Постанова

від 20.11.2023 по справі 925/1238/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2023 р. Справа№ 925/1238/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Козир Т.П.

Мальченко А.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Приватного підприємства "Рембудтехніка" та ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.09.2023

про повернення позовної заяви

у справі № 925/1238/23 (суддя Грачов В.М.)

За позовом:

1. Приватного підприємства "Рембудтехніка"

2. ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкубаторно-птахівниче підприємство"

про припинення права постійного користування частиною земельної ділянки та встановлення порядку користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В :

У 2023 році Приватне підприємство "Рембудтехніка" та ОСОБА_1 звернулися до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкубаторно-птахівниче підприємство" про припинення права постійного користування частиною земельної ділянки та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.09.2023 року позовну заяву Приватного підприємства "Рембудтехніка" та ОСОБА_1 , а також додані до неї документи без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що позивачами порушено правила, визначені ч.1 ст.173 ГПК України, оскільки в одній заяві ними об`єднано вимоги, які є самостійними вимогами, а сумісний розгляд вимог ускладнить та затягне вирішення спору, перешкоджатиме об`єктивному з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін щодо користування частинами земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:023:020:0456 розташованої по АДРЕСА_1 .

Не погодившись із прийнятою ухвалою, Приватне підприємство "Рембудтехніка" та ОСОБА_1 звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.09.2023 року скасувати та прийняти нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржники зазначають, що заявлені позовні вимоги стосуються одних і тих же осіб, пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами. Крім того, апелянти зазначають, що даним позовом просять встановити порядок користування земельною ділянкою щодо обох позивачів та доцільним і необхідним буде здійснювати розгляд заявлених вимог в одному провадженні, оскільки порядок користування визначатиметься щодо однієї спільної території позивачів.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати апелянтами судових зборів у розмірі 2 481 грн. 00 коп.

04.10.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного підприємства "Рембудтехніка" та ОСОБА_1 надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного підприємства "Рембудтехніка" та ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2023, витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №925/1238/23.

16.10.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду Чернігівської області надійшли матеріали справи №925/1238/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Рембудтехніка" та ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.09.2023, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Отже, порушенням правила об`єднання вимог, є об`єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Об`єднані вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтується позов в цілому.

Відтак, допускається можливість об`єднання в одній позовній заяві кілька вимог, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

Як вбачається із заявлених вимог, позивач у поданому позові просить суд:

- визнати припиненим право постійного користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкубаторно-птахівниче підприємство" частиною земельної ділянки, а саме земельною ділянкою площею 0,4323 га кадастровий номер 7110136700:023:020:0456, що розташована по АДРЕСА_1 , якою фактично користується Приватне підприємство "Рембудтехніка" та земельною ділянкою площею 0,056га кадастровий номер 7110136700:023:020:0456, що розташована по АДРЕСА_1 , якою фактично користується ОСОБА_1 ;

- встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , шляхом виділення у користування Приватного підприємства "Рембудтехніка" земельну ділянку площею 0,3763 га та площею 0,0293 га, в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0368 га, а також, залишити в спільному користуванні між Приватним підприємством "Рембудтехніка" та ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0384 га відповідно до додатку №2 до висновку експерта №0102/22 від 01.02.2022 року за результатами проведення земельно-технічного дослідження.

З наведеного вбачається, що предметом спору між сторонами є різні виділені частини земельної ділянки, при цьому, речові права на які виникли на підставі окремих правочинів, та не пов`язані між собою ані підставами виникнення, ані поданими доказами.

У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 905/2043/18 вказано, що під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов`язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №914/2191/16, від 23.10.2019 у справі №902/434/19, від 30.10.2019 у справі №922/1359/19.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції розгалужена. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесено до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, які виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору стосовно такого майна або майнових прав, коли цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді та переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, в порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Частиною 1 статті 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 статті 4 ГПК України зазначено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу:

1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;

2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Перелік категорій справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, визначено в статті 20 ГПК України.

Так, частиною 1 статті 20 ГПК України передбачається, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку з провадженням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, та спорів стосовно вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, яке є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та/або фізичні особи - підприємці (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору стосовно такого майна або майнових прав чи спору, що виник із корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді та переданий на його розгляд разом із такими вимогами (пункт 13); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15).

Згідно зі статтею 20 ЦПК України та статтею 21 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цими кодексами.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Статтею 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи, які виникають у зв`язку з провадженням господарської діяльності.

За змістом частин 1 та 3 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, здійснювана для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися й без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Під час вирішення питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними в статті 3 ГК України.

Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення спору господарським судом.

Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 21 ГПК не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що справа щодо позовних вимог позивача-2 у справі, ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Перевіривши матеріали позовної заяви, врахувавши наведені вище норми та правові позиції Верховного Суду, суд апеляційної інстанції підкреслює, що обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про повернення без розгляду позовної заяви у зв`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог.

При цьому, апеляційним судом враховано доводи про те, що підстави позову і подані докази є ідентичними, а позовні вимоги є похідними одна від одної, однак, з урахуванням того, що речові права позивачів на окремі частини земельної ділянки виникли на підставі окремих правочинів, та не пов`язані між собою ані підставами виникнення, ані поданими доказами, а також, враховуючи, що позовні вимоги позивача-2 підляга.ть розгляду в порядку цивільного судочинства, то для правильного та всебічного вирішення спору слід давати оцінку обставинам та доказам за кожною частиною земельної ділянки та позовними вимогами позивачів окремо.

Відповідно до п. 2 ч. 5. ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Отже, суд апеляційної інстанції підкреслює, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, щодо повернення позовної заяви разом з доданими до неї документами заявникам.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, ухвала Господарського суду Черкаської області від 19.09.2023 у справі №925/1238/23 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалена з додержанням норм процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у даній справі судової ухвали відсутні.

Доводи наведені апелянтами в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Рембудтехніка" та ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.09.2023 у справі №925/1238/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.09.2023 року у справі №925/1238/23 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1238/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Т.П. Козир

А.О. Мальченко