Рішення

від 31.10.2023 по справі 199/5460/22

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/5460/22

(2/199/346/23)

РІШЕННЯ

Іменем України

31.10.2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Свержевської В.О.,

позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він є власником гаражу № НОМЕР_1 загальною площею 21,7 кв.м, який розташований за адресою - АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу гаражу від 26.12.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником О.І., реєстровий №826, та витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №109087028.

Позивач зазначає, що вказаним гаражем незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа та користується ОСОБА_3 . На неодноразові пропозиції позивача звільнити належний йому на праві власності гараж відповідач не реагує, чим чинить перешкоди у користуванні спірним гаражем.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 гаражем АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на праві власності згідно з договором купівлі-продажу гаражу від 26.12.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником О.І., шляхом зобов`язання ОСОБА_3 звільнити зазначений гараж, а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Відповідач надала до суду відзив, у якому зазначила, що 10.04.2001 року між ОСОБА_3 та підприємством «Будинок профспілок» Об`єднання професійних спілок Дніпропетровської області, в особі начальника Управління по господарському обслуговуванню МСП Васильченко Марії Петрівни, діючої на підставі Статуту підприємства «Будинок профспілок» Об`єднання професійних спілок Дніпропетровської області, зареєстрованого виконкомом Кіровської райради м.Дніпропетровська 18.01.1999 року, виписки з постанови №ПР-2 від 06.03.2001 року президії міжгалузевої ради профспілок, укладено договір купівлі-продажу квартири.

Відповідно до п.1 вказаного договору підприємство «Будинок профспілок» Об`єднання професійних спілок Дніпропетровської області продало, а ОСОБА_3 купила жилу квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

За цією квартирою був закріплений гараж на один автомобіль із збірного залізобетону по АДРЕСА_1 .

Вказаний гараж належав Підприємству «Будинок профспілок» Об`єднання професійних спілок Дніпропетровської області, відповідно до додаткової угоди №2 від 11.08.1998 року до договору №15/92-94 від 02.08.1994 року, укладеної між ОСОБА_5 по будівництву житла «ОКС», в особі голови правління Білого В.Д., який є позивачем у справі, як Замовником, та Управлінням по господарському обслуговуванню МСП (код 23941567), в особі начальника Управління Васильченко М.П., як Дольщиком, та акту приймання-передачі від 19.08.1998 року, складеному тими самими сторонами.

Відповідно до вказаної додаткової угоди Замовник передав Дольшику гараж на 1 автомобіль із збірного залізобетону по АДРЕСА_1 . Договірна вартість одного гаражу - 7000,00 грн. Дольщик зобов`язується перерахувати грошові кошти в сумі 7000,00 грн. у строк до 15.08.1998 року. Дана угода є невід`ємною частиною договору.

Таким чином, на підставі зазначеної додаткової угоди Фірма по будівництву житла «ОКС», в особі голови правління Білого В.Д., який є позивачем по справі, здійснив відчуження Підприємству «Будинок профспілок» Об`єднання професійних спілок Дніпропетровської області гаражу на 1 автомобіль із збірного залізобетону по АДРЕСА_1 , за 7000,00 грн. Згідно з актом приймання-передачі від 19.08.1998 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма по будівництву житла «ОКС» передало Управлінню по господарському міжгалузевому обслуговуванню обласної ради, гараж по АДРЕСА_1 , відповідно до договору №15/92-94 від 12.08.1994 року та платіжного доручення №450 від 19.08.1998 року. Претензій по комплектації та технічному стану гаража немає.

На підставі акту приймання-передачі від 10.04.2001 року до договору купівлі-продажу квартири від 10.04.2001 року Підприємство «Будинок профспілок» Об`єднання професійних спілок Дніпропетровської області в особі начальника Управління по господарському обслуговуванню МСП Васильченко Марії Петрівни, діючої на підставі Статуту підприємства «Будинок профспілок» Об`єднання професійних спілок Дніпропетровської області, передало, а ОСОБА_3 прийняла жилу квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та закріплений за цією квартирою гараж на один автомобіль із збірного залізобетону по АДРЕСА_1 . Взаємних претензій по комплектації та технічному стану квартири гаражу немає.

У зв`язку з оформленням 10.04.2001 року договору купівлі-продажу на квартиру АДРЕСА_4 , між ОСОБА_3 та Підприємством «Будинок профспілок»

Об`єднання професійних Дніпропетровської області, та у зв`язку з фактичною передачею вказаного гаражу ОСОБА_3 на підставі акту приймання-передачі від 10.04.2001 року,

Підприємством «Будинок профспілок» Об`єднання професійних спілок Дніпропетровської області було направлено на ім`я директора Фірми по будівництву житла «ОКС» ОСОБА_1 , який є позивачем по справі, лист від 10.04.2001 року, в якому зазначено, що у зв`язку з оформленням договору АЕ №050447 від 10.04.2001 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , просили оформити усі документи на гараж, що числиться за цією квартирою, на його нового власника ОСОБА_3 .

Таким чином, Фірму по будівництву житла «ОКС» в особі голови правління Білого Валентина Дмитровича, який є позивачем по справі, було зобов`язано здійснити оформлення зазначеного гаражу на ОСОБА_3 , у зв`язку з продажем Підприємством "Будинок профспілок" Об`єднання професійних спілок Дніпропетровської області квартири АДРЕСА_4 , із закріпленим за нею гаражем.

Проте, вказаних дій щодо оформлення гаражу на ОСОБА_3 Фірма по будівництву житла «ОКС» в особі голови правління ОСОБА_1 , який є позивачем, не здійснила, натомість, оформила на себе право власності на цей гараж, який фактично належав ОСОБА_3 .

У подальшому Фірма по будівництву житла «ОКС» повторно відчужила даний гараж позивачу ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу гаражу від 26.12.2017 року. Відповідач вважає, що вона отримала закріплений за її квартирою спірний гараж від попереднього власника - Підприємства «Будинок профспілок» Об`єднання професійних спілок Дніпропетровської області, на підставі договору купівлі-продажу квартири АЕ №050447 від 10.04.2001 року та акту приймання-передачі від 10.04.2001 року.

Тому, на думку відповідача, ОСОБА_3 із часу придбання вищезазначеної квартири із закріпленим за нею гаражем за адресою АДРЕСА_1 , володіє ним на належних правових підставах.

Посилаючись на вказані обставини, відповідач просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 надала до суду відповідь на відзив, у якому зазначила, що зі змісту договору купівлі-продажу квартири від 10.04.2001 року вбачається, що відповідач купила у підприємства «Будинок профспілок» жилу квартиру за адресою: АДРЕСА_5 . У цілому квартира складається із: коридору, житлових кімнат, туалету, ванни, кухні.

У договорі взагалі не зазначено про передачу спірного гаража у власність відповідачці за договором купівлі-продажу.

Зі змісту акту приймання-передачі до договору купівлі-продажу квартири від 10.04.2001 року, укладеному між підприємством «Будинок профспілок» та ОСОБА_3 вбачається, що остання прийняла жилу квартиру та закріплений за цією квартирою гараж.

У вказаному акті приймання-передачі відсутні будь-які відомості про передачу спірного гаражу саме у власність відповідачці.

Зі змісту додаткової угоди №2 від 11.08.1998 року до договору №15/92 від 02.08.1994 року неможливо встановити, що Управлінню по господарському обслуговуванню МСП передається саме спірний гараж, у додатковій угоді відсутнє посилання на те, що гараж передається Управлінню у власність, ця додаткова угода лише свідчить про намір Фірми по будівництву «ОКС» передати Управлінню гараж, однак не свідчить про таку передачу, а також про сплату коштів.

Таким чином, твердження відповідачки про те, що спірний гараж належав підприємству «Будинок профспілок» відповідно до додаткової угоди №2 від 11.08.1998 року до договору №15/92 від 02.08.1994 року, є безпідставним і необґрунтованим.

