Постанова

від 31.08.2023 по справі 910/11314/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2023 р. Справа№ 910/11314/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Польчен А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 31.08.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Нафтогаз-Енергосервіс" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2023 (повний текст складено 18.04.2023)

у справі № 910/11314/22 (суддя Приходько І.В.)

за позовом Приватного підприємства "ПОЛТАВА-ПАРИТЕТ"

до Дочірнього підприємства "Нафтогаз-Енергосервіс" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 595 091,62 грн.

В судовому засіданні 31.08.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.04.2023 у справі № 910/11314/22 позовні вимоги задоволено частково.

Закрито провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 499 998,00 грн., у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Нафтогаз-Енергосервіс" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04112, місто Київ, ВУЛИЦЯ І. ГОНТИ, Будинок 3 А, корпус 2; ідентифікаційний код: 30167066) на користь Приватного підприємство «Полтава-Паритет» (36014, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Шевченка, будинок 121 А; ідентифікаційний код: 30732375) 85 499 (вісімдесят п`ять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн. 66 коп. - інфляційних втрат, 9 593 (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто три) грн. 96 коп. - 3% річних та 8 926 (вісім тисяч дев`ятсот двадцять шість) грн. 38 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 04.05.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково, ухвалити нове рішення, яким у частині задоволених заявлених вимог відмовити.

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство "ПОЛТАВА-ПАРИТЕТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Нафтогаз-Енергосервіс" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 595 091,62 грн., з яких 499 998,00 грн. - сума основного боргу, 85 499,66 грн. - сума інфляційних втрат, 9 593,96 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за договором №16/11-21/4ПР від 16.11.2021 про закупівлю робіт в частині своєчасної оплати виконаних робіт? через що утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також нараховано 3% річних та інфляційні витрати.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.04.2023 у справі №910/11314/22 позовні вимоги задоволено частково.

Закрито провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 499 998,00 грн., у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Нафтогаз-Енергосервіс" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04112, місто Київ, ВУЛИЦЯ І. ГОНТИ, Будинок 3 А, корпус 2; ідентифікаційний код: 30167066) на користь Приватного підприємство «Полтава-Паритет» (36014, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Шевченка, будинок 121 А; ідентифікаційний код: 30732375) 85 499 (вісімдесят п`ять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн. 66 коп. - інфляційних втрат, 9 593 (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто три) грн. 96 коп. - 3% річних та 8 926 (вісім тисяч дев`ятсот двадцять шість) грн. 38 коп. - витрат по сплаті судового збору.

При задоволенні позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок вказаних вимог є арифметично вірним, обґрунтованим та здійсненим у відповідності до умов чинного законодавства.

Посилання відповідача на форс-мажорні обставини суд першої інстанції визнав необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, а саме пунктом 9.3. договору, яким передбачено 5-денний строк повідомлення позивача з моменту виникнення обставин непереборної сили, тобто з 24.02.2022.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Дочірнє підприємство "Нафтогаз-Енергосервіс" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" посилається на те, що у рішенні суду першої інстанції не з`ясовано обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, що є підставами для його часткового скасування та ухвалення в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі відповідно до ст. 277 ГПК України, з огляду на наступне:

- не з`ясовано обставини та не надано оцінку доказам відповідача з приводу існування причинно-наслідкового зв`язку між настанням форс-мажору та об`єктивної неможливості виконати зобов`язання у строк, визначений умовами договору;

- посилається на те, що відповідальність за порушення наступає після прострочення строків виконання зобов`язань, до прострочення строків виконання зобов`язань не може йтися про будь-яку відповідальність, тому форс-мажор до прострочення строків виконання зобов`язань не засвідчується та, відповідно, строк повідомлення про настання форс-мажорних обставин починає відліковуватись з дня, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору унаслідок впливу форс-мажорних обставин;

- вважає, що зі сторони відповідача відсутнє порушення умов договору, згідно повідомлення про настання форс-мажорних обставин відповідач не ухилявся, а навпаки, гарантував виконання свого зобов`язання та повний розрахунок за договором, що виконав одразу після появи можливості, що підтверджується доводами відповідача та наданими суду доказами.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просить врахувати той факт, що не повернення оригіналів документів на адресу позивача після отримання письмової вимоги та відсутність відповіді на претензію свідчить, що апелянт намагався уникнути виконання своїх зобов`язань за договором, саме у зв`язку із неоплатою відповідачем виконаних робіт позивач і був змушений звернутися до суду для відновлення свого порушеного права, у той же час, порушення апелянтом умов договору щодо здійснення оплати за виконані роботи є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК України платежів і наявність обставин непереборної сили не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодовувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсацій від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами; звертає увагу, що повідомлення відповідача про виникнення форс - мажорних обставин по договору №16/11/21/4ПР від 16.11.2021 року за вих. №87-2 від 04.03.2022 направлено на адресу, яка не належить позивачу, доказів повторного направлення суду не надано; позивач не заперечує щодо отримання повідомлення про настання форс-мажорних обставин, а заперечує щодо дотримання строків на повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин зі сторони відповідача; зауважує, що відповідачем не надано відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін; підкреслено, що що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Одночасно просив стягнути з Дочірнього підприємства «Нафтогаз-Енергосервіс» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11314/22.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Нафтогаз-Енергосервіс" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/11314/22.

07.06.2023 матеріали справи №910/11314/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі 12.06.2023 після виходу колегії суддів з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Нафтогаз-Енергосервіс" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2023 у справі № 910/11314/22; призначено до розгляду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Нафтогаз-Енергосервіс" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2023 у справі № 910/11314/22 на 13.07.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 оголошено перерву у справі №910/11314/22 на 31.08.2023.

Явка представників сторін

Представником позивача у судовому засіданні в апеляційній інстанції 31.08.2023 доводи апеляційної скарги відповідача заперечувались, прийняте у справі рішення суду позивач просив залишити без змін.

Представники відповідача у судовому засіданні в апеляційній інстанції 31.08.2023 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просили оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволення позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

16.11.2021 між Приватним підприємством "ПОЛТАВА-ПАРИТЕТ" (далі - Позивач/Підрядник) та Дочірнім підприємством "Нафтогаз-Енергосервіс" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Відповідач/Замовник) було укладено договір №16/11-21/4ПР про закупівлю робіт (далі - Договір), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик, своїми силами і засобами згідно із затвердженим Замовником Завданням (Додаток 1 до Договору), з дотриманням інших вимог Договору, чинного законодавства України виконати роботи, а саме :«Нове будівництво з улаштування комплектів автономного вуличного освітлення на базі фотоелектричних модулів на території ЦПМСД № 1, за адресою вул. Челюскінців, 44, м.Сартана, Допецька область», а Замовник зобов`язується здійснити оплату прийнятих, належно виконаних, робіт на умовах Договору.

Відповідно до пункту 1.2. Договору, послуги та роботи, що надаються/виконуються за цим Договором включають: розробку Проектно-кошторисної документації (далі - ПКД, Проектна документація) по Об`єкту будівництва в одну стадію «Робочий проект» (PП); забезпечення проходження експертизи та отримання позитивного експертного звіту ПКД, у тому числі проектних рішень і кошторисної частини та передача її у власність Замовника; поставку необхідних для будівництва матеріалів, устаткування, обладнання; монтаж вказаного обладнання; пусконалагоджувальні роботи; забезпечення отримання Замовником документів дозвільного характеру (у разі необхідності).

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що датою закінчення виконання робіт вважається дата їх прийняття Замовником за Актом приймання виконаних робіт.

У відповідності до пункту 4.3 Договору, Підрядник зобов`язується завершити виконання Робіт і подати Замовникові для підписання акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) (форма КБ№-2в) та довідку про вартість виконаних робіт (наданих послуг) (форма №КБ-3), а Замовник зобов`язується прийняти належним чином виконану роботу і в разі відсутності допущених у роботі відступів від умов цього Договору або інших недоліків підписати відповідні документи в 3-денний строк з дня подання йому Виконавцем названого документа.

Додатковою угодою до Договору №1 від 16.12.2021 внесено зміни до Додатку 2 договору «Розрахунок договірної ціни» та викладено в редакції цієї Додаткової угоди. Таким чином, відповідно до пункту 6.1 Договору та додатку №2 Договору у редакції додаткової угоди №1 до Договору від 16.12.2021 сторонами погоджено вартість робіт у розмірі 499 998,00 грн., у тому числі ПДВ 83 333,00 грн.

У пункті 6.2. Договору сторони погодили, що розрахунок між Замовником і Підрядником провадиться в національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом перерахування Замовником грошової суми, зазначеної в п. 6.1 даного Договору на поточний рахунок Підрядника, зазначений у Розділі «Реквізити сторін» цього Договору, протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт (наданих послуг) (форма КБ№-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (наданих послуг) (форма № КБ-3).

Відповідно до пункту 6.3. Договору сторони погодили, що після укладення цього Договору Підрядник не має права вимагати збільшення зведеного кошторисного розрахунку в зв`язку із будь-яким зростанням (істотним або неістотним) вартості матеріалів та/або устаткування та/або робіт (послуг), що виконуються (надаються підряднику третіми особами). Сторони погодили, що в разі відмови Замовника від збільшення зведеного кошторисного розрахунку Підрядник не має права вимагати розірвання договору.

Додатковою угодою до Договору №2 від 31.12.2021 було продовжено строк дії договору до 31.01.2022 року включно, а в частині здійснення розрахунків - до повного виконання зобов`язань.

Відповідно до пункту 9.1. Договору, Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажор), які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін.

У відповідності до пункту 9.2. Договору, до обставин непереборної сили Сторони відносять, включаючи, але не обмежуючись цим: стихійні лиха, епідемії, суспільні явища (вибухи, війни або військові дії, блокади, страйки, аварії, громадські заворушення, епідемії тощо), обставини, що виникли внаслідок прийняття/неприйняття актів законодавчого або іншого нормативно-правового характеру, обов`язкових для Сторін згідно із законодавством, які безпосередньо впливають на можливість виконання Сторонами їх зобов`язань по Договору тощо.

Згідно з пунктом 9.3. Договору, Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) календарних днів зобов`язана повідомити про це іншу Сторону з письмовій формі.

Відповідно до пункту 9.4. Договору, якщо Сторона, що посилається на дію обставин непереборної сили, не повідомила іншу Сторону про настання таких обставин в порядку, передбаченому п. 9.3. цього Договору, така Сторона не звільняться від відповідальності за неналежне виконання свої зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили.

На виконання умов договору Підрядником були виконані роботи з нового будівництва з улаштування комплектів автономного вуличного освітлення на базі фотоелектричних модулів на території ЦПМСД №1, за адресою вул. Челюскінців, 44, м. Сартана, Донецька область на суму 499 998,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 83 333,00 грн. Сторонами був підписаний та скріплений печатками акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) (форма КБ№-2в) та довідка про вартість виконаних робіт (наданих послуг) (форма №КБ-3).

В матеріалах справи наявний лист за вих. №87-2 від 04.03.2022 відповідача, який був направлений на адресу позивача з інформацію про настання форс-мажорних обставин.

07.06.2022 листом за №57 позивач надав відповідь на лист відповідача за вих. №87-2 від 04.03.2022, в якому заперечував та посилався на недоведенність форс-мажорних обставин.

31.08.2022 позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією за вих. №82 про сплату заборгованості за договором про закупівлю робіт.

Відповіді на зазначену претензію матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 6.2. Договору, відповідач зобов`язаний здійснити остаточний розрахунок протягом 30 календарних днів з моменту підписання Акту приймання виконаних робіт, тобто не пізніше 27.02.2022.

Враховуючи оплату на суму 499 998,00 грн., згідно платіжного доручення № 655 від 31.10.2022, яка здійснена відповідачем після подачі позову до суду, суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 499 998,00 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно місцевим господарським судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних в межах заявленого періоду та задоволено позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат у розмірі 85 499,66 грн. та 3% річних у розмірі 9 593,96 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2023 у справі № 910/11314/22 не переглядається апеляційним судом в частині закриття провадження у справі щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 499 998,00 грн., оскільки не оскаржується в апеляційному порядку в даній частині.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно висновків місцевого господарського суду, з якими погоджується суд апеляційної інстанції, розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірним, обґрунтованим та здійсненим у відповідності до умов чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат у розмірі 85 499,66 грн. та 3% річних у розмірі 9 593,96 грн. підлягають задоволенню повністю.

Щодо заперечень відповідача, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9.1. Договору, Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажор), які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін.

У відповідності до пункту 9.2. Договору, до обставин непереборної сили Сторони відносять, включаючи, але не обмежуючись цим: стихійні лиха, епідемії, суспільні явища (вибухи, війни або військові дії, блокади, страйки, аварії, громадські заворушення, епідемії тощо), обставини, що виникли внаслідок прийняття/неприйняття актів законодавчого або іншого нормативно-правового характеру, обов`язкових для Сторін згідно із законодавством, які безпосередньо впливають на можливість виконання Сторонами їх зобов`язань по Договору тощо.

Згідно з пунктом 9.3. Договору, Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) календарних днів зобов`язана повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.

Відповідач вважає, що у строк, визначений положеннями пункту 9.3. Договору, належним чином повідомив позивача про обставини непереборної сили. При цьому посилався на строк виконання зобов`язань по сплаті виконаних робіт, а саме 27.02.2022; 5-денний строк повідомлення позивача; лист за вих. №87-2 від 04.03.2022.

Вказане повідомлення відповідач вчинив лише 04.03.2022 у листі за вих. №87-2.

Лист за вих. №87-2 від 04.03.2022 був отриманий позивачем, оскільки це підтверджується його відповіддю на адресу відповідача (лист №57 від 07.06.2022).

Відповідно до пункту 9.4. Договору, якщо Сторона, що посилається на дію обставин непереборної сили, не повідомила іншу Сторону про настання таких обставин в порядку, передбаченому п. 9.3. цього Договору, така Сторона не звільняться від відповідальності за неналежне виконання свої зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили.

Висновки суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача та їх спростування матеріалами справи, а саме пунктом 9.3. Договору, яким передбачено 5-денний строк повідомлення позивача з моменту виникнення обставин непереборної сили, тобто з 24.02.2022, є правильними, викладені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами, яким надана належна оцінка судом першої інстанції.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю (ч.1 ст.14-1 вказаного Закону).

Тобто, сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися.

За умовами п.6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).

Контекстний зміст ст.14-1 Закону, а також вимоги Регламенту, дають підстави дійти висновку, що сертифікат, про який йдеться у зазначеному Законі, є індивідуальним актом, яки стосується конкретних учасників договірних відносин, конкретного договору та конкретних договірних зобов`язань.

Листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається апелянт, Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для невизначеного кола осіб (всіх кого стосується): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". ТПП України підтверджує, що зазначені обставини є надзвичайними невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту угоди, законодавчих та інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, у зв`язку з чим не може вважатися сертифікатом відповідно до вимог Закону та Регламенту. Суд не може погодитись з тим, що зазначений лист засвідчує залежність виконання відповідачем грошових зобов`язань за спірним договором із початком воєнної агресії, про яке йдеться в листі ТТП.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.01.2022 по справі №904/3886/21 форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань.

Такі обставини, як введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами, які позбавляють відповідача виконати свої грошові зобов`язання.

Факт військової агресії російської федерації проти України не може бути беззаперечним доказом наявності форс-мажору, за відсутності безпосереднього впливу на можливість здійснення оплати за договором.

З урахуванням наведеного, вирішуючи спір, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з Дочірнього підприємства «Нафтогаз-Енергосервіс» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000,00 грн., апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

На підтвердження вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, позивачем надано суду:

- копію договору про надання правової допомоги №40 від 17.10.2022 із додатковою угодою №3 від 23.06.2023 до нього;

- копію акту приймання-передачі наданих послуг №3 від 27.06.2023;

- копію звіту про надання правової допомоги №3 від 27.06.2023;

- копію платіжної інструкції №2956 від 28.06.2023 на суму 5000,00 грн.

17.10.2022 між Приватним підприємством "ПОЛТАВА-ПАРИТЕТ" (клієнт) та адвокатом Александровою Дір`єю Станіславівною (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №40, відповідно до п.1.1 якого адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру), складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства), представництва та захисту інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.

Розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору (п.3.1 договору).

Цей договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього. Дія договору припиняється через один рік з дня його укладення (п.4.1, п.4.2 договору).

Згідно додаткової угоди №3 від 23.06.2023 до договору про надання правової допомоги №40 від 17.10.2022, адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції (Північний апеляційний господарський суд), вартість послуги: складання відзиву на апеляційну скаргу від 27.06.2023 - 5000,00 грн., оплата за отримані послуги здійснюється в повному обсязі протягом 30 днів після отримання рахунку на оплату послуг (п.2.1), правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності) (п.6.1).

27.06.2023 на виконання умов договору сторони підписали акт приймання-передачі наданих послуг №3, згідно з яким на підставі договору №40 від 17.10.2022 про надання правової допомоги адвокатом надано правову допомогу: складання відзиву на апеляційну скаргу від 27.06.2023 - 5000,00 грн.

Вказаний акт приймання-передачі наданих послуг підписаний сторонами без зауважень.

Відповідно до платіжної інструкції №2956 від 28.06.2023 позивачем сплачено адвокату 5000,00 грн.

Повноваження адвоката Александрової Д.С. в апеляційній інстанції підтверджено копією ордеру серії ВІ №1151621 від 23.06.2023.

Враховуючи викладені обставини, керуючись ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. в суді апеляційної інстанції, стосовно якої подано заяву, відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є співмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг.

Слід зазначити і про те, що необхідність залучення до участі у справі в якості представників адвокатів були викликана як положеннями ГПК України в редакції, яка діє з 15.12.2017, так і приписами п. 11 Перехідних положень Конституції України, згідно з якими представництво в судах апеляційної інстанції виключно адвокатами здійснюється з 01.01.2018.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, колегія суддів дійшла висновку про покладання на Дочірнє підприємство "Нафтогаз-Енергосервіс" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу позивача в суді апеляційної інстанції у сумі 5 000,00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Нафтогаз-Енергосервіс" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2023 у справі № 910/11314/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2023 у справі № 910/11314/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Дочірнє підприємство "Нафтогаз-Енергосервіс" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Нафтогаз-Енергосервіс" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04112, м.Київ, вул. І.Гонти, 3-а, корпус 2, код ЄДРПОУ 30167066) на користь Приватного підприємства "ПОЛТАВА-ПАРИТЕТ" (36014, м.Полтава, вул. Шевченка, 121 А, код ЄДРПОУ 30732375) 5 000,00 грн витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи №910/11314/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 21.11.2023 після виходу судді Михальської Ю.Б. з відпустки (03.11.2023), суддя Тищенко А.І. з лікарняного (06.11.2023-10.11.2023) та суддів Скрипки І.М., Тищенко А.І., Михальської Ю.Б. з підготовки в Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації суддів апеляційних господарських судів (13.11.2023-17.11.2023).

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко