Рішення

від 20.09.2023 по справі 910/6968/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2023Справа № 910/6968/16 (607/6254/15-ц)За позовом ОСОБА_1

до Державного підприємства "Укрветсанзавод"

про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості із заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати та відшкодування моральної шкоди

в межах справи № 910/6968/16

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин"

до Державного підприємства "Укрветсанзавод" (ідентифікаційний код 38519326)

про банкрутство

Суддя Івченко А.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 ;

від відповідача: ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/6968/16 (607/6254/15-ц) за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Укрветсанзавод" про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, визнання недійсним запису в трудовій книжці про звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, затримки видачі трудової книжки та виплати належних сум при звільненні, стягнення заборгованості із заробітної плати з нарахуванням компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , з урахуванням заяви, поданої до суду 11.09.2020, обґрунтовані тим, що наказ про його звільнення є незаконним, оскільки в ньому не вказано, коли і яке саме одноразове грубе порушення допустив директор Тернопільського філіалу ОСОБА_1 , що стало підставою для його звільнення, а тому він вважає, що його звільнили незаконно з грубим порушенням чинного законодавства у зв`язку з чим просив визнати незаконним наказ Генерального директора ДП "Укрветсанзавод" "Про припинення трудового договору ОСОБА_1 " №48-К/15 від 11.03.2015 та поновити ОСОБА_1 на посаді директора Тернопільського філіалу "Укрветсанзавод"; стягнути з ДП "Укрветсанзаод" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням та за час затримки виплати всіх належних йому сум за період з 12.03.2015 по день винесення рішення судом; стягнути з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. моральної шкоди

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі №910/6968/16 (607/6254/15-ц), з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 у справі №910/6968/16 (607/6254/15-ц), позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 32 370,22 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті; стягнуто з Державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка,1; ідентифікаційний код 38519326) в дохід Державного бюджету України 2 102,00грн. судового збору; в іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час порушення строків виплати заробітної плати задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул. Грінченка,1, код ЄДРПОУ 38519326) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки у розмірі 67 545 (шістдесят сім тисяч п`ятсот сорок п`ять) грн. 05 коп. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті та судовий збір у розмірі 1 013 (одна тисяча тринадцять) грн. 17 коп. Видати наказ; стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України 10 131 (десять тисяч сто тридцять одна) грн. 76 коп. судового збору. Видано наказ; в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 910/6968/16(607/6254/15-ц) залишено без змін; додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 у справі № 910/6968/16(607/6254/15-ц) залишено без змін; справу № 910/6968/16(607/6254/15-ц) повернуто до Господарського суду міста Києва.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2023 Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022, ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 та додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 у справі № 910/6968/16 (607/6254/15-ц) скасовано повністю; справу № 910/6968/16 (607/6254/15-ц) передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями 22.03.2023, справу № 910/6968/16 (607/6254/15-ц) передано на новий розгляд судді Івченко А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 прийнято справу № 910/6968/16 (607/6254/15-ц) до свого провадження, призначити розгляд справи на 03.05.23; зобов`язано учасників провадження у справі надати суду письмові обґрунтовані пояснення з урахуванням змісту постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2023.

01.05.2023 від відповідача надійшли пояснення.

02.05.2023 від позивача надійшли пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 відкладено розгляд справи на 21.06.23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 відкладено розгляд справи на 26.07.23.

25.07.2023 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 відкладено розгляд справи на 02.08.23.

28.07.2023 від позивача надійшла заява про долучення документів та заява про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено; відкладено розгляд справи на 23.08.23 запропоновано відповідачу надати пояснення по справі.

22.08.2023 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 відкладено розгляд справи на 06.09.23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 закрито підготовче провадження з розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості із заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати та відшкодування моральної шкоди в межах справи № 910/6968/16; призначено розгляд заяви до розгляду по суті на 20.09.23.

20.09.2023 від позивача надійшов розрахунок.

В судовому засіданні представники учасників провадження у справі надали пояснення по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, уточнення позовних вимог, ґрунтується на тому, що з 01.06.2013 ОСОБА_1 працював на посаді директора Тернопільської філії ДП "Укрветсанзавод", що підтверджується наказом про переведення № 52-К/13.

Відповідно до наказу № 7-К/15, виданого генеральним директором ДП "Укрветсанзавод" ОСОБА_4 16.01.2015, у зв`язку із виявленими недоліками в діяльності філії та призначенням службового розслідування стосовно роботи ОСОБА_1 на посаді директора філії, його було відсторонено від роботи з 19.01.2015 по 31.01.2015. Виконання обов`язків директора Тернопільської філії ДП "Укрветсанзавод" покладено на ОСОБА_5 .

Наказом № 48-К/15, підписаного генеральним директором ДП "Укрветсанзавод" Янко Є.І. від 11.03.2015, ОСОБА_1 11.03.2015 звільнено з роботи з посади директора Тернопільського філіалу ДП "Укрветсанзавод", за одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівником філіалу, п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Як на підставу позовних вимог, позивач вказує, що наказ про його звільнення є незаконним, оскільки в ньому не вказано, коли і яке саме одноразове грубе порушення допустив директор Тернопільського філіалу ОСОБА_1 , що стало підставою для його звільнення, а тому він вважає, що його звільнили незаконно з грубим порушенням чинного законодавства, не повідомивши про те, яке саме порушення він вчинив, у зв`язку з цим просив серед іншого визнати наказ про звільнення незаконним та поновити його на посаді.

Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату. А саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Відповідно до стаття 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У статті 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу встановлені статтями 40, 41, 43, 431 КЗпП України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

За змістом п. 1 ч. 1 статті 41 КЗпП України підставою для звільнення керівника є вчинення ним одноразового грубого порушення трудових обов`язків, а не тривале, зокрема, неналежне керівництво роботою установи, ослаблення контролю за роботою підлеглих, тощо.

Звільнення працівника з підстав п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України передбачає визначення кола порушень трудових обов`язків, під які підпадають такі порушення, у яких ознакою грубості характеризуються усі факти, що характеризують їх склад - це і характер дії або бездіяльності працівника, і істотність наслідків порушення трудових обов`язків, і особливості причинного зв`язку між порушенням і його наслідками, і форми вини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 22 Постанови від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно виявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення як догана або звільнення.

Згідно ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу № 86-П/13 генерального директора ДП "Укрветсанзавод" Стіпахно В.І. від 11.07.2013, відповідно до ст. ст. 13, 15, 18 Закону України "Про охорону праці" з метою забезпечення утворення системи управління охороною праці на ДП "Укрветсанзавод" з 11.07.2013 року затверджено та введено в дію Положення про систему управління охороною праці, Положення про службу охорони праці, Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці. Посадовим особам: провідному інженеру з охорони праці ОСОБА_6 , начальнику відділу організації виробництва та екологічної безпеки ОСОБА_7 , директорам філій ДП "Укрветсанзавод", особам, відповідальним за охорону праці у філіях в термін до 31 липня 2013 року вивчити зазначені положення та керуватися ними при організації та виконанні робіт.

Відповідно до розділу 4 Положення про службу охорони праці ДП "Укрветсанзавод", затвердженого наказом генерального директора ДП "Укрветсанзавод" від 11.07.2013 № 86-П/13, спеціаліст служби охорони праці має право видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов`язкові для виконання приписи (за формою згідно з додатком 1) щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці.

Згідно наказу № 85-П/13 генерального директора ДП "Укрветсанзавод" Стіпахно В.І. від 11.07.2013 відповідно до ст. 15 Закону України "Про охорону праці" і Типового положення про службу охорони праці підприємства на ДП "Укрветсанзавод" створено службу охорони праці, керівником якої з 11.07.2013 року призначено ОСОБА_6 та надано йому право здійснювати контроль за функціональною діяльністю відповідальних осіб за охорону праці у філіях Підприємства в межах своїх повноважень.

Відповідно до посадовою інструкції, яка затверджена генеральним директором ДП "Укрветсанзавод" ОСОБА_8 11.07.2013 № 15, провідний інженер з охорони праці ДП "Укрветсанзавод" здійснює контроль дотримання в структурних підрозділах законодавчих та нормативних правових актів з охорони праці, проведення заходів щодо створення здорових і безпечних умов праці(п. 1, розділ 2), організовує проведення перевірок (п. 5, розділ 2) та має право видавати керівникам структурних підрозділів обов`язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків з охорони праці (п. 3, розділ 3).

Графіком перевірки стану охорони праці філій ДП "Укрветсанзавод" у 2015 році, затвердженого генеральним директором ДП "Укрветсанзавод" ОСОБА_4 , запланована перевірка стану охорони праці Тернопільської філії ДП "Укрветсанзавод" на січень 2015 року.

Відповідно до наказу № 7-К/15, виданого генеральним директором ДП "Укрветсанзавод" ОСОБА_4 16.01.2015, у зв`язку із виявленими недоліками в діяльності філії та призначенням службового розслідування стосовно роботи ОСОБА_1 на посаді директора філії, його було відсторонено від роботи з 19.01.2015 по 31.01.2015. Виконання обов`язків директора Тернопільської філії ДП "Укрветсанзавод" покладено на ОСОБА_5 .

Як слідує з наказу № 18-К/15, виданого генеральним директором ДП "Укрветсанзавод" ОСОБА_4 26.01.2015, провідного інженера з охорони праці ОСОБА_6 та заступника начальника виробничого відділу ОСОБА_9 відряджено до Тернопільської філії ДП "Укрветсанзавод" з метою перевірки дотримання законодавства про охорону праці та дотримання технології виробничих процесів, строком 5 днів з 27.01.2015.

30.01.2015 ОСОБА_6 видав припис № 1 директору Тернопільської філії ДП "Укрветсанзавод".

З зазначеного припису слідує, що відповідно до Закону України "Про охорону праці", з метою створення належних безпечних і здорових умов праці директору філії запропоновано усунути ряд порушень та недоліків.

Припис одержав в.о. директора Тернопільської філії ДП "Укрветсанзавод" ОСОБА_5 .

Відповідно до листків непрацездатності, виданих ОСОБА_1 19.01.2015, 21.01. 2015, 09.02.2015 та 06.03.2015, в період з 05.01.2015 по 19.01.2015 року, з 21.01.2015 по 06.02.2015 року, з 09.02.2015 по 18.02.2015, з 23.02.2015 року по 06.03.2015 ОСОБА_1 перебував на лікарняному.

Як слідує з наказу № 6-В/13 від 10.03.2015, ОСОБА_1 з 10.03.2015 перебував у відрядженні строком 2 дні в апараті управління ДП "Укрветсанзавод" з метою виконання розпорядження № 17-В/15.

Відповідно до наказу № 48-К/15 генерального директора ДП "Укрветсанзавод" ОСОБА_4 від 11.03.2015, ОСОБА_1 11.03.2015 звільнено з роботи з посади директора Тернопільського філіалу ДП "Укрветсанзавод", за одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівником філіалу, п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Дослідивши матеріали справи в частині позовних вимог позивача про визнання незаконним наказу генерального директора ДП "Укрветсанзавод" "Про припинення трудового договору ОСОБА_1 " № 48-К/15 від 11.03.2015 та поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Тернопільської філії ДП "Укрветсанзавод", в цій чатсині вимоги підлягають задоволенню на підставі такого.

Оскаржений наказ видано за пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України, підставою припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_1 вказано: припис провідного інженера з охорони праці ОСОБА_6 від 30.01.2015 №1.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Аналіз указаних норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені статтями 40, 41 КЗпП України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Важливою умовою застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості.

Під разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі та вчиненою саме одноразово (одну дію або бездіяльність). Не є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків тривале, неналежне "керування" роботою установи, ослаблення контролю за робою підлеглих тощо. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 305/1001/18 (провадження № 61-3286св21), від 28 липня 2022 року у справі № 216/3852/20 (провадження № 61-2822св22).

Порушення розтягнуті у певному часовому періоді мають ознаку тривалості.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали (могли настати) внаслідок такого порушення. В оцінці того, наскільки є грубим порушення трудових обов`язків, потрібно виходити з характеру дій чи бездіяльності працівника, істотності наслідків порушення та форми вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає певний трудовий спір. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 554/897/21 (провадження № 61-13017св21).

Обов`язковою умовою визнання діянь працівника як порушення трудових обов`язків є протиправність цих діянь, наявність вини, незалежно від її форми та причинного зв`язку між порушенням і його наслідком.

Порушення трудових обов`язків з прямим умислом може бути визнаним таким, що підпадає під пункт 1 частини першої статті 41 КЗпП України, навіть за відсутності шкідливих наслідків.

Під порушенням трудових обов`язків розуміється невиконання чи неналежне їх виконання. До трудових обов`язків віднесені обов`язки працівника, визначені трудовим договором (контрактом), посадовою інструкцією, іншими локальним нормативним актом та законодавством про працю.

Рішення компетентного органу власника підприємства і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений керівник, а лише вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватися з дотриманням порядку і строків, викладених у статтях 148, 149 КЗпП України.

Так, відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Також встановлено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Положення статті 149 КЗпП України зобов`язують до прийняття рішення про звільнення керівника за одноразове грубе порушення трудових обов`язків витребувати у нього письмові пояснення. Не можна звільнити за порушення, яке вже потягнуло застосовування інших видів дисциплінарних стягнень.

Отже, рішення про звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України може бути прийняте роботодавцем за наявності сукупності таких умов: 1) суб`єктом дисциплінарної відповідальності може бути певна категорія працівників; 2) для застосування цієї норми закону потрібно встановити факт порушення працівником своїх трудових обов`язків; 3) порушення повинно бути одноразовим та грубим; 4) рішення про звільнення працівника може прийняти лише уповноважена на те особа.

За змістом частини другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Як встановлено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2023 у цій справі: «Поміж іншим, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що припис, по суті, - розпорядчий документ, який видається деякими посадовими особами і стосується установи, її структурного підрозділу чи окремого працівника. Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи щодо усунення порушень вимог законодавства. Відтак, виходячи з суті "припису", постає питання чи є припис підставою застосування санкцій, зокрема, за приписами статті 41 КЗпП України. 38.12.1. Втім, суди попередніх інстанцій вказаного вище не врахували. Поза увагою судів залишились обставини наявності двох варіантів Припису № 1 від 30.01.2015 (том 1 арк. справи 8 - поданий позивачем, том 1 арк. справи 85 - поданий відповідачем). Вказаним обставинам судами не було надано належної правової оцінки та не було встановлено ймовірної дійсності того чи іншого припису.

При цьому, суди не дослідили кому саме був виданий припис провідного інженера з охорони праці ОСОБА_6 від 30.01.2015 № 1, строки його виконання та можливість, за встановлених судами обставин (зокрема, датою ознайомлення з Приписом, том 1 арк. справи 99), виконання такого припису ОСОБА_1 у встановлені строки.»

У наказі не зазначено, у чому саме (у яких діях чи бездіяльності) виразилось допущене позивачем порушення трудових обов`язків та яких саме. У наказі зазначено лише підставу його винесення: припис провідного інженера з охорони праці ОСОБА_6 від 30.01.2015 №1, котрий містить 71 пункт порушень законодавства про охорону праці, виявлених, за його твердженням, під час проведення перевірки в Тернопільській філії ДП «Укрветсанзавод», без зазначення дати їх скоєння.

Відповідач неодноразово у поданих запереченнях на позов, стверджував, що підставою звільнення є невиконання позивачем вимог щодо організації та забезпечення охорони праці на ввіреній йому філії, котре і є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків в розумінні п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Проте, таке порушення не є одноразовим та не може бути підставою для звільнення за ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Відповідач стверджує, що підставою звільнення позивача стало невиконання ним припису від 30.01.2015 у встановлені у ньому строки.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо стану виконання припису на дату видачі наказу про звільнення.

Позивач з 05.01.2015 і по день звільнення майже безперервно знаходився на лікарняному.

Окрім цього, наказом гендиректора ДП «Укрветсанзавод» від 16.01.2015 позивача було відсторонено від роботи з 19 по 31 січня 2015 року на час проведення службового розслідування, а виконання обов`язків директора покладено на заступника директора ОСОБА_5 . Отже, на час перевірки, яку проводив ОСОБА_6 (27.01.2015 - 30.01.2015), керівництво Тернопільською філією здійснював ОСОБА_5 , як т.в.о. директора, якому перевіряючим і було вручено припис від 30.01.2015 №1.

За твердженнями позивача, після його виходу з лікарняного йому вказаний припис не передавався, про наявність припису повідомлено не було, вперше про нього він дізнався та ознайомився із його змістом безпосередньо у день свого звільнення під час службового відрядження у м. Київ 11.03.2015 в ДП «Укрветсанзавод».

При цьому, наданий позивачу 11.03.2015 для ознайомлення припис, копію якого долучено до позовної заяви, не був оформлений за Формою 1-ОП, не містив жодних термінів усунення виявлених порушень і в ньому було зазначено, що його отримав головний інженер ОСОБА_10 проте без жодного підпису у ньому.

Позивач зазначає, що оформлений за Формою 1-ОП припис із зазначенням термінів усунення виявлених порушень був наданий відповідачем лише під час розгляду справи у суді, до того позивач з ним не ознайомлювався.

Наведене свідчить про відсутність вини позивача у вказаних порушеннях, а отже й про відсутність у його діях (бездіяльності) складу дисциплінарного проступку, який може бути підставою для звільнення за п.1 ч. 1 ст. 41 КЗпПУ, а також про сплив встановленого ст. 148 КЗпП України граничного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Отже, Наказ генерального директора ДП «Укрветсанзавод» від 11.03.2015 № 48-К/15 не відповідає вимогам закону, позивача звільнено з посади директора Тернопільської філії за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України без законних підстав та з порушенням встановлених правил та порядку застосування дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ч. ч. 1.2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір з одночасним прийняттям рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач зазначає, що оскільки з 05.10.2018 він працевлаштувався на іншу роботу, число робочих днів за час вимушеного прогулу з 12.03.2015 по 04.10.2018 включно становить 893 дні.

У заяві про уточнення позовних вимог, позивач вказав, що при проведенні розрахунку помилково поза увагою залишено ту обставину, що починаючи з травня 2018 р. позивач за строковим трудовим договором працював у дочірньому підприємстві «Люкс-Житло-1» приватного підприємства «Люкс», код ЄДРПОУ 36268800.

Наведене підтверджується наявною у справі Довідкою з даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, сформованою засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України, де відображено дані про нараховану ОСОБА_1 заробітну плату за період з 2013 по 2020 роки, у т.ч. відомості про роботодавців-страхувальників, а також додатково наданою суду Довідкою ГУ ПФУ в Тернопільській області форми ОК-5 від 27.07.2023.

Внаслідок цього, у час вимушеного прогулу позивача помилково включено 110 робочих днів за період з 01.05.2018 по 04.10.2018.

Тривалість вимушеного прогулу становить 786 днів.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 218 798,82 грн.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Розмір місячної заробітної плати позивача у дочірньому підприємстві «Люкс-Житло-1» приватного підприємства «Люкс» становив 3480 грн., що підтверджується вищевказаними даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, за період з 01.05.2018 то 30.09.2018 (106 робочих днів) позивачу було нараховано заробітну плату на загальну суму 17 400 грн. (3480 грн. х 5 міс.).

Водночас, з урахуванням середньоденного заробітку позивача за час роботи у відповідача у розмірі 278,37 грн. йому за цей період підлягала нарахуванню заробітна плата на загальну суму 29 507,22 грн. (278,37 грн. х 106 днів).

Наведеним підтверджується, що у цей період позивач виконував нижчеоплачувану роботу, тому в силу приписів ч. 2 ст. 235 КЗпП України йому повинна бути виплачена різниця в заробітку, яка становить 12 107,22 грн. (29 507,22 грн. - 17 400 грн.).

У зв`язку з викладеним загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зв`язку з незаконним звільненням за час вимушеного прогулу та за час виконання нижчеоплачуваної роботи становить 230 906 грн. (218 798,82 грн. + 12 107,22 грн.).

Окрім цього, виходячи із матеріалів справи, позивачу не виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності у розмірі 1331,55 грн.

Так, згідно з розрахунковими листами, у лютому 2015 року нарахування позивачу по лікарняних листах не здійснювалося взагалі.

У березні здійснено 7 таких нарахувань за період з 05.01.2015 по 18.02.2015 на загальну суму 7 639,63 грн. У квітні здійснено одне нарахування за період з 02 по 06 березня (5 робочих днів, до підлягали оплаті за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності) на суму 1331,55 грн., із яких утримано 242,34 грн., отже до виплати - 1089,21 грн.

Будь-яких доказів про нарахування та виплату лікарняних за період з 23.02.2015 по 28.02.2015 (5 робочих днів, що підлягали оплаті за рахунок коштів роботодавця, на таку ж суму нарахування - 1331.55 грн. та до виплати -1089.21 грн.) матеріали справи не містять.

Також наявні у справі докази свідчить, що у довідці №86-1/15-448 від 24.09.2015 у суму виплаченої заробітної плати та лікарняних безпідставно включено 450 грн.

Позивач зазначає, що, як вбачається з довідки № 42 від 09.07.2015, ця сума була виплачена позивачу на відрядження згідно з відомістю № 3 від 19.02.2015, та зарахована на відрядження 10-11 березня 2015 р., однак після повернення з відрядження він нібито не надав авансовий звіт про витрату вказаної суми. Про те, що вказана сума виплачена не як зарплата, а як інші платежі на зарплату картку, свідчить також виписка з банківського рахунку в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Позивач у пояснення вказав, що вказані кошти були виплачені позивачу для відрядження в офіс ДП «Укрветсапзавод» у м. Київ, запланованого на 23.02.2015 у яке він не поїхав за станом здоров`я. На відрядження 10-11 березня 2015 р. кошти позивачу повторно не виплачувались, згідно з його поясненнями звіт за це відрядження на суму 660 грн. він здав 12.03.2015 головному бухгалтеру філії.

Отже, фактично відповідачем проведено відрахування із заробітної плати позивача з метою погашення боргу.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 127 КЗпП України, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Враховуючи, що відповідачем не видавався відповідний наказ (розпорядження), віднесення вищевказаних коштів у сумі 450 грн. до виплаченої Позивачу заробітної плати (фактично відрахування цієї суми із заробітної плати) є незаконним.

Також, позивач зазначає, що залишилась непогашеною заборгованість перед ним по заробітній платі за час роботи па посаді головного інженера державного підприємства "Тернопільський державний завод по виробництву м`ясо-кісткового борошна "Ветсанзавод", правонаступником якого є відповідач, за період з 01.01.2013 по 31.05.2013 у сумі 31 920,22 грн.

Позивач зазначає, що правонаступництво відповідача за зобов`язаннями цього підприємства, у тому числі з погашення заборгованості по заробітній платі, підтверджується: постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2012 № 1147 про утворення ДП "Укрветсанзавод" та реорганізацію низки державних підприємств, у тому числі ДП "Тернопільський державний завод по виробництву м`ясо-кісткового борошна "Ветсанзавод", шляхом їх приєднання до ДП "Укрветсанзавод"; наказом в.о. генерального директора ДП «Укрветсанзавод» від 31.01.2013 № 15- П/13 про утворення відокремленого структурного підрозділу Тернопільська філія державного підприємства «Укрветсанзавод» за тією ж адресою, де знаходилось реорганізоване ДП; передавальним актом від 28.02.2013, згідно з яким ДП "Тернопільський державний завод по виробництву м`ясо-кісткового борошна "Ветсанзавод" в особі голови комісії з реорганізації цього підприємства передало, а ДП «Укрветсанзавод» прийняло майно, майнові та немайнові права та обов`язки станом на 28.02.2013. При цьому, у структурі кредиторської заборгованості, що передавалась, зазначено заборгованість по розрахунках із працівниками по заробітній платі; листом 15.0. генерального директора ДП «Укрветсанзавод», адресованого керівникам філій, від 04.06.2013 за №86-1/13-118 у якому вказано про правопаступництво ДП «Укрветсанзавод» стосовно ветеринарно-санітарних заводів, у тому числі ДП "Тернопільський державний завод по виробництву м`ясо-кісткового борошна "Ветсанзавод"; Довідкою про результати перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Тернопільської філії ДП «Укрветсанзавод», що проводилась Держветфітослужбою України з 14 по 16 жовтня 2013 р. у якій зазначено про наявність заборгованості по заробітній платі ДП "Тернопільський державний завод по виробництву м`ясо-кісткового борошна "Ветсанзавод" та про її погашення починаючи з червня 2013 р. на загальну суму 135 239,6 грн.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України "Про оплату праці".

Частиною третьою статті 15 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п`ятій статті 97 КЗпП України.

Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат. Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством (зокрема, у випадку простою).

Відповідно до статті 47 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин, втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати. Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Наявність заборгованості перед позивачем по заробітній платі та її розмір підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 06.07.2015, виданими Тернопільською ОПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, де відображено нарахування позивачу Тернопільським ветсанзаводом, податковий номер 05453500 (тобто ДП Тернопільський державний завод по виробництву м`ясо-кісткового борошна «Ветсанзавод») заробітної плати у сумі 16239,39 грн. (за 1-й квартал) та 15680,83 гри. (у 2- му кварталі по 31.05.2013), тобто всього 31 920,22 грн.

На підставі чого, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним звільненням та за час виконання нижчеоплачуваної роботи у розмірі 230 906,04 грн; заборгованості з виплати допомоги за тимчасову непрацездатність у розмірі 1 331,55 грн; безпідставного відрахування із заробітної плати у розмірі 450,00 грн; заборгованості із заробітної плати у розмірі 31 920,22 грн, підлягають задоволенню.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки виплат належних сум по день фактичного розрахунку у розмірі 598 495,50 грн.

У зв`язку з цим. відповідно до ст. 117 КЗпП України, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплат належних йому вищевказаних сум по день фактичного розрахунку.

За правилами пункту 2 розділу II Порядку № 100, при визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку врахуванню підлягають виплати за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення (п. 40.12 постанови Верховного Суду від 21.02.2023 у даній справі).

Розрахований за цими правилами середньоденний заробіток позивача з урахуванням дати його звільнення - 11.03.2015 становить 278,37 грн.

З урахуванням цієї дати звільнення час затримки виплат належних позивачу вищевказаних сум станом на 03.05.2023 становить 2050 робочих днів.

На підставі чого, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн, оскільки незаконне звільнення та несвоєчасна виплата зарплати завдали йому значних моральних страждань, призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а саме негативно вплинуло на його авторитет та ділову репутацію, він тривалий час не мав можливості працевлаштуватися за фахом та згідно з досвідом роботи, будучи позбавленим внаслідок цього самостійного джерела доходів та засобів для існування, у тому числі для лікування, та перебуваючи фактично на утриманні членів своєї сім`ї.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України). Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб (абзац перший частини третьої статті 23 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий вказаної частини).

Особа, яка звертається до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, повинна довести факт спричинення їй немайнової шкоди.

Позивач не довів належними доказами, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди саме у 10 000,00 грн, та якими доказами це підтверджується.

За усталеною судовою практикою під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Провадження у цій справі триває з 2015 року.

Враховуючи встановлені обставини, причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідача та наявністю моральної шкоди, про яку стверджує позивач, суд зазначає про задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди з відповідача у розмірі 2 000,00 грн.

Статтями 13, 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, керуючись положеннями п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись КЗпП України, ЦК України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати незаконним наказ генерального директора ДП «Укрветсанзавод» «Про припинення трудового договору ОСОБА_1 » від 11.03.2015 № 48-К/15 та поновити ОСОБА_1 на посаді директора Тернопільського філіалу ДП «Укрветсанзавод».

3. Стягнути з Державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул. Грінченка,1, код ЄДРПОУ 38519326) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним звільненням та за час виконання нижчеоплачуваної роботи у розмірі 230 906,04 грн; заборгованість з виплати допомоги за тимчасову непрацездатність у розмірі 1 331,55 грн; безпідставне відрахування із заробітної плати у розмірі 450,00 грн; заборгованість із заробітної плати у розмірі 31 920,22 грн; середній заробіток за весь час затримки виплат належних сум по день фактичного розрахунку у розмірі 598 495,50 грн; моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн.

4. Стягнути з Державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 38519326) в дохід Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 192,40 грн.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Видати наказ.

7. Копію рішення направити учасникам провадження у справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.11.2023

Суддя А.М.Івченко