Рішення

від 14.11.2023 по справі 562/4257/17

ЗДОЛБУНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 562/4257/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.11.2023року Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі:

головуючого суддіМички І.М.

при секретарі судового засіданняЩербак В.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідачаПилипчука Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мізоцької селищної ради, третя особа на стороні відповідача : ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернулася до Здолбунівського районного суду Рівненської області з позовом до Мізоцької селищної ради, третя особа на стороні відповідача : ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Мізоцької селищної Ради за № 350 від 25 жовтня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що їй на праві приватної власності належить кв. АДРЕСА_1 разом з прибудинковими спорудами. Право власності набуте за договором довічного утримання батька позивача ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ЗК України у разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах , на яких ця земельна ділянка належала попередньому землекористувачу.

25 жовтня 2017 року відповідачем на засіданні чергової сесії прийнято рішення № 350 про надання ОСОБА_2 залученій до розгляду справи, як третій особі, дозволу на складання проекту із землеустрою відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення селищної ради площею 0,02 га що розташована по АДРЕСА_2 .

Позивач була присутня на сесії 25 жовтня 2017 року, однак не мала можливості озвучити свої міркування чи заперечення , так , як рішення було озвучено не зрозуміло в загальній формі по всіх земельних ділянках відразу без адреси та прізвищ заявників , що фактично позбавило можливості позивача заявити про свої права та законні інтереси.

Відповідач при винесенні оскаржуваного рішення не врахував письмову заяву позивача подану 25 жовтня 2017 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Згідно пропозиції щодо поділу земельної ділянки в АДРЕСА_2 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки що знаходиться в користуванні позивача вказана недостовірно.

Крім, того повністю відсутній під`їзд чи прохід до цієї земельної ділянки , тобто доступ позивачу перекрито без можливості проїзду чи проходу зі сторони будинку.

Третя особа в 2016 році отримала в спадок квартиру АДРЕСА_3 . При цьому спадкоємець фактично користувався зовсім іншою земельною ділянкою ніж відведена відповідачем третій особі , яка і може бути оформлена у її власність. Фактично суміжні землекористувачі мали в своєму розпорядженні інші земельні ділянки, ніж вказані в пропозиції. Крім, того відповідач своїм рішенням надавав дозвіл третій особі на складення проекту із землеустрою для ведення особистого селянського господарства частину земельної ділянки, що фактично використовується позивачем для обслуговування приватних прибудинкових споруд позивача.

Позивачка вважає що оскаржуваним рішенням відповідача порушено охоронюваний законом інтерес позивача. Фактично відповідач позбавив позивача можливості вільно та безперешкодно на законних підставах користуватись прибудинковими господарськими спорудами, які належать їй на праві власності і які знаходяться на іншій частині земельної ділянки від житлового будинку .

Також позбавив права на безперешкодне володіння і користування земельною ділянкою , яка перебуває у державній або комунальній власності , без встановленого строку.

Позивачка, вважає, виданий дозвіл незаконним, таким, що позбавляє її можливості належно користуватись земельною ділянкою фактично виключає з числа користувачів спільної земельної ділянки , суперечить законодавству.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник Мізоцької селищної ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнав вважає їх не обґрунтованими та безпідставними. Надав пояснення що на сесії Мізоцької селищної ради при розгляді питань пов`язаних із виниклим спором, який розглядається судом було вчинено всі правомірні та законні дії, прийнято аргументовані та правильні рішення. Зазначив, що спірні землі мають правовий режим земель запасу Мізоцької селищної ради та ніколи не надавались у власність чи користування позивачки чи будь яким іншим особам. Так, як будинок по АДРЕСА_2 є багатоквартирним то режим використання прибудинкових земель не передбачає передачу їх у власність чи користування для обслуговування житлового будинку чи господарських будівель.

Третя особа ОСОБА_2 , яка не приймала участі у судових засіданням у зв`язку із перебуванням за межами України надала суду письмові пояснення, згідно яких вважає позовні вимоги безпідставними, так як , 25.10.2017 року на черговій сесії Мізоцької селищної ради було прийнято рішення № 350 про надання ОСОБА_2 тобто їй дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,02 га для ведення ОСГ на території АДРЕСА_2 . Зазначила ,що позивачка не наводить жодних обґрунтованих доказів того, що під час прийняття рішення №350 від 25.10.2017р. Мізоцькою селищною радою про надання дозволу на складання проекту землеустрою були допущені порушення законодавства. Спірна земельна ділянка ніколи не перебувала у користуванні позивача на праві постійного користування чи на будь яких інших підставах, а також не використовується позивачем для обслуговування приватних прибудинкових споруд. Зазначила, що вважає подану нею заяву до селищної ради обґрунтованою та законною, яка розглянута та вирішена у законному порядку.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 25 жовтня 2017 року відповідачем на засіданні чергової сесії прийнято рішення № 350 про надання дозволу третій особі на складання проекту із землеустрою відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення селищної ради площею 0,02 га що розташована по АДРЕСА_2 .

Позивачка вважає, що оскаржуваним рішенням відповідача порушено охоронюваний законом інтерес позивача. Фактично відповідач позбавив позивача можливості вільно та безперешкодно на законних підставах користуватись прибудинковими господарськими спорудами , які належать їй на праві власності і які знаходяться на іншій частині земельної ділянки від житлового будинку.

Під час судового розгляду , позивачкою було надано заяви про збільшення позовних вимог а саме просить скасувати рішення Мізоцької селищної ради № 366, 383, 453.

Суд не погоджується з такою позицією позивачки вийти за межі позовних вимог застосувавши наслідки недійсності правочину усіх вищезазначених рішень, так як згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, так як вважає зщо відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог.

Як вбачається з пояснень наданих представником відповідача , задля впорядкування та благоустрою земель комунальної власності Мізоцької селищної ради комісією з питань земельних природоохоронних ресурсів та вирішення земельних спорів , охорони навколишнього середовища на засіданні земельної комісії 04.10.2017 року розроблена пропозиція щодо поділу земельної ділянки в АДРЕСА_2 для ведення особистого селянського господарства між власниками квартир будинків АДРЕСА_2 і АДРЕСА_2 де максимально враховувались побажання співвласників квартир вищевказаних будинків АДРЕСА_2 і АДРЕСА_2 . Рішень щодо надання у користування чи передачі у власність зазначеної земельної ділянки Мізоцькою селищною радою не приймалося.

Під час проведення сесії 25.10.2017 року гр. ОСОБА_1 письмово звернулась із заявою про надання їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в масиві по АДРЕСА_2 . Перед тим, як винести проект рішення на сесію селищної ради , що стосуються земельних ділянок , усі питання попередньо розглядаються земельною комісією . Таким чином, заява ОСОБА_1 прийнята та розглянута на черговій сесії Мізоцької селищної ради 20.12.2017 року. Про усі прийнятті рішення Мізоцької селищної ради стосовно спірної земельної ділянки гр. Голубінська неодноразово повідомлялась листами селищної ради , про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованого листа.

На сесії Мізоцької селищної ради 20.12.2017 року прийнято рішення № 383 « Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки № 2 у масиві АДРЕСА_2 для ведення особистого селянського господарства . Згідно затвердженої схеми Р.М. № 366 від 5.12.2017 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Частина 2ст. 19 Конституції України , визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні»сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України цим та іншими законами.

Частинами 1, 2 ст. 59 цього Закону передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону).

Частиною 7ст. 118 Земельного кодексу України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

При цьому повноваження органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є дискреційними.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 року у справі № 823/59/17 сформулював такий правовий висновок: "…повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким".

Тобто, Мізоцька селищна рада не наділена повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву позивача або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви або ж рішення про відмову в її задоволенні.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі № 360/2334/17, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Крім того, законодавством не визначено такого стану земельної ділянки, як її перебування у стані "відведення" та не передбачає відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку із наданням такого дозволу іншій особі.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 року у справі № 320/1177/19 також вказано про те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. При цьому не суттєво, за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.

Стаття 118 ЗК України встановлює вичерпний перелік таких підстав, серед яких відсутня така підстав, як визначення першочерговості у наданні такого дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі на ту ж саму земельну ділянку.

Аналіз статей116,118 ЗК України,вказує на те, що місцева рада не має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою на одну й ту ж саму земельну ділянку. У даному випадку, надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення місцевої ради про передачу у власність цієї земельної ділянки після виготовлення проекту землеустрою.

Таким чином, суд резюмує, що надання відповідачем дозволу на розроблення проекту землеустрою іншим особам не позбавляє позивачів права на отримання позитивного рішення під час розгляду їх клопотань.

Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу на те, що питання можливості надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) кільком особам щодо однієї і тієї ж самої земельної ділянки та правових наслідків надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) кільком особам щодо однієї і тієї ж самої земельної ділянки було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 року у справі № 688/2908/16-ц.

У постанові від 17.10.2018 року у справі № 380/624/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.

Тому, може кваліфікуватися як недобросовісна поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи.

За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до положеньст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частинами 1, 2ст. 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 139 КАС України, сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачам не присуджується.

Керуючисьст.ст.73-77, 90 ,94, 139, 241, 245, 246, 255, 295, КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Мізоцької селищної ради, третя особа на стороні відповідача : ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення №350 від 25 жовтня 2017 року - відмовити.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у відповідності до ч. 2 ст. 295 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складений 17.11.2023.

Суддя