Ухвала

від 16.11.2023 по справі 914/2825/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 914/2825/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

скаржника - Крижанівська І.З.,

керуючого реструктуризацією - арбітражний керуючий Сибаль А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 (колегія суддів у складі: Желік М.Б. - головуючий, Галушко Н.А., Орищин Г.В.)

у справі №914/2825/21

за заявою ОСОБА_2

про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. 14.09.2021 ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Львівської області із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.

2. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.10.2021 відкрито провадження у справі №914/2825/21 про неплатоспроможність ОСОБА_2 , введено процедуру реструктуризації боргів, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Сибаля Андрія Михайловича.

3. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.11.2021 визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Львівській області на суму 36039,34 грн; визнано грошові вимоги ОСОБА_1 на суму 1693737,50 грн; визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Проперті Групп" (далі - ТОВ "Фінанс Проперті Групп") на суму 1568236,10 грн (з яких: 979478,53 грн - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника; 588757,57 грн - вимоги не забезпечені заставою майна боржника); покладено на боржника витрати на оплату судового збору у розмірі 4540,00 грн щодо кожного з кредиторів.

4. Постановою Господарського суду Львівської області від 25.01.2022 ОСОБА_2 визнано банкрутом і введено процедуру погашення боргів боржника, керуючим реалізацією у справі призначено арбітражного керуючого Сибаля Андрія Михайловича.

5. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.10.2022 задоволено клопотання керуючого реалізацією майна про визначення умов продажу на аукціоні майна боржника, визначено умови продажу на аукціоні майна ОСОБА_2 .

6. 28.02.2023 від керуючого реалізацією надійшло клопотання про затвердження звіту керуючого реалізацією, завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність. До вказаного клопотання додано протокол зборів кредиторів від 13.02.2023 №7 та звіт керуючого реалізацією від 13.02.2023 №20 з додатками.

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

7. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.03.2023 затверджено звіт керуючого реалізацією у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 , завершено процедуру погашення боргів ОСОБА_2 , звільнено фізичну особу ОСОБА_2 від боргів, окрім боргів за вимогами, передбаченими ч. 2 ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), а саме: відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи; сплати аліментів; виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи; припинено повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_3 як керуючого реалізацією майна ОСОБА_2 ; закрито провадження у справі №914/2825/21 про неплатоспроможність ОСОБА_2 .

8. Ухвала господарського суду мотивована тим, що у зв`язку із тим, що після реалізації майна боржника, часткової сплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та часткового погашення вимог забезпеченого кредитора у боржника не залишилось майна для задоволення вимог кредиторів, то звіт керуючого реалізацією у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 підлягає затвердженню, а провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 підлягає закриттю.

9. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.03.2023 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено керуючому реалізацією арбітражному керуючому Сибалю А.М. у затвердженні підсумкового звіту керуючого реалізацією у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 . Направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

10. Господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що боржник у деклараціях про майновий стан за 2018, 2019 та 2020 роки членами сім`ї вказав доньку - ОСОБА_4 2008 р.н., та матір - ОСОБА_5 . Представник боржника у відзиві на апеляційну скаргу вказала, що зі слів її клієнта, боржник розлучився більше п`яти років назад, тому не вказував відомостей про колишню дружину у деклараціях.

11. Водночас, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи наявна копія свідоцтва про народження доньки боржника у 2008 році та відсутні будь-які докази на підтвердження факту чи дати розлучення боржника з дружиною, а мати боржника відмовилась надати інформацію щодо сум одержаних доходів, джерел доходів, нерухомого та рухомого майна.

12. Західний апеляційний господарський суд також зазначив, що арбітражний керуючий (керуючий реструктуризацією, керуючий реалізацією) має обов`язок вживати заходів з метою встановлення ознак виведення боржником активів на користь членів сім`ї, однак за змістом звітів про проведену роботу, такі дії арбітражний керуючий Сибаль А.М. не здійснив. Зокрема, із клопотанням №162 від 29.11.2021 про долучення доказів керуючий реструктуризацією надав запит №155 від 19.11.2021 на ім`я ОСОБА_5 та №156 від 19.11.2021 на ім`я ОСОБА_6 (колишньої дружини боржника) з проханням надати інформацію про доходи, нерухоме та рухоме майно, фінансові зобов`язання, без доказів надсилання таких запитів адресатам. У звіті №7 від 14.01.2022 керуючого реструктуризацію про проведену роботу про факт надсилання вказаних запитів, отримання чи неотримання на них відповідей не йдеться.

13. При цьому, відомості, надані Головним управлінням ДПС у Львівській області, стосуються доходів (заробітної плати) матері боржника, проте, відомостей щодо нерухомого майна матері боржника матеріали справи не містять. Однак, боржник та його мати проживають за однією адресою, боржник зареєстрований за цією адресою з 1994 року, і як вказує боржник у заяві про відкриття справи про неплатоспроможність, зазначений будинок йому не належить, що підтверджує інформаційною довідкою №267396020 від 25.07.2021, отриманою за ідентифікаційним податковим номером боржника.

14. Господарський суд апеляційної інстанції встановив, що боржник не зазначив жодних відомостей про майно членів сім`ї, не довів суду дати розлучення і, відповідно, відсутності обов`язку вказувати відомості щодо колишньої дружини в деклараціях про майновий стан, а керуючий реалізацією у цій справі не здійснив перевірки наявності активів у цих осіб з метою встановлення наявності чи відсутності фактів перереєстрації належного майна на членів сім`ї чи третіх осіб.

15. Із врахуванням наведеного, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що господарський суд першої інстанції мав обов`язок перевірити відомості у деклараціях боржника навіть за відсутності зауважень керуючого реструктуризацією за наслідками їх перевірки, і незалежно від наявності доводів кредиторів, та надати цим відомостям відповідну оцінку.

16. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що у поданих деклараціях відсутня інформація про доходи боржника, тоді як у відзиві на апеляційну скаргу представник боржника вказав, що такі доходи не зазначались, оскільки на момент подання заяви боржник був керівником ТОВ "НІКА СКАЙ" без нарахування заробітної плати, а доходи від здійснення підприємницької діяльності зі слів боржника відсутні кілька років і, відповідно, не підпадають під період декларування. Разом з цим, у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник вказує, що здійснює підприємницьку діяльність з січня 2018 року, а період декларування розпочинається саме з 2018 року, і декларація про майновий стан боржника за 2018 рік не містить жодних відомостей про доходи.

17. Окрім того, Західний апеляційний господарський суд встановив, що у деклараціях про майновий стан боржника відсутні відомості про фінансові зобов`язання, тоді як у конкретизованому списку кредиторів та боржників ОСОБА_2 зазначив ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", ТОВ "Фінанс Проперті Групп", ГУ ДПС у Львівській області, проте не вказав ОСОБА_1 . У цьому зв`язку господарський суд апеляційної інстанції відхилив як безпідставні доводи боржника про те, що вказані зобов`язання не були зазначені у деклараціях, оскільки боржник не знав точних даних щодо відсотків, штрафних санкцій тощо, адже зобов`язання перед ОСОБА_1 виникли на підставі безвідсоткової позики у 2016 році і боржнику мало бути достеменно відомо про наявність боргу та його розмір.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

18. ОСОБА_1 (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.03.2023 щодо закриття провадження у справі №914/2825/21.

19. У касаційній скарзі та у заяві про усунення недоліків касаційної скарги, скаржник зазначає обставини, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

20. Так, скаржник вказує, що господарський суд апеляційної інстанції застосував норму права без врахування висновку щодо застосування ч. 1, ч. 2 ст. 2 ГПК України у подібних правовідносинах, що викладений у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №904/4974/18, від 29.11.2022 у справі №902/839/16, від 23.09.2021 у справі №5002-17/1718-2011, від 29.07.2021 у справі №910/23011/16.

21. Так, скаржник вважає, що відсутність прояву активних дій та пасивна поведінка кредитора щодо вжитих ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі свідчить про відсутність у нього зацікавленості у ефективності здійснення ліквідаційної процедури та не відповідає меті участі кредитора у справі. До того ж може сприяти збільшенню витрат у ліквідаційній процедурі та тривалості здійснення провадження у справі, що не відповідає цілям та завданням господарського судочинства.

22. Скаржник зауважує, що саме через бездіяльність (пасивну поведінку) кредиторів, яка не узгоджувалась із процесуальними нормами щодо завдань господарського судочинства під час розгляду справ про банкрутство (неплатоспроможність), Верховним Судом відхилялись доводи скаржників (кредиторів) про необхідність скасування судових рішень щодо закриття проваджень у справах про банкрутство.

23. На думку скаржника, ТОВ "Фінанс Проперті Групп" самоусунувся від будь-якої участі у провадженні у справі про неплатоспроможність, оскільки не брав участі в жодних зборах кредиторів та судових засіданнях, протягом усього часу провадження у справі не звертався до суду першої інстанції із заявами, клопотаннями, не оскаржував наявні на його думку помилкові дії (бездіяльність) керуючого реалізацією, не оскаржував правочини з продажу майна боржника на аукціоні, що свідчить про відсутність у нього зацікавленості у ефективності здійснення процедури погашення боргів та не відповідає меті участі даного кредитора у справі.

24. Скаржник вважає, що господарський суд апеляційної інстанції помилково скасував ухвалу про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, що сприятиме збільшенню витрат у процедурі погашення боргів та тривалості здійснення провадження у справі, що не відповідає цілям та завданням господарського судочинства.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

25. Арбітражний керуючий Сибаль А.М. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу задовольнити; постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.03.2023 щодо закриття провадження у справі №914/2825/21.

26. По суті доводи відзиву на касаційну скаргу є ідентичними поданій касаційній скарзі.

27. Арбітражний керуючий Сибаль А.М. вважає, що кредитор (ТОВ "Фінанс Проперті Групп") самоусунувся від будь-якої участі у провадженні у справі про неплатоспроможність, оскільки не брав участі в жодних зборах кредиторів та судових засіданнях, протягом усього часу провадження у справі не звертався до суду першої інстанції із заявами, скаргами, клопотаннями з приводу можливих, на його думку, недоліків декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2018-2020 роки.

28. У відзиві зазначено, що лише в апеляційній скарзі ТОВ "Фінанс Проперті Групп" покликався на наявність певних недоліків в деклараціях боржника, однак матеріали справи підтверджують, що керуючим реалізацією належно проведено роботу в процедурі погашення боргів боржника, а тому господарський суд першої правомірно та цілком обґрунтовано затвердив звіт керуючого реалізацією у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 та закрив провадження у справі №914/2825/21.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

29. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання про затвердження звіту керуючого реалізацією у справі про неплатоспроможність, завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

30. Верховний Суд звертає увагу, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

31. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

32. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

33. Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

34. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

35. Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

36. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

37. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

38. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

39. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

40. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

41. Скаржник посилається на те, що господарський суд апеляційної інстанції під час постановлення оскаржуваної постанови неправильно застосував ч. 1, ч. 2 ст. 2 ГПК України у подібних правовідносинах, що викладений у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №904/4974/18, від 29.11.2022 у справі №902/839/16, від 23.09.2021 у справі №5002-17/1718-2011, від 29.07.2021 у справі №910/23011/16.

42. Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

43. У справі №904/4974/18 Верховний Суд погодився з висновком господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора ТОВ "Інжагро", ліквідації юридичної особи банкрута та закриття провадження у справі №904/4974/18, оскільки господарські суди встановили повноту вчинення ліквідатором ТОВ "Інжагро" заходів в ліквідаційній процедурі, а також те, що поданий ліквідатором звіт та матеріали справи свідчать про виконання ліквідатором всіх необхідних дій та покладених на нього КУзПБ обов`язків.

44. Також Верховний Суд з посиланням на ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України зауважив про те, що відсутність прояву активних дій та пасивна поведінка кредитора щодо вжитих ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі свідчить про відсутність у нього зацікавленості у ефективності здійснення ліквідаційної процедури та не відповідає меті участі кредитора у справі. До того ж може сприяти збільшенню витрат у ліквідаційній процедурі та тривалості здійснення провадження у справі, що не відповідає цілям та завданням господарського судочинства.

45. Аналогічні висновки були викладені у постановах Верховного Суду від 29.11.2022 у справі №902/839/16, від 23.09.2021 у справі №5002-17/1718-2011, від 29.07.2021 у справі №910/23011/16, на які посилається скаржник.

46. Скаржник вважає, що у справі №914/2825/21, яка є предметом перегляду, господарський суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права ч. 1, ч. 2 ст. 2 ГПК України (в контексті застосування цієї норми під час розгляду справ про банкрутство (неплатоспроможність)), викладених у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №904/4974/18, від 29.11.2022 у справі №902/839/16, від 23.09.2021 у справі №5002-17/1718-2011, від 29.07.2021 у справі №910/23011/16, та попри формальну участь кредитора (ТОВ "Фінанс Проперті Групп") у справі, який самоусунувся від будь-якої участі у провадженні у справі про неплатоспроможність, оскільки не брав участі в жодних зборах кредиторів та судових засіданнях, протягом усього часу провадження у справі не звертався до суду першої інстанції із заявами, клопотаннями, не оскаржував наявні, на його думку, помилкові дії (бездіяльність) керуючого реалізацією, не оскаржував правочини з продажу майна боржник на аукціоні - задовольнив апеляційну скаргу такого кредитора.

47. Водночас, господарський суд апеляційної інстанції під час перегляду ухвали господарського суду першої інстанції за апеляційною скаргою ТОВ "Фінанс Проперті Групп" дійшов висновку про те, що ТОВ "Фінанс Проперті Групп" як забезпеченому кредитору боржника повідомлення про збори кредиторів, лист про погодження умов продажу майна, ухвала про визначення умов продажу заставного майна від 19.04.2022 та інші документи та ухвали суду надсилалися не на його електронну адресу, а на іншу електронну адресу; а листи та повідомлення, які надсилалися поштою, надсилалися з порушенням Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у зв`язку з чим господарський суд відповідно до ст. 76 ГПК України визнав такі докази неналежними.

48. При цьому, господарський суд апеляційної інстанції погодився з аргументами щодо обов`язку кредитора самостійно цікавитись судовим провадженням, у якому він є учасником, і про існування якого йому достеменно відомо, саме з розумним інтервалом часу.

49. Водночас господарський суд апеляційної інстанції врахував пояснення ТОВ "Фінанс Проперті Групп", що внаслідок ракетного обстрілу площі Павлівської в місті Харкові російською федерацією у серпні 2022 року, що є загальновідомою обставиною, приміщення товариства частково знищене, працівники певний час не мали доступу до приміщення, в тому числі, до електронної пошти товариства. У зв`язку з цим, апеляційна інстанція відхилила доводи арбітражного керуючого і представника боржника про те, що апелянт самоусунувся від участі у провадженні, хоча належним чином повідомлявся про умови продажу майна, що перебуває у його заставі.

50. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Окрім того, суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

51. Так, за приписами ч. 3 ст. 86 ГПК України суд, зокрема, надає оцінку доказам, у тому числі й кожному доказу, що міститься у справі, мотивує їх відхилення або врахування. Суд має надати оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

52. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечень осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

53. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у ч. 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

54. Верховний Суд враховує те, що кожна зі справ про банкрутство (неплатоспроможність) є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Затвердження звіту керуючого реалізацією у справі про неплатоспроможність, завершення процедури погашення боргів та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.

55. Отже, у контексті обставин даної справи (з урахуванням фактично-доказової її бази) Верховний Суд відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржуване судове рішення у справі №914/2825/21 ухвалено судом апеляційної інстанції без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №904/4974/18, від 29.11.2022 у справі №902/839/16, від 23.09.2021 у справі №5002-17/1718-2011, від 29.07.2021 у справі №910/23011/16, на які посилається скаржник. Верховний Суд зазначає про те, що відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми права, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, зокрема у справі, що переглядається, на відміну від наведених справ скаржником, встановлено, що кредитору не надходили повідомлення про збори кредиторів, лист про погодження умов продажу майна, ухвала про визначення умов продажу заставного майна від 19.04.2022, а інші документи та ухвали суду надсилалися не на його електронну адресу та з порушенням Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270.

56. Зважаючи на те, що наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі №914/2825/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді В. Пєсков

В. Погребняк