Крім цього, рішенням Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 року №220/13 було передано в оренду ТОВ фірмі по будівництву «ОКС» земельну ділянку по АДРЕСА_1 , для завершення будівництва залізобетонних збірних гаражів.

Після завершення будівництва 12.10.2016 року приватним нотаріусом було зареєстровано право власності на гаражі наземні за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ фірма по будівництву житла «ОКС», на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта ДО №142162650057 від 21.09.2016 року, виданої Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, розпорядження Дніпропетровської міської ради №1040-р від 17.10.2001 року, технічного паспорту, виданого 01.09.2016 року ТОВ «ЗЕМКОМ-ДНІПРО».

Після отримання всіх необхідних документів для нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу 9 (дев`яти) автогаражів по АДРЕСА_1 , ТОВ фірма по будівництву «ОКС» 06.12.2017 року письмово повідомила ОСОБА_3 про необхідність у нотаріальному порядку оформити договір купівлі-продажу гаражу. Утім, відповідачка не відповіла згодою на вказану пропозицію.

Крім цього, 07.09.2021 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди спірного гаража строком на 3 місяці. Гараж було передано відповідачці по акту приймання-передачі.

Станом на теперішній час, належний позивачу на праві власності гараж займає відповідачка, звільняти його від своїх речей відмовляється, чим чинить перешкоди позивачу у користуванні його власністю, тому представник позивача наполягала на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_4 надала до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому посилалась на обставини, викладені у відзиві, проти задоволення позову заперечувала.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Горобець Ю.В. позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на викладені у відзиві обставини, та пояснили, що відповідачка із 2001 року користується спірним гаражем, оскільки вона фактично є його власником.

Вислухавши учасників судового розгляду, допитавши позивача ОСОБА_1 , як свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з вимогами ч.ч.1,2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За приписами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу гаражу від 26.12.2017, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником О.І., зареєстрованого в реєстрі за №826, позивач ОСОБА_1 є власником гаражу № НОМЕР_1 загальною площею 21,7 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 визнала в суді, що саме вона користується спірним гаражем, в якому наявні її речі, тому дані обставини доказуванню не підлягають.

Суд не може погодитися із посиланнями відповідача ОСОБА_3 на те, що вона є власникам гаражу № НОМЕР_1 загальною площею 21,7 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки жодного доказу вказаній обставині суду не надано, як і не надано доказів правомірного користування зазначеним гаражем. Крім того, із Договору купівлі-продажу спірного гаражу від 26.12.2017, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником О.І., зареєстрованого в реєстрі за №826, вбачається, що попереднім власником гаражу № НОМЕР_1 загальною площею 21,7 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було ТОВ фірма по будівництву житла «ОКС».

За встановлених обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, а отже слід усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 гаражем АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на праві власності згідно з договором купівлі-продажу гаражу від 26.12.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником О.І., шляхом зобов`язання ОСОБА_3 звільнити зазначений гараж.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 2, 3 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано суду копію договору №66 про надання правової допомоги від 18.07.2022 (а.с.101-104), копію додаткової угоди до договору №66 від 18.07.2022 року (а.с.105), копію квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 18.07.2022 року на суму 10000,00 гривень (а.с.106).

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення витрат на правову допомогу та обґрунтованості таких витрат суд враховує наступне.

У п. п. 113-117 рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України» від 07 листопада 2013 року, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов`язаннями.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року по справі 755/9215/15-ц ВП ВС роз`яснила, що положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» 536/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За вказаних вище обставин, суд вважає виправданими та такими, що відповідають критерію реальності, розумності та співмірності послуги, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн., що на думку суду є обґрунтованим, та відповідає принципу розумності.

Крім цього, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 992 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, - задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 гаражем АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на праві власності згідно з договором купівлі-продажу гаражу від 26.12.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником О.І., шляхом зобов`язання ОСОБА_3 звільнити зазначений гараж.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок та 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу, а всього 10 992 (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 10.11.2023 року.

Суддя