Ухвала

від 20.11.2023 по справі 926/1803/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 926/1803/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Кондратової І.Д.,

розглянувши касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях

на рішення Господарського суду Чернівецької області

(суддя -Гурин М.О.)

від 25.07.2023

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Скрипчук О.С., судді - Кравчук Н.М., Матущак О.І.)

від 25.09.2023

у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях

до Малого приватного підприємства фірми "Атлас"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Чернівецької обласної ради

про розірвання договору купівлі-продажу та повернення об`єкта у державну власність.

ВСТАНОВИВ:

1. У квітні 2023 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (далі - Фонд) звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Малого приватного підприємства фірми "Атлас" (далі - Підприємство) про розірвання договору купівлі-продажу та повернення об`єкта у державну власність.

2. Позов обґрунтований не виконанням Підприємством зобов`язання, передбачені договором купівлі-продажу № КП-330-НБ об`єкта незавершеного будівництва спільної власності, в частині звершення будівництва та введення в експлуатацію об`єкта приватизації у вказаний цим договором термін.

3. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25.07.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні передбачені законом підстави стверджувати про те, що відповідач на час подання позову допустив істотне порушення умов договору купівлі-продажу, яке може бути підставою розірвання цього договору, оскільки на момент подання позову всі умови договору купівлі-продажу Підприємством виконано, що в свою чергу свідчить про досягнення мети приватизації, визначеної статтею 2 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" щодо продажу об`єкту приватизації ефективному приватному власнику.

5. Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходив з того, що всупереч умовам договору купівлі-продажу Підприємству було надана земельна ділянка в розмірі 0,3636 га, а не 0,7 соток які необхідні були для будівництва. Суд зазначив, що спірний договір неможливо було виконати вчасно з об`єктивних причин, оскільки Чернівецькою філією Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту в 2014 році було проведено коригування робочого проекту "96 квартирний житловий будинок" на "Реконструкція незавершеного будівництва під 72 квартирний житловий будинок - 1 черга - блок 2 та 3 - 40 квартир"; в подальшому визначено будівництво на земельній ділянці за адресою: м. Чернівці, вул. Кагарлицька, 7 (змінено на вул. Кагарлицька, 7-Б), замість 72-х квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим магазином, будівництво (добудова) багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим магазином, що також змінено на будівництво багатоквартирного житлового будинку, що підтверджується містобудівними умовами та обмежень забудови земельної ділянки від 02.09.2012, 28.05.2015, 19.05.2016, 08.06.2021. Разом з тим, з огляду на фізичну відсутність незавершеного будівництва позивач не зазначає з чого складається незавершене будівництво 107 квартирного житлового будинку і що саме повинно бути йому повернуте за рішенням суду.

6. 23.10.2023 Фонд надіслав до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, в якій просить судові рішення попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

7. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

8. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

10. Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

11. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

12. У касаційній скарзі скаржник визначив, що підставою касаційного оскарження судового рішення є наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

13. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок стосується правовідносин, які є подібними.

14. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).

15. Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

16. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

17. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

18. В обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження скаржник вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосовано норми матеріального права без урахування висновків, що викладені у постановах Верховного Суду від 04.10.2018 у справі № 911/2509/16, від 13.06.2018 у справі № 918/1049/16, від 28.03.2018 у справі № 910/5717/17, від 31.01.2018 у справі № 910/5716/17, однак скаржник чітко не зазначає, яку(які) саме норму(норми) права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо) суди неправильно застосували в оскаржуваних судових рішеннях, та висновки щодо якої(яких) містяться у зазначених постановах, а також не наводить обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справах, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

19. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

20. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

21. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пункту 5 частини другої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях на рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі № 926/1803/23 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у цій ухвалі;

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази з урахуванням положень статті 42 ГПК України;

- уточнена касаційна скарга повинна містити відомості про наявність електронного кабінету юридичної особи.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

4. Повідомити учасникам справи та їх представникам, що з 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон від 29.06.2023 №3200-IX щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (надалі - в ЄСІТС). Відповідно до статей 6, 42, 170, 242 ГПК України:

- адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, зобов`язані реєструвати свої електронні кабінети в ЄСІТС. Інші - реєструють свої електронні кабінети в добровільному порядку;

- касаційна скарга, відзив на касаційну скаргу та будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Особа, яка подає до суду процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов`язку зазначення таких відомостей;

- особа, яка зареєструвала електронний кабінет, може подавати документи до суду в електронній формі виключно в ЄСІТС. Однак це не позбавляє її права на подання документів до суду в паперовій формі;

- особа, яка подала касаційну скаргу в електронній формі, заяви по суті справи, клопотання має подавати до суду виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі;

- учасникам справи, які мають електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення в електронній формі виключно в ЄСІТС, що не позбавляє права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою;

- в умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування ЄСІТС, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі;

- Кодексом встановлені процесуальні наслідки звернення до суду особи без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду. Такі наслідки застосовуються судом також, якщо інтереси особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, представляє адвокат.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова