальну суму 341 462,34 грн, у зв`язку з чим станом на час звернення з позовом до суду борг за спожиту теплову енергію за вказаним договором за відповідачем становить 762 814,15 грн.

У подальшому право вимоги дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію перейшло до позивача, ТОВ «Київенерго-борг».

АТ «К.Енерго» та позивачем підписано акт про придбання майна на аукціоні, відповідно до якого позивачу передано майнові права на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на загальну суму 241 900 392,18 грн, у т.ч., як свідчить витяг з додатку №1 до акту, право вимоги на суму 762 814,15 грн до відповідача у справі.

Суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду справи, відповідач не заперечував обсягів постачання теплової енергії за відповідним договором та стану розрахунків.

Отже, факт споживання відповідачем протягом спірного періоду теплової енергії у визначеному обсязі є доведеним позивачем належними та допустимими доказами. В той же час, відповідач не спростував факту надання йому послуг за спірний період, а також не спростував заборгованості у сумі 762 814,15 грн.

Стосовно строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, як унормовано ст.257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки. При цьому, обчислення позовної давності здійснюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст.253-255 ЦК України, що передбачено ч.1 ст.260 ЦК України.

Частиною 1 ст.264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Згідно з ч.3 ст.264 ЦК України: після переривання перебіг позовної давності починається заново; час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Поряд з цим, ч.1 ст.262 ЦК України визначено, що заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

В силу ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У даній справі відповідач заявив про застосування позовної давності судом та просив відмовити у задоволенні позову з підстав пропущення такого строку.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Так, ч.5 такої статті встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Хоча у даній справі позивачем і здійснено розрахунки за договором, починаючи з січня 2003 року, і як вбачається з довідки про стан розрахунків за спожиту теплову енергію за договором, однак, фактично у даній справі розглядаються вимоги щодо стягнення боргу, який виник значно пізніше.

Так, з вказаної довідки вбачається, що відповідач протягом спірного періоду здійснював оплати, що впливало на кінцеве сальдо розрахункового періоду. Зокрема, станом на 01.01.2017 початкове сальдо склало 138 719,08 грн і фактично становило борг за попередній розрахунковий місяць - грудень 2016 року, у якому вартість спожитої теплової енергії становила відповідну суму 138 719,08 грн. Однак, у подальшому протягом листопада 2017 року та лютого 2018 року відповідачем сплачено 341 462,34 грн, чим погашено борг за відповідний місяць - грудень 2016 року, а також борг за спожиту теплову енергію у січні 2017 року та частково у лютому 2018 року. Отже, фактично у даній справі заявлено вимоги про стягнення боргу, що виник за період споживання теплової енергії лютий 2017 року та квітень 2018 року.

При цьому, у листопаді 2017 року лютому 2018 році відповідачем вчинялись дії, які свідчать про переривання перебігу позовної давності: частково сплата боргу; визнання боргу у заяві станом на 14.11.2017.

Отже, враховуючи встановлений сторонами у додатку №4 до договору строк виконання зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії, на момент подання заяви, якою визнано борг, у відповідача наступив строк виконання зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії включно по жовтень 2017 року і перебіг позовної давності за вимогами щодо виконання відповідних зобов`язань перервався визнанням боргу станом на 14.11.2017 у відповідному листі. Поряд з цим, після цього, відповідачем здійснена оплата за спожиту теплову енергію включно по січень 2017 року і частково здійснено оплату за лютий 2017 року у лютому 2018 році, що стало наслідком переривання строку позовної давності за вимогами з оплати спожитої теплової енергії за відповідний період - лютий 2017 року.

Таким чином, мало місце переривання строку позовної давності за відповідними вимогами і почався новий перебіг трьохрічного строк у позовної давності відповідно до ч.3 ст.264 ЦК України.

До закінчення трьохрічного строку позовної давності за вимогами щодо сплати спожитої теплової енергії включно по жовтень 2017 року, перебіг якої перервався та почав свій перебіг заново у листопаді 2017 року (відповідач визнав борг у заяві, яка надійшла до АЕК «Київенерго» 15.11.2017) та закінчувався би у листопаді 2020 року, за виключенням вимог щодо виконання зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії у лютому 2017 року, позовна давність за якими сплила б у лютому 2021 року (враховуючи часткову оплату у лютому 2018 року) та за вимогами з оплати спожитої теплової енергії у листопаді 2017 року і квітні 2018 року, яка б сплила у грудні 2020 року та травні 2021 року. Проте, на території України з 12.03.2020 оголошено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», дія якого неодноразово продовжувалась численними постановами Кабінету Міністрів України. Поряд з цим, до закінчення карантину Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого у подальшому неодноразово продовжувався і триває на момент розгляду справи.

При цьому, п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, ст.ст.257,258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, зокрема, ст.ст.257-259 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

Колегія суддів звертає увагу, що станом на дату подання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №810346 від 01.11.1998 до Господарського суду Київської області ні карантин, ні воєнний стан в Україні не були скасовані або припинені.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутні підстави вважати, що у даній справі позовна давність позивачем пропущена за заявленими вимогами.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що заявлені вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» на рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2023 у справі №911/2557/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2023 у справі №911/2557/23 слід залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» на рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2023 у справі №911/2557/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2023 у справі №911/2557/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 911/2557/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 09.05.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення06.05.2024
Оприлюднено10.05.2024
Номер документу118920670
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Судовий реєстр по справі —911/2557/23

Ухвала від 04.06.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

Постанова від 06.05.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Постанова від 06.05.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Ухвала від 22.04.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Ухвала від 25.03.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Ухвала від 18.01.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Ухвала від 08.01.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Ухвала від 13.12.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Рішення від 25.10.2023

Господарське

Господарський суд Київської області

Ейвазова А.Р.

Ухвала від 03.11.2023

Господарське

Господарський суд Київської області

Ейвазова А.Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні