Постанова

від 15.11.2023 по справі 2-565/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/14563/2023

Справа № 2-565/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 листопада 2023 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва в складі судді Хоменко В.С., постановлену в м. Київ 11 серпня 2023 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», заінтересовані особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа на примусове виконання,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У серпні 2023 року заявник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду із даною заявою, просив видати дублікат виконавчого листа по справі № 2-565/11 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та поновити строк пред`явлення дублікату виконавчого листа, виданого по цивільній справі № 2-565/11, до виконання.

Посилався на те, що 03 лютого 2011 року Голосіївським районним судом м. Києва у справі № 2-565/11 за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості ухвалено рішення, відповідно до якого позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості в розмірі 110240,14 доларів США, що еквівалентно 875494,12 грн.

20 травня 2015 року представником ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було отримано дублікат виконавчого листа на боржника ОСОБА_2 та вчасно пред`явлено до Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на примусове виконання. Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавче провадження № 47937762 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-565/11, виданого 20 травня 2015 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», перебувало на виконанні у відділі ДВС у 2015 році. В подальшому виконавчий документ було направлено для подальшого виконання за належністю до Відділу державної виконавчої служби Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції.

Згідно відповіді Корсунь-Шевченківського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на їх виконанні не перебуває вказаний виконавчий лист № 2-565/11. Таким чином, на даний час виконавчий документ у жодному відділі державної виконавчої служби не перебуває, заборгованість перед стягувачем не сплачена, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2011 року у справі № 2-565/11 не виконано.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 серпня 2023 року в задоволенні заяви відмовлено.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна», не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 11 серпня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що заявником доводилось до відома суду першої інстанції та підтверджувалось належними доказами те, що виконавчий лист № 2-565/11 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 було втрачено під час його пересилання між підрозділами державної виконавчої служби, тобто за обставин, які не залежали від дій стягувача, а тому у суду були наявні підстави для видачі дубліката виконавчого листа.

На відміну від закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа стягувачу, при зміні органу державної виконавчої служби стадія виконання судового рішення не завершується, отже правила ч. 5, 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» не застосовується, що спростовує твердження суду першої інстанції про необхідність надання належних та допустимих доказів, які б могли підтвердити поважні причини пропуску пред`явлення виконавчого листа до виконання стягувачем за весь прострочений період.

Наводив зміст ст. 129-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 в справі № 1-7/2010, параграфи 51-53 рішення ЄСПЛ в справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04), ст. 1, 12 Закону України «Про виконавче провадження», п. 6, 7, 9 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, ст. 431 ЦПК України, п.п. 17.4 п. 1 розділу ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Зазначив, що згідно матеріалів справи, постановою від 23 вересня 2015 року по виконавчому провадженню № 47937762 було закінчено виконавче провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» в зв`язку з направленням виконавчого документу за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби, виконавчий лист № 2-565/11 було направлено за належністю до відділу державної виконавчої служби Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції, що вбачається з роздрукованої з АСВП інформації про виконавче провадження № 47937762.

Зауважував, що у п. 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Також, у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року в справі № 2-1053/10 зроблено висновок про те, що оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Вказував, що факт втрати виконавчого листа є свідченням неможливості виконання рішення суду з обставини, за яких це сталось, не можуть негативно впливати на права стягувача. Відсутність виконавчого листа, своєчасно пред`явленого стягувачем, перешкоджає виконанню рішення суду та порушує його права, і аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 року в справі № 2-2236/12.

Наголошував, що передача виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого не впливає на обчислення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без задоволення заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа на примусове виконання, суд першої інстанції виходив із того, що із заявою про видачу дублікату та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання заявник звернувся лише в серпні 2023 року, тобто після спливу більше десяти років з моменту ухвалення рішення та більше восьми років з моменту видачі дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Крім того, заявником не надано до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження втрати виконавчого листа.

Апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2011 року в справі № 2-565/11 за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості позов задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача суму заборгованості в розмірі 110240,14 доларів США, що еквівалентно 875494,12 грн., а також судові витрати в розмірі 1820 грн. (а. с. 156 - 161 т. 1).

