Ухвала

від 20.11.2023 по справі 924/1204/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"20" листопада 2023 р. Справа № 924/1204/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши матеріали заяви фізичної особи-підприємця Рижака Олександра Івановича, м. Бердичів Житомирської області про забезпечення позову

фізичної особи-підприємця Рижака Олександра Івановича, м. Бердичів Житомирської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Еко ВРХ Поділля», с. Мукша Китайгородська Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

про стягнення 1278351,79 грн

встановив: на адресу суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Рижака Олександра Івановича, м. Бердичів Житомирської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Еко ВРХ Поділля», с. Мукша Китайгородська Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про стягнення 1278351,79 грн, з яких 1188000,00 грн основної заборгованості, 74860,27 грн пені та 15491,52 грн інфляційних втрат.

Також від фізичної особи-підприємця Рижака Олександра Івановича надійшла заява про забезпечення позову (від 17.11.2023), в якій на підставі ст. ст. 136-139 ГПК України просить накласти арешт на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Еко ВРХ Поділля», що знаходяться на його рахунках у банківських та/або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми 1278351,79 гривні.

В обґрунтування заяви зазначає, що на вимогу позивача щодо негайного погашення заборгованості відповідач надав відповідь, яку не підписав та не скріпив ЕЦП. На думку позивача, це свідчить про свідоме уникнення виконання грошового зобов`язання та небажання навіть належним чином оформити гарантійний лист щодо оплати. Також після направлення вимоги на адресу відповідача останній не виходить на зв`язок та не відповідає на звернення.

У позивача відсутня інформація щодо наявності або відсутності зареєстрованих у відповідача речових прав на нерухоме або рухоме майно. У той же час позивачу відомо лише про наявний банківський рахунок відповідача відкритий в АБ «Укргазбанк». Вказані обставини, як стверджує заявник, свідчать про необхідність накладення арешту на кошти відповідача, які знаходяться на банківських рахунках (або рахунках інших фінансових установ), оскільки у позивача відсутня інформація щодо наявного у відповідача майна. При цьому посилається на позицію, викладену, зокрема у постанові Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.

Згідно зі ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи подану заяву про забезпечення позову, враховує таке.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу.

Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Тобто забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити для попередження потенційних труднощів у подальшому при виконанні такого рішення.

Судом береться до уваги, що у вирішенні питання про забезпечення позову необхідно здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20 викладено позицію, відповідно до якої заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Водночас важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З приводу поданої заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Еко ВРХ Поділля" в межах ціни позову - 1278351,79 грн суд зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (позиція, викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.09.2021 у справі №904/5108/20, від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21, від 18.10.2021 у справі №910/7029/21).

Так, здійснюючи оцінку викладених позивачем в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову доводів про те, що відповідач за поданим позовом неналежним чином оформив гарантійний лист щодо оплати та після направлення вимоги не виходить на зв`язок та не відповідає на звернення, суд зауважує, що вказане не є достатньою підставою для задоволення поданої заяви про забезпечення позову, оскільки сам по собі факт невиконання відповідачем досудових вимог позивача щодо повернення коштів не свідчить про те, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

При цьому не подано будь-яких доказів у підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, зокрема, але не виключно, щодо реалізації майна чи підготовчих дій до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави, вчинення дій, що можуть призвести до банкрутства відповідача, відомостей про фінансовий стан відповідача.

Щодо посилань позивача в обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21, судом береться до уваги, що згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч. 4 ст. 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Разом з тим, визначаючи подібність правовідносин, що розглядаються судом за поданою заявою, та правовідносин, що були предметом розгляду за заявою у справі №908/2382/21, суд звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, згідно з якими на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом.

Так, судом враховується, що обставини, якими обгрунтована необхідність застосування заходів забезпечення позову у справі №924/1204/23 та обставини у справі №908/2382/21, не є подібними. Зокрема, у справі №908/2382/21 здійснювався розгляд заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу на праві власності. Судами з урахуванням наданих заявником доказів встановлено, що статутний капітал відповідача менше заявлених до відповідача позовних вимог більше ніж удвічі; один із об`єктів нерухомого майна перебуває під обтяженням на суму 72203000 грн і у випадку задоволення позовних вимог неможливо буде отримати задоволення за рахунок зазначеного майна; за відповідачем зареєстровано право власності на ще один об`єкт нерухомого майна вартістю 6000000 грн; згідно з відкритими даними, які містяться в державних реєстрах, інше майно у відповідача відсутнє.

Зокрема, дійшовши висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у справі №908/2382/21 шляхом накладення арешту на один із об`єктів нерухомого майна, судами було враховано не лише те, що статутний капітал відповідача менше заявлених позовних вимог, а й перебування частини майна відповідача під обтяженням на суму 72203000 грн, тобто наявність обставин, що в підсумковому висновку може свідчити про існування сумнівів щодо можливості виконання судового рішення у випадку стягнення з відповідача 7632238,82 грн орендної плати.

При цьому суд звертає увагу, що у вищезазначеній постанові Верховний Суд зауважив, що накладення арешту на грошові кошти відповідача у такому розмірі здатне суттєво погіршити його майновий стан, у той час як накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, щодо якого, станом на день звернення з заявою про забезпечення позову, відсутні були обтяження, мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача, не ускладнюючи його господарську діяльність. Отже, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Натомість позивач у цій справі, обгрунтовуючи необхідність накладення арешту на кошти відповідача, жодним чином не доводить відсутності у відповідача будь-якого рухомого чи нерухомого майна або недостатності наявних у відповідача коштів для потенційного виконання судового рішення. За таких умов заявлена вимога про накладення арешту саме на кошти ТОВ «Еко ВРХ Поділля» в межах суми 1278351,79 грн може призвести до невиправданого обмеження майнових прав товариства на розпорядження ними.

При цьому розмір статутного капіталу товариства достеменно не свідчить про відсутність у нього коштів та майна для погашення заборгованості, а сама лише можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, також не може беззаперечно свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, обставини, покладені заявником в обґрунтування поданої заяви, не вказують на наявність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу.

Отже, беручи до уваги недоведеність позивачем належними і допустимими доказами існування фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову, та того, що їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, суд доходить висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Рижака Олександра Івановича (від 17.11.2023) про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 20.11.2023.

Ухвала може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

СуддяВ.В. Виноградова