Рішення

від 23.10.2023 по справі 908/2437/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/209/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2023 Справа №908/2437/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», 69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35

до відповідача Державного навчального закладу «Михайлівське вище професійне училище», 72002, Запорізька область, Михайлівський район, смт. Михайлівка, вул. Центральна, буд. 2

про стягнення коштів

без виклику представників сторін

суть спору

31.07.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя до відповідача Державного навчального закладу «Михайлівське вище професійне училище», Запорізька область, Михайлівський район, смт. Михайлівка про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 46 від 22.02.2022 у розмірі 273 934,01 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 справу № 908/2437/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 07.08.2023 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.

09.08.2023 на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2437/23. Присвоєно справі номер провадження 15/209/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 22.09.2023 відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Копію зазначеного документа направити на адресу позивача, докази направлення надіслати суду.

Запропоновано позивачу у строк до 06.10.2023 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 23.10.2023, відповідно до ст. 167 ГПК України, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням відповідача є Запорізька область, Михайлівський район, смт. Михайлівка.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 23.12.2022, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 (зі змінами), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

До вказаного Переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України входить Михайлівська селищна територіальна громада.

Ураховуючи неможливість на момент відкриття провадження у справі повідомити відповідача засобами поштового зв`язку про розгляд справи, оскільки місцезнаходженням відповідача є тимчасово окупована Російською Федерацією територія України, суд повідомив відповідача про розгляд справи шляхом надіслання на електронну адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1, а також через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (з посиланням на відповідну ухвалу суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Відповідно до наявної в матеріалах справи №908/2437/23 довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді - ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.08.2023 доставлено до електронної скриньки відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 23.08.2023.

Позов обґрунтовано тим, що між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 46 від 22.02.2022. У порушення умов договору в частині оплати вартості електричної енергії та п. 4.12 ПРРЕЕ у відповідача виник борг за спожиту електричну енергію, обсяг якої підтверджується листом ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 14.04.2023 №007-66/2249, в якому зазначена інформація щодо споживання електричної енергії ДНЗ «Михайлівське ВПУ», що складає 68 381 кВт/год з 01.05.2022 до 01.11.2022. У зв`язку з чим у останнього з`явилась заборгованість у розмірі 273 934,01 грн, яку позивач просить стягнути.

20.09.2023 на адресу суду надійшов відзив відповідача. З підстав, викладених у відзиві, відповідач просить у задоволенні позову відмовити. При цьому посилається на такі обставини.

11.05.2022 окупаційними силами російської федерації були захоплені належні Державному навчальному закладу «Михайлівське вище професійне училище» будівлі та споруди, у т.ч. в яких знаходились точки комерційного обліку електричної енергії. Про обставини захоплення, а також про те, що працівники відповідача не мають доступу на приміщень та будівель було повідомлено Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації. 19.05.2022 відповідач звернувся до Михайлівського РВ ТОВ «Запоріжжяелектропостачання». Об`єкти відповідача не було відключено від електропостачання. Загальним офіційним листом ТПП України від 28.02.2022 засвідчено форс-мажорні обставини. Також відповідач посилається на те, що після захоплення будівель обладнання у т.ч. енергоспоживаюче було частково розкрадено та пошкоджено, а на території ДНЗ неодноразово відбувалися вибухи, що спричинило пошкодження будівель, споруд та електричного обладнання, що в них знаходились. Таким чином, обсяги споживання електричної енергії, з урахуванням таких обставин, повинні прийматися рівними нулю. Враховуючи захоплення будівель та споруд, фактичні дані щодо спожитої електричної енергії оператору системи не передавалися.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

22.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (Постачальник, позивач у справі) та Державним навчальним закладом «Михайлівське вище професійне училище» (Споживач, відповідач у справі) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 46 (надалі - Договір) шляхом приєднання Споживача до договору про постачання електричної енергії на умовах комерційної пропозиції (Додаток 2 до Договору), подавши заяву-приєднання (Додаток 1 до Договору).

У пункті 2.1 Договору встановлено, що за цим договором Постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Згідно з п. 3.1 Договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в Заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у Комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

За умовами п. п. 5.1, 5.2 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Загальна вартість цього Договору становить 680 055,38 грн, крім ПДВ - 20% - 136 011,08 грн, разом з ПДВ - 816 066,46 грн. Загальна сума Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін залежно від реального фінансування.

Відповідно до п. п. 5.6 Договору ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.13 Договору).

Згідно з п. 2 «Спосіб оплати» Комерційної пропозиції, що є додатком 2 до Договору, Споживач здійснює оплату за фактично спожиту електричну енергію за фактичними показами засобів обліку електричної енергії по закінченні розрахункового періоду. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється на підставі акту приймання-передачі електричної енергії. Строк оплати протягом 7 робочих днів від дати отримання акту приймання-передачі електричної енергії.

Умовами п. 10 «Термін дії договору» Комерційної пропозиції, що є додатком 2 до Договору, Договір набуває юридичної сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022.

Відповідно до листа ПАТ «Запоріжжяобленерго» до позивача вих. № 007-66/12249 від 14.04.2023 підтверджені обсяги споживання відповідачем електричної енергії за період з 01.05.2022 до 03.10.2022 склали за показниками ЕІС кодами всього 197 239 кВт*год.

При цьому, за травень 2022 року - 8398 кВт*год (ЕІС код 6221028227845524), 821 кВт*год (ЕІС код 6227743077784963); за червень 2022 року - 8757 кВт*год (ЕІС код 6221028227845524), 671 кВт*год (ЕІС код 6227743077784963); за липень 2022 року - 18071 кВт*год (ЕІС код 6221028227845524), 994 кВт*год (ЕІС код 6227743077784963); за серпень 2022 року - 14645 кВт*год (ЕІС код 6221028227845524), 336 кВт*год (ЕІС код 6227743077784963); за вересень 2022 року - 13565 кВт*год (ЕІС код 6221028227845524), 469 кВт*год (ЕІС код 6227743077784963); за жовтень 2022 року - 1592 кВт*год (ЕІС код 6221028227845524), 62 кВт*год (ЕІС код 6227743077784963), всього травень-жовтень 2022 року - 68 381 кВт*год.

На підставі отриманих даних позивач сформував та надіслав відповідачу електронною поштою 08.06.2023, зокрема рахунки на оплату: № 66010046220519 від 31.05.2022 на суму 41 569,13 грн (за травень 2022 року), № 66010046220619 від 30.06.2022 на суму 42 539,14 грн (за червень 2022 року); № 66010046220719 на суму 86 021,28 грн. (за липень2022 року), № 66010046220819 від 31.08.2022 на суму 67 594,27 грн (за серпень 2022 року), № 66010046220819 від 30.09.2022 на суму 63 321,41 грн (за вересень 2022 року), № 66010046221019 від 31.10.2022 на суму 7462,85 грн (за жовтень 2022 року), а всього на суму 273 934,01 грн, з урахуванням оплати за попередній період (308 508,08 грн - 34 601,07 грн = 273 934,01 грн).

22.03.2023 позивач надіслав на електронну пошту відповідача вимогу про сплату заборгованості в сумі 273 934,01 грн з актом звіряння взаємних розрахунків, з актами прийняття-передавання 3-10 та рахунками на оплату 3-10.

У відповідь на вимогу відповідач листом № 81 від 16.06.2023 відповів позивачеві, що навчальний заклад 11.05.2022 був захоплений російськими військовими, після чого відповідач 17.05.2022 звернувся до позивача з проханням тимчасово призупинити дію договору №46 від 22.02.2022 у зв`язку з неможливістю безпечного управління електрогосподарством, а також переданні показників лічильника. Також у листі відповідач повідомив про оплату за фактично спожиту закладом освіти електроенергію за квітень в сумі 231 161,83 грн та в травні на суму 1034,88 грн, тому вважає вимогу про сплату боргу безпідставною та такою, що не підлягає виконанню.

Оскільки відповідач не задовольнив вимогу позивача, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 273 934,01 грн.

Дослідивши обставини справи та надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення з огляду на таке.

Правовідносини сторін є господарськими, що випливають з договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя є суб`єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно з п. 13 Розділу XVII Прикінцеві та перехідні Положення Закону України «Про ринок електричної енергії» та починаючи з 01.01.2019 виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Відповідно до Законів України «Про ринок електричної енергії» та Закону України «Про Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» прийнято Постанову від 14.03.2018 №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі - ПРРЕЕ), відповідно до пункту 2 якої укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Пунктом 7 ПРРЕЕ встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на вебсайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Згідно із договором, що викладено на сайті постачальника, договір про постачання електричної енергії постачальником споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

Відповідно до заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу відповідач (споживач) прийняв на себе зобов`язання купувати у позивача (постачальник) електричну енергію на об`єкти відповідача, що зазначені у пункті 6 Заяви-приєднання, та додатково сторони узгодили та підписали договір № 46 від 22.02.2022 в письмовій формі на умовах комерційної пропозиції, що є невід`ємною частиною даного договору (Додаток 2 до Договору).

Так, укладений між сторонами у справі договір, за яким позивач здійснював постачання електроенергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Відповідно до п. п. 4.12-4.14 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) (п. 4.19 ПРРЕЕ).

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору №46 від 22.02.2022 розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.13.)

Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем за фактичними показами засобів обліку електричної енергії по закінченні розрахункового періоду. Строк оплати протягом 7 робочих днів від дати отримання акту-приймання електричної енергії (п. 2 «Спосіб оплати» Комерційної пропозиції Додатку 2 до Договору).

Відповідно до статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» Оператор системи розподілу, зокрема, забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

За приписами п. 2.3.11 ПРРЕЕ комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку та цих Правил.

Принципи організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії України, права та обов`язки сторін стосовно організації комерційного обліку електричної енергії та отримання точних і достовірних даних комерційного обліку для здійснення комерційних розрахунків визначаються Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 311 (далі - ККОЕЕ).

Відповідно до пп. 6.1. п. 6. Розділу XIII «Перехідні положення» ККОЕЕ обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить один місяць. Зчитування показів лічильника провадиться постачальником послуг комерційного обліку та/або оператором мережі, та/або споживачем щомісяця відповідно до умов договору.

Згідно пп. 7.1 п. 7 Розділу XIII «Перехідні положення» ККОЕЕ, до моменту запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб, функції АКО по веденню реєстрів ТКО, обробці даних комерційного обліку, адміністрування процесів зміни електропостачальника, припинення електропостачання та визначення обсягів електричної енергії для поточних розрахунків на ринку виконують оператори мережі у межах своєї відповідальності.

Відповідно до п. 10 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.

Пунктом 1 постанови НКРЕКП № 1415 від 13.11.2018 «Про видачу ПАТ «Запоріжжяобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом», який набрав чинності з 01.01.2019, видано Публічному акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності.

Отже із зазначеного вбачається, що фіксацію показників електролічильників здійснює ПАТ «Запоріжжяобленерго» і у відповідності до п. 4.3 ПРРЕЕ Оператором системи розподілу було надано позивачу інформацію (лист вих. №007-66/12249 від 14.04.2023) про обсяг спожитої електричної енергії відповідачем за розрахункові місяці, а саме: травень-жовтень 2022 року склали за показниками ЕІС кодами 68 381 кВт*год.

На підставі отриманих даних позивач сформував та надіслав відповідачу електронною поштою 08.06.2023 акти прийняття-передавання електричної енергії, рахунки на оплату на суму 273 934,01 грн, а також вимогу про сплату боргу.

Проте, заборгованість за спожиту електричну енергію у період травень-жовтень 2022 року відповідачем не сплачена у розмірі 273 934,01 грн.

Таким чином, неналежне виконання вищевказаних умов договору у частині своєчасного проведення розрахунків за договором про постачання електричної енергії призвело до виникнення у Державного навчального закладу «Михайлівське вище професійне училище» заборгованості за спожиту електричну енергію у період травень-жовтень 2022 року в розмірі 273 934,01 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що розглядається, спір виник з приводу не оплати відповідачем вартості спожитої електричної енергії у період травень-жовтень 2022 року в розмірі 273 934,01 грн.

Відповідач проти позову заперечує. Відповідач посилається на те, що навчальний заклад 11.05.2022 був захоплений російськими військовими, після чого відповідач 17.05.2022 звернувся до позивача з проханням тимчасово призупинити дію договору № 46 від 22.02.2022 у зв`язку з неможливістю безпечного управління електрогосподарством та переданні показників лічильника. Крім того, просить цей лист розцінювати як повідомлення сторону договору про форс-мажорні обставини.

Щодо припинення договору.

Загальні підстави для зміни або розірвання договору визначені в статті 651 ЦК України:

« 1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим».

Відповідно до п. 13.1. Договору та п. 10 «Термін дії договору» Комерційної пропозиції, що є додатком 2 до Договору, договір набуває юридичної сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022.

Згідно з п. 13.5 Договору дія цього договору також припиняється у наступних випадках: анулювання Постачальнику ліцензії на постачання; банкрутства або припинення господарської діяльності Постачальником; у разі зміни власника об`єкта Споживача; у разі зміни електропостачальника, з дотриманням строків отримання Постачальником такого повідомлення, визначених п. 6.1 та п. 10.2 Договору.

Обставин, визначених у п. 13.5 Договору, судом не встановлено.

Щодо доводів відповідача про розірвання договору у зв`язку з простроченням оплати за постачання електричної енергії, суд зазначає, що, відповідно до п. 13.4 Договору, це я правом, а не обов`язком Постачальника, отже такі доводи відповідача є безпідставними, тому відхиляються.

Відповідно до підпункту 1 пункту 8 наказу Міністерства енергетики України «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану» №148 від 13.04.2022 відключення певних категорій споживачів здійснюється з урахуванням таких особливостей: об`єкти, які перебувають на території (області, району, об`єднаної територіальної громади), на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих територіях України мають бути відключені оператором системи за зверненням споживача та/або відповідної військової адміністрації на адміністративній території розташування об`єкта споживача у разі ризиків використання такого об`єкта державою-агресором. Операторам системи дозволяється обґрунтовано відмовляти електропостачальнику, споживачу та відповідній військовій адміністрації у здійсненні робіт з припинення електропостачання у випадку відсутності забезпечення безпеки виконання таких робіт;

Доказів звернення відповідача до оператора системи щодо відключення його на підставі вказаного пункту Наказу в матеріали справи не надано.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 ГК України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Ознаками форс-мажору є: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 суд вказав наступне:

« 46. Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

47. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

48. Позивач не надав жодних документів та доказів, чому повідомлення позивачем іншої сторони Договору (Міноборони) про наявність форс-мажорних обставин було зроблено із пропущенням 5-денного строку, встановленого Договором. Усі пояснення сторони стосувалися лише дати отримання сертифіката ТПП, а не дати повідомлення Міноборони про дію форс-мажорних обставин.

49. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач вчасно не повідомив іншу сторону про виникнення форс-мажорних обставин.

50. Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор)».

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у пункті 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Таким чином, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

У будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Також, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Договором форс-мажор врегульовано пунктом 12.

Зокрема, згідно з п. 12.4 Договору сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Відповідачем не надано доказів дотримання обумовленого в Договорі порядку повідомлення про форс-мажор. Не повідомлено позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором. Не надано документів чи інших доказів, що підтверджують їх настання відповідно до вимог, прописаних в договорі.

Посилання відповідача на лист №64 від 17.05.2022 про призупинення дії договору, адресований начальнику ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», яке відповідач просить розцінити як звернення про настання форс-мажору, фактично направлений не безпосередній стороні договору ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» (електронна адреса зазначена в договорі - call@zpep.com.ua), а на електронну адресу його регіонального відділення - Михайлівське РВ ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» mihal.zpep@gmail.com.

Крім того, в одному з листів (№7376 від 30.06.2023) позивач зазначав про те, що його регіональні відділення призупинили свою діяльність з 04.05.2022.

Відтак, відповідачем не надано доказів дотримання обумовленого в Договорі порядку повідомлення про форс-мажор. Не повідомлено належним чином позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором.

Відповідач посилається на загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 та Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану», як на підставу настання форс-мажорних обставин, наслідком яких продовжується термін виконання зобов`язань;

Частиною першою статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом 7 днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Лист ТПП України, на який посилається відповідач, не є сертифікатом у розумінні наведеного положення Закону, та разом з тим, не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини саме за договором про постачання електричної енергії споживачу № 46 від 22.02.2022.

Крім того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

У постанові Верховного суду від 10.03.2023 у справі №922/1093/22 зазначено (п. 8.43), що сама по собі війна з рф не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання.

Також відповідачем не надано доказів пошкодження будівель споруд та електрообладнання, звернення до правоохоронних органів з приводу наведених відповідачем обставин з метою засвідчення відповідних фактів, за наявності яких можливо було б застосовувати абз. 4 п.п. 2 п. 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, а саме: приймати рівними нулю - обсяги споживання електричної енергії, з дня пошкодження/руйнування електроустановки споживача до непридатного для споживання стану відповідно до підтвердженої оператором системи або Держенергонаглядом заяви споживача.

Відповідно до пп. 3 п. 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.045.2022 № 148, оператор системи з урахуванням підстав, зазначених в абзацах третьому та четвертому підпункту 2 цього пункту має перерахувати обсяги електричної енергії на підставі заяви споживача із дати підтвердженого виникнення підстав. Після отримання оператором системи або постачальником послуг комерційного обліку електричної енергії документально підтверджених фактичних показів лічильника(ів), у тому числі після припинення чи скасування воєнного стану, щомісячні обсяги спожитої електричної енергії споживачем визначаються за середньодобовим обсягом споживання, який розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів лічильника(ів) та кількості днів між цими зчитуваннями (без урахування днів коли відбувались перерви в електропостачанні споживача).

Отже, відповідачем не спростовано наявності в нього обов`язку оплатити спожиту електричну енергію, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту електричну енергію у період травень-жовтень 2022 року в розмірі 273 934,01 грн.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного навчального закладу «Михайлівське вище професійне училище» (вул. Центральна, буд. 2, смт. Михайлівка, Михайлівський район, Запорізька область, 72002; ідентифікаційний код юридичної особи 02544106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код юридичної особи 42093239) заборгованість за електроенергію в розмірі 273 934,01 грн (двісті сімдесят три тисячі дев`ятсот тридцять чотири гривні 01 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Державного навчального закладу «Михайлівське вище професійне училище» (вул. Центральна, буд. 2, смт. Михайлівка, Михайлівський район, Запорізька область, 72002; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код юридичної особи 02544106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код юридичної особи 42093239) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4109,01 грн (чотири тисячі дев`ять гривень 01 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.11.2023.

Суддя І. С. Горохов