Постанова

від 07.11.2023 по справі 766/23194/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5337/23

Справа № 766/23194/19

Головуючий у першій інстанції Майдан С.І.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Трофименка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс», треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Національний банк України, про захист прав споживача, визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 через свого представника звернулась до Херсонського міського суду Херсонської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс», з позовом, який в подальшому уточнювала, про захист прав споживача, визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити певні дії, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Позов мотивований тим, що 08.02.2019 року позивач прибула до автосалону «Херсон-авто», що розташований за адресою: Миколаївське шосе в місті Херсоні, з метою придбання автомобілю КІА модель «Спортедж», 2018 року випуску. В приміщенні автосалону до позивача підійшла продавець-консультант, яка роз`яснила, що вартість даного автомобілю за діючою акцією становила 405296,00 гривень, що влаштувало позивача. Після чого продавець-консультант запропонувала оформити документи. Через поганий зір позивач не мала можливості прочитати запропонований договір самостійно, у зв`язку з чим продавець-консультант запропонувала прочитати зміст договору та оголосила їй текст договору купівлі-продажу, який в подальшому виявився договором фінансових послуг. Позивач мала можливість сплатити всю вартість автомобілю, проте у зв`язку з відсутністю обраного нею автомобілю в салоні, продавець-консультант запропонувала їй здійснити передоплату в розмірі 19454,21 грн., що складало 4% від вартості обраного автомобіля з метою його резервування. Кошти в сумі 19454,21 грн. були сплачені позивачем в той же день, та продавець-консультант роз`яснила позивачу, що вона має з`явитись до автосалону за телефонним дзвінком, коли вже буде автомобіль відправлено до автосалону, і тоді оплатити решту коштів. За таких підстав позивачем був підписаний Договір №801809 щодо надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі ТОВ «Авто Просто», який від імені ТОВ «Авто Просто» був підписаний продавцем-консультантом ОСОБА_2 . Обіцяною датою надходження автомобіля за заявою позивача був кінець лютого 2019 року.

13.02.2019 року позивач прибула до приміщення автосалону «Херсон-авто», де продавець-консультант надала їй квитанції для здійснення платежу за придбання автомобіля КІА модель «Спортедж». За наданими рахунками позивачем сплачено на рахунок ТОВ «Авто Просто» грошові кошти на загальну суму 253489,21 грн. 28.02.2019 року, прибувши до автосалону з метою отримати автомобіль, позивачу було повідомлено, що автомобіля КІА модель «Спортедж» немає через те, що ціна на нього змінилася у зв`язку із підвищенням курсу долара та вартість його становить понад 550000 грн. На заперечення позивача продавець-консультант запропонувала їй вибрати авто іншої моделі або зібрати необхідні документи для його отримання, а також доплатити грошові кошти. У разі її незгоди, позивачу порекомендували звернутися до ТОВ «Авто Просто» з письмовою заявою про розірвання договору.

Ознайомившись з договором за допомогою адвоката, позивачу стало зрозуміло, що нею підписаний не договір купівлі-продажу, а фактично договір про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) і у разі розірвання цього договору з її ініціативи, сплачені кошти будуть повернені їй не у повному розмірі, а за мінусом 4% вартості автомобіля; кошти при розірванні договору будуть повертатися в порядку, що побудований на принципі черговості протягом 1 року; договір щодо надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі ТОВ «Авто Просто» ставить позивача, як споживача в нерівні умови, порушує її права на вільний вибір, отримання повної, доступної, достовірної та своєчасної інформації, вводить її в оману, що є порушенням ст.ст. 15, 18, 20, 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивач зауважила, що вважає умови договору №801809 несправедливими, тому що в супереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків, який завдає позивачу шкоду, як споживачу. Укладений договір передбачає лише відповідальність та сплату неустойки з боку споживача, тобто позивача, а також нав`язує умови від яких вона не може відмовитись через те, що вони передбачені договором. У зв`язку з викладеним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти в сумі 234035,00 гривень. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс» на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти в сумі 19454,21 гривень. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судового збору.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2021 року в частині задоволення вимог до ТОВ «АВТО ПРОСТО» та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог до ТОВ «АВТО ПРОСТО» відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Тобто рішення суду оскаржується лише в частині задоволених вимог ОСОБА_1 до ТОВ «АВТО ПРОСТО». В частині вимог ОСОБА_1 до ТОВ «АВТО ПРОСТО», які залишені судом першої інстанції без задоволення та в частині вимог ОСОБА_1 до ТОВ «АТ Сервіс» рішення суду не оскаржено і в апеляційному порядку не переглядається.

У частині першій статті 130 ЦПК України зазначено, що у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Аналіз частини шостої статті 128, частини першої статті 130 ЦПК України дає підстави для висновку, що судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справилише у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси (Постанова Верховного Суду від 08.05.2023 року у справі № 201/9898/19).

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 сформульовано висновок про те, що якщо учасник надав суду електронну адресу(хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то потрібно припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому потрібно виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Будучи врозумінні ст.ст.128,130ЦПК Україниналежним чиномповідомленими продату,час тамісце розглядусправи,в судовезасідання,призначене на07.11.2023року на14-30годину позивачта їїпредставник,а такожпредставники відповідачаТОВ «АТСервіс» татретіх осіб Державноїслужби Україниз питаньбезпечності харчовихпродуктів тазахисту споживачів,Національного банкуУкраїни, в судове засідання не з`явились.

Від представника апелянта ОСОБА_1 адвоката Веріковської Т.А. надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з перебуванням адвоката на лікарняному. При цьому до клопотання доданий консультативний висновок ТОВ «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини» від 06.11.2023 року про потребу збереження голосового режиму на період до 10 днів.

Інші учасники, чиї представники не з`явились в судове засідання о 14-30 г. 07.11.2023 року про причини не явки не повідомили, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відео конференції не виявили та заяв про відкладення судового засідання не подавали.

Особа, яка взяла участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку - представник ТОВ «Авто Просто» адвокат Римар А.В. залишаючи питання про задоволення клопотання на розсуд суду, просив суд звернути увагу, що представником позивача адвокатом Веріковською Т.А. до клопотання доданий консультативний висновок, а не лист про непрацездатність з вказівкою про амбулаторне чи стаціонарне лікування.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Колегія суддів звертає увагу, що адвокат Веріковська Т.А. здійснює адвокатську діяльність у складі адвокатського об`єднання «Веріковська, Дяченко та партнери», яке має наступні адреси: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Консультативний висновок, який доданий адвокатом до справи виданий 06.11.2023 року ТОВ «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини» за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова 10/1А і містить рекомендації щодо збереження голосового режиму протягом 10 днів та перелік препаратів та лікувальних засобів, які необхідно вживати. Будь-якого висновку про непрацездатність особи з необхідністю амбулаторного чи стаціонарного лікування консультативний висновок не містить.

Також колегія суддів звертає увагу, що справа розглядається в судах з листопада 2019 року, а в апеляційному суді з січня 2022 року, тобто поза розумним строком.

Оскільки поважність причин відсутності позивача та її представника в судовому засіданні 07.11.2023 року о 14-30 г. судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів у відзиві на апеляційну скаргу, та наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності позивача та її представника при таких обставинах не є порушенням їх прав щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі№ 361/8331/18.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній

частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокремасправу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позов частково, стягуючи з ТОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти в сумі 234 035,00 гривень в якості наслідків нікчемного правочину та відмовляючи у решті позовних вимог про визнання договору недійсним, як оспорюваного, стягнення 3% річних за користування грошовими коштами, стягнення моральної шкоди у розмірі 30000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що:

- позивачем доведено обставини ведення відповідачем нечесної підприємницької діяльності щодо визначення початкової ціни на автомобіль, введення позивача в оману, зокрема, що в оспорюваних правочинах не в повній мірі викладена інформація стосовно надання послуг і не було надано роз`яснення щодо предмету договору, а саме те, що предметом є надання учаснику системи послуг спрямованих на придбання автомобіля, а не купівля - продаж авто;

- згідно із ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Недійсність такого правочину встановлена законом. Тобто, відповідно до положень ч.2 ст. 215 ЦК України у даному випадку має місце нікчемний правочин і додаткове визнання його недійсним судом не вимагається;

- посилання на «пірамідальну схему» в діяльності відповідача не може бути взятим до уваги так як ТОВ «Авто Просто» отримало відповідний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності (надання фінансової послуги) щодо "придбання товарів у групах" у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в їх діях відсутні ознаки "пірамідальної схеми: здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; - компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; - відсутність продажу або споживання товару;

- заявлені вимоги про стягнення 3% річних є необґрунтованими;

- не доведено спричинення їй моральної шкоди, не надано обґрунтованого розрахунку її розміру 30 000,00 грн., з урахуванням чого, ця позовна вимога є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Проте повністю погодитися з усіма такими висновками та обґрунтуваннями суду першої інстанції не можна.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- 08.02.2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» укладений Договір №801809 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) (додаток № 1 анкетні дані учасника групи, кількість учасників у ній, марка автомобіля та ціна його придбання, розміри та періодичність платежів, додаток № 2 договір про адміністрування), (надалі Договір). За умовами Договору позивачка набула статусу покупця автомобіля через механізм надання права на його отримання та за умови виконання усіх зобов`язань. Предметом договору є надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об`єднаних періодичних платежів учасників групи через систему "АВТОФОНД". Договором передбачено права та обов`язки сторін, умови функціонування системи адміністрування фінансових активів для придбання автомобілів у групах, умови та процедура отримання права на автомобіль, його страхування, розірвання договору, наслідки невиконання сторонами зобов`язань. Від імені ТОВ "АВТО ПРОСТО" договір та додатки до нього підписані уповноваженою особою продавець консультант ОСОБА_2 . Відповідно до ст.4 договору, учасник групи зобов`язаний сплатити винагороду за послуги, пов`язані з включенням договору до системи "АВТОФОНД" та формуванням групи протягом 10 днів після повідомлення товариством учаснику номера групи, до якої він належить, та дати її створення. У Додатку № 1 сторони погодили розмір винагороди за послуги, пов`язані з включенням договору до системи "АВТОФОНД" та формуванням групи у розмірі 19 454,21 грн., що складає 4% від вартості авто та ПДВ;

- квитанцією № 5403 від 08.02.2019 року підтверджується сплата ОСОБА_1 винагорода за договором-доручення № 801809 на рахунок ТОВ "АТ Сервіс" у розмірі 19 454,21 грн.;

- квитанцією № 19 від 13.02.2019 року підтверджується сплата ОСОБА_1 на рахунок отримувача ТОВ «Авто Просто» ОСОБА_1 у розмірі 128 035,00 грн. із призначенням платежу - оплата за послуги з придбання автомобіля;

- квитанцією № 20 від 13.02.2019 підтверджується сплата ОСОБА_1 на рахунок отримувача ТОВ «Авто Просто» у розмірі 100 000,00 грн., із призначенням платежу оплата за послуги з придбання автомобіля;

- квитанцією № 21 від 13.02.2019 підтверджується сплата ОСОБА_1 на рахунок отримувача ТОВ «Авто Просто» у розмірі 6 000,00 грн. із призначенням платежу оплата за послуги з придбання автомобіля;

- всього ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «АВТО ПРОСТО» перераховано за наданими продавцем-консультантом рахунками на загальну суму 234 035,00 грн.;

- 04.03.2019 року листом, спрямованого на адресу ТОВ «Авто Просто»: Столичне шосе, 90, 4-й поверх, Київ, 03045, ОСОБА_1 звернулась з вимогою визнання даного договору недійсним та про повернення грошових коштів;

- листом від 25.03.2019 року ТОВ «Авто Просто» на лист ОСОБА_1 від 04.03.2019 року повідомило про порядок розірвання договору відповідно до ст.12 п.12.1.1. Договору.

Колегія суддів виходить з такого.

Частинами першою та другою статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, відповідно до пункту 11-1 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (який є спеціальним законом у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових 08 лютого 2019 рокує надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об`єднаних періодичних платежів учасників групи через систему «АВТОФОНД», аотже, правовідносини, які виникають на підставі цього правочину, регулюютьсявищевказаним законом та іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 204ЦК Українизакріплено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга та третя статті 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, з яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України, якщо однаіз сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом(частина перша статті 229 ЦК України).

За змістом статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», зараз і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

За приписами частин першої, другої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Пунктом 7 частини третьої 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Визнаючи доведеними обставини ведення відповідачем нечесної підприємницької діяльності щодо визначення початкової ціни на автомобіль та введення позивача в оману, суд першої інстанції виходив з того, що в оспорюваних правочинах не у повній мірі викладена інформація стосовно надання ТОВ «АВТО ПРОСТО» послуг і цим товариством не було надано позивачу ОСОБА_1 роз`яснення щодо предмету договору, а саме те, що предметом є надання учаснику системи послуг спрямованих на придбання автомобіля, а не купівля - продаж авто.

Одночасно судпершої інстанціїне взявдо увагипосилання позивача на «пірамідальну схему» в діяльності відповідача, так як ТОВ «Авто Просто» отримало відповідний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності (надання фінансової послуги) щодо "придбання товарів у групах" у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в їх діях відсутні ознаки "пірамідальної схеми: здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; - компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; - відсутність продажу або споживання товару.

Тобто, висновок районного суду про ведення ТОВ «АВТО ПРОСТО» нечесної підприємницької діяльності щодо визначення початкової ціни на автомобіль не пов`язувався з наявністю в діяльності даного товариства ознак "пірамідальної схеми: здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; відсутність продажу або споживання товару, а заснований виключно на ненаданні споживачу послуг повної інформації стосовно послуг, що в дійсності передбачені Договором та не наданні відповідних роз`яснень щодо предмету Договору, який було укладено з ОСОБА_1 , внаслідок чого остання була введена в оману.

Згідно з Термінами, які використовуються у Договорі:

Автомобіль (товар) транспортний засіб, що придбавається через систему АВТОФОНД згідно з укладеним Договором про адміністрування. Марка та базова комплектність моделі Автомобіля вказуються Додатку № 1 до Договору про адміністрування;

Поточна ціна Автомобіля - ціна автомобіля, яка встановлюється Постачальником кожного місяця в останній робочий день місяця та є основою для розрахунку грошового розміру періодичних платежів та Винагороди Товариства, передбачених Договором. Поточна ціна Автомобіля може змінюватися протягом строку дії Договору про адміністрування, що відповідно, зумовлює зміну грошового розміру несплачених періодичних платежів та Винагороди Товариства;

Відповідно до статті 1 Договору предметом Договору є надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання Автомобіля за рахунок об`єднаних періодичних платежів учасників групи через систему АВТОФОНД. Договір укладається шляхом підписання Сторонами Договору та підписання Додатку № 1, який є невід`ємною частиною Договору.

АВТО ПРОСТО є товариством, що надає фінансову послугу з адміністрування фінансових активів для придбання автомобілів учасників через систему придбання у групах АВТОФОНД. АВТО ПРОСТО забезпечує придбання Автомобіля за рахунок об`єднаних грошових коштів учасників на умовах Договору та у відповідності до Внутрішніх правил за умови виконання Учасником зобов`язань, передбачених Договором про адміністрування.

Відповідно до статті 19 оспорюваного Договору, підписання останнього та додатків до нього є підтвердженням факту ознайомлення, розуміння сторонами та їх згоди з усіма визначеннями, умовами та змістом Договору й додатків до нього. Зокрема учасник підтверджує, що ТОВ «АВТО ПРОСТО» надало ОСОБА_1 інформацію про суть фінансової послуги, що пропонується з цим Договором із зазначенням вартості цієї послуги для учасника, що позивач засвідчила своїм підписом. Позивач погодилась з такими умовами договору, після укладення якого, вчинила дії на його виконання.

Оскільки ОСОБА_1 та ТОВ«АВТО ПРОСТО»під час укладення 08.02.2019 року Договору №801809 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) (додаток № 1 анкетні дані учасника групи, кількість учасників у ній, марка автомобіля та ціна його придбання, розміри та періодичність платежів, додаток № 2 договір про адміністрування) погодили всі істотні його умови, у тому числі щодо порядку, строків та визначення розмірів платежів, процедури отримання автомобіля учасником, такі умови викладені чітко і ясно, а позивач погодилась з такими умовами договору, після укладення якого, вчинила численні дії на його виконання і не надала належних і достатніх доказів на підтвердження того, що під час укладення договору товариство ввело її в оману, не надавши їй інформації про умови договору у повному обсязі, у суду першої інстанції не було підстав для висновку про нечесну підприємницьку діяльність ТОВ «АВТО ПРОСТО» по відношенню до позивача і про введення її в оману виходячи з наведених у позові обставин та, як слідство, про визнання Договору №801809 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) від 08.02.2019 року нікчемним (недійсним в силу закону, зокрема частин першої, другої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Наведеного суд першої інстанції не врахував і набув хибного висновку про часткове задоволення позову та без достатніх правових підстав виходив з нікчемності укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ«АВТО ПРОСТО»Договору №801809 про надання фінансової послуги, стягнувши з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь позивача ОСОБА_1 сплачені нею на користь товариства в порядку виконання Договору 234 035 грн.

Тому рішення суду в частині стягнення з ТОВ«АВТО ПРОСТО» на користь позивачки 234035 грн., як сплачених за нікчемним (недійсним в силу закону) Договором №801809 про надання фінансової послуги від 08.02.2019 року, не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.

Ухвалюючи власне судове рішення, апеляційний суд виходить з підстав та обґрунтувань, які наведені у цій постанові щодо недоведеності позивачем здійснення ТОВ «АВТО ПРОСТО» нечесної підприємницької діяльності та введення її в оману.

Крім того, ОСОБА_1 мотивувала свій позов про визнання Договору №801809 про надання фінансової послуги від 08.02.2019 року недійсним внаслідок несправедливих умов цього договору.

Стаття 18 Закону України № 1023-XII від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів» (далі Закон № 1023-XII) містить самостійні підстави для визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

За змістом частини п`ятої статті 18 Закону № 1023-XII у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.

Частиною шостою статті 18 Закону № 1023-ХІІ визначено, що у разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено у частині другій статті 18 Закону № 1023-ХІІ.

Так, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону № 1023-ХІІ є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладання договору (пункт 13).

Як вже зазначалось, відповідно до умов договору від 08 лютого 2019 року сторонами було чітко погоджено, що розмір кожного платежу визначається на час проведення оплати і залежить від поточної ціни автомобіля, дійсної на момент оплати і що ця поточна ціна автомобіля не є незмінною, і як слідство, не є незмінним і розмір періодичних платежів, який залежить від поточної ціни і визначається виходячи з поточної ціни.

Іншими словами за змістом умов Договору поточна ціна автомобіля це ціна транспортного засобу, яка встановлена постачальником в останній робочий день кожного місяця, є змінною величиною, яка може змінюватися як у бік збільшення, так і у бік зменшення.

Визначення розміру щомісячних платежів у прив`язці до поточної ціни автомобіля, а не у прив`язці до інших чинників, наприклад зміни курсу валют, підвищення облікової ставки Національного банку України, рівня інфляції, які також можуть впливати на вартість товарів та послуг на ринку, не можна вважати несправедливими умовами договору.

За системою «АВТОФОНД» транспортний засіб можна викупити лише за дійсною вартістю на момент викупу, яка в залежності від ринкових тенденцій може відрізнятися від вартості автомобіля, виданого учаснику раніше. Визначення щомісячних внесків та інших платежів відповідно до ціни автомобіля, встановленої постачальником в останній день кожного місяця, не призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача та відповідає умовам ринку, обраному позивачем порядку придбання автомобіля та інтересам інших учасників системи, а тому не є несправедливими умовами в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 квітня 2019 року у справі № 357/13841/16-ц (провадження № 61-30638св18), від 22 травня 2019 року у справі № 285/1777/17 (провадження № 61-39721св18), від 30 жовтня 2019 року у справі № 141/480/17 (провадження № 61-31528св18), від 21 січня 2020 року у справі № 590/1087/17 (провадження № 61-37322св18).

Ураховуючи наведене, судова колегія доходить підсумкового та остаточного висновку про недоведеність позивачем ОСОБА_1 несправедливості умов спірного договору, введення ТОВ «АВТО ПРОСТО» її в оману та здійснення даним товариством нечесної підприємницької практики.

Таким чином, апеляційна скарга ТОВ «АВТО ПРОСТО» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог позивача до ТОВ «АВТО ПРОСТО» про стягнення на користь ОСОБА_1 сплачених грошових коштів скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про залишення зазначених вимог без задоволення.

Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не позбавлена права розірвання даного договору та повернення коштів в порядку статті 12 Договору від 08.02.2019 року та згідно з нормами Закону України «Про захист прав споживачів» та відповідних статей ЦК України в позасудовому або в судовому порядку.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що апелянтом за подання апеляційної скарги сплачений судовий збір у розмірі 3510 грн., внаслідок чого з позивача на користь апелянта слід стягнути судовий збір у зазначеному розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2021 року в частині задоволених вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» судовий збір у розмірі 3510 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 17.11.2023 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова