Постанова

від 28.02.2024 по справі 902/748/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

28 лютого 2024 року Справа № 902/748/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

прокурор - Конончук В.В.;

позивач - Паска В.В.;

відповідач 1 - не з`явився;

відповідач 2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницький авіаційний завод» на рішення господарського суду Вінницької області від 09.11.2023, повний текст якого складено 20.11.2023, у справі №902/748/23 (суддя Тварковський А.А.)

за позовом Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону

в інтересах держави, в особі Фонду державного майна України

до 1. Державного підприємства «Вінницький авіаційний завод ВІАЗ»,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницький авіаційний завод»

про визнання недійсним договору оренди, додаткових угод та

зобов`язання повернути нерухоме майно,-

В червні 2023 року керівник Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави, в особі Фонду державного майна України до Державного підприємства «Вінницький авіаційний завод ВІАЗ» (надалі в тексті Підприємство) та Товариства з обмеженою відпові-дальністю «Вінницький авіаційний завод» (надалі в тексті Товариство), в якому просив:

- визнати недійсними укладені Підприємством та Товариством договір оренди №2 від 03.04.2018, додаткову угоду про внесення змін та доповнень до договору оренди №2 від 20.07.2018, додаткову угоду №1 до договору оренди №2 від 01.10.2018, додаткову угоду №2 до договору оренди №2 від 06.04.2020.

- зобов`язати Товариство повернути нерухоме майно, а саме: лабораторно-випробувальний корпус, інв.2/1 1, літери «К», приміщення 2-26, 4-24, загальною площею 53,8 м2, будівлі складу РБД, інв.2/74, літери №6, приміщення 1-16, площею 228,3 м2, будівлі РБД, інв. 2/77, літери №8, приміщення 1-2, 1-4 1-10, загальною площею 865,2 м2, складський корпус №1, інв.2/87, літери № 10, приміщення 1-10, площею 398,7 м2, будівлю прохідної ВОХР, інв.36 №12, загальною площею 345,5 м2, а також земельну ділянку розміром 1500 м2 для розміщення злітно-посадкового майданчику за актом приймання-передачі на користь держави в особі Фонду державного майна України.

- витрати зі сплати судового збору стягнути з відповідачів на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.(т.1, арк.справи 1-17).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 09.11.2023 у справі №902/748/23 позов було задоволено. Визнано недійсними укладені ДП «Вінницький авіаційний завод ВІАЗ» та ТОВ «Вінницький авіаційний завод» договір оренди №2 від 03.04.2018, а також додаткові угоди до вказаного договору оренди: про внесення змін та доповнень до договору оренди №2 від 20.07. 2018; №1 від 01.10.2018; №2 від 06.04.2020. Зобов`язано Товариство повернути за актом приймання-передачі на користь держави в особі Фонду державного майна України таке нерухоме майно: лабораторно-випробувальний корпус, інв.2/1 1, літери «К», приміщення 2-26, 4-24, загальною площею 53,8 м2, будівлі складу РБД, інв.2/74, літери №6, приміщення 1-16, площею 228,3 м2, будівлі РБД, інв. 2/77, літери №8, приміщення 1-2, 1-4 1-10, загальною площею 865,2 м2, складський корпус №1, інв.2/87, літери № 10, приміщення 1-10, площею 398,7 м2, будівлю прохідної ВОХР, інв.36 №12, загальною площею 345,5 м2, а також земельну ділянку розміром 1500 м2 для розміщення злітно-посадкового майданчику. Присуджено до стягнення з Підприємства та з Товариства на користь Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону судові витрати зі сплати судового збору по 2684 грн з кожного.(т.2, арк.справи 33-38).

Ухвалюючи рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що підставою реалізації Прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Фонду державного майна України.

Визнаючи недійсними договір та додаткові угоди, місцевий суд виходив з того, що на момент їх укладення Відповідачем-1 порушено вимоги ч.3 ст.3 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» в частині погодження передачі в оренду нерухомого майна площа якого перевищує 200 м2, а також наявність порушень в частині погодження розміру орендної плати з регіональним відділенням Фонду державного майна України з урахуванням висновку про його вартість.

