Рішення

від 09.11.2023 по справі 902/748/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" листопада 2023 р.Cправа № 902/748/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Шарафіної С.О.,

прокурора - Конончука В.В.,

представників:

відповідача 1 - Романюк І.В.,

відповідача 2 - Супруна М.І.,

у відсутності представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (вул. Стрілецька, 105-Б, м. Вінниця, 21007) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133)

до: Державного підприємства "Вінницький авіаційний завод - ВІАЗ" (вул. Чехова (Гетьмана Мазепи), 7, м. Вінниця, 21034)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький авіаційний завод" (вул. Чехова (Гетьмана Мазепи), 7, м. Вінниця, 21034)

про визнання недійсним договору оренди та додаткових угод, зобов`язання повернути нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

Вінницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону подано позов в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Державного підприємства "Вінницький авіаційний завод - ВІАЗ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький авіаційний завод" про визнання недійсним договору оренди та додаткових угод, зобов`язання повернути нерухоме майно.

Ухвалою суду від 07.06.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/748/23 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.08.2023.

Під час підготовчого провадження, строк якого ухвалою суду від 03.08.2023 в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжено на 30 днів, учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: позивачем подано пояснення (а.с. 176 - 191, т.1); відповідачами подано відзиви на позовну заяву (а.с. 138-155; 207- 220, т. 1) та відповідачем 2 - заперечення на відповідь на відзив прокурора (а.с. 192-206, т. 1); прокурором - відповідь на відзив відповідача 2 (а.с. 156-175, т. 1).

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію судового процесу та призначено справу до розгляду по суті на 18.10.2023. При цьому у судовому засіданні 18.10.2023 оголошено перерву до 09.11.2023, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.

На визначений час у судове засідання 09.11.2023 з`явилися усі учасники справи, за винятком представника позивача. Останній про дату, час та місце розгляду справи повідомлений під розписку у судовому засіданні 18.10.2023, яка міститься у матеріалах справи.

Прокурор заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив відповідача 2.

Представники відповідачів проти позову заперечили, посилаючись на викладене у відзивах на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив відповідача 2.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор вказує, що у період з 2018 по 2020 роки між Державним підприємством "Вінницький авіаційний завод - ВІАЗ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький авіаційний завод" у порушення вимог законодавства укладено договір оренди державного нерухомого майна №2 від 03.04.2018 та низку додаткових угод до нього.

Враховуючи, що єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Вінницький авіаційний завод - ВІАЗ" передано до сфери управління Фонду державного майна України з метою подальшої приватизації, Вінницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону вбачає порушення інтересів держави в особі Фонду державного майна України, оскільки державне майно передано у користування третіх осіб на підставі договору оренди з порушенням порядку передачі в оренду, без відповідних погоджень.

У поясненні Фонду державного майна України по суті спору позивач повністю підтримує заявлені прокурором позовні вимоги.

Суть заперечень відповідача 1 (ДП "Вінницький авіаційний завод - ВІАЗ"), викладених у відзиві на позовну заяву зводиться до того, що прокурором не доведено існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Окрім того, Договір оренди №02 від 03.04.2018 укладений керуючим санацією ДП "ВІАЗ" на вимогу комітету кредиторів згідно з протоколом засідання комітету кредиторів від 20.03.2018 та з урахуванням положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не потребував отримання згоди від Державного концерну "Укроборонопром".

Відповідач 2 (ТОВ "Вінницький авіаційний завод") у відзиві на позовну заяву також заперечує обґрунтованість представництва інтересів Фонду державного майна України прокурором. При цьому вказує, що Вінницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону, подавши позовну заяву в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, невірно визначила позивача, оскільки згідно додатку №2 "Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду" до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 року №1 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році" (із останніми змінами від 30.05.2023 року №965) органом приватизації Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Вінницький авіаційний завод ВІАЗ" визначено Регіональне відділення Фонду по Вінницькій та Хмельницькій областях, а не Апарат Фонду.

Окрім того, відповідачами заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності у даному спорі.

У відповіді на відзив відповідача 2 прокурор зазначає, що Фонд державного майна України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати захист інтересів держави у даних правовідносинах, оскільки останній безпосередньо виконує функції органу управління ДП "ВІАЗ" з 15.04.2021.

Ураховуючи той факт, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1229 "Деякі питання діяльності Державного концерну "Укроборонпром", серед іншого, ДП "ВІАЗ" виключено зі складу Державного концерну "Укроборонпром", а єдиний майновий комплекс ДП "ВІАЗ" передано до сфери управління Фонду державного майна України з метою подальшої приватизації, Вінницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону вбачає порушення інтересів держави в особі Фонду державного майна України, оскільки державне майно передано у користування третіх осіб на підставі договору оренди з порушенням порядку передачі в оренду, без відповідних погоджень.

ДП "ВІАЗ" при передачі майна державного підприємства в оренду ТОВ "Вінницький авіаційний завод" в порушення вимог Порядку погодження Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями та представництвами розміру плати за оренду державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 01.04.2011 № 502, не здійснило оцінку нерухомого майна та не погодило висновок про його вартість з уповноваженим органом управління Державного концерну "Укроборонпром", не погодило розмір орендної плати з регіональним відділенням (що також підтверджується відповідними листами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 21.01.2022 № 10-4/156 та Фондом державного майна України від 31.03.2022 №10-47-4017), і як наслідок самостійно визначило розмір орендної плати на власний розсуд у розмірі 25 грн за 1 кв.м.

Оскільки державне майно ДП "ВІАЗ" передано у користування третіх осіб на підставі договору оренди з порушенням порядку передачі в оренду, без відповідних погоджень, то і позивач - Фонд державного майна України - не знав і не міг знати про укладення оспорюваного договору оренди, оскільки він не був доведений до відома, погоджений на момент його укладання або момент набрання законної сили ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19.08.2019 у справі №10/7/2011/5003, відповідно до якої закрито провадження про банкрутство ДП "ВІАЗ".

Окрім того, строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19.

За таких обставин, прокурор вважає, що строк позовної давності на звернення із позовом до суду не є пропущеним.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач 2 (ТОВ "Вінницький авіаційний завод") вказує, зокрема, на безпідставність представництва інтересів держави в особі Фонду державного майна прокурором, при цьому заперечуючи обрання його належним позивачем.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 374 від 06.04.2011 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 1221 від 29.12.2010" Державне підприємство "ВІАЗ" включено до складу Державного концерну "Укроборонпром".

Згодом ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.07.2011 у справі № 10/7/2011/5003 порушено провадження про банкрутство Державного підприємства "ВІАЗ" та відкрито процедуру санації.

03.04.2018 між Державним підприємством "ВІАЗ" (в особі керуючого санацією - арбітражного керуючого Василика В.В.) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький авіаційний завод" укладено Договір оренди № 2 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Державне підприємство "ВІАЗ" зобов`язується надати у строкове користування ТОВ "Вінницький авіаційний завод" за плату нерухоме майно, а саме:

- лабораторно-випробувальний корпус, інв. 2/11, літери "К", приміщення 2-26, 4-24, загальною площею 53,8 кв. м.,

- будівлю складу РБД, інв. 2/74, літери № 6, приміщення 1-16, площею 228,3 кв. м.,

- будівлю РБД, інв. 2/77, літери № 8, приміщення 1-2, 1-4 - 1-Ю, загальною площею 865,2 кв. м.,

- складський корпус № 1, інв. 2/87, літери № 10, приміщення 1-10, площею 398,7 кв. м.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що термін оренди діє до моменту переходу в іншу процедуру банкрутства - ліквідацію, продажу об`єкту, що орендується, на аукціоні у процедурі ліквідації.

Згідно із п. 4.1. Договору розмір місячної орендної плати складає 25 грн за 1 кв. м. з урахуванням ПДВ за оренду складських корпусів.

Відповідно до акту № 1 прийому-передачі об`єкту оренди за договором оренди №2 від 03.04.2018 ТОВ "Вінницький авіаційний завод" прийняло, а ДП "ВІАЗ" передало у довгострокове платне користування обумовлене Договором нерухоме майно

У подальшому 20.07.2018 сторонами договору укладено додаткову угоду про внесення змін та доповнень до Договору оренди № 2, відповідно до п. 1 якої ДП "ВІАЗ" надає у строкове користування ТОВ "Вінницький авіаційний завод" за плату нерухоме майно, до переліку якого, окрім вищевизначеного, включено земельну ділянку розміром 1500 кв.м. із метою розміщення злітно-посадкового майданчику.

Пунктом 4 додаткової угоди про внесення змін та доповнень до Договору оренди №2 від 20.07.2018 викладено п. 4.1. Договору в такій редакції "...Загальна площа орендованого приміщення становить 1546 кв. м., земельної ділянки - 1500 кв. м. Орендна плата приміщень складає 38 650,00 грн. Орендна плата земельної ділянки складає 3 000 грн.".

На підставі акту №2 прийому-передачі об`єкта оренди 20.07.2018 ДП "ВІАЗ" передало, а ТОВ "Вінницький авіаційний завод" прийняло у довгострокове платне користування нерухоме майно, а саме земельну ділянку розміром 1500 кв.м. із метою розміщення злітно-посадкового майданчику.

01.10.2018 сторонами до Договору оренди №2 укладено додаткову угоду № 1, відповідно до п. 1 якої змінено предмет Договору оренди № 2 від 01.10.2018. Так, ДП "ВІАЗ" зобов`язується надати у строкове користування ТОВ "Вінницький авіаційний завод" за плату нерухоме майно, а саме:

- лабораторно-випробувальний корпус, інв. 2/1 1, літери "К", приміщення 2-26, 4-24, загальною площею 53,8 кв. м.,

- будівлю складу РБД, інв. 2/74, літери № 6, приміщення 1-16, площею 228,3 кв. м.,

- будівлю РБД, інв. 2/77, літери № 8, приміщення 1-2, 1-4 - 1-10, загальною площею 865,2 кв. м.,

- складський корпус № 1, інв. 2/87, літери № 10, приміщення 1-10, площею 398,7 кв. м.,

- будівлю прохідної ВОХР, інв. 36 № 12, загальною площею 345,5 кв. м.

Згідно із п. 2 вказаної додаткової угоди сторони погодили, що розмір місячної орендної плати за 1 кв. м. складає 25 грн. з урахуванням ПДВ за оренду складських корпусів, при цьому загальна площа орендованого приміщення становить 345,5 кв. м., а загальна орендна плата складає 47 287 грн. 50 коп.

На підставі акту № 2 прийому-передачі об`єкту оренди за додатковою угодою №1 до договору оренди №2 від 01.10.2018 ТОВ "Вінницький авіаційний завод" прийняло, а ДП "ВІАЗ" передало у довгострокове платне користування нерухоме майно, а саме: будівлю прохідної ВОХР, інв. 36 № 12, загальною площею 345,5 кв. м.

06.04.2020 між ТОВ "Вінницький авіаційний завод" та ДП "ВІАЗ" укладено додаткову угоду № 2 до Договору, якою змінено реквізити сторін.

Через включення єдиного майнового комплексу ДП "ВІАЗ" до об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2019 році, та прийняття рішення щодо приватизації об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу ДП "ВІАЗ", шляхом продажу на аукціоні з умовами на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області від 23.01.2019 №57, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19.08.2019 у справі № 10/7/2011/5003 припинено повноваження керуючого санацією - арбітражного керуючого Василика В.В., припинено дію мораторію та закрито провадження у справі про банкрутство ДП "ВІАЗ".

Як підтверджується актом приймання-передачі від 15.04.2021, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1229 "Деякі питання діяльності Державного концерну "Укроборонпром" єдиний майновий комплекс державного підприємства "Вінницький авіаційний завод" - ВІАЗ (код ЄДРПОУ 01128475) передано з управління Державного концерну "Укроборонпром" до сфери управління Фонду державного майна України.

Як вказує прокурор, договір оренди №2 від 13.04.2018 з додатковими угодами до нього є досі чинним, позаяк термін дії визначено до моменту переходу в іншу процедуру банкрутства - ліквідацію, продажу об`єкту, що орендується, на аукціоні у процедурі ліквідації.

Ураховуючи той факт, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1229 "Деякі питання діяльності Державного концерну "Укроборонпром", серед іншого, ДП "ВІАЗ" виключено зі складу Державного концерну "Укроборонпром", а єдиний майновий комплекс ДП "ВІАЗ" передано до сфери управління Фонду державного майна України з метою подальшої приватизації, Вінницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону вбачає порушення інтересів держави в особі Фонду державного майна України, оскільки державне майно передано у користування третіх осіб на підставі договору оренди з порушенням порядку передачі в оренду, без відповідних погоджень, що слугувало підставою для звернення із відповідним позовом до суду про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути нерухоме майно.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено як один із способів захисту цивільних прав - визнання правочину недійсним.

