Постанова

від 20.02.2024 по справі 911/2514/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2024 р. Справа №911/2514/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Віс"

на рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2023

у справі №911/2514/23 (суддя Ейвазова А.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Віс"

про стягнення 249 208,34 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "Київська обласна ЕК") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Віс" (далі - ТОВ "Нафта-Віс") заборгованості у розмірі 249 208,54 грн, з яких: 228 643,22 грн - основний борг, 17 539,77 грн - пеня, 1 196,19 грн - три проценти річних, 1 829,16 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Київська обласна ЕК" посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2021 №420088515, в частині оплати спожитої електричної енергії в установлений договором строк. Крім того, за порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 17 539,77 грн пені, а також 1 829,16 грн інфляційних втрат та 1 196,19 грн трьох процентів річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.11.2023 у справі №911/2514/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Нафта-Віс" на користь ТОВ "Київська обласна ЕК" 228 643,22 грн основного боргу, 1 196,19 грн трьох процентів річних, 16 863,21 грн пені, а також 3 700,54 грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором. В частині стягнення 1 829,16 грн втрат від інфляції та 676,56 грн пені відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач є таким, що допустив порушення зобов`язання, оскільки не повністю розрахувався за передану у спірному періоді електричну енергію, хоча строк виконання відповідного зобов`язання настав і мав бути виконаний з урахуванням умов, вказаних у комерційній пропозиції, що є додатком №2 до договору, тому вимоги позивача в частині стягнення 228 643,22 грн основного боргу є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому, перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 196,19 грн трьох процентів річних. У той же час, на переконання суду першої інстанції, вимоги в частині стягнення втрат від інфляції у розмірі 1 829,16 грн задоволенню не підлягають. Крім того, місцевий господарський суд встановив, що вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню судом лише частково в сумі 16 863,21 грн, оскільки позивачем допущені помилки при здійснені розрахунку таких вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Нафта-Віс" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2023 у справі №911/2514/23 та ухвалити нове рішення, яким скасувати стягнення з ТОВ "Нафта-Віс" на користь ТОВ "Київська обласна ЕК" основного боргу, трьох процентів річних, інфляційних втрат, пені, а також витрат понесених на оплату позову судовим збором.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки позивача умисно не надав суду документів, що призвело до ухвалення не обґрунтованого рішення.

Крім того, до апеляційної скарги долучено ряд нових доказів.

Також, 03.01.2024 скаржник подав до Північного апеляційного господарського суду доповнення до апеляційної скарги, в яких зазначив, що позивач не згадав розділ 12 "Форс-Мажор" договору на постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2021 №420088515, а також нормативно правові акти України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Нафта-Віс" у справі №911/2514/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2514/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ТОВ "Нафта-Віс" на рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/2514/23.

20.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/2514/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №911/2514/23. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "Нафта-Віс" на рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2023 у справі №911/2514/23 постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ТОВ "Нафта-Віс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2023 у справі №911/2514/23 - без змін.

Так у відзиві позивач зазначає, що погодивши умовами договору щомісячний розрахунок за спожиту електричну енергію без будь-яких застережень, відповідач зобов`язаний щомісячно проводити оплату за послуги з постачання електричної енергії.

Також позивач вважає, що відповідачем не доведено наявність форс-мажорних обставин, які б підтверджували факт наявності причинного зв`язку між запровадженням воєнного стану та проведення військових дій з неможливістю виконувати своєчасно свої зобов`язання за укладеним договором про постачання електричної енергії.

Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

Стосовно наданих відповідачем до суду апеляційної інстанції додаткових доказів, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У силу статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.

Так, з аналізу наведених вище норм вбачається, що суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за умови, якщо учасник справи доведе, що з об`єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.

Разом з тим, подаючи одночасно з апеляційною скаргою додаткові докази, скаржником взагалі не заявлено клопотання про прийняття їх до розгляду судом апеляційної інстанції з обґрунтуванням об`єктивності та поважності причин, які унеможливили їх подання до суду першої інстанції.

Відсутність вказаного клопотання сторони сама по собі виключає можливість вирішення питання та прийняття судом апеляційної інстанції до розгляду додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України.

Враховуючи викладене та виходячи з положень статей 80, 269 ГПК України, у колегії суддів відсутні підстави приймати до розгляду подані відповідачем до суду апеляційної інстанції додаткові докази.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

ТОВ "Київська обласна ЕК" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 №429 видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

18.11.2020 ТОВ "Нафта-Віс" (споживач) приєдналося до умов договору про постачання електричної енергії споживачу в редакції, що діє з 01.01.2021 (фактично з 01.10.2020), на умовах, запропонованих ТОВ "Київська обласна ЕК" у комерційній пропозиції "Фактична", шляхом підписання заяви-приєднання. Таким чином, відповідний договір, комерційна пропозиція та заява-приєднання разом підтверджують укладення сторонами договору, що за своєю правовою природою є договором постачання електричної енергії.

За умовами договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач - оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі, згідно з умовами цього договору (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 2.2 договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором ОСР договору споживача про надання послуг розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Відповідно до пункту 2.3 договору обсяг проданої споживачу електроенергії визначається ОСР та підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акта купівлі-продажу електричної енергії/акта приймання-передачі електричної енергії.

Договірні величини (обсяги) постачання електроенергії встановлюються та коригуються відповідно до умов, визначених додатком №3 до договору (пункт 2.4 договору).

За умовами пункту 3.1 договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена у заяві-приєднанні, яка є додатком №1 до договору.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до договору.

Відповідно до пункту 5.2 договору спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника, яка є додатком №2 до цього договору; для одного об`єкта споживання застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Сторонами узгоджено, що ціна електричної енергії має вказуватись постачальником у рахунках на оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (пункт 5.4 договору). Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 5.5 договору).

Згідно з пунктом 5.7 договору, порядок оплати за електричну енергію встановлюється згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до договору. Оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку. При цьому споживач не обмежується у праві здійснювати попередню оплату, оплату авансових та/або планових платежів за договором без отримання рахунку постачальника. З даними щодо складових ціни на електричну енергію, необхідними для визначення величин авансових та/або планових платежів, споживач може ознайомитись на вебсайті постачальника. Не отримання споживачем рахунку не звільняє споживача від виконання зобов`язань з оплати електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.

За умовами пункту 6.2 договору споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов договору.

Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком №1 до договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника. Термін дії вказаного договору не може бути більшим за термін дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що укладений споживачем з оператором системи розподілу (пункт 13.1 договору).

У заяві-приєднанні відповідачем зазначена дата початку постачання електричної енергії з 01.01.2021. Також, заявою-приєднанням визначена адреса об`єкту споживача, на який здійснюється постачання - ресторан "Мисливській хутір" (Калинівка, Підлісна,1); ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z4109463431698.

Згідно з комерційною пропозицією "Фактична", яка є додатком №2 до договору:

- термін постачання - до 31.12.2020. Постачання вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення вказаного терміну постачання жодною з сторін не буде письмово заявлено про припинення постачання, або перегляд умов комерційної пропозиції;

- остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію;

- споживач самостійно здійснює оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії оператору системи розподілу;

- рахунок за фактично спожиту електричну енергію (остаточний розрахунок) надається постачальником споживачу не пізніше п`ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки підлягають оплаті споживачем протягом п`яти робочих днів з дати отримання;

- розмір пені складає подвійну облікову ставку НБУ і споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення.

01.02.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, якою, у зв`язку з переходом споживача на користування персонально сторінкою "Кабінет юридичного споживача" для обміну даними, інформацією, отримання рахунків від постачальника, з метою проведення розрахунків за електричну енергію, узгодили: порядок проведення розрахунку, формування актів приймання-передачі електричної енергії, актів звіряння рахунків, їх підписання електронним цифровим підписом сторін, направлення попередження про припинення постачання електричної енергії.

Позивачем подано рахунки-фактури, які виставлені відповідачу за період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року на оплату електричної енергії, на загальну суму 496 768,31 грн, а також акти прийняття-передачі електричної енергії за відповідний період, підписані одноособово позивачем. При цьому, рахунки позивачем виставлені відповідачу за спожиту електричну енергію у: жовтні 2022 року - 25.10.2022; листопаді 2022 року - 18.11.2022; грудні 2022 року - квітні 2023 року - 12.06.2023.

Обсяг поставленої електричної енергії, вказаний у відповідних актах, відповідає обсягу розподіленої електричної енергії ТОВ "Нафта-Віс", який зазначений оператором системи розподілу Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські регіональні електромережі" за: жовтень 2022 року - 12035 кВт/год; листопад 2022 року - 434 кВт/год; грудень 2022 року - 25373 кВт/год; січень 2023 року - 14907 кВт/год; лютий 2023 року - 16204 кВт/год; березень 2023 року - 18221 кВт/год; квітень 2023 року - 17132 кВт/год.

На підтвердження здійснення відповідачем оплат за поставлену електричну енергію на загальну суму 268 125,09 грн позивачем надані платіжні інструкції: від 29.06.2023 №46 на суму 203 152,08 грн; від 17.11.2022 №79 на суму 64 973,01 грн.

Відповідач звертався до позивача з листами від 19.06.2022 №21/1 та від 10.08.2022 №08/22-8, у яких просив не відключати електроенергію, вказуючи на те, що оплата буде здійснена після надходження коштів від третьої особи, що фактично користується приміщеннями.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначив, що ТОВ "Нафта-Віс" не здійснило повної та своєчасної оплати за поставлену електричну енергію, у зв`язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму 228 643,22 грн. Крім того, зважаючи на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором, позивачем нараховано 17 539,77 грн пені, 1 829,16 грн інфляційних втрат та 1 196,19 грн трьох процентів річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Частиною 1 статті 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання, що передбачено вищезгаданою статтею, є договір постачання електричної енергії споживачу; особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з частинами 6, 7 статті 276 ГК України: розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону; оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору; договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За приписами частини 1 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до частини 2 вказаної статті, договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем, а також передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником; постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

До одного із обов`язків споживача, що унормовано пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", належить обов`язок сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Таким чином, колегія суддів вважає вірними висновки місцевого господарського суду, що відповідач мав здійснювати розрахунки за поставлену йому електричну енергію у строк, визначений комерційною пропозицією - протягом 5 робочих днів з дати отримання рахунку.

При цьому, не зважаючи на те, що на самому рахунку не має відмітки про його отримання відповідачем, відсутні підстави стверджувати, що строк виконання зобов`язання з оплати такого рахунку не настав, враховуючи що додатковою угодою №1 від 01.02.2021 сторони передбачили отримання рахунків шляхом їх розміщення в "кабінеті юридичного споживача" (пункт 1.1 додаткової угоди), а також визначення пунктом 5.7 договору можливості споживача ознайомлюватись з необхідною для оплати інформацією на вебсайті постачальника та здійснювати оплату без отримання відповідного рахунку.

Отже, відповідачем не доведено факту повернення ним актів приймання-передачі електричної енергії із зауваженнями позивачу щодо обсягу, ціни вказаної у таких актах.

Про споживання електричної енергії відповідачем свідчить інформація оператора системи розподілу, на якого, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії", покладено обов`язок забезпечення комерційного обліку відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Доказів на спростування боргу у розмірі 228 643,22 грн за передану у спірному періоді електричну енергію відповідачем не надано, хоча строк виконання відповідних зобов`язань настав.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач допустив порушення зобов`язання, оскільки не повністю розрахувався за передану у спірному періоді електричну енергію, тому вимоги позивача, в частині стягнення 228 643,22 грн основного боргу є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивачем заявлено вимоги щодо стягнення 1 829,16 грн інфляційних втрат та 1 196,19 грн трьох процентів річних за період з 20.06.2023 до 14.08.2023.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Здійснивши перерахунок трьох процентів річних, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 196,19 грн трьох процентів річних.

Також, на переконання судової колегії, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 829,16 грн задоволенню не підлягають з огляду на таке.

З розрахунку позивача вбачається, що втрати від інфляції нараховуються на борг періодів споживання лютий 2023 року - квітень 2023 року у загальному розмірі 228 642,22 грн. Зважаючи на виставлення рахунків за спожиту електричну енергію відповідних періодів - 12.06.2023 та встановлений сторонами строк оплати 5 робочих днів, такі рахунки мали бути сплачені до 19.06.2023 включно і відповідні зобов`язання є простроченими з 20.06.2023. Заявляючи період нарахування з 20.06.2023 до 14.08.2023, позивач застосовує до сум боргу періоду офіційний індекс інфляції за червень 2023 року 100,8%, що є безпідставним, оскільки прострочення у червні 2023 року з 20.06.2023 по 30.06.2023 становило менше місяця. Фактично до цієї суми боргу, враховуючи заявлений позивачем період з 20.06.2023 до 14.08.2023, можливо застосувати лише індекс інфляції за липень 2023 року (99,4%), тому втрат від інфляції у позивача за відповідний період фактично не має, оскільки мала місце дефляція.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 17 539,77 грн пені, нарахованої за період з 20.06.2023 по 14.08.2023 на загальну суму боргу в розмірі 228 643,22 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до пункту 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 552 ЦК України сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Положеннями пункту 4 статті 231 ГК України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України).

Відповідно до пункту 5.8 договору, у разі порушення споживачем строків оплати за договором, постачальник має право вимагати сплати пені, яка нараховується за кожен день прострочення оплати.

Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до договору.

За таких обставин, вбачається, що сторонами у договорі передбачено більшу тривалість періоду часу, за який нараховується пеня, ніж визначено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, і пеню у даному випадку належить рахувати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми грошового зобов`язання, за кожний день прострочення виконання зобов`язання до моменту оплати його повного виконання.

Разом із тим, преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Колегією суддів враховано, що згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судова колегія погоджується з розрахунком суду першої інстанції, згідно з яким пеня за заявлений період з 20.06.2023 до 14.08.2023 на суму боргу у розмірі 228 643,22 грн, період споживання лютий 2023 року - квітень 2023 року, складає 16 863,21грн.

Заперечень щодо невірності розрахунку трьох процентів річних та пені доводи апеляційної скарги не містять.

Скаржник також посилається на наявність форс-мажорних обставин.

За приписами статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з пунктом 12.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, в тому числі несанкціоноване втручання у функціонування комп`ютерної системи постачальника (хакерська атака), що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору (пункт 12.2 договору).

Відповідно до пункту 12.4 договору сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з моменту їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Разом із тим, матеріали справи не містять жодного документального підтвердження того, що відповідачем, на виконання умов пункту 12.4 договору, повідомлено позивача про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з моменту їх виникнення надано підтверджуючі документи щодо їх настання, відповідно до законодавства.

При цьому, обставина введення на території України воєнного стану, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракта, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 09.11.2021 у справі №913/20/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20.

Тобто, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Саме по собі посилання відповідача на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов`язання перед позивачем.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що лише посилання відповідача на форс-мажорні обставини, в контексті спірних правовідносин не засвідчує обставини непереборної сили саме за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2021 №420088515, а матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором, який би і підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань за договором.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов висновку, що скаржником не доведено об`єктивної неможливості виконання умов спірного договору з незалежних від нього обставин, у зв`язку з чим обумовлені як законом, так і договором підстави для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язань за договором відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2023 у справі №911/2514/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Нафта-Віс" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2023 у справі №911/2514/23, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Віс" на рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2023 у справі №911/2514/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2023 у справі №911/2514/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта-Віс".

4. Матеріали справи №911/2514/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран