Постанова

від 15.11.2023 по справі 645/1982/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 645/1982/19

провадження № 61-714св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради Харківської області,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: Управління освіти адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради Харківської області, Гаражно-будівельне товариство «Нізмений»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Дряниці Ю. В., Обідіної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Управління освіти адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради (далі - управління освіти Немишлянського району), гаражно-будівельне товариство «Нізмений» (далі - ГБТ «Нізмений») про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позовну заяву прокурор мотивував тим, що державний реєстратор відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Рєзанова І. Ю., всупереч пунктам 42, 81 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статей 18, 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зареєструвала право власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення на підставі наданих нею документів, які містять недостовірні відомості.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі № 820/4422/17 задоволено позов Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанової І. Ю., треті особи: ОСОБА_1 , Управління освіти адміністрації Немишлянського району, скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення літ. «Б-2», гараж № НОМЕР_1 , площею 20, 9 кв. м, розташоване на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 квітня 2019 року № 162119791 рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гібадуловї Л. А. від 05 лютого 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним № 1282140463101, номер запису 45373387, на підставі договору купівлі-продажу від 05 лютого 2019 року № 518, зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення літ. «Б-2», гараж № НОМЕР_1 , площею 20, 9 кв. м, розташоване на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначав, що наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на зазначене нежитлове приміщення чинить перешкоди у фактичному поновленні порушеного права територіальної громади м. Харкова на земельну ділянку, самовільно зайняту під час самовільного будівництва гаража, що є підставою вжиття заходів захисту шляхом представництва прокурором інтересів держави в особі Харківської міської ради в суді.

Реєстрація права власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення літ. «Б-2», гараж № НОМЕР_1 , площею 20, 9 кв. м, розташоване на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 , унеможливлює виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі № 820/4422/17.

Оскільки Харківська міська рада не вживала заходи захисту у судовому порядку, порушених прав територіальної громади м. Харкова щодо нежитлового приміщення літ. «Б-2», гараж № НОМЕР_1 , площею 20, 9 кв. м, розташованого на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 шляхом пред`явлення відповідних позовів, наявні підстави звернення до суду із цим позовом прокурора.

Прокурор просив суд:

- визнати недійсним договір купівлі- продажу від 05 лютого 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л. А., реєстраційний номер № 518, про відчуження ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 нежитлового приміщення літ. «Б-2», гаражу № НОМЕР_1 , площею 20,9 кв. м., розташованого на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати запис № 45373387 від 05 лютого 2019 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення літ. «Б-2», гаражу № НОМЕР_1 , площею 20,9 кв. м., розташованого на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 червня 2021 року, ухваленим у складі судді Іващенко С. О., у позові заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що прокурор не надано доказів на спростування правомірності набуття права власності.

Крім того, прокурор не надав суду достатніх доказів, які б свідчили про необхідність захисту інтересів держави у цій справі саме прокурором, а також не обґрунтував підстави звернення до суду від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням відповідних доказів, які б підтверджували наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність Харківського апеляційного суду. Справу передано на розгляд до Полтавського апеляційного суду.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задоволено.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 червня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 05 лютого 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л. А., реєстраційний номер № 158, про відчуження ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 нежитлового приміщення літ. «Б-2», гаражного боксу № НОМЕР_1 , площею 20,9 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано запис № 45373387 від 05 лютого 2019 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на гараж № 4 літ. «Б-2», площею 20,9 кв. м., на АДРЕСА_1 .

Стягнуто на користь прокуратури Харківської області судові витрати зі сплати судового збору з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 4 802,50 грн з кожного.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов прокурора, суд апеляційної інстанції вказав, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду встановлено факт самовільного будівництва спірного гаража та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення літ. «Б-2», гараж № НОМЕР_1 , площею 20,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, ОСОБА_1 не мала права на відчуження майна - гаражу, реєстрація права власності на який була скасована, а суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позову про визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним.

Пославшись на положення статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд апеляційної інстанції вказав, що такий спосіб судового захисту порушених прав та інтересів особи, як визнання недійсним правочину, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав, з одночасним припиненням таких речових прав, відновить порушене право позивача - Харківської міської ради.

Звертаючись до суду із цим позовом, прокурор самостійно обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у сфері земельних правовідносин та встановлених порушень земельного законодавства на території Немишлянського району м. Харкова та згідно з положеннями статті 56 ЦПК України набув статусу позивача. Крім того, 05 серпня 2017 року голова адміністрації Немишлянського району м. Харкова звернувся до керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області з проханням проведення перевірки законності будівництва і розміщення 6 гаражних боксів на території, прилеглій до Харківської загальноосвітньої школи 1-III ступенів № 145 Харківської міської ради.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

18 січня 2023 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху, надано строку для усунення її недоліків.

27 лютого 2023 року ухвалою Верховного Суду клопотання ОСОБА_1 задоволено, поновлено процесуальний строк для подачі касаційної скарги. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору відмовлено. Зменшено розмір судового збору за подання касаційної скарги, продовжено строк для усунення недоліків, вказаний в ухвалі Верховного Суду від 18 січня 2023 року.