Відтак місцевий господарський суд дійшов висновку, що наявні обґрунтовані підстави для визнання недійсними Договору оренди державного нерухомого майна №2 від 03.04.2018 з додатковими угодами до нього в силу ст.215 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України), оскільки за приписами ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що в силу приписів ст.216 ЦК України наслідком недійсності оспорюваних правочинів є обов`язок Товариства повернути нерухоме майно, яке отримано в оренду за Договором оренди державного нерухомого майна №2 від 03.04.2018 з додатковими угодами до нього.

Не погоджуючись із рішенням, Товариство подало скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій рішення господарського суду Вінницької області від 09.11.2023 у даній справі просить скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову Прокурора.(т.2, арк.справи 42-48).

Обґрунтовуючи скаргу, Відповідач-2 зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення для справи, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального права, а саме ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», ст.215 ЦК України, ст.131 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру». На думку Скаржника, суд не врахував, що Прокурор звертаючись до суду не дотримався вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», та не вказав фактичні обставини, що підтверджують порушення або загрози порушення інтересів держави.

Скаржник вважає, що Фонд держмайна має всі повноваження щодо самостійного представ-ництва в судових органах.

Апелянт зауважує, що спірний договір оренди було укладено керуючим санацією Підпри-ємства на вимогу комітету кредиторів та з урахуванням положень Закону України «Про віднов-лення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» тому не потребував отримання згоди від Державного концерну «Укроборонпром».

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 відкрито провадження у справі №902/748/23, розгляд справи призначено на 28.02.2024. (т.2, арк. справи 81).

На адресу суду 05.02.2024 від Прокурора та 09.02.2024 від Фонду держмайна надійшли відзиви, в яких просять залишити рішення господарського суду Вінницької області від 09.11.2023 без змін, а апеляційну скаргу Товариства без задоволення.(т.2, арк.справи 85-92, 105-109).

22.02.2024 на адресу суду від Прокурора надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено апеляційним судом.(т.2, арк.справи 120).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 28.02.2024 Прокурор та представник Фонду державного майна України заперечили проти задоволення апеляційної скарги Товариства та надали пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Інші учасники справи не забезпечили явки своїх представників у судове засідання апеляційної інстанції, при цьому явка сторін обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та представника Позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.1 постанови Кабінету міністрів України №374 від 06.04.2011 «Про внесення змін до постанови КМУ №1221 від 29.12.2010» ДП «Вінницький авіаційний завод ВІАЗ» включено до складу Державного концерну «Укроборон-пром».

В подальшому ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.07.2011 у справі №10/7/2011/5003 порушено провадження про банкрутство ДП «Вінницький авіаційний завод ВІАЗ» та відкрито процедуру санації.

Матеріалами справи стверджено, що 03.04.2018 між ДП «Вінницький авіаційний завод ВІАЗ» (в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Василика В.В.) та ТОВ «Вінниць-кий авіаційний завод» укладено Договір оренди №2 (надалі в тексті Договір), відповідно до п.1.1 якого, Підприємство зобов`язується надати у строкове користування Товариству за плату нерухоме майно, а саме:

- лабораторно-випробувальний корпус, інв.2/11, літери «К», приміщення 2-26, 4-24, загаль-ною площею 53,8 м2,

- будівлю складу РБД, інв. 2/74, літери № 6, приміщення 1-16, площею 228,3 м2,

- будівлю РБД, інв. 2/77, літери № 8, приміщення 1-2, 1-4 1-10, загальною площею 865,2 м2,

- складський корпус № 1, інв. 2/87, літери № 10, приміщення 1-10, площею 398,7 м2.

Термін оренди діє до моменту переходу в іншу процедуру банкрутства ліквідацію, продажу об`єкту, що орендується, на аукціоні у процедурі ліквідації. (п.3.1. Договору).

Згідно п.4.1 Договору, розмір місячної орендної плати складає 25 грн за 1 м2 з урахуванням ПДВ за оренду складських корпусів.(т.1, арк.справи 19-20).

Відповідно до акту прийому-передачі об`єкту оренди №1 за Договором Товариство прийняло, а Підприємство передало у довгострокове платне користування обумовлене Договором нерухоме майно.(т.1, арк.справи 21).

Матеріалами справи стверджено, що 20.07.2018 сторонами укладено Додаткову угоду про внесення змін та доповнень до Договору, відповідно до п.1 якої Підприємство надає у строкове користування Товариству за плату нерухоме майно, до переліку якого, окрім вище визначеного, включено земельну ділянку розміром 1500 м2 для розміщення злітно-посадкового майданчику.

Пунктом 4 цієї додаткової угоди викладено п.4.1. Договору в такій редакції «...Загальна площа орендованого приміщення становить 1546 м2, земельної ділянки - 1500 м2 Орендна плата приміщень складає 38 650,00 грн. Орендна плата земельної ділянки складає 3 000 грн.".(т.1, арк. справи 22).

На підставі акту №2 прийому-передачі об`єкта оренди 20.07.2018 Підприємство передало, а Товариство прийняло у довгострокове платне користування нерухоме майно, а саме земельну ділянку розміром 1500 м2 із метою розміщення злітно-посадкового майданчику.(т.1, арк.справи 23).

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2018 сторонами було укладено додаткову угоду №1, відповідно до п.1 якої змінено предмет Договору від 01.10.2018. Так, Підприємство зобов-язується надати у строкове користування Товариству за плату нерухоме майно, а саме:

- лабораторно-випробувальний корпус, інв.2/1 1, літери «К», приміщення 2-26, 4-24, загаль-ною площею 53,8 м2,

- будівлю складу РБД, інв.2/74, літери №6, приміщення 1-16, площею 228,3 м2,

- будівлю РБД, інв.2/77, літери №8, приміщення 1-2, 1-4 1-10, загальною площею 865,2 м2,

- складський корпус №1, інв.2/87, літери № 10, приміщення 1-10, площею 398,7 м2,

- будівлю прохідної ВОХР, інв.36 №12, загальною площею 345,5 м2.

Згідно із п.2 вказаної додаткової угоди сторони погодили, що розмір місячної орендної плати за 1 м2 складає 25 грн з урахуванням ПДВ за оренду складських корпусів, при цьому загальна площа орендованого приміщення становить 345,5 м2, а загальна орендна плата складає 47287 грн 50 коп.(т.1, арк.справи 24).

На підставі акту №2 прийому-передачі об`єкту оренди за Додатковою угодою №1 до Договору ТОВ «Вінницький авіаційний завод» прийняло, а ДП «Вінницький авіаційний завод ВІАЗ» передало у довгострокове платне користування нерухоме майно, а саме: будівлю прохідної ВОХР, інв. 36 №12, загальною площею 345,5 м2.(т.1, арк.справи 25).

Матеріалами справи стверджено, що 06.04.2020 Підприємство уклало з Товариством Додаткову угоду №2 до Договору, якою змінено реквізити сторін.(т.1, арк.справи 26).

Через включення єдиного майнового комплексу ДП «Вінницький авіаційний завод ВІАЗ» до об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2019 році, та прийняття рішення щодо приватизації об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Підпри-ємства, шляхом продажу на аукціоні з умовами на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області від 23.01.2019 №57, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19.08.2019 у справі №10/7/2011/5003 припинено повноваження керуючого санацією арбітражного керуючого Василика В.В., припинено дію мораторію та закрито провадження у справі про банкрутство ДП «ВІАЗ».

З матеріалів справи вбачається, що на виконання постанови КМУ від 09.12.2020 №1229 «Деякі питання діяльності Державного концерну «Укроборонпром» єдиний майновий комплекс ДП «Вінницький авіаційний завод ВІАЗ» передано з управління Державного концерну «Укр-оборонпром» до сфери управління Фонду державного майна України, що стверджується актом приймання-передачі від 15.04.2021.(т.1, арк.справи 27-31).

За твердженням Прокурора, договір оренди №2 від 13.04.2018 з додатковими угодами до нього досі чинні, позаяк термін дії визначено до моменту переходу в іншу процедуру банкрутства ліквідацію, продажу об`єкту, що орендується, на аукціоні у процедурі ліквідації.

Враховуючи той факт, що постановою КМУ від 09.12.2020 №1229 «Деякі питання діяль-ності Державного концерну «Укроборонпром», серед іншого, Підприємство виключено зі складу Державного концерну «Укроборонпром», а єдиний майновий комплекс Підприємства передано до сфери управління Фонду державного майна України з метою подальшої приватизації, Вінницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону вбачає порушення інтересів держави в особі Фонду державного майна України, оскільки державне майно передано у користування третіх осіб на підставі договору оренди з порушенням порядку передачі в оренду, без відповідних погоджень, що слугувало підставою для звернення із відповідним позовом до суду про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути нерухоме майно.

Як зазначалось вище, господарський суд Вінницької області рішенням від 09.11.2023 повністю задоволив позов Прокурора.(т.2, арк.справи 33-38).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Предметом даного спору є дійсність договору та додаткових угод, а також витребування державного майна у власність держави.

Переглядаючи оспорюване рішення, колегія суддів не вбачає впливу на дотримання прин-ципу рівності сторін через участь прокурора у даній справі з огляду на наступне.

Колегія суддів зауважує, що за наслідками розгляду справи №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 вирішила виключну правову проблема щодо таких питань: 1) чи повинен прокурор доводити бездіяльність компетентного органу або ж достатньо простого посилання на таку бездіяльність у позові при обґрунтуванні підстав для представництва; 2) якими доказами прокурор має доводити бездіяльність компетентного органу; 3) чи зобов`язаний прокурор перед зверненням до суду з`ясовувати причини бездіяльності такого органу або ж достатньо доведення самого факту бездіяльності без зазначення і доведення суду її причин.

У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке не законно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компе-тентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунто-ваним.

Вказаного правового висновку також притримується Верховний Суд у постанові від 16.08.2021 у справі №910/21377/17.

Однак, Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Матеріалами справи стверджено, що Вінницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони, у відповідності з вимогами ст.23 Закону України «Про прокуратуру» надіслано на адресу Фонду державного майна України повідомлення №7/35ВИХ-22 від 11.02.2022 про порушення інтересів держави та необхідність вжиття заходів до їх відновлення.(т.1, арк.справи 65-68).

З листа Фонду №10-47-4017 від 31.03.2022 не вбачається, що орган управління вживав або має намір вжити заходи щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду із позовом про визнання недійсним договору оренди та додаткових угод до нього, а також повернення державного майна за адресою: вул.Чехова (Гетьмана Мазепи), 7, м.Вінниця.(т.1, арк.справи 70-71).

Крім того, Прокуратура листом №1612ВИХ-23 від 12.05.2023 повідомила Фонд держмайна про прийняте рішення щодо звернення до суду з позовом.(т.1, арк.справи 107).

Апеляційний суд приймає до уваги, що в силу приписів ст.4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» суб`єктом управління об`єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.

Так, відповідно пп.а п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» Фонд державного майна України відповідно до законодавства виступає орендо-давцем цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів.

З урахуванням змісту визначених Прокурором підстав позову (обґрунтування в позовній заяві порушення інтересів держави та необхідність їх захисту), а також бездіяльністю позивача щодо звернення до суду, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що Прокурор мав право на звернення із цим позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України.

Переглядаючи оскаржуване рішення по суті, колегія суддів виходить з того, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.(ст.15 ЦК України). Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передба-чені у ст.16 ЦК України. Одним з таких способів, як зазначено у п.2 ч.2 вказаної статті, є визнання правочину недійсним. Аналогічні приписи містить частина 2 ст.20 ГК України.

В силу ст.16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Нормами статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є неддержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені части-нами першою-третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу ч.1 ст.227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Звертаючись до суду з позовом про визнання правочину недійсним, позивач має довести наявність порушення спірним правочином його прав та охоронюваних законом інтересів, виходячи із заявлених підстав позову, а суд, вирішуючи питання про можливість спростування презумпції правомірності спірного правочину, має встановити не лише наявність підстав недійсності правочину, але й порушення прав позивача, визначити, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення та чи відповідає порушене право заявленим підставам позову

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Матеріалами справи стверджено, що з 06.04.2011 по 15.04.2021 ДП «Вінницький авіаційний завод ВІАЗ» перебувало у складі Державного концерну «Укроборонпром».

Згідно ч.8 ст.1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній станом на момент укладення спірного договору 03.04.2018) відносини оренди рухомого та нерухомого майна державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, оборонно-промислового комплексу, які включені до складу Державного концерну «Укроборонпром», регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку».

Крім того, відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборон-пром» та забезпечення їх стабільного розвитку» (у редакції чинній станом на момент укладення спірного договору 03.04.2018) передача в оренду нерухомого майна, загальна площа якого перевищує 200 м2 на одне підприємство, здійснюється безпосередньо підприємствами оборонно-промислового комплексу за погодженням із Державним концерном «Укроборонпром», крім випадків передачі в оренду цілісних майнових комплексів підприємств оборонно-промислового комплексу, щодо яких орендодавцем є Фонд державного майна України, його регіональні від--ділення та представництва.

Порядком погодження Фондом державного майна України, його регіональними відділен-нями та представництвами розміру плати за оренду державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 01.04.2011 №502 (надалі в тексті Порядок), передбачено, що для погодження розміру орендної плати органи приватизації мають отримати від підприємства відповідне звернення з такими матеріалами:

- розрахунок орендної плати за перший (базовий) місяць оренди, завізований керівником та головним бухгалтером підприємства;

- проект договору об`єкта оренди, підписаний керівником підприємства;

- висновки про умови договору оренди органу, уповноваженого управляти майном підпри-ємства;

- звіт про оцінку об`єкта оренди, висновок про вартість якого відповідно до вимог пункту 19 Методики оцінки об`єктів оренди, затвердженої постановою КМУ від 10.08.1995 №629, затверд-жений органом, що уповноважений управляти майном підприємства, або Фондом державного майна України у разі, якщо органом, що управляє майном підприємства, є Кабінет міністрів України.

Погодження розміру орендної плати здійснюється органом приватизації протягом п`яти робочих днів з дати надходження звернення від підприємства.

Рішення про погодження чи відмову в погодженні розрахунку орендної плати надається органом приватизації у формі листа.

У разі погодження розрахунку орендної плати підприємству надсилається лист, у якому повідомляється про:

- погодження розміру орендної плати за перший (базовий) місяць оренди за умови дотри-мання зазначеного у проекті договору напряму використання майна та вимоги законодавства щодо обмеження загальної площі орендованих приміщень при укладенні підприємством як орендо-давцем договорів оренди державного майна;

- необхідність щомісячного коригування розміру орендної плати на індекс інфляції;

- необхідність відповідного погодження всіх можливих змін розміру орендної плати;

- необхідність відрахування належної частини орендної плати до Державного бюджету України.

Згідно із додатком №2 «Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду» до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 №1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році» (із останніми змінами від 30.05.2023 №965) органом приватизації Єдиного майнового комплексу ДП «Вінницький авіаційний завод ВІАЗ» визначено Регіональне відділення Фонду по Вінницькій та Хмельницькій областях.

Судами встановлено, що Державний концерн «Укроборонпром» листом №UOP 4.5-308від 18.01.2022 повідомив Вінницьку спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Центрального регіону про те, що укладені Договір оренди №2 від 03.04.2018 та додаткові угоди до нього, на виконання вказаних вище вимог законодавства України із Державним концерном «Укроборонпром» не погоджені.(т.1, арк.справи 93-94).

Крім того, листом №10-47-10046 від 02.08.2022 Фонд державного майна України повідомив прокуратуру, що апаратом Фонду, його регіональними відділеннями у період з 2015 року по дату листа прокуратури з ТОВ «Вінницький авіаційний завод» (код ЄДРПОУ 37617817) не погоджувались розрахунки орендної плати за договорами оренди, укладеними із указаним товариством. (т.1, арк.справи 79-80).

Таким чином, матеріали справи не містять, а Відповідачами не надано суду доказів, що Підприємство при передачі майна державного підприємства в оренду Товариству, здійснило оцінку нерухомого майна та погодило висновок про його вартість з уповноваженим органом управління Державного концерну «Укроборонпром», погодило розмір орендної плати з Регіональним відділенням, чим порушило вимоги Порядку від 01.04.2011, Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Закону України «Про деякі питання заборго-ваності підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку».

На переконання колегії суддів, відсутність об`єктивної оцінки вартості оренди спричиняє загрозу заниження вартості за оренду, яку держава могла б отримати, якщо договір був укладений у відповідності до чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсними Договору оренди державного нерухомого майна №2 від 03.04.2018 з додатковими угодами до нього в силу ст.215 ЦК України.

Крім того, в силу приписів ст.216 ЦК України наслідком недійсності спірного правочину є обов`язок ТОВ «Вінницький авіаційний завод» повернути нерухоме майно, яке отримано в оренду за Договором оренди державного нерухомого майна №2 від 03.04.2018 з додатковими угодами до нього.

Колегія суддів відхиляє доводи Скаржника про укладення спірного Договору на вимогу комітету кредиторів згідно положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що не потребувало отримання згоди від Державного концерну «Укроборонпром». Оскільки, згідно ч.3 ст.3 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» передача майна в оренду площею понад 200 м2 на одне підприємство потребує обов`язкового погодження від Державного концерну «Укроборонпром».

Поряд із цим, апеляційний суд звертає увагу Скаржника, що ТОВ «Вінницький авіаційний завод» не позбавлений можливості укласти з договір оренди нерухомого майна з Підприємством з дотриманням порядку, визначеним чинним законодавством України.

Щодо заяви Відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності, колегія суддів враховує наступне.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст.15, 16, 20 ЦК України), за змістом яких особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.267 ЦК України).

Перебіг позовної давності, відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», наведених у ст.261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Наведене випливає із загального правила, викладеного у ст.74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.05. 2019 у справі №Б15/365-08, від 22.08.2019 у справі №913/610/18, від 21.01.2020 у справі №921/105/19, від 05.08.2020 у справі №921/384/19.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, пред`явлених позивачем у спорі до того відповідача, який заявляє про застосування позовної давності.(п.66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 909/337/19 та п.53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/13805/ 16-ц).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, оскільки державне майно Підприємства передано у користування іншої особи на підставі договору оренди з порушенням порядку передачі в оренду, без відповідних погоджень, то і позивач Фонд державного майна України не знав і не міг знати про укладення оспорюваного договору оренди, позаяк він не був доведений до відома, не був погоджений на момент його укладання або момент набрання законної сили ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19.08.2019 у справі №10/7/2011/5003 відповідно до якої закрито провадження про банкрутство ДП «Вінницький авіаційний завод ВІАЗ».

Поруч з тим, обґрунтовано можна вважати, що Фонд державного майна України міг та мав дізнатися про відсутність погодження оспорюваного правочину з моменту передачі відповідного майна до його сфери його управління, тобто 15.04.2021.

Однак, постановою Кабінетом міністрів України №211 від 11.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який скасовано з 01.07.2023 відповідно до постанови КМУ від 27.06.2023 №651.

Згідно із Законом від 30.03.2020 №540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, ст.257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Оскільки вказаний Закон опубліковано 02.04.2020 та він набрав законної сили з дня його опублікування, тому з 03.04.2020 (під час триваючого строку загальної позовної давності) від-повідні строки є продовженими.

Враховуючи, що Прокурор звернувся із позовом 31.05.2023 (дата надсилання позову до суду), то таке звернення відбулося під час дії карантину в межах продовженого строку позовної давності, відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що строк позовної давності для звернення до суду не є пропущений, з чим погоджується колегія суддів.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправо-мірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, рівно як і твердження про невмотивованість висновку про обґрунтованість заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86ГПКУкраїни).

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визна-ються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.34,86,129,232,233,240,275,276,282,284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницький авіаційний завод» на рішення господарського суду Вінницької області від 09.11.2023 у справі №902/748/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №902/748/23 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.