Рішення

від 21.11.2023 по справі 907/824/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2023 р. м. УжгородСправа № 907/824/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача 1 Фонду Державного майна України, м. Київ

позивача 2 Державного підприємства «Агропромислово-торгове підприємство «Бобовище», с. Бобовище Мукачівського району

до відповідача 1 Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Екокошет», с. Чопівці Мукачівського району

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Бобовищенська сільська рада Мукачівського району Закарпатської області

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Івановецька сільська рада Мукачівського району Закарпатської області

про визнання недійсними договорів оренди землі,

Секретар судового засідання Райніш М.І.

За участю представників сторін:

від прокуратури - Стець В.М., прокурор;

від позивача 1- Роман Н.В., самопредставництво;

від позивача 2- не з`явився;

від відповідача 1 не з`явився;

від відповідача 2 - не з`явився;

від третьої особи 1 - не з`явився;

від третьої особи 2 - не з`явився;

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Прокурор заявив позов в інтересах держави, яким просить визнати недійсними укладені між Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Екокошет договори оренди землі: №41/57-18-ДО від 12.07.2018 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2122780400:03:000:0040, площею 58,4098 га, ринковою вартістю 68938751,00 грн; №38/57-18-ДО від 12.07.2018, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2122780400:03:000:0036, площею 10,5286 га, ринковою вартістю 12426485,00 грн; №39/57-18-ДО від 12.07.2018, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2122780400:03:000:0037, площею 25,6859 га, ринковою вартістю 30316040,00 грн. Позов заявлено з посиланням на статті 116, 124, 149, 156 Земельного кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

На адресу суду 06.01.2021 від ТОВ «Екокошет» надійшов відзив на позовну заяву.

На адресу суду 11.01.2021 від Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву.

На адресу суду 27.01.2021 від Закарпатської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 27.01.2021 підготовче засідання відкладено на 23.02.2021.

На адресу суду 27.01.2021 від Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху у зв`язку з несплатою обласною прокуратурою за подання позовної заяви судового збору в повному обсязі.

На адресу суду 01.02.2021 від Фонду державного майна України надійшли пояснення щодо позову.

Ухвалою суду від 23.02.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 9-7-0.72-400/2-21 від 19.01.2021 про залишення позовної заяви без руху.

Підготовче засідання, призначене на 24.03.2021 не відбулося в зв`язку з тимчасовою втратою працездатності головуючим суддею у справі. Ухвалою суду від 05.04.2021 наступне підготовче засідання призначено на 20.04.2021.

Ухвалою суду від 20.04.2021 підготовче засідання відкладено на 19.05.2021.

Ухвалою суду від 19.05.2021 підготовче засідання відкладено на 15.06.2021.

На адресу суду 31.05.2021 від Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Підготовче засідання, призначене на 15.06.2021 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Ухвалою суду від 29.06.2021 засідання призначено на 20.07.2021.

На адресу суду 16.06.2021 від Закарпатської обласної прокуратури надійшли заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду.

На адресу суду 13.07.2021 від Закарпатської обласної прокуратури надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 20.07.2021 підготовче засідання відкладено на 17.08.2021.

На адресу суду 17.08.2021 від Фонду державного майна України надійшли додаткові пояснення по справі.

На адресу суду 17.08.2021 від Закарпатської обласної прокуратури надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Бобовищенську сільську раду Мукачівського району Закарпатської області та Івановецьку сільську раду Мукачівського району Закарпатської області.

Ухвалою суду від 17.08.2021 клопотання Закарпатської обласної прокуратури про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів повернуто без розгляду. Судом з власної ініціативи залучено до участі у справі в якості третіх осіб Бобовищенську сільську раду Мукачівського району Закарпатської області та Івановецьку сільську раду Мукачівського району Закарпатської області. Підготовче засідання відкладено на 19.10.2021.

Підготовче засідання, призначене на 19.10.2021 не відбулося в зв`язку із несправністю (неналежне функціонування) системи фіксування судового засідання технічними засобами, наступне підготовче засідання призначено на 17.11.2021.

Підготовче засідання, призначене на 17.11.2021 не відбулося в зв`язку з виникненням технічних проблем, що унеможливили участь позивача 1 в судовому засіданні в режимі відеоконференції, про що складено відповідний акт. Наступне підготовче засідання призначено на 09.02.2022.

Ухвалою суду від 09.02.2022 підготовче засідання відкладено на 16.03.2022.

Ухвалою суду від 16.03.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, підготовче засідання відкладено без визначення дати.

Ухвалою суду від 05.09.2022 підготовче засідання відкладено на 05.10.2022.

На адресу суду від Закарпатської обласної прокуратури надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 08.11.2022 підготовче засідання відкладено на 30.11.2022.

На адресу суду 30.11.2022 від Закарпатської обласної прокуратури надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 30.11.2022 підготовче засідання відкладено на 24.01.2023.

Ухвалою суду від 24.01.2023 підготовче засідання відкладено на 21.02.2023.

Ухвалою суду від 09.05.2023 підготовче засідання відкладено на 08.06.2023.

Ухвалою суду від 08.06.2023 підготовче засідання відкладено на 12.07.2023.

На адресу суду 11.07.2023 від Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення касаційного перегляду справи № 907/31/21.

Ухвалою суду від 12.07.2023 зупинено провадження у справі до розгляду Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду справи № 907/31/21 та виготовлення повного тексту постанови.

Ухвалою суду від 27.09.2023 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 19.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція прокурора

Прокурор стверджує, що ним виявлено факт порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області вимог земельного законодавства при розпорядженні земельними ділянками Державного підприємства «Агропромислово - торгове підприємство «Бобовище» (далі - АПТП «Бобовище»), внаслідок передачі їх в оренду ТОВ «Екокошет». Прокурор вважає, що договори оренди землі № 41/57-18-ДО, 38/57-18-ДО та 39/57-18-ДО від 12.07.2018 підлягають визнанню недійсними, оскільки спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 2122780400:03:000:0040 площею 58,4098 га, 2122780400:03:000:0036 площею 10,5286 га та 2122780400:03:000:0037 площею 25,6859 га перебувають у користуванні АПТП «Бобовище» на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 001365 від 11.04.1995, яке є правонаступником прав та обов`язків радгосп-заводу «Бобовищенський», а відтак Держгеокадастр не може розпоряджатися вказаними земельними ділянками.

Правова позиція позивача 1

Представник Фонду Державного майна України подав пояснення щодо позову, в яких зазначив, що Держгеокадастр незаконно відчужив спірні земельні ділянки, які належать АПТП «Бобовище» на праві постійного користування, всупереч нормам земельного законодавства. Крім того, зазначає, що повністю підтримує позицію прокурора, викладену у позовній заяві.

Правова позиція позивача 2

Позивач не подав до суду жодних пояснень чи заперечень по суті спору.

Заперечення відповідача 1

Представник Держгеокадастру проти позову заперечує та просить суд відмовити в позові повністю, з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву. Відповідач 1 пояснює, що спірні земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту на території Бобовищенської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, відносяться до земель сільськогосподарського призначення державної власності, розпорядником яких є Держгеокадастр. Відведення здійснювалось за рахунок земельних ділянок, які сформовані в результаті інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності. Крім того, Відповідач 1 заявляє, що обласною прокуратурою невірно встановлено правонаступництво прав та обов`язків підприємств, зокрема, зазначає, що АПТП «Бобовище» не є правонаступником прав та обов`язків радгосп-заводу «Бобовищенський», відповідно державне підприємство невправі здійснювати користування земельними ділянками, які передавались вказаному радгосп-заводу на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 001365 від 11.04.1995

Заперечення відповідача 2

Представник ТОВ «Екокошет» проти позову заперечує та просить суд відмовити в позові повністю, з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву. Зокрема, Відповідач 2 також ставить під сумнів правонаступництво АПТП «Бобовище» прав та обов`язків радгосп-заводу «Бобовищенський», зазначає, що прокурор відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» неуповноважений звертатися до суду в інтересах державного підприємства.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів

Не подали жодних пояснень по суті спору.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Закарпатською обласною прокуратурою в ході здійснення представницьких повноважень вивчено стан дотримання вимог земельного законодавства при розпорядженні земельними ділянками державної власності на території Мукачівського району.

Так, за результатами опрацювання матеріалів щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, виявлено факт порушення Держгеокадастром вимог земельного законодавства при розпорядженні земельними ділянками державного підприємства АПТП «Бобовище» та передачі їх в оренду ТОВ «Екокошет».

Наказом Держгеокадастру № 49 від 22.02.2018 «Про включення до переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах» до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах включено 14 земельних ділянок, загальною площею 559,6741 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Бобовищенської сільської ради (за межами населеного пункту) Мукачівського району.

На підставі наказу Держгеокадастру № 977-сг від 21.05.2018 «Про проведення земельних торгів у формі аукціону» (із змінами внесеними відповідно до наказу № 1077-сгт від 07.07.2018) земельні ділянки з кадастровими номерами 2122780400:03:000:0040, 2122780400:03:000:0036, 2122780400:03:000:0037 були виставлені на земельні торги (аукціони) для передачі їх у користування на умовах оренди.

Так, за результатами проведення 12.07.2018 вказаних аукціонів, інформація про які міститься за інтернет посиланнями: http://torgy.land.gov.ua/auction/lot-card/23589, http://torgy.land.gov.ua/auction/lot-card/23588, http://torgy.land.gov.ua/auction/lot-card/23592, право на оренду земельних ділянок отримало ТОВ «Екокошет», у зв`язку з чим, між Держгеокадастром та Відповідачем 2 укладено три договори оренди земельних ділянок, а саме:

- договір оренди землі № 39/57-18-ДО від 12.07.2018, згідно якого ТОВ «Екокошет» передано в користування земельну ділянку за кадастровим №2122780400:03:000:0037, площею 25,6859 га;

- договір оренди землі №38/57-18-ДО від 12.07.2018, згідно якого ТОВ «Екокошет» передано в користування земельну ділянку за кадастровим №2122780400:03:000:0036, площею 10,5286 га;

- договір оренди землі №41/57-18-ДО від 12.07.2018, згідно якого ТОВ «Екокошет» передано в користування земельну ділянку за кадастровим №2122780400:03:000:0040, площею 58,4098 га.

Державна реєстрація вказаних договорів оренди землі проведена 27.07.2018 державним реєстратором Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 235237783, № 235238138 та № 235237429 від 03.12.2020.

Судом встановлено, що на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 001365 від 11.04.1995, виданого Бобовищенською сільською радою народних депутатів Мукачівського району та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1, радгоспу - заводу «Бобовищенський» с. Бобовище Мукачівського району, передано в користування на території Бобовищенської сільської ради земельні ділянки загальною площею 763,60 га.

Відповідно до листа Держгеокадастру № 10-7-07-5248/2-18 від 10.09.2018 земельні ділянки з кадастровими номерами 2122780400:03:000:0040 площею 58,4098 га, 2122780400:03:000:0036 площею 10,5286 га та 2122780400:03:000:0037 площею 25,6859 га, є ділянками, що знаходились у постійному користуванні радгоспу-заводу «Бобовищенський» на підставі державного акта серії ІІ-ЗК № 001365 від 11.04.1995, що підтверджується також інформацією Держгеокадастру № 28-7-0.3-1277/2-19 від 07.02.2019 щодо узагальнення даних, отриманих в результаті інвентаризації земель радгоспу-заводу «Бобовищенський», довідкою державної статистичної звітності Відділу у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 0-7-0.4-229/108-18 від 02.03.2018 та довідкою Управління Держземагентства у Мукачівському районі Закарпатської області № 31-705-04-89/2-15 від 14.01.2015.

13.04.1994 в Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць (ДРЗО), який введений в дію з 1994 року, було включено суб`єкт господарювання під назвою радгосп-завод «Бобовищенський» з ідентифікаційним кодом 00413895.

Розпорядженням Мукачівської районної державної адміністрації № 174 від 28.04.1994 «Про перереєстрацію статуту радгоспу-заводу «Бобовищенський» в Агропромислово-торгову фірму «Троянда» погоджено статут Агропромислової фірми «Троянда» від 24.04.1994 у зв`язку зі зміною назви підприємства за зверненням трудового колективу.

Надалі, директор Агропромислової фірми «Троянда» листом № 152 від 09.11.1994 звернувся з клопотанням до голови Мукачівської районної ради про перереєстрацію статуту господарства у зв`язку зі зміною назви з АТП фірми «Троянда» на Агропромислово-торгове підприємство «Бобовище».

28.11.1994 наказом по Агропромислово-торговому підприємству «Бобовище», на підставі розпорядження голови Мукачівської районної ради народних депутатів № 152 від 17.11.1994, радгосп-завод «Бобовищенський» перейменовано на Агропромислово-торгове підприємство «Бобовище».

Листом № 153 від 02.07.2001 Агропросмислово-торгове підприємство «Бобовище» звернулось до голови Мукачівської районної державної адміністрації з проханням перереєструвати статут, у зв`язку з передачею державних підприємств колишнього Комітету «Укрсадвинпром» до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

18.07.2001, Мукачівською районною державною адміністрацією зареєстровано статут Агропромислово-торгового підприємства «Бобовище». Відповідно до статуту підприємство засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству аграрної політики України (орган управління майном), входить до складу Українського державного концерну садівництва, виноградарства та виноробної промисловості «Укрсадвинпром».

Станом на 04.04.2018 в реєстрі значиться Агропромислово-торгове підприємство «Бобовище», ідентифікаційний код суб`єкта господарювання - 00413895, організаційно-правова форма - державне підприємство.

Вказана інформація щодо назви та організаційно-правової форми АПТП «Бобовище» відображена в довідці Головного управління статистики у Закарпатській області № 03.5-09/82/1049 від 04.04.2018.

Судом також установлено, що 20.12.2019 підписано акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу Агропромислово-торгового підприємства «Бобовище» (ідентифікаційний код - 00413895), яким зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України, в тому числі передано акти на право постійного користування землею від 11.04.1995.

04.03.2020 наказом Фонду державного майна України № 398 затверджено статут Агропромислово-торгового підприємства «Бобовище».

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ Й ОЦІНКА СУДУ

Предметом позовних вимог у даній справі є визнання недійсними договорів оренди землі, укладених між Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екокошет» № № 41/57-18-ДО, 38/57-18-ДО та 39/57-18-ДО від 12.07.2018, згідно з якими ТОВ «Екокошет» передано в користування земельні ділянки за кадастровими номерами 2122780400:03:000:0040 площею 58,4098 га, 2122780400:03:000:0036 площею 10,5286 га та 2122780400:03:000:0037 площею 25,6859 га.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно зі статтею 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Приписами частини 1, 2 статті 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельний кодекс України (далі - ЗК України від 25.10.2001) юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 2 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Частиною 2 статті 149 ЗК України передбачено, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Як вбачається з інформації, що міститься у листі Фонду державного майна України №10-38-23097 від 12.11.2020, адресованого на адресу обласної прокуратури, АПТП «Бобовище» та зазначеним державним органом у відповідності до ч. 2 ст. 149 3К України, згода на вилучення з постійного користування Державного підприємства земельних ділянок з кадастровими номерами 2122780400:03:000:0040, 2122780400:03:000:0036 та 2122780400:03:000:0037, - не надавалась.

В матеріалах справи також відсутні докази погодження Мінагрополітики України вилучення у АПТП «Бобовище» спірних земельних ділянок.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до пункту «в» ч.3 ст.152 ЗК України захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Враховуючи наведене та те, що предметами договорів оренди землі, укладених між Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області та ТОВ «Екокошет» є земельні ділянки, право постійного користування якими належить Державному підприємству АПТП «Бобовище» і згоди на їх вилучення орган управління державним майном не надавав, суд приходить до висновку, що спірні договори оренди землі підлягають визнанню недійсними.

Щодо клопотання Держгеокадастру про залишення позовної заяви без розгляду

Згідно із ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

За приписами ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв`язку із змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та державного підприємства АПТП «Бобовище». Необхідність захисту інтересів держави обґрунтовано тим, що земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні державного підприємства, Держгеокадастром передано в оренду юридичній особі приватного права без згоди на вилучення цієї землі органом управління майном державного підприємства, проте Фонд державного майна України та Державне підприємство АПТП «Бобовище» не вчиняють жодних дій для повернення землі.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 1101-р від 20.11.2019 «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна», 20.12.2019 між Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України і Фондом державного майна України складено акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу, за яким державне підприємство «Агропромислово-торгове підприємство «Бобовище» передано до сфери управління Фонду державного майна України.

В акті приймання-передачі від 20.12.2019 зазначено, що Фонду передано копії державних актів на право постійного користування землею віл 11.04.1995.

Відповідно до п. 5.2. статуту Державного підприємства «Агропромислово-торгове підприємство «Бобовище», затвердженого наказом ФДМ України № 398 від 04.03.2020, підприємство зобов`язане погоджувати з Фондом питання, пов`язані з вилученням чи добровільною відмовою від користування земельною ділянкою, зміною цільового призначення земельних ділянок або їх частин, що закріплені за підприємством.

У п. 7.5. статуту передбачено, що контроль за ефективністю використання, збереженням та обліком закріпленого за підприємством майна здійснює Фонд державного майна України.

Відповідно до п. 10.1. та п. 10.6. статуту суб`єкт управління підприємства є представником власника і виконує його функції в межах, визначених законодавством України, суб`єкт управління можу вирішувати будь-які питання підприємства, а відповідно до п.10.7.24 - погоджує питання, пов`язані з земельними ділянками відповідно до законодавства.

Відтак контроль за збереженням майна державного підприємства, в тому числі управління використання земельних ділянок АПТП «Бобовище» здійснюється Фондом державного майна України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про Фонд державного майна України» до основних завдань Фонду державного майна України належить захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України.

Отже, захищати право державного підприємства на постійне користування земельною ділянкою, в разі порушення такого, є завданням Фонду державного майна України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

До позовної заяви також докази дотримання прокурором вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в частині повідомлення органу, уповноваженого на захист інтересів держави, про подання позову в його інтересах - листи № 15-238вих-20 від 25.11.2020 та № 15-293вих-20 від 09.12.2020.

З листа Фонду державного майна України № 10-47-25030 від 07.12.2020 у відповідь на лист прокуратури 15-238вих-20 від 25.11.2020 щодо незаконного вилучення земельних ділянок державного підприємства АПТП «Бобовище» вбачається, що Фонд просить прокуратуру звернутись до суду з позовом в інтересах державного підприємства.

Отже, Фонд державного майна України був обізнаний про вилучення земельних ділянок, однак дій щодо звернення до суду з позовом з метою захисту майна державного підприємства не вчиняв, що свідчить про неналежне виконання повноважень щодо захисту державного майна та майнових прав.

Окрім того, відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12018070000000131, 16.03.2018 до реєстру було внесено відомості щодо кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, про самовільне використання невстановленими особами земельних ділянок державної власності, що перебувають у постійному користуванні АПТП «Бобовище», та видачу завідомо незаконного наказу посадовою особою Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про включення цих земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах.

Таким чином, суд приходить до висновків, що прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Фонду державного майна України.

Водночас, щодо звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства «Агропромислово-торгове підприємство «Бобовище» суд вказує на положення абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якого не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, заборона на здійснення представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Враховуючи те, що Державне підприємство АПТП «Бобовище» не є суб`єктом владних повноважень, відсутніми є підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі цього державного підприємства, у зв`язку з чим, позовні вимоги заявлені в інтересах держави в особі АПТП «Бобовище» підлягають залишенню без розгляду.

Щодо обставин правонаступництва

Судом встановлено, що на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 001365 від 11.04.1995, виданого Бобовищенською сільською радою народних депутатів Мукачівського району та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1, радгоспу - заводу «Бобовищенський» с. Бобовище Мукачівського району, передано в користування на території Бобовищенської сільської ради земельні ділянки загальною площею 763,60 га.

Розпорядженням Мукачівської районної державної адміністрації № 174 від 28.04.1994 «Про перереєстрацію статуту радгоспу-заводу «Бобовищенський» в Агропромислово-торгову фірму «Троянда» погоджено статут Агропромислової фірми «Троянда» від 24.04.1994 у зв`язку зі зміною назви підприємства за зверненням трудового колективу.

Надалі, директор Агропромислової фірми «Троянда» листом № 152 від 09.11.1994 звернувся з клопотанням до голови Мукачівської районної ради про перереєстрацію статуту господарства у зв`язку зі зміною назви з АТП фірми «Троянда» на Агропромислово-торгове підприємство «Бобовище».

28.11.1994 наказом по Агропромислово-торговому підприємству «Бобовище», на підставі розпорядження голови Мукачівської районної ради народних депутатів № 152 від 17.11.1994, радгосп-завод «Бобовищенський» перейменовано на Агропромислово-торгове підприємство «Бобовище».

Листом № 153 від 02.07.2001 Агропросмислово-торгове підприємство «Бобовище» звернулось до голови Мукачівської районної державної адміністрації з проханням перереєструвати статут, у зв`язку з передачею державних підприємств колишнього Комітету «Укрсадвинпром» до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

18.07.2001, Мукачівською районною державною адміністрацією зареєстровано статут Агропромислово-торгового підприємства «Бобовище». Відповідно до статуту підприємство засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству аграрної політики України (орган управління майном), входить до складу Українського державного концерну садівництва, виноградарства та виноробної промисловості «Укрсадвинпром».

Станом на 04.04.2018 в реєстрі значиться Агропромислово-торгове підприємство «Бобовище», ідентифікаційний код суб`єкта господарювання - 00413895, організаційно-правова форма - державне підприємство.

Вказана інформація щодо назви та організаційно-правової форми АПТП «Бобовище» відображена в довідці Головного управління статистики у Закарпатській області № 03.5-09/82/1049 від 04.04.2018.

Крім того, матеріалами справи доведено, що 28.04.1994 радгосп-завод «Бобовищенський» перейменовано в Агропромисловоторгову фірму «Троянда», а 17.11.1994 Агропромисловоторгову фірму «Троянда» перейменовано в Агропромисловоторгове підприємство «Бобовище», а також перереєстрацію у зв`язку із зміною назв підприємства статутів останнього. При цьому, вказані реєстраційні дії не охоплюються поняттям реорганізації.

Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи Держгеокадастру про недотримання ст. 37 ЦК УРСР, чинної на час виникнення спірних правовідносин, оскільки вказаною статтею було врегульовано припинення юридичної особи шляхом ліквідації або реорганізації, натомість у спірних правовідносинах мало місце перейменування підприємства.

Також, суд відхиляє покликання Держгеокадастру на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, відповідно до яких помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

Вказані висновки зроблено щодо фактичних обставин, які не є подібними до фактичних обставин у цій справі, зокрема, у справі №907/29/19 досліджувалось чи є фермерське господарство правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства, зокрема, судами не було встановлено обставин, які б засвідчували прийняття колективним сільськогосподарським підприємством рішення про реорганізацію підприємства. Натомість у спірних правовідносинах наявними є обставини зміни організаційної форми з радянського державного сільськогосподарського підприємства (радгоспу-заводу) на комунальне, а згодом державне підприємство із зазначенням у назві «агропромислово-торгове підприємство», перейменування цього державного підприємства та зміна органу управління майном цього державного підприємства.

Слід зазначити, що зазначення «агропромислово-торгове» підприємство вказує на те, що підприємство поєднує виробництво сільськогосподарської продукції з її промисловою обробкою, зберіганням та реалізацією, що відображено також у статті «Мета та предмет діяльності» статуту підприємства.

Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» установлено спростовну презумпцію відомостей, унесених до Єдиного державного реєстру. Такий висновок зроблено, зокрема, і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19, на яку покликався апелянт.

Отже, відсутність у Єдиному державному реєстрі відомостей про правонаступництво юридичної особи не позбавляє заінтересовану сторону права доводити наявність правонаступництва.

Відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом. В інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється.

Матеріалами справи підтверджується факт присвоєння АПТП «Бобовище» ідентифікаційного коду юридичної особи - 00413895, та те, що Державне підприємство АПТП «Бобовище» є правонаступником радгоспу-заводу «Бобовищенський».

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» № 449 від 02.04.2002 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що незважаючи на неодноразові зміни в назві та організаційно-правовій формі, державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК №001365 від 11.04.1995 є чинним, правопосвідчувальним документом АПТП «Бобовище» (правонаступника радгосп-заводу «Бобовищенський») на земельні ділянки загальною площею 763,60 га, розташовані на території Бобовищенської сільської ради Мукачівського району.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 907/31/21 за результатами розгляду тотожних (подібних) правовідносин.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 86 ГПК України).

Відповідачі не спростували доводів прокурора, не надали суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

Враховуючи вищенаведене та оцінюючи надані прокурором докази в сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір належить стягнути з відповідачів з кожного по 3 153,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 236, 238 та 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства «Агропромислово-торгове підприємство «Бобовище» - залишити без розгляду.

2. Позовні вимоги Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задоволити.

3. Визнати недійсним договір оренди землі № 41/57-18-ДО від 12.07.2018, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екокошет», згідно якого вказаному товариству передано в користування земельну ділянку з кадастровим номером 2122780400:03:000:0040, площею 58,4098 га, ринковою вартістю 68 938 751,00 грн.

4. Визнати недійсним договір оренди землі № 38/57-18-ДО від 12.07.2018, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екокошет», згідно якого вказаному товариству передано в користування земельну ділянку з кадастровим номером 2122780400:03:000:0036, площею 10,5286 га, ринковою вартістю 12 426 485,00 грн.

5. Визнати недійсним договір оренди землі № 39/57-18-ДО від 12.07.2018, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екокошет», згідно якого вказаному товариству передано в користування земельну ділянку з кадастровим номером 2122780400:03:000:0037, площею 25,6859 га, ринковою вартістю 30 316 040,00 грн.

6. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (код ЄДРПОУ - 39766716) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ - 02909967) сплачений судовий збір в розмірі 3 153 грн (три тисячі сто п`ятдесят три гривні).

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екокошет» (код ЄДРПОУ - 41278014) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ - 02909967) сплачений судовий збір в розмірі 3 153 грн (три тисячі сто п`ятдесят три гривні).

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядаєтьсяhttp://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 21.11.2023

Суддя Л.В. Андрейчук