16 березня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою, витребувано справу із Фрунзенського районного суду м. Харкова.

У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2023 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку зібраним доказам, унаслідок чого скасував законне рішення суду першої інстанції.

Заявник вказує, що обраний позивачем спосіб захисту, з огляду на повноваження Харківської міської ради зі здійснення архітектурного-будівельного контролю та права, які позивач вважав порушеними, є неналежним, та тягне за собою відмову.

Звертає увагу, що позовна заява мотивована лише рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі № 820/4422/17, але відповідно до пункту 5 статті 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту під час розгляду іншої справи, не є обов`язковою для суду. Взагалі прокурор не надав інших доказів.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19), від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19) та у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі № 642/8771/19 (провадження № 61-9957св21).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2023 року ГБТ «Нізмений» подав до Верховного Суду відзив, у якому просив суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року залишити без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

При цьому звернув увагу, що Верховний Суд неодноразово вказував, що у тому випадку, якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Державний реєстратор Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанова І. Ю. 19 червня 2017 року прийняла рішення про державну реєстрацію та внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна № 162119791, а саме гараж № НОМЕР_1 на другому поверсі, площею 20,9 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та реєстрацію права приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі № 820/4422/17, яке набрало законної сили, задоволено позов Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Резанової І. Ю., яким скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення літ. «Б-2», гараж № НОМЕР_1 , площею 20,9 кв. м, розташоване на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 .

За договором купівлі-продажу, посвідченим 12 лютого 2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л. А., зареєстрованим у реєстрі за № 518, ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 нежитлове приміщення літ. «Б-2», гараж № НОМЕР_1 , другий поверх площею 20,9 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: з яких саме правовідносин сторін виник спір; чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, тож вимоги про визнання недійсними договорів та скасування рішень про державну реєстрацію прав, які заявлені саме у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва є неефективним способом захисту, що є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсними свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів, які заявлені саме у зв`язку зі здійсненням самочинного будівництва, є неефективними способами захисту, і така практика є усталеною (див.: постанова Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 521/21538/19 (провадження № 61-204св22), від 02 червня 2021 року у справі № 509/11/17 (провадження № 61-268св21), від 09 листопада 2022 року у справі № 2-325/11 (провадження № 61-15470св19), від 24 березня 2021 року у справі № 200/2192/18 (провадження № 61-19765св19), від 21 вересня 2022 року у справі № 461/3490/18 (провадження № 61-5180св21) та від 30 вересня 2022 року у справі № 201/2471/20 (провадження № 61-5276св21 та ін.).

Верховний Суд у постанові від 27 вересня 2023 року у справі № 638/8317/18 (провадження № 61-6342св23), погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, вказав, що ефективним способом усунення виявлених порушень для органу державного архітектурно-будівельного контролю є винесення припису щодо власника об`єкту нерухомості про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису та у разі невиконання такого припису в установлений строк, - звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

З урахуванням викладених вище норм права, висновків Верховного Суду, у частині, в яких вони є подібними зі спірними правовідносинами, обставини, встановлені у справі № 820/4422/17, які є преюдиційними під час розгляду цієї справи згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України, та за встановлених фактичних обставин у цій справі, а саме того, що самочинне будівництво ОСОБА_1 нежитлового приміщення літ. «Б-2», гаража № НОМЕР_1 , розташованого на АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, яка належить позивачу та відчуження відповідного об`єкта у подальшому на користь ОСОБА_2 , який продовжує використовувати належну територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку, вчиняючи тим самим перешкоди позивачу у реалізації ним свого права власності, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05 лютого 2019 року та скасування записів про державну реєстрацію прав власності ОСОБА_2 на самочинне нежитлове приміщення.

Отже, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції, яким прокурору відмовлено у задоволенні позову, - залишенню в силі, зі зміною мотиви такої відмови, вказавши, що вимоги про визнання недійсними договорів та скасування рішень про державну реєстрацію прав, які заявлені саме у зв`язку зі здійсненням самочинного будівництва є неефективним способом захисту, що є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Ефективний спосіб захисту прав позивача як власника земельної ділянки, в цьому випадку, є - звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Згідно з частиною четвертою статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

У справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно.

За таких обставин касаційну скаргу слід задовольнити, постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, скасувати, залишити в силі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 червня 2021 року, змінивши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За розгляд справи у суді касаційної інстанції ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1 191,60 грн, який підлягає стягненню з Харківської місцевої прокуратури № 3 на користь ОСОБА_1 .

При цьому колегія суддів констатує, що звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 (провадження № 12-1гс22)).

Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року скасувати.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 червня 2021 року - залишити в силі, змінивши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а у решті - залишити без змін.

Стягнути з Харківської місцевої прокуратури № 3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 191,60 грн (одна тисяча сто дев`яносто одна гривня 60 коп.), сплачений за подачу касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець