Ухвала

від 15.05.2024 по справі 908/2437/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

15.05.2024 м.Дніпро Справа № 908/2437/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Верхогляд Т.А. (доповідач)

судді Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Державного навчального закладу «Михайлівське вище професійне училище» на рішення господарського суду Запорізької області від 23.10.2023 року (суддя Горохов І.С.) у справі №908/2437/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя

до відповідача Державного навчального закладу «Михайлівське вище професійне училище», Запорізька область, Михайлівський район, смт.Михайлівка

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

31.07.2023 року до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» про стягнення з Державного навчального закладу "Михайлівське вище професійне училище" заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №46 від 22.02.2022 року у розмірі 273 934,01 грн. за період з 01.05.2022 року по 01.11.2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №46 від 22.02.2022 року. В порушення умов договору у частині оплати вартості електричної енергії та п. 4.12 ПРРЕЕ у відповідача виник борг за спожиту електричну енергію, обсяг якої підтверджується листом ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 14.04.2023 року №007-66/2249, в якому зазначена інформація щодо споживання електричної енергії ДНЗ «Михайлівське ВПУ», що складає 68 381 кВт/год, за період з 01.05.2022 року до 01.11.2022 року. Всього заборгованість відповідача становить 273 934,01 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.10.2023 року у справі №908/2437/23 позов задоволено. Стягнуто з Державного навчального закладу «Михайлівське вище професійне училище» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» заборгованість за електроенергію в розмірі 273 934,01 грн.

Рішення мотивовано тим, що відповідач порушив прийняті за договором зобов`язання, що тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності. Відповідачем не спростовано наявність у нього обов`язку оплатити спожиту електричну енергію у період травень-жовтень 2022 року у вказаному вище розмірі.

При цьому суд, пославшись на те, що розірвання договору у зв`язку з простроченням оплати за постачання електричної енергії відповідно до п. 13.4 договору є правом, а не обов`язком постачальника, відхилив відповідні доводи відповідача.

Крім того суд зазначив, що відповідно до п.п. 1 п. 8 Наказу Міністерства енергетики України «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану» №148 від 13.04.2022 року відключення певних категорій споживачів здійснюється з урахуванням таких особливостей: об`єкти, які перебувають на території (області, району, об`єднаної територіальної громади), на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих територіях України мають бути відключені оператором системи за зверненням споживача та/або відповідної військової адміністрації на адміністративній території розташування об`єкта споживача у разі ризиків використання такого об`єкта державою-агресором. Операторам системи дозволяється обґрунтовано відмовляти електропостачальнику, споживачу та відповідній військовій адміністрації у здійсненні робіт з припинення електропостачання у випадку відсутності забезпечення безпеки виконання таких робіт. Однак у даному випадку, доказів звернення відповідача до оператора системи щодо відключення його на підставі вказаного пункту Наказу в матеріали справи не надано.

Також суд визнав недоведеним факт настання для відповідача форс-мажорних обставин.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку та просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що:

- згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися ) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, датою початку тимчасової окупації Михайлівської селищної територіальної громади Василівського району Запорізької області є 28.02.2022 року, з 11.05.2022 року окупаційними силами російської федерації були захоплені належні скаржнику будівлі та споруди, і працівники останнього з цієї дати доступу до приміщень не мають;

- у ситуації, що склалася на травень 2022 року, відповідачем було вжито усіх можливих заходів, направлених на недопущення як порушення договору про постачання електричної енергії, так і використання такого об`єкта державою-агресором;

- скаржником було повідомлено постачальника про нагальну необхідність припинення постачання електричної енергії на об`єкти споживача, а відтак, і зупинення умов договору №46 від 22.02.2022 року, але суд безпідставно не прийняв лист №64 від 17.05.2022 року як належний доказ, пославшись на направлення цього листа за неналежною електронною адресою територіального відділення позивача, яке на той час не функціонувало, інформація щодо зупинення дії цих відділень не доводилася до відома відповідача, а на офіціальному сайті позивача така інформація була розміщена лише 22.06.2022 року, у зв`язку з чим відповідач мав обґрунтовані підстави вважати, що вжив усіх встановлених договором та законодавством заходів для повідомлення постачальника про необхідність припинення постачання електричної енергії;

- позивачем у передбачені договором строки не направлялися на адресу скаржника акти прийняття-передавання електричної енергії та рахунки на оплату, що позбавило останнього можливості вчасно відреагувати та повторно звернутися до позивача з вимогами про зупинення договору;

- у силу приписів чинного законодавства України та незаперечної обставини окупації відповідної території, у оператора системи як станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, так і з 11.05.2022 року і до теперішнього часу відсутні фактичні дані, тому він не мав можливості розрахувати коефіцієнт приросту / зниження споживання електричної енергії, і як наслідок, не міг розрахувати обсяги споживання електричної енергії відповідачем;

- лист ПАТ «Запоріжжяобленерго» №007-66/12249 з додатком є неналежним доказом, оскільки інших доказів обсягу електричної енергії, вартість якої є предметом позовних вимог, суду надано не було;

- на думку скаржника дослідження судом першої інстанції обставини справи було неповним, не всебічним та не об`єктивним, що є порушенням принципів господарського процесу, викладених у ст. ст. 2, 13 ГПК України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду залишити без змін.

Позивач зазначає, що фактично прийнятий Наказ № 309 визначає перелік територій для надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, повинен визначати безпосередньо Кабінет Міністрів України.

Зауважує, що постановою № 1364 визначається лише механізм формування переліку територій, а не затверджується конкретний перелік таких територій на виконання вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Тому розроблений на виконання постанови № 1364 та затверджений Мінреінтеграції перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, не може застосовуватися для цілей відмови від постачання електричної енергії на окуповані території, оскільки згідно зі спеціальним законодавством ключовою умовою можливості застосування споживачами електричної енергії є перелік територій, визначений саме Кабінетом Міністрів України.

Також вказує, що ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» є ліцензованим суб`єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність з постачання електроенергії споживачу згідно ліцензії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП України від 31.07.2018 року № 807, а отже, є електропостачальником в розумінні п.п. 30 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії».

ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» першочергово, але не виключно, використовує спеціальні закони та підзаконні акти, що регламентують обмежену (спеціальну) сферу суспільних відносин.

Оскільки в спеціальне законодавство не внесено змін щодо застосування наказу Мінреінтеграції від 22.12.2022 року№ 309, позивач не вправі припиняти постачання електричної енергії. Специфіка електричної енергії як товару полягає в тому, що її споживання відбувається постійно та безперервно.

Для застосування положення ст. 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованих територіях України» статус тимчасово окупованих територій визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, між тим на даний час відсутній відповідний нормативно-правовий акт.

Позивач вважає, що жодним із нормативно-правових актів у сфері ринку електричної енергії на період оголошеного воєнного стану не передбачено заборони на постачання товарів чи послуг на території Запорізької області, які тимчасово окуповані військами російської федерації.

Більше того, органи виконавчої влади своїми актами спрямовували оператора системи на виконання функцій з визначення обсягу наданих послуг на ці території.

Ліцензія на провадження діяльності з розподілу електричної енергії ПАТ «Запоріжжяобленерго», видана Постановою НКРЕКП від 13.11.2018 року №1415, також не зазнала змін в частини визначення території надання послуг.

Представник позивача звертає увагу суду, що постанова НКРЕКП № 1268 від 26.10.2018 року не зазнала змін в частини визначення закріпленої території, на якій позивач виконує функції постачальника універсальної послуги.

За таких обставин вважає, що позивач діяв у відповідності до чинного законодавства, діючих договорів та наданих органами виконавчої влади в межах їх повноважень роз`яснень, тобто мав нормативне підґрунтя та договірні зобов`язання щодо надання послуг споживачам на тимчасово окуповані території Запорізької області.

Додатково звертає увагу суду, що відповідно до п.п. 2 п.1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування споживачі зобов`язані вживати вичерпних заходів з оплати електричної енергії та інших послуг, отриманих на ринку електричної енергії відповідно до договорів.

Чинним законодавством врегульовано порядок визначення обсягів споживання електричної енергії на тимчасово окупованих територіях, який застосовується судом при розгляді даної справи. При цьому доказів відсутності електропостачання тривалістю більше ніж 24 години в розрахункових періодах на об`єктах відповідача матеріали справи не містять. Також відсутні докази пошкодження / руйнування електороустановок відповідача до непридатного для споживача стану, неналежного виконання позивачем зобов`язання з постачання електричної енергії, врегулювання обсягів спожитої електричної енергії, з якими не погоджується скаржник, а також докази відповідної зміни чи розірвання договору №46 від 22.02.2022 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2023 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 26.02.2024 року, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Під час дослідження матеріалів справи, колегією суддів апеляційного господарського суду було встановлено наступне.

Так, ухвалою Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 року прийнято до розгляду справу №908/1162/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМК» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 року. Призначено розгляд справи №908/1162/23 у відкритому судовому засіданні на 07.06.2024 року о 12:30.

У справі № 908/1162/23 сторони 31.12.2021 року уклали договір про постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок Комунального некомерційного підприємства «Територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - лікарня, відповідач).

З 25.02.2022 року місто Мелітополь, в якому знаходилася лікарня, окуповано, будівлі лікарні захоплені представниками окупаційної влади, а із серпня 2022 року лікарня здійснює свою діяльність на території міста Запоріжжя.

Однак договір про постачання електричної енергії сторони не розірвали і позивач продовжував здійснювати електропостачання для забезпечення потреб електроустановок лікарні відповідно до умов договору включно до грудня 2022 року.

Колегія суддів врахувала, що у цій справі (№908/1162/23), як і у справі № 908/2437/23, йдеться про діяльність, що підпадає під ознаки, наведені у ч.2 ст.131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»; окрім того, в обох справах йдеться про території, окуповані з лютого 2022 року, за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24 лютого 2022 року. Тобто правовідносини у цих справах є подібними.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно з п.7 ч.1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Пунктом 11 ч.1 ст. 229 ГПК України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.7 ч.1 ст. 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

За таких обставин, враховуючи, що Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду переглядається судове рішення у правовідносинах, подібних тим, що розглядаються у рамках даної справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі №908/2437/23 до закінчення перегляду справи №908/1162/23 у касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 235 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження за апеляційною скаргою Державного навчального закладу «Михайлівське вище професійне училище» на рішення господарського суду Запорізької області від 23.10.2023 року у справі №908/2437/23 до закінчення перегляду справи №908/1162/23 у касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя О.Г.Іванов