Ухвала

від 14.11.2023 по справі 947/27859/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1792/23

Справа № 947/27859/22 1-кс/947/11858/22

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2022 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за№ 62022150020000462 від 30.09.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції

Ухвалою Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2022 року, задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт на майно, шляхом заборони розпорядження власникам та іншими особами на наступні речі, з подальшим збереженням на території контейнерного терміналу ДП «Контейнерний Термінал Одеса» Компанії «Ейч Ейч Ел Ей Інтернешнл Ембх» (код ЄДРПОУ 31506059), який розташований на території ДП «Одеський морський торговельного порт», за адресою : м. Одеса, площа Митна, буд. 1, (1/1), а саме на :

контейнер № BSIU3261279 з його вмістом, відповідно до клопотання прокурора ;

контейнер № ZIMU3017958 у якому перебуває :валізи в яких перебувають особисті речі невстановлених осіб, загальна вага яких складає 5720 кг.;

контейнер № HLXU8452586 у якому перебуває : предмети зовні схожі бувший у вживані одяг, загальна вага яких складає 18800 кг.;

контейнер № CAAU5492659 у якому перебуває : предмети зовні схожі бувші у вживані меблі, побутова техніка та причеп, загальна вага яких складає 5580 кг.;

контейнер № THRU3232781 у якому перебуває : предмети зовні схожі бувші у вживані побутову техніку, валізи з одягом та бувши у вживанні меблі, загальна вага яких складає 6320 кг.;

контейнер № TEMU8941488 у якому перебуває : стіл home Odessa dining table 19 ящиків та 38 ящиків комплектуючих до них; стіл home Orion dining table 20 ящиків та 40 ящиків комплектуючих до них; стіл home Jovito dining table 17 ящиків та 34 ящиків комплектуючих до них; стіл home Avante dining table 30 ящиків та 60 ящиків комплектуючих до них; стіл home Prime dining table 60 ящиків та 60 ящиків комплектуючих до них;

контейнер № FSCU9929691 з його вмістом, відповідно до клопотання прокурора; контейнер № CAIU4331164 з його вмістом, відповідно до клопотання прокурора; контейнер № KKFU7776735 у якому перебуває : різні бувши у вживанні предмети побутової техніки та протерміновані продукти харчування, загальна вага яких складає 14180 кг.;

контейнер № ZIMU1051085 у якому перебуває : різні вживанні предмети побутової техніки, музичні інструменти та інші речі, загальна вага яких складає 1040 кг.;

контейнер № ARKU2415590 у якому перебуває : предмети зовні схожі на дерев`яні вироби, загальна вага яких складає 11440 кг.;

контейнер № CXDU1194025 у якому перебуває : предмета зовні схожі на бувші у вживанні особисті речі невстановленої особи, загальна вага яких складає 1050 кг.;

контейнер № MEDU6111072 у якому перебуває : предмети зовні схожі на вироби з металу, загальна вага яких складає 18780 кг.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в інтересах власника майна ОСОБА_8 , в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на контейнер № ZIMU1051085, в якому перебувають належні ОСОБА_9 речі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що у зазначеному арештованому контейнері знаходиться особисте майно ОСОБА_8 , що підтверджується документами, доданими до апеляційної скарги.

Апелянт вважає, що прокурором не доведено мету арешту майна ОСОБА_8 відповідність арештованого майна критеріям ст.98 КПК України, причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Апелянт наголосив про не співмірність обмеження права власності та наслідки застосованого арешту майна, оскільки ОСОБА_10 є інвалідом та перевозив з США свої речі домашнього вжитку в Україну, куди він переїхав на постійне місце проживання, що підтверджується посвідкою.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив апеляційний суд залишити оскаржену ухвалу слідчого судді без змін.

Мотиви апеляційного суду

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого та доводи апеляційних скаргах, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Пунктом 7 ч.2 ст.131 КПК України передбаченого, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка встановлює, які об`єкти, у відповідності до положень КПК України, можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Так, ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Пунктом 6) ч.2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З клопотання прокурора вбачається, що на теперішній час Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється розслідування у кримінальному провадженні № 62022150020000462 від 30.09.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Під час проведення досудового слідства встановлено, що у період з 03.11.2022 по 18.11.2022 слідчими Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.10.2022, проведено обшук у десяти контейнерах, які перебувають на контейнерному терміналі ДП «Контейнерний Термінал Одеса» Компанії «Ейч Ейч Ел Ей Інтернешнл Гмбх» (код ЄДРПОУ 31506059), який розташований на території ДП «Одеський морський торговельного порт», за адресою: м. Одеса, площа Митна, буд. 1, (1/1), а саме у контейнерах: № BSIU3261279; № ZIMU3017958; № HLXU8452586; № CAAU5492659; № THRU3232781; № TEMU8941488; № FSCU9929691 ; № CAIU4331164 ; № KKFU7776735 ; № ZIMU1051085; № ARKU2415590; № CXDU1194025 ; № MEDU6111072 .

Під час обшуку контейнерів із товаром, граничний строк перебування яких під митним контролем на території зони митного контролю закінчився був оглянутий у тому числі контейнер № ZIMU1051085 , у якому перебувають різні бувши у вживанні предмети побутової техніки, музичні інструменти та інші речі, загальна вага яких складає 1040 кг.;

Постановою старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_11 від 22.11.2022 року вказані контейнери з речами визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що слідчим суддею при розгляді вищезазначеного клопотання в частині накладення арешту на контейнер № ZIMU1051085, у якому перебувають вживанні предмети побутової техніки, музичні інструменти та інші речі, загальна вага яких складає 1040 кг., не досліджені повно та всебічно обставини провадження, що стало перешкодою в ухваленні законного та обґрунтованого рішення в цій частині.

У своїй апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 стверджував, що власником речей, які знаходяться в контейнері № ZIMU1051085, є громадянин США ОСОБА_12 . Наприкінці 2021 року ОСОБА_13 прийняв рішення про переїзд на постійне проживання до України. З цією метою він уклав угоду з фірмою перевізником про переміщення своїх власних вживаних речей із США до України.

Своєчасно пройти митні оформлення та забрати свої речі ОСОБА_13 не мав можливості у звьязку із початком широкомасштабного вторгнення військ рф на територію України.

На підтвердження вказаних обставин, апелянт надав такі документи:

1)Довідка SPC INTERNATIONAL INC. від 02.05.2023, відповідно до якої ОСОБА_10 найняв компанію SDC для доставки своїх речей до Києва, Україна. Компанія забезпечила бронювання морських перевезень через перевізника: ZIM. На основі інформації, отриманої від терміналу, контейнеру пана ОСОБА_14 було присвоєно номер ZIMU1051085;

2)Рахунок-фактура SPC INTERNATIONAL INC. від 08.10.2021 № 500973, відповідно до якого отримувачем рахунку є ОСОБА_10 із описом послуги: Ексклюзивний контейнер lx20FT для доставки «від дверей до дверей»;

3)Замовлення SPC INTERNATIONAL INC. № 121739 від 18.01.2021. відповідно до якого відправником і отримувачем є ОСОБА_10 , пункт призначення: Одеса, Україна, послуга: Ексклюзивний 20-футовий контейнер, доставка «від дверей до дверей»;

4)Авторизація на оплату кредитною картою SPC INTERNATIONAL INC. від 18.01.2021, відповідно до якого платником послуги є ОСОБА_10 ;

5)Інструкції з доставки SPC INTERNATIONAL INC. № 121739 від 30.09.2021, відповідно до якого вантажовідправником є ОСОБА_10 , місто призначення: Київ, Україна;

6)Коносамент експедитора SPC INTERNATIONAL INC. № 30532121739 від 23.11.2021. відповідно до якого вантажовідправником і вантажоодержувачем є ОСОБА_10 , номер контейнера ZIMU1051085 ;

7)Описовий перелік майна вантажу GREEN MOVING SYSTEMS від 20.01.2021, відповідно до якого власником майна за переліком є ОСОБА_10 , перевізник SDC 121739;

8)Описовий перелік майна вантажу GREEN MOVING SYSTEMS від 20.03.2021, відповідно до якого власником майна за переліком є ОСОБА_10 , перевізник SDC 121739;

9)Описовий перелік майна вантажу GREEN MOVING SYSTEMS від 13.08.2021, відповідно до якого власником майна за переліком є ОСОБА_10 , перевізник SDC 121739;

10)Морська накладна поставки «від порту до порту» або комбінованим транспортом ZIM Integrated Shipping Services Ltd. від 21.03.2022. відповідно до якого отримувачем є ОСОБА_10 , замовлення № ZIMULAX917122, коносамент № ZIMULAX917122, контейнер № ZIMU1051085, порт призначення: Одеса, опис товарів: 70 предметів, вживані побутові товари та особисті речі, вага 2948,00 кг.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що вказані документи підтверджують

законність права власності ОСОБА_15 на речі, які знаходяться в контейнері № ZIMU1051085, вагою 1040 кг.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Також варто звернути увагу і на позицію Європейського суду з прав людини, що висловлена в рішенні по справі «Волохи проти України». В даному рішенні Суд наголошував на тому, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватись судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль надає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Апеляційним судом встановлено, що на даній стадії досудового розслідування, ОСОБА_9 не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Оцінюючи викладені обставини, апеляційний суд вважає, що під час звернення з клопотанням та під час апеляційного розгляду прокурор не довів, що контейнер №ZIMU1051085 у якому перебувають належні ОСОБА_9 речі набуті протиправним шляхом чи є предметом злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, а саме клопотання в частині накладення арешту на вказаний контейнер є взагалі необґрунтованим та невмотивованим.

На думку апеляційного суду, такий підхід органу досудового розслідування до процесу доказування у кримінальному провадженні не повинен компенсуватись за рахунок обтяження законних прав та інтересів власника майна, а також істотного обмеження закріпленої в Конституції України непорушності права власності.

Слідчий суддя вказаним обставинам належної оцінки не дав, чим допустив неповноту судового розгляду, яка в свою чергу призвела до невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки його висновки не підтверджуються дослідженими доказами.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що надані прокурором до клопотання про арешт контейнера №ZIMU1051085 матеріали не відповідають вимогам ч.2 ст.171 КПК України, оскілки містять лише формальне зазначення підстав та мети такого заходу забезпечення кримінального провадження, та не містять відповідного обґрунтування необхідності арешту контейнера №ZIMU1051085, тому, апеляційний суд вважає, що накладення арешту на вказаний контейнер в якому перебувають належні ОСОБА_9 речі є безпідставним.

Частиною 3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Відповідно до пунктів 1) та 2) ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення є неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що висновки слідчого судді про наявність правових підстав для накладення арешту на контейнер №ZIMU1051085, у якому перебувають належні ОСОБА_9 речі, не підтверджуються належними та допустимими доказами дослідженими під час судового розгляду, а слідчий суддя не дослідив обставини кримінального провадження та не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, що відповідно до положень статей 409, 410, 411 КПК України є підставою для скасування ухвали слідчого суді в частині накладення арешту на вищезазначене майно та постановлення нової ухвали, якою слід відмовити в задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на це майно.

Керуючись статтями 170-173, 309, 376, 405, 407, 409, 410, 411, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2022 року, якою накладено арешт на майно, а саме контейнери, які знаходяться на території контейнерного терміналу ДП «Контейнерний Термінал Одеса» Компанії «Ейч Ейч Ел Ей Інтернешнл Ембх» (код ЄДРПОУ 31506059), що розташований на території ДП «Одеський морський торговельного порт», за адресою : м. Одеса, площа Митна, буд. 1, (1/1), - скасувати в частині накладення арешту на контейнер №ZIMU1051085 у якому перебувають належні ОСОБА_9 речі.

Ухвалити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на контейнер №ZIMU1051085 у якому перебувають належні ОСОБА_9 речі.

В іншій частині оскаржену ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4