Ухвала

від 15.11.2023 по справі 921/247/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 921/247/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Газпостач" Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільміськгаз"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24 липня 2023 року (Зварич О.В. - головуюча, судді: Гриців В.М., Малех І.Б.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Крок"

до Дочірнього підприємства "Газпостач" Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільміськгаз"

про визнання чинним договору, визнання протиправними дій щодо припинення газопостачання та зобов`язання відновити постачання природного газу,

ВСТАНОВИВ:

1. У червні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія-Крок" (далі - "Позивач", ТОВ "Компанія-Крок") звернулось у Господарський суд Тернопільської області з позовом до Дочірнього підприємства "Газпостач" Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільміськгаз" (далі - "Відповідач", ДП "Газпостач"), у якому просило визнати чинним, укладений між сторонами договір на постачання природного газу № 319 від 02.01.2020, визнати протиправними дії ДП "Газпостач" щодо припинення газопостачання та зобов`язати останнє відновити постачання природного газу.

2. Позивач стверджував, що Відповідач в односторонньому порядку неправомірно розірвав, укладений між сторонами договір на постачання природного газу з підстав введення в Україні воєнного стану, а також протиправно припинив газопостачання на його об`єкт через ніби то наявну заборгованість ТОВ "Компанія-Крок", хоча усі розрахунки Позивачем за отриманий природний газ проведені належним чином.

3. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2022 у задоволенні позовних вимог повністю відмовлено.

4. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій ДП "Газпостач" щодо припинення газопостачання ТОВ "Компанія-"Крок" та зобов`язання Відповідача відновити постачання природного газу Позивачеві скасовано та прийнято у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

В частині ж відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання чинним договору на постачання природного газу від 02.01.2020 № 319 рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

5. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого суду про те, що станом на час розгляду цієї справи, укладений між сторонами договір на постачання природного газу № 319 від 02.01.2020 є чинним, а отже позовні вимоги ТОВ "Компанія-Крок" про підтвердження такої чинності є безпідставними.

Водночас, висновки господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення інших позовних вимог апеляційний суд визнав помилковими.

У цій частині суд апеляційної інстанції констатував, що підставою для припинення Відповідачем газопостачання Позивачеві стали обставини наявності у ТОВ "Компанія-Крок" заборгованості за спожитий природний газ, однак існування таких обставин у ході розгляду цієї справи не підтвердилося. Звідси суд виснував, що здійснене ДП "Газпостач" припинення газопостачання дійсно було неправомірним, а тому останнє зобов`язано його відновити.

6. Не погодившись із постановою апеляційного суду, ДП "Газпостач" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

6.1. У касаційній скарзі стверджує про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, які викладено у постановах від 05.04.2023 у справі № 904/2181/22 та від 01.11.2022 у справі № 925/1152/21 (щодо обов`язку суду правильно установлювати предмет і підстави позову).

6.2. Узагальнено скаржник пояснює, що судом апеляційної інстанції не було належним чином з`ясовано підстави позовних вимог у цій справі, внаслідок чого ним було самостійно розширено предмет доказування. Наполягає, що судом безпідставно оцінено обставини розрахунків між сторонами за спірним договором, адже вони у межі доказування не входили.

7. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника Позивача (Молень Р.Б. - в режимі відеоконференції), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження і вважає, що в силу приписів пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційне провадження у цій справі підлягає закриттю виходячи з такого.

8. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі стали положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

9. Згідно з вказаним пунктом підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

10. Тобто, відповідно до положень згаданої норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:

(1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;

(2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

11. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

12. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див. зокрема підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

13. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

14. Ураховуючи наведене, проаналізувавши обставини правовідносин у даній справі та у справах, на неврахування правових висновків в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини у порівнюваних справах не є подібними, а тому розгляд доводів поданої касаційної скарги по суті у даному виключається з огляду на таке.

15. Так, спір у цій справі є спором, що виник із договірних правовідносин постачання природного газу, і який звівся до необхідності вирішення питання правомірності припинення такого постачання постачальником з підстав наявної у покупця заборгованості за поставлений газ.

16. В той же час, у справі № 904/2181/22 на розгляд суду було передано спір про стягнення боргу за спожиту електричну енергію, 3% річних, інфляційних втрат і пеню, який Верховним Судом по суті навіть не переглядався. Судом касаційної інстанції касаційне провадження у справі № 904/2181/22 здійснювалося виключно щодо правомірності залишеної без змін судом апеляційної інстанції ухвали місцевого господарського суду про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

17. В свою чергу у справі № 925/1152/21 на розгляд суду було передано спір про стягнення штрафу, який нараховано через невідповідність маси вантажу у залізничному вагоні. При цьому, як і у випадку зі справою № 904/2181/22, касаційне провадження у справі № 925/1152/21 судом касаційної інстанції здійснювалося щодо судових рішень не по суті спору. Предметом касаційного перегляду була залишена без змін апеляційним судом ухвала господарського суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду.

18. Звідси правовідносини, які склалися у справах № 904/2181/22 і № 925/1152/21 не містять жодних ознак подібності тим правовідносинам, які мають місце у справі № 921/247/22. Питань, пов`язаних із підставністю припинення постачальником постачання покупцеві природного газу у межах наведених справ не виникало. Висновків щодо кола обставин, які входять у предмет доказування у подібній категорії спорів (чи загальної категорії спорів щодо виконання договір купівлі-продажу) постанови у наведених справах не містять.

19. Цитування ж скаржником загальних висновків Верховного Суду щодо норм процесуального права та зазначення про їх неврахування судом апеляційної інстанції без прив`язки до конкретних положень статті 310 ГПК України належним обґрунтуванням касаційної скарги не являється, самостійною підставою касаційного оскарження не є.

20. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

21. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

22. Зважаючи на те, що постанови суду касаційної інстанції, на які посилається Відповідач у касаційній скарзі в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження судового рішення, прийняті касаційним судом у неподібних справі № 921/247/22 правовідносинах, колегія суддів Верховного Суду на підставі наведеного вище пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДП "Газпостач" на постанову апеляційного суду у цій справі.

За таких обставин, керуючись статтями 234, 296, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі № 921/247/22 за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Газпостач" Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільміськгаз" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24 липня 2023 року закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.