Аналогічна норма міститься у абз. 2 ч. 2 ст. 20 ГК України, відповідно до якої одним із способів захисту суб`єктів господарювання є визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Приписами статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають права та обов`язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. При цьому, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання правочину недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договорів недійсними.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вставлено у статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до частини 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із частиною 6 статті 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вже зазначалося, у період з 06.04.2011 по 15.04.2021 ДП "ВІАЗ" перебувало у складі Державного концерну "Укроборонпром".

Відповідно до ч. 8 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній станом на момент укладення спірного договору 03.04.2018) відносини оренди рухомого та нерухомого майна державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, оборонно-промислового комплексу, які включені до складу Державного концерну "Укроборонпром", регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку".

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" (у редакції чинній станом на момент укладення спірного договору 03.04.2018) передача в оренду нерухомого майна, загальна площа якого перевищує 200 кв.м. на одне підприємство, здійснюється безпосередньо підприємствами оборонно-промислового комплексу за погодженням із Державним концерном "Укроборонпром", крім випадків передачі в оренду цілісних майнових комплексів підприємств оборонно-промислового комплексу, щодо яких орендодавцем є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Поряд з цим Державний концерн "Укроборонпром" листом від 18.01.2022 вих. № UOP 4.5-308 (а.с. 93-94) повідомив Вінницьку спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Центрального регіону про те, що укладені договір оренди №2 від 03.04.2018, додаткова угода про внесення змін та доповнень до договору оренди №2 від 20.07.2018, додаткова угода № 1 до договору оренди № 2 від 01.10.2018, додаткова угода № 2 до договору оренди № 2 від 06.04.2020, на виконання указаних вище вимог законодавства України із Державним концерном "Укроборонпром" не погоджені.

Крім того, Порядком погодження Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями та представництвами розміру плати за оренду державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 01.04.2011 № 502, передбачено, що для погодження розміру орендної плати органи приватизації мають отримати від підприємства відповідне звернення з такими матеріалами:

- розрахунок орендної плати за перший (базовий) місяць оренди, завізований керівником та головним бухгалтером підприємства;

- проект договору об`єкта оренди, підписаний керівником підприємства;

- висновки про умови договору оренди органу, уповноваженого управляти майном підприємства;

- звіт про оцінку об`єкта оренди, висновок про вартість якого відповідно до вимог пункту 19 Методики оцінки об`єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629, затверджений органом, що уповноважений управляти майном підприємства, або Фондом державного майна України у разі, якщо органом, що управляє майном підприємства, є Кабінет Міністрів України.

Погодження розміру орендної плати здійснюється органом приватизації протягом п`яти робочих днів з дати надходження звернення від підприємства.

Рішення про погодження чи відмову в погодженні розрахунку орендної плати надається органом приватизації у формі листа.

У разі погодження розрахунку орендної плати підприємству надсилається лист, у якому повідомляється про:

- погодження розміру орендної плати за перший (базовий) місяць оренди за умови дотримання зазначеного у проекті договору напряму використання майна та вимоги законодавства щодо обмеження загальної площі орендованих приміщень при укладенні підприємством як орендодавцем договорів оренди державного майна;

- необхідність щомісячного коригування розміру орендної плати на індекс інфляції;

- необхідність відповідного погодження всіх можливих змін розміру орендної плати;

- необхідність відрахування належної частини орендної плати до Державного бюджету України.

Однак, ДП "ВІАЗ" при передачі майна державного підприємства в оренду ТОВ "Вінницький авіаційний завод" в порушення вимог Порядку погодження Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями та представництвами розміру плати за оренду державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 01.04.2011 № 502, не здійснило оцінку нерухомого майна та не погодило висновок про його вартість з уповноваженим органом управління Державного концерну "Укроборонпром", не погодило розмір орендної плати з регіональним відділенням, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять, і як наслідок, самостійно визначило розмір орендної плати на власний розсуд у розмірі 25 грн за І кв.м.

Згідно із додатком №2 "Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду" до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 року №1 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році" (із останніми змінами від 30.05.2023 року №965) органом приватизації Єдиного майнового комплексу державного підприємства "Вінницький авіаційний завод - "ВІАЗ" визначено Регіональне відділення Фонду по Вінницькій та Хмельницькій областях.

Окрім того, листом № 10-47-10046 від 02.08.2022 Фонд державного майна України повідомив, що апаратом Фонду, його регіональними відділеннями у період з 2015 року по дату листа з ТОВ "ВІАЗ" (код ЄДРПОУ 37617817) не погоджувались розрахунки орендної плати за договорами оренди, укладеними із указаним товариством (а.с. 79-80, т. 1).

За таких обставин, наявні порушення Закону на момент укладення спірного договору та додаткових угод до нього в частині погодження передачі в оренду нерухомого майна Державним концерном "Укроборонпром" (позаяк загальна площа орендованого майна перевищує 200 кв.м.) та в частині погодження розміру орендної плати з регіональним відділенням Фонду державного майна України з урахуванням висновку про його вартість.

В свою чергу, заперечення відповідача 1, що Договір оренди №02 від 03.04.2018 укладений керуючим санацією ДП "ВІАЗ" на вимогу комітету кредиторів згідно з протоколом засідання комітету кредиторів від 20.03.2018 та з урахуванням положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не потребував отримання згоди від Державного концерну "Укроборонпром" є неспроможними, оскільки передача майна в оренду площею понад 200 кв.м. на одне підприємство потребує обов`язкового погодження від Державного концерну "Укроборонпром" (ч. 3 ст. 3 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку"). При цьому приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не наділяють комітет кредиторів самостійними повноваженнями щодо такого погодження.

Відтак наявні обґрунтовані підстави для визнання недійсними Договору оренди державного нерухомого майна №2 від 03.04.2018 з додатковими угодами до нього в силу ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки за приписами ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як уже зазначалося, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, в силу приписів ст. 216 Цивільного кодексу України наслідком недійсності спірного правочину є обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький авіаційний завод" повернути нерухоме майно, яке отримано в оренду за Договором оренди державного нерухомого майна №2 від 03.04.2018 з додатковими угодами до нього.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у повному обсязі.

Щодо заявлення відповідачами про застосування наслідків спливу позовної давності, суд враховує таке.

Приписами ч.ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску (постанова Касаційного господарського суду Верховним Судом від 26.03.2018 у справі № 922/273/17).

Аналогічний висновок, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем у спорі до того відповідача, який заявляє про застосування позовної давності викладено у п. 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 909/337/19 та п. 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Поряд з цим слушними є доводи прокурора, що оскільки державне майно ДП "ВІАЗ" передано у користування третіх осіб на підставі договору оренди з порушенням порядку передачі в оренду, без відповідних погоджень, то і позивач - Фонд державного майна України - не знав і не міг знати про укладення оспорюваного договору оренди, позаяк він не був доведений до відома, погоджений на момент його укладання або момент набрання законної сили ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19.08.2019 у справі №10/7/2011/5003, відповідно до якої закрито провадження про банкрутство ДП "ВІАЗ".

Цілком обґрунтовано можна вважати, що Фонд державного майна України міг та мав дізнатися про відсутність погодження спірного правочину з моменту передачі відповідного майна до його сфери його управління, тобто 15.04.2021.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про визнання договору недійсним) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Разом з тим постановою Кабінетом Міністрів України №211 від 11.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який скасовано з 01.07.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.

Згідно із Законом від 30.03.2020 №540-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, ст.ст. 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Оскільки вказаний Закон опубліковано 02.04.2020 та він набрав законної сили з дня його опублікування, тому з 03.04.2020 (під час триваючого строку загальної позовної давності) відповідні строки є продовженими.

Оскільки прокурор звернувся із позовом 31.05.2023 (дата направлення позову до суду), то таке звернення відбулося під час дії карантину в межах продовженого строку позовної давності, отже строк позовної давності для звернення до суду не є пропущений.

Визначаючись щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Фонду державного майна України, судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, зокрема про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З метою здійснення представництва інтересів держави у суді Вінницькою спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (з 17.03.2023 Вінницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону) у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлено Фонд державного майна України про виявлені факти порушення вимог законодавства України у сфері інтересів держави (лист вих. № 7/354 від 11.02.2022).

За містом наданої Фондом державного майна України відповіді (вих. №10-47-4017 від 31.03.2022, а.с. 70-71, т. 1) не вбачається, що орган управління вживав або має намір вжити заходи щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду із позовом про визнання недійсним договору оренди та додаткових угод до нього, а також повернення державного майна за адресою: вул. Чехова (Гетьмана Мазепи), 7, м. Вінниця.

Суд враховує, що обставини бездіяльності компетентного органу є предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин, про що також зазначено у пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Крім того, суд акцентує увагу, що прокурор звернувся із позовом до суду лише 31.05.2023, тобто за спливом двох місяців після відповіді позивача на повідомлення в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Водночас протягом розгляду даної справи Фонд державного майна України не заперечив щодо здійснення представництва інтересів держави у даному спорі прокурором та не повідомив про намір самостійно звернутися з позовом до суду.

Отже, наявні підстави вважати, що прокурором дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Щодо твердження відповідача 2, що прокурором неправильно визначено позивача у справі, оскільки згідно додатку №2 "Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду" до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 року №1 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році" (із останніми змінами від 30.05.2023 року №965) органом приватизації Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Вінницький авіаційний завод ВІАЗ" визначено Регіональне відділення Фонду по Вінницькій та Хмельницькій областях, а не Апарат Фонду, суд враховує таке.

В силу приписів ст. 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" суб`єктом управління об`єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.

Відповідно пп. а п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" Фонд державного майна України відповідно до законодавства виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів.

Тобто, відповідач 2 безпідставно ототожнює повноваження органу приватизації (регіонального відділення) із органом управління майном, яким є саме Фонд державного майна України та який наділений повноваженнями орендодавця цілісних майнових комплексів державних підприємств. Тому саме Фонд державного майна України є належним позивачем у справі в силу Закону України "Про управління об`єктами державної власності".

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку задоволення позову у повному обсязі з вищенаведених мотивів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позову повністю витрати на судовий збір за подання позовної заяви покладаються на відповідачів (по 2684 грн на кожного).

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними укладені між Державним підприємством "Вінницький авіаційний завод - ВІАЗ" (вул. Чехова (Гетьмана Мазепи), 7, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 01128475) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький авіаційний завод" (вул. Чехова (Гетьмана Мазепи), 7, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 37617817) договір оренди №2 від 03.04.2018, а також додаткові угоди до вказаного договору оренди: про внесення змін та доповнень до договору оренди №2 від 20.07.2018; № 1 від 01.10.2018; № 2 від 06.04.2020.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницький авіаційний завод" (вул. Чехова (Гетьмана Мазепи), 7, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 37617817) повернути за актом приймання-передачі на користь держави в особі Фонду державного майна України (вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 00032945) таке нерухоме майно: лабораторно-випробувальний корпус, інв. 2/1 1, літери "К", приміщення 2-26, 4-24, загальною площею 53,8 кв. м., будівлі складу РБД, інв. 2/74, літери № 6, приміщення 1-16, площею 228,3 кв. м., будівлі РБД, інв. 2/77, літери № 8, приміщення 1-2, 1-4 - 1-10, загальною площею 865,2 кв. м., складський корпус № 1, інв. 2/87, літери № 10, приміщення 1-10, площею 398,7 кв. м., будівлю прохідної ВОХР, інв. 36 № 12, загальною площею 345,5 кв. м., а також земельну ділянку розміром 1500 кв. м. із метою розміщення злітно-посадкового майданчика.

4. Стягнути з Державного підприємства "Вінницький авіаційний завод - ВІАЗ" (вул. Чехова (Гетьмана Мазепи), 7, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 01128475) на користь Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (вул. Стрілецька, 105-Б, м. Вінниця, 21007, код ЄДРПОУ 38296363) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький авіаційний завод" (вул. Чехова (Гетьмана Мазепи), 7, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 37617817) на користь Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (вул. Стрілецька, 105-Б, м. Вінниця, 21007, код ЄДРПОУ 38296363) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684 грн.

6. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник повного судового рішення надіслати відповідачам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, решті учасникам справи - до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 20 листопада 2023 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - ДП "Вінницький авіаційний завод - ВІАЗ" - вул. Чехова (Гетьмана Мазепи), 7, м. Вінниця, 21034;

3 - ТОВ "Вінницький авіаційний завод" - вул. Чехова (Гетьмана Мазепи), 7, м. Вінниця, 21034.