Постанова

від 20.11.2023 по справі 908/1378/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1378/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Мороз В.Ф., Чередко А.Є.

секретар судового засідання Солодова І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Орел Сергій Сергійович (поза межами суду), адвокат;

від відповідача: представник не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.08.2023 (повний текст рішення складено 08.09.2023, суддя Корсун В.Л.) у справі № 908/1378/23

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна", м. Київ

до: Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 99)", с. Біленьке, Запорізький район, Запорізька область

про стягнення 1 267 211,89 грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 99)» про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 29.09.2020 у розмірі 1 267 211,89 грн, а саме: 890 046,71 грн основного боргу, 51 825,06 грн 3 % річних та 325 340,12 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань по договору постачання природного газу №20/21-22396-ТЕ-13 від 29.09.2020 щодо повноти та своєчасності оплати отриманого у період з листопада 2020 року по квітень 2021 року природного газу у сумі 890 046,71 грн. За порушення строків внесення оплати позивачем нараховано відповідачеві 3% річних у сумі 51 825,06 грн та інфляційні втрати в сумі 325 340,12 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.08.2023 позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 99)" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг у сумі 890 046 грн 71 коп., 3% річних у сумі 51 768 грн 95 коп., інфляційні втрати у сумі 325 340 грн. 12 коп., судовий збір у розмірі 19 007 грн. 34 коп.; в іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивач поставив відповідачеві у період з листопада 2020 року по квітень 2021 року природний газ на загальну суму 1 292 984,92 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання передачі-природного газу. Відповідач оплату вартості отриманого природного газу здійснив частково, в результаті чого виникла заборгованість у сумі 890 046,71 грн, у зв`язку з чим позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні втрати.

Перевіривши за допомогою комп`ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних та періоди їх нарахування, судом першої інстанції встановлено, що стягненню підлягає 3% річних у сумі 51 768,95 та інфляційні втрати у сумі 325 340,12 грн. В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних судом відмовлено через необґрунтованість.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 29.08.2023 у справі № 908/1378/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 56,11 грн та ухвали в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог; судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Скаржник вказує, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом невірно розраховано 3% річних, чим порушено норми статей 236 та 238 ГПК України, шо стало підставою для ухвалення незаконного рішення в частині часткової відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 56,11 грн.

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Мороз В.Ф., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/1378/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/1378/23.

16.10.2023 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.08.2023 у справі № 908/1378/23; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 20.11.2023.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного господарського суду відповідачем не надано.

Згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник позивача у судовому засіданні 20.11.2023 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Запорізької області від 29.08.2023 у справі № 908/1378/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 56,11 грн скасувати та ухвали в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог; судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Представник відповідача явку представника в судове засідання 20.11.2023 не забезпечив, причин неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні ним рішення, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 29.09.2020 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія Нафтогаз України» (постачальник) та Державним підприємством «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)» (споживач) укладено договір постачання природного газу № 20/21-2236-ТЕ-13 (далі договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

За час дії договору сторонами укладалися додаткові угоди щодо вартості природного газу, який поставляється за умовами даного договору.

Умовами п. 3.8. договору визначено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані Споживачем в той період (періоди), коли Споживач був включений Постачальником до свого Реєстру, з урахуванням положень пункту 3.3. даного Договору. В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період (розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника), також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього Договору).

Відповідно до п. 3.11 договору що споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.

В п. 5.1. договору сторони визначили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Згідно із п. 11.1. договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу 31 квітня 2021 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу природний газ у період з листопада 2020 року по квітень 2021 року на загальну суму 1 292 984,92 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами без зауважень та заперечень (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи).

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем природний газ.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою.

Рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 890 046,71 грн та інфляційних втрат у сумі 325 340,12 грн не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Спірним є питання правильності нарахованих позивачем до стягнення з відповідача суми 3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою цієї статті зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, на виконання умов договору постачання природного газу №20/21-2236-ТЕ-13 від 29.09.2020 позивач поставив відповідачу природний газ у період листопад 2020 року - березень 2021 року на загальну суму 1 292 984,92 грн, оплату якого останній здійснив частково, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 890 046,71 грн, що слугувало підставою для звернення АТ "НАК "Нафтогаз України" з цим позовом до господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Положення статей 216-218 ГК України також встановлюють, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого газу позивачем нараховано 3% річних у сумі 51 825,06 грн за загальний період з 26.02.2021 по 28.02.2023.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019р. у справі №915/880/18, від 26.09.2019р. у справі №912/48/19, від 18.09.2019р. у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019р. у справі №905/600/18).

Визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Здійснивши перевірку нарахованих позивачем 3% річних, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2021 в січні 2021 року відповідачем спожито природний газ на загальну суму 369 635,48 грн, частково сплачено 2 734,47 грн від 10.02.2021 та 20 000,00 грн від 16.03.2021. На залишок заборгованості за січень 2021 в розмірі 346 901,01 грн нараховано 3% річних за період з 26.02.2021 (згідно п. 5.1 договору) по дату виготовлення розрахунку 28.02.2023 (всього 733 дні) в сумі 20 899,60 грн, яка розраховувалась наступним чином: 20 899,60 грн = 346 901,01 грн х 3%/100% х 733/365.

Згідно акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2021 в лютому 2021 року відповідачем спожито природний газ на загальну суму 335 368,31 грн, на вказану заборгованість нараховано 3% річних за період з 26.03.2021 (згідно п. 5.1 договору) по дату виготовлення розрахунку 28.02.2023 (всього 705 днів) в сумі 19 432,99 грн, яка розраховувалась наступним чином: 19 432,99 грн = 335 368,31 грн х 3%/100% х 705/365.

Згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2021 в березні 2021 року відповідачем спожито природний газ на загальну суму 207 463,43 грн, на вказану заборгованість нараховано 3% річних за період з 27.04.2021 (згідно п. 5.1 договору) по дату виготовлення розрахунку 28.02.2023 (всього 673 дні) в сумі 11 475,85 грн, яка розраховувалась наступним чином: 11 475,85 грн = 207 463,43 грн х 3%/100% х 673/365.

Згідно акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2021, в квітні 2021 року відповідачем спожито природний газ на загальну суму 313,96 грн, на вказану заборгованість нараховано 3% річних за період з 26.05.2021 (згідно п. 5.1 договору) по дату виготовлення розрахунку 28.02.2023 (всього 644 дні) в сумі 16,62 грн, яка розраховувалась наступним чином: 16,62 грн = 313,96 грн X 3%/100% х 644/365.

Загальна сума 3% річних за період січень 2021 - квітень 2021 складає 20 899,60 грн + 19 432,99 грн + 11 475,85 грн + 16,62 грн = 51 825,06 грн, як і зазначено в розрахунку 3% річних позивача.

У зв`язку з цим колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність помилок у розрахунку 3% річних, які не знайшли свого відображення у рішенні суду.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає наявними підстави для задоволення апеляційної скарги позивача у справі та задоволення у повному обсязі його позовних вимог в частині стягнення з відповідача сум 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Рішення місцевого господарського суду в цій частині слід змінити.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваній частині допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає зміні.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути змінене.

У зв`язку з задоволенням апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на відповідача (Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 99)").

Керуючись ст. ст. 129, 240, 269-270, 275, 277, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.08.2023 у справі № 908/1378/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.08.2023 у справі № 908/1378/23 змінити в частині розміру 3% річних, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 99)» (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, буд. 32, код ЄДРПОУ 08680106) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг у сумі 890 046 (вісімсот дев`яносто тисяч сорок шість) грн 71 коп., 3% річних у сумі 51 825,06 грн (п`ятдесят одну тисячу вісімсот двадцять п`ять) грн 06 коп., інфляційні втрати у сумі 325 340 (триста двадцять п`ять тисяч триста сорок) грн 12 коп., судовий збір у сумі 19 008 (дев`ятнадцять тисяч вісім) грн 17 коп., про що видати наказ».

Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 99)» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія Нафтогаз України» судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 4 026,00 грн, про що видати наказ.

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право, порядок та строк касаційного оскарження визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 21.11.2023.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко