Рішення

від 17.11.2023 по справі 140/22429/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2023 року ЛуцькСправа № 140/22429/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0276287-5233-0306 від 25.09.2019, №0276288-5233-0306 від 25.09.2019, №0024360-5233-0306 від 19.03.2020 та №0024361-5233-0306 від 19.03.2020 в частині нарахування податку на нерухоме майно за 2018 рік в сумі 10068,39 грн. та за 2019 рік в сумі 27084,86 грн., разом 37153,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно та незаконно визначив вказаними податковими повідомленнями-рішеннями податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, а саме щодо нерухомості по адресі АДРЕСА_1 , оскільки такі будівлі є спорудами сільськогосподарського призначення, які використовує як сільськогосподарський товаровиробник у своїй діяльності як фізична особа, для відгодівлі сільськогосподарських тварин для власного використання. Внаслідок цього такі об`єкти нежитлової нерухомості не підлягають оподаткуванню на підставі підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового Кодексу України (далі - ПК України).

Крім того, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, оскільки надіслані контролюючим органом за невідомою та неіснуючою адресою: АДРЕСА_2 , за якою ОСОБА_1 ніколи не проживав. Зазначає, що зареєстрований та проживає за адресою (місцезнаходженням) якої є: АДРЕСА_3 . Вважає, оскільки податкові повідомлення-рішення не направлені за його адресою, тому не є належним чином врученими, а грошові зобов`язання, визначені в них, не набувають статусу узгоджених та підлягають скасуванню.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без (виклику) повідомлення сторін.

У відзиві на позовну заяву представник ГУ ДПС у Волинській області позовних вимог не визнав мотивуючи тим, що платник податків не заперечує щодо наявності у неї об`єктів нерухомості, а також стосовно суми здійснених нарахувань, визначених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, фізична особа ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, а саме: свинарник загальною площею 802,6 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 та свинарник загальною площею 495,5 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно даних АІС Податковий блок у ОСОБА_1 не зареєстровано жодного із КВЕДів. Також відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань жодних відомостей про даного громадянина немає.

Вважає, що звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає одночасну наявність двох умов: власником об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарський товаровиробник; об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначена для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Отже, позивач як фізична особа не може бути сільськогосподарським товаровиробником, оскільки цей статус можуть мати фізичні особи, зареєстровані як підприємці. Таким чином ОСОБА_1 немає підстав, передбачених підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, для звільнення від сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Крім того, звертає увагу що позивач безпідставно посилається на довідку Велицької сільської ради від 26.07.2023 №313/3.23/2-23 у зв`язку з тим, що вона винесена лише 26.07.2023 та на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не існувала та незрозуміло яким чином встановлювались обставини, зазначені у ній за період 2018 2019 років. Також, звертає увагу суду, що вищевказана довідка носить виключно інформативний характер та жодним чином не підтверджує факту віднесення позивача до сільськогосподарського товаровиробника. На підставі вищевикладеного просить відмовити в задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач вважає заперечення представника відповідача безпідставними, які не спростовують аргументів позовної заяви. Твердження контролюючого органу є такими, що базуються виключно на власних припущеннях та не підтвердженні відповідними законодавчими нормами. Додатково зазначає, що довідки Велицької сільської ради за період з 2018 по 2022 були отримані з метою надання підтвердження, що він є сільськогосподарським товаровиробником. Зазначає, що законодавством не передбачено форму документа, який підтверджує факту віднесення особи, яка веде особисте сільське господарство, до сільськогосподарського товаровиробника.

З огляду на викладене вважає, що представник відповідача не навів у своєму відзиві на позовну заяву обставин та правових підстав, необхідних для обґрунтованої відмови в задоволенні позову.

Інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до Технічних паспортів доданих до позовної заяви, ОСОБА_1 є власником на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 1) свинарник Б-1 площею 495,5 кв.м; 2) свинарник А-1 площею 802,6 кв.м; (а.с.9-12).

ГУ ДПС у Волинській області 25.09.2019 винесено податкові повідомлення-рішення №0276287-5233-0306 та №0276288-5233-0306, а також податкові повідомлення-рішення 19.03.2020 винесено ППР №0024360-5233-0306 та №0024361-5233-0306 відповідно до яких ОСОБА_1 , визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податковий період - 2018 рік у розмірі 6225,17 грн, 3843,22 грн та за період 2019 рік у розмірі 10338,61 грн та 16746,25 грн відповідно (а.с.7, 7-зворот).

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернулася із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Згідно із статтею 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно із статтею 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 1 січня 2019 року) не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, який набрав чинності 1 січня 2019 року, внесено зміни до ПК України й підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 викладено в такій редакції: не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, умовою звільнення подібних об`єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Здійснивши аналіз приписів підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України суд дійшов висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (що, власне, випливає із обраного законодавцем класу будівель). Залежно від періоду (до і після 01 січня 2019 року) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України №507 від 17 серпня 2000 року, клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що є сільськогосподарським товаровиробником, оскільки вирощену продукцію зберігає у приміщеннях які використовує для відгодівлі сільськогосподарських тварин для власного використання.

Так, поняття сільськогосподарський товаровиробник міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» №2238-III від 18 січня 2001 року, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття виробники сільськогосподарської продукції. Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Отже, сам факт діяльності позивача як фізичної особи яка відгодовлює сільськогосподарських тварин для власних потреб та наявність права власності на спірні об`єкти нерухомості у межах провадження такої діяльності, за діючого правового регулювання, не впливає на можливість застосування пільги, визначеної підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Разом із тим, позивач, наполягаючи на наявності у нього пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не надав жодних достеменних доказів, які б підтверджували факт безпосереднього використання ним вищезазначених об`єктів нерухомості у власній сільськогосподарській діяльності, а додана до позовної заяви довідка Велицької сільської ради від 26.07.2023 №313/3.23/2-23 не береться судом до уваги оскільки не є беззаперечним доказом того що позивач є сільськогосподарський виробник.

За наявного обсягу доказової бази відсутні підстави стверджувати про те, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлові приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Надані позивачем докази не містять інформації щодо предмета доказування, зокрема, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю. Лише сам по собі факт наявності у власності позивача будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може свідчити про ознаку позивача як сільськогосподарського товаровиробника. Будь-яких доказів того, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю та є сільськогосподарським товаровиробником (договорів, обладнання, наявності сільськогосподарських тварин, доказів зберігання кормів, в тому числі зерна тощо) матеріали справи не містять і судом не встановлено.

Варто додати, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).

Зазначені правова позиція відображена, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.04.2023 у справі №380/18104/21, від 11.04.2023 у справі №380/2434/20.

Посилання ОСОБА_1 на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення надіслані не за місцем його проживання (місцезнаходження) суд до уваги не бере, оскільки з доданих до позовної заяви копій поштових відправлень слідує що поштова кореспонденція направлялась на адресу позивача АДРЕСА_3 , а не як зазначає позивач АДРЕСА_2 . Крім того, визначені в них суми грошових зобов`язань наразі є неузгодженими, оскільки позивач оскаржує їх в суді в даній справі. Однак наявність спору в результаті неузгодженості грошових зобов`язань не є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Разом з тим, суд зауважує, що податковий орган, в порушення підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, надіслав невчасно платнику податків оскаржувані податкові повідомлення-рішення, тобто після 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (2018 - 2019 роки), та не заперечується відповідачем. Однак пропуск податковим органом строку надсилання податкового повідомлення-рішення не є тим порушенням, яке спростовує правомірність нарахування грошового зобов`язання та не може бути самостійною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення. Невчасне надіслання та вручення платнику податків податкового повідомлення-рішення лише звільняє такого платника податків від відповідальності, передбаченої Податковим кодексом України за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання, а не від сплати такого зобов`язання, про що зазначено у підпункті 266.10.2 пункту 266.10 статті 266 ПК України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0276287-5233-0306 від 25.09.2019, №0276288-5233-0306 від 25.09.2019, №0024360-5233-0306 від 19.03.2020 та №0024361-5233-0306 від 19.03.2020 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679).

Головуючий

Суддя В.В.Мачульський