Згідно листа Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області від 16 січня 2015 року № 532, на примусовому виконанні у відділі знаходився виконавчий лист № 2-565/11, виданий 22 березня 2012 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача боргу в розмірі 875494,12 грн., вказане виконавче провадження було завершене 25 березня 2013 року в зв`язку з направленням виконавчого документу за належністю до Відділу державної виконавчої служби Макарівського районного управління юстиції для подальшого виконання. 02 жовтня 2014 року вказаний виконавчий документ відносно ОСОБА_1 був знову пред`явлений до виконання у Відділ державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції та за ним відкрите виконавче провадження, стягнень за яким не було і борг на теперішній час становить 875494,12 грн. (а. с. 232 т. 1).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 січня 2015 року заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання задоволено, поновлено ТОВ «ОТП Факторинг Україна» строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів,№ 2-565/11, виданих Голосіївським районним судом м. Києва на виконання рішення суду від 03 лютого 2011 року по справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, видано дублікати виконавчих листів, що були видані на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2011 року про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 110240,14 доларів США, що еквівалентно 875494,12 грн., судових витрат 1820 грн. в зв`язку з втратою оригіналів виконавчих листів (а. с. 239 - 241 т. 1).

20 травня 2015 року Голосіївським районним судом м. Києва видано дублікат виконавчого листа № 2-565/11 на виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2011 року в справі № 2-565/11 за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, на боржника ОСОБА_2 зазначено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 24 березня 2016 року (а. с. 6 т. 2).

08 червня 2015 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області з заявою про відкриття виконавчого провадження та примусове стягнення суми боргу, разом з якою направило виконавчий лист, виданий 20 травня 2015 року Голосіївським районним судом м. Києва щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором в розмірі 110240,14 доларів США, що еквівалентно 875494,12 грн., а також судові витрати в розмірі 1820 грн. (а. с. 7 т. 2).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області відкрито виконавче провадження ВП № 47937762 від 22 червня 2015 року щодо боржника ОСОБА_2 (а. с. 8 т. 2).

26 червня 2018 року та 22 листопада 2021 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області з інформаційним запитом, в якому просило повідомити, які заходи вжиті державним виконавцем щодо виконання рішення суду за виконавчим листом № 2-565/11 щодо стягнення з ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 877314,12 грн. (а. с. 9, 10 т. 2).

Листом від 10 грудня 2021 року Ізмаїльський відділ держвної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області повідомив ТОВ «ОТП Факторинг Україна», що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавче провадження № 47937762 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-565/11, виданого 20 травня 2015 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перебувало на виконанні у відділі у 2015 році. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень стосовно боржника відкрито виконавче провадження ЄДРВП № 44456851 у Відділі державної виконавчої служби Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції, враховуючи викладене, з метою повного та своєчасного виконання виконавчого документа виконавче провадження було завершене, а виконавчий документ направлено для подальшого виконання його виконавцю за належністю до Відділу державної виконавчої служби Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції. Станом на 10 жовтня 2021 року вказаний виконавчий документ до Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не надходив (а. с. 11).

На а. с. 12 - 13 знаходиться роздрукована інформація з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавче провадження № 47937762, згідно якої постановою державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області від 23 вересня 2015 року закінчено виконавче провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС).

27 березня 2023 року в інтересах ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направлено адвокатський запит до Корсунь-Шевченківського відділу держаної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області про те, чи прийнято до виконання виконавчий документ - виконавчий лист № 2-565/11, виданий 20 травня 2015 року Голосіївським районним судом м. Києва на боржника ОСОБА_2 , направлений за належністю Ізмаїльським відділом державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області в інтересах ТОВ «ОТП Факторинг Україна», а також надати постанову про відкриття виконавчого провадження (а. с. 14 т. 1).

Листом Корсунь-Шевченківського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області від 07 квітня 2023 року № 4154 на адвокатський запит повідомлено, що на примусовому виконанні відділу не перебуває виконавчий лист № 2-565/11 від 20 травня 2015 року (а. с. 15 т. 2).

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Зазначене конституційне положення знайшло розвиток у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) звертав увагу, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до §§ 51-53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Аналогічні положення були закріплені у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV.

Передача виконавчих документів і виконавчих проваджень здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Відповідно до пункту 6 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02 квітня 2012 № 512/5, виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі, якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби.

Згідно з пунктом 7 розділу V вказаної Інструкції передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 6 цього розділу, - за рішенням державного виконавця, на виконанні у якого перебуває виконавче провадження.

Пунктом 9 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, визначено, що про передачу виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби або до виконавчої групи державний виконавець виносить відповідну постанову, яку разом з матеріалами виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилає до органу державної виконавчої служби, до якого передається виконавче провадження. Державний виконавець, якому передано виконавче провадження, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження матеріалів виконавчого провадження зобов`язаний винести постанову про прийняття виконавчого провадження, яку надсилає сторонам виконавчого провадження.

Відповідно до статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року в справі № 2-1053/10 (провадження № 61-18169св18) зроблено висновок про те, що оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Статтею 12 чинного Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Цей строк встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки суду першої інстанції, що заявником не надано до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження втрати виконавчого листа, не ґрунтуються на фактичних обставинах та доказах, наявних в матеріалах справи.

Так, із матеріалів справи вбачається, що докази отримання виконавчого листа № 2-565/11 Відділом державної виконавчої служби Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції відсутні, що, зокрема, підтверджується листом Корсунь-Шевченківського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області від 07 квітня 2023 року № 4154. Із витягу з Автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що останньою виконавчою дією за виконавчим провадженням ВП № 47937762 є постанова державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області від 23 вересня 2015 року, якою закінчено виконавче провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому інформація щодо прийняття виконавчого провадження державним виконавцем Корсунь-Шевченківського Відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області, як це передбачено пунктом 9 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутня.

Також судом першої інстанції залишено поза увагою, що виконавче провадження ВП № 47937762 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-565/11, виданого 20 травня 2015 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» закінчено постановою державного виконавця від 23 вересня 2015 року на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із направленням виконавчого документу за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби, а саме до Відділу державної виконавчої служби Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції.

Отже, оскільки в даному випадку мало місце не повернення виконавчого документа стягувачу, а направлення його за належністю, тобто виконавче провадження мало бути продовжене в іншому органі виконавчої служби, то немає правових підстав вважати, що строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив.

Апеляційний суд не може погодитись з помилковими висновками суду першої інстанції, що заявником не надано суду доказів, які підтверджували об`єктивну неможливість стягувача та його представників вчинити всі можливі дії, спрямовані на пред`явлення виконавчого документа до виконання у строки, визначені чинним законодавством України.

Здійснюючи такі висновки, судом першої інстанції не враховано, що на відміну від остаточного закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа стягувачу, при зміні органу державної виконавчої служби чи його компетенції, передачі матеріалів виконавчого провадження до іншого органу державної виконавчої служби стадія виконання судового рішення не припиняється і не переривається, отже правила частин п`ятої та шостої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (частини третьої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV) не застосовуються.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 року в справі № 2-2236/12 (провадження № 61-12778св22), які безпідставно не були враховані судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, на яку заявник посилався в заяві про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, а також в постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року в справі № 2-1081/2009 (провадження № 61-19635св21).

Розглядаючи заяву, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані вище обставини, неправильно застосував положення ст. 1, 12 Закону України «Про виконавче провадження» (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV), п. 6, 7, 9 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, ст. 431 ЦПК України, допустив порушення п.п. 17.1 п. 1 розділу ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Враховуючи вищевикладене, ухвала суду не може вважатися законною і обґрунтованою, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Вирішуючи по суті заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна», апеляційний суд виходить із того, що оскільки рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором у розмірі 110240,14 доларів США, що еквівалентно 875494,12 грн., та судових витрат в розмірі 1820 грн., не виконано, виконавчий лист від 20 травня 2015 року № 2-565/11, виданий судом на підставі цього рішення, був вчасно пред`явлений до виконання і на його підставі відкрите виконавче провадження постановою державного виконавця від 22 червня 2015 року, однак втрачений під час пересилання з виконавчої служби не з вини стягувача, на даний час на виконанні не перебуває, стадія виконання судового рішення не припинена і не перервана, апеляційний суд приходить до висновку про видачу дубліката виконавчого листа, оскільки у даному конкретному випадку відмова у видачі дубліката виконавчого листа призведе до порушення права стягувача.

Крім того, оскільки виконавчий лист від 20 травня 2015 року № 2-565/11, було вчасно пред`явлено до виконання ТОВ «ОТП Факторинг Україна», однак в подальшому втрачено під час пересилання з виконавчої служби не з вини стягувача, апеляційний суд також вважає за необхідне поновити стягувачу строк для пред`явлення дубліката виконавчого листа, який буде виданий на підставі даної постанови, до виконання, задовольнивши заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в повному обсязі.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України - скасуванню, оскільки постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, із прийняттям нової постанови про задоволення заяви.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує з боржника ОСОБА_2 на користь стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судові витрати за подання заяви та апеляційної скарги в розмірі 2764,52 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 11 серпня 2023 року скасувати та прийняти нову постанову.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», заінтересовані особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа на примусове виконання задовольнити.

Видати дублікат виконавчого листа по справі № 2-565/11 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та поновити строк пред`явлення дублікату виконавчого листа до виконання, виданого по цивільній справі № 2-565/11.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (м. Київ вул. Фізкультури 28-д код ЄДРПОУ 36789421) судові витрати в розмірі 2764,52 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.