Рішення

від 20.11.2023 по справі 911/2514/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2023 р. м. Київ

Справа № 911/2514/23

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТА-ВІС» про стягнення 249208,34грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (далі ТОВ «Київська обласна ЕК», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТА-ВІС» (далі ТОВ «НАФТА-ВІС», відповідач) про стягнення 249 208,34грн, у т.ч.: 228 643,22грн - основний борг за спожиту електричну енергії у період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року; 1 196,19грн - 3% річних за період з 20.06.2023 по 14.08.2023; 1829,16грн - втрати від інфляції за період з 20.06.2023 по 14.08.2023; 17 539,77грн пеня за період з 20.06.2023 по 14.08.2023.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором постачання електричної енергії споживачу №420088515 від 01.01.2021 щодо оплати спожитої електричної енергії в установлений договором строк (а.с.1-8).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.09.2023: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено строки подання учасниками заяв по суті (а.с.85-86).

Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 06.09.2023 о 10:26, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.88); поштове відправлення №0600044091191, яким копія вказаної ухвали, направлена відповідачу за адресою, яка відповідає вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.08.2023 (а.с.74) та яка не змінювалась, як свідчить інформація з відповідного реєстру і станом на 06.11.2023 (а.с.93), повернуто з довідкою відділення поштового зв`язку від 12.10.2023 (а.с.89-92), у якій причиною повернення вказано: «за закінченням терміну зберігання». Станом на 20.11.2023 даних про наявність у відповідача електронного кабінету у Єдиний судовій інформаційно-телекомунікаційній системі у суду не має, хоча відповідач, в силу ч.6 ст.6 ГПК України, зобов`язаний його зареєструвати.

Ухвала суду від 06.09.2023 направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень 06.09.2023, зареєстрована у реєстрі 07.09.2023 за №113268551 та оприлюднена 08.09.2023.

В силу ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

До прийняття рішення у даній справі відзиву на позов суд не отримав. При цьому, відповідно до ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Строк, встановлений ст.248 ГПК України для розгляду відповідної справи, закінчився.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у строк, визначений ч.7 ст.252 ГПК України, до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

Позивачу - ТОВ «Київська обласна ЕК» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.20218 №429 видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу ( а.с.10-11).

18.11.2020 відповідач (далі - споживач) приєднався до умов договору про постачання електричної енергії споживачу в редакції, що діє з 01.01.2021 (фактично з 01.10.2020) (далі -договір, а.с.12-20), на умовах, запропонованих ТОВ «Київська обласна ЕК» у комерційній пропозиції «Фактична» (далі - комерційна пропозиція, а.с.19-20), шляхом підписання заяви-приєднання (далі заява-приєднання, а.с. 23). Отже, відповідний договір, комерційна пропозиція та заява-приєднання разом підтверджують укладення сторонами договору, що за своєю правовою природою є договором постачання електричної енергії.

Відповідно до умов договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач - оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.2.1 договору).

Договором визначено, що обов`язковою умовою для постачання електричної енергії є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором ОСР договору споживача про надання послуг розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Як визначено п.2.3 договору, обсяг проданої споживачу електроенергії визначається ОСР та підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акта купівлі-продажу електричної енергії/акта приймання-передачі електричної енергії. При цьому, договірні величини (обсяги) постачання електроенергії встановлюються та коригуються відповідно до умов, визначених додатком №3 до договору (п.2.4 договору).

У відповідності до п. 3.1 договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена у заяві-приєднання, яка є додатком №1 до договору. У заяві-приєднання відповідачем зазначена дата початку постачання з 01.01.2021.

У п.5.1 договору встановлено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до договору.

Згідно п. 5.2 договору спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника, яка є додатком №2 до цього договору; до одного об`єкта споживання застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії. Сторонами узгоджено, що: ціна електричної енергії має вказуватись постачальником у рахунках на оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п.5.4 договору); розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.5. договору).

Договором передбачено, що: порядок оплати за електричну енергію встановлюється згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до договору; оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку і споживач не обмежується у праві здійснювати попередню оплату, оплату авансових та/або планових платежів за договором без отримання рахунку постачальника; з даними щодо складових ціни на електричну енергію, необхідними для визначення величин авансових та/або планових платежів, споживач може ознайомитись на веб-сайті постачальника; не отримання споживачем рахунку не звільняє споживача від виконання зобов`язань з оплати електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією (п.5.7 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов договору.

Як вказано у п.5.8 договору, у разі порушення споживачем строків оплати за договором, постачальник має право вимагати сплати пені, яка нараховується за кожен день прострочення оплати; споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до договору.

Згідно п. 13.1 договору: такий договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком №1 до договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника; термін дії вказаного договору не може бути більшим за термін дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що укладений споживачем з оператором системи розподілу.

Додатком №1 заявою-приєднанням від 18.11.2020 (а.с.23) визначена адреса об`єкту споживача, на який здійснюється постачання, - ресторан «Мисливській хутір» (Калинівка, Підлісна,1); ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z4109463431698.

Відповідно до комерційної пропозиції «Фактична», яка є додатком №2 до договору (а.с.19-20):

термін постачання - до 31.12.2020, проте зазначено, що постачання вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення вказаного терміну постачання жодною з сторін не буде письмово заявлено про припинення постачання, або перегляд умов комерційної пропозиції;

остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію;

споживач самостійно здійснює оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії оператору системи розподілу;

рахунок за фактично спожиту електричну енергію (остаточний розрахунок) надається постачальником споживачу не пізніше п`ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду, а надані постачальником рахунки підлягають оплаті споживачем протягом п`яти робочих днів з дати отримання;

розмір пені складає подвійну облікову ставку НБУ і споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення.

Також, судом встановлено, що 01.02.2021 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору (а.с.21-22), якою, у зв`язку з переходом споживача на користування персонально сторінкою «Кабінет юридичного споживача» для обміну даними, інформацією, отримання рахунків від постачальника, з метою проведення розрахунків за електричну енергію, узгодили: порядок проведення розрахунку, формування актів приймання-передачі електричної енергії, актів звіряння рахунків, їх підписання електронним цифровим підписом сторін, направлення попередження про припинення постачання електричної енергії.

Позивачем до поданої позовної заяви надано рахунки-фактури за період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року на оплату електричної енергії, які виставлені відповідачу, на загальну суму 496768,31грн (а.с.35-49), а також акти прийняття-передачі електричної енергії за відповідний період, підписані одноособово позивачем (а.с.50-56). При цьому, рахунки позивачем виставлені відповідачу за спожиту електричну енергію у: жовтні 2022 року 25.10.2022; листопаді 2022 року 18.11.2022; грудні 2022 року квітні 2023 року 12.06.2023.

Обсяг поставленої електричної енергії, вказаний у відповідних актах, відповідає обсягу розподіленої електричної енергії ТОВ «НАФТА-ВІС», яка вказана оператором системи розподілу Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські регіональні електромережі», що вказаний у його відповіді за вих.№20-1-340 від 05.05.2023, яка надана на звернення позивача (а.с.57а-59), а саме: 10.2022 12035кВт/год; 11.2022 -434вКт/год; 12.2022 -25 373кВт/год; 01.2023 14907кВт/год; 02.2023 16204кВт/год; 03.2023 18221кВт/год; 04.2023 17132кВт/год.

На підтвердження здійснення відповідачем оплат за поставлену електричну енергію на загальну суму 268125,09грн позивачем надані платіжні інструкції: №46 від 29.06.2023 на суму 203152,08грн; №79 від 17.11.2022 на суму 64973,01грн (а.с.57).

Також, судом встановлено, що відповідач звертався до позивача з листами від 19.06.2022 №21/1,10.08.2022 №08/22-8, у яких просив не відключати електроенергію, вказуючи на те, що оплата буде здійснена після надходження коштів від третьої особи, що фактично користується приміщеннями (а.с.25-26).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач стверджував, що заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію у спірному періоді складає 228643,22грн.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплатити вартість спожитої електричної енергії та застосування відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення зобов`язання з оплати у встановлений строк спожитої електричної енергії.

Заявлені позивачем вимоги суд вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання, зважаючи на наступне.

Як визначено ч.1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання, що передбачено вищезгаданою статтею, є договір постачання електричної енергії споживачу; особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ч.ч.6,7 ст.276 ГК України: розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону; оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору; договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

В силу ч.1 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Відповідно до ч. 2 вказаної статті, договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником; постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

До одного із обов`язків споживача, що унормовано п.1 ч.3 ст.58 Закону, належить обов`язок сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Отже, відповідач мав здійснювати розрахунки за поставлену йому електричну енергію у строк, визначений комерційною пропозицією - протягом 5 робочих днів з дати отримання рахунку. При цьому, не зважаючи на те, що на самому рахунку не має відмітки про його отримання відповідачем, відсутні підстави стверджувати, що строк виконання зобов`язання з оплати такого рахунку не настав, враховуючи що додатковою угодою №1 від 01.02.2021 сторони передбачили отримання рахунків шляхом їх розміщення в «кабінеті юридичного споживача» (п.1.1. додаткової угоди), а також визначення п.5.7 договору можливості споживача ознайомлюватись з необхідною для оплати інформацією на веб-сайті постачальника та здійснювати оплату без отримання відповідного рахунку.

Також суд у даній справі враховує те, що відповідачем не доведено факту повернення ним актів приймання-передачі електричної енергії із зауваженнями позивачу щодо обсягу, ціни вказаної у таких актах.

Про споживання електричної енергії відповідачем свідчить інформація оператора системи розподілу, на якого відповідно до п.8 ч.1 ст.46 Закону України «Про ринок електричної енергії» покладено обов`язок забезпечення комерційного обліку відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Доказів у спростування боргу у розмірі 228643,22грн за передану у спірному періоді електричну енергії відповідачем не надано, хоча строк виконання відповідних зобов`язань настав.

Як визначено ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідач є таким, що допустив порушення зобов`язання, оскільки не повністю розрахувався за передану у спірному періоді електричну енергію, хоча строк виконання відповідного зобов`язання настав і мав бути виконаний з урахуванням умов, вказаних у комерційній пропозиції, що є додатком №2 до договору, тому вимоги позивача в частині стягнення 228643,22грн основного боргу є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того позивачем заявлено вимоги щодо стягнення 1829,16грн - втрат від інфляції за період з 20.06.2023 по 14.08.2023; 1196,19грн - 3% річних за період з 20.06.2023 по 14.08.2023.

Так, як визначено ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з оплати спожитої електричної енергії позивач має право вимагати сплати боргу з урахуванням втрат від інфляції та 3% річних.

За розрахунком суду, враховуючи заявлений позивачем період нарахування, фактичний розмір боргу за кожним розрахунковим періодом, за яким позивачем здійснено розрахунок (грудень 2022 року квітень 2023 року), періоди прострочення та здійснені оплати, розмір 3% річних становить більшу суму, ніж заявляє позивач, що пов`язано із нарахуванням ним 3% річних лише на частину боргу періоду споживання -лютий 2023 року - 63 788,20грн, хоча фактично у період з 20.06.2023 по 28.06.2023 (29.06.2023 відповідачем оплатою у розмірі 203 152,08грн частина боргу періоду погашена) борг за лютий 2023 року становив 77 180,69грн, а з 29.06.2023 по 14.08.2023 (по заявлену позивачем у розрахунку дату) борг становив 63 788,20грн. При цьому, хоча у розрахунку 3 % річних (а.с.38) на борг періодів споживання -грудень 2022 року-січень 2023 року позивачем вказано нарахування за період з 20.06.2023 по 29.06.2023, фактично 3% річних нараховані ним за 9 днів, що відповідає періоду з 20.06.2023 по 28.06.2023, враховуючи погашення боргу відповідних періодів оплатою 29.06.2023, однак, невірно округлено результати до сотої (90,59грн замість 90,58грн; 53,19грн замість 53,18грн).

Між тим, відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, тому заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 196,19грн 3% річних.

Вимоги в частині стягнення втрат від інфляції у розмірі 1829,16грн задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.34)., втрати від інфляції ним нараховуються на борг періодів споживання лютий 2023 року-квітень 2023 року у загальному розмірі 228 642,22грн. Зважаючи на виставлення рахунків за спожиту електричну енергію відповідних періодів 12.06.2023 (а.с.44-49) та встановлений сторонами строк оплати 5 робочих днів, такі рахунки мали бути сплачені до 19.06.2023 включно і відповідні зобов`язання є простроченими з 20.06.2023. Заявляючи період нарахування з 20.06.2023 по 14.08.2023, позивач застосовує до сум боргу періоду офіційний індекс інфляції за червень 2023 року 100,8%, що є безпідставним, оскільки прострочення у червні 2023 року з 20.06.2023 по 30.06.2023 становило менше місяця. Фактично до цієї суми боргу, враховуючи заявлений позивачем період з 20.06.2023 по 14.08.2023, можливо застосувати лише індекс інфляції за липень 2023 року (99,4%), тому втрат від інфляції у позивача за відповідний період фактично не має, оскільки мала місце дефляція.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 17539,77грн пені, яка нарахована ним за період з 20.06.2023 по 14.08.2023 на загальний борг в розмірі 228643,22грн періоду споживання лютий 2023 року квітень 2023 року (а.с.32).

Заявлені вимоги є мотивованими, однак, підлягають задоволенню лише частково з наступних підстав.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як визначено ч.2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені, що нараховується у зв`язку з несвоєчасним виконання грошового зобов`язання, встановлено також ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Розмір пені, який встановлено у договорі, не перевищує максимального розміру, визначеного відповідними нормами.

У даній справі встановлено факти порушення відповідачем зобов`язань з оплати спожитої електричної енергії, отже, позивач має право нарахувати пеню у встановленому розмірі за порушення виконання відповідних зобов`язань.

Однак, відповідні вимоги підлягають задоволенню судом лише частково, оскільки позивачем допущені помилки при здійснені розрахунку таких вимог.

Так, позивачем здійснено розрахунок пені за весь період з 20.06.2023 по 14.08.2023, враховуючи облікову ставку НБУ у розмірі 25%, яка введена з 16.06.2023, без урахування того, що з 28.07.2023 така ставка змінена встановлена у розмірі 22% рішенням правління НБУ від 27.07.2023 №258-рш «Про встановлення розмірів ставок за інструментами постійного доступу Національного банку України».

За розрахунком суду, розмір пені за заявлений період з 20.06.2023 по 14.08.2023 на суму боргу у розмірі 228643,22грн періоду споживання лютий 2023 року квітень 2023 року складає16 863,21грн.

З урахуванням зазначеного, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача в частині стягнення 676,56грн пені.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача лише частково, а саме у розмірі 3700,54грн /(228643,22+1196,19+16863,21)/100*1,5/.

У першій заяві по суті - позовній заяві, з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви (а.с.1-8,78), позивач вказував, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000грн.

До прийняття рішення у даній справі, заяв про розподіл відповідних судових витрат у певному остаточному розмірі сторонами не подано, тому питання відшкодування судових витрат на оплату професійної правничої допомоги не вирішується.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 129,232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТА-ВІС» (ідентифікаційний код 23236060; 08623, Київська обл., Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Підлісна, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (ідентифікаційний код 42094646; 08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 8-В) 228643,22 грн основного боргу, 1196,19грн - 3% річних, 16863,21грн пені, а також 3700,54грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. В частині стягнення 1829,16грн - втрат від інфляції, 676,56 грн - пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом строку, встановленого ст.256 ГПК України, та відповідно до порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова