Постанова

від 15.11.2023 по справі 910/13311/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 910/13311/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Случа О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - Барановська А.М.

третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 (у складі колегії суддів: Михальська Ю.Б. (головуючий), Тищенко А.І., Скрипка І.М.)

про скасування ухвали суду першої інстанції, якою було закрито провадження у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морські ворота Коблево"

до Міністерства юстиції України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна установа "Кропивницька виправна колонія (№6)"

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

1.1. У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Морські ворота Коблево" (далі - Позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Відповідач, Міністерство) про визнання протиправним та скасування наказу Відповідача "Про задоволення скарги" від 25.10.2022 №4749/5 (далі - Наказ).

1.2. В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначає, що Наказом, зокрема, вирішено скасувати рішення державного реєстратора, яким було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:055:0146 за Товариством. Отже, на думку Позивача позовні вимоги у справі заявлено ним з метою порушення його майнового права на неї.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 закрито провадження у справі №910/13311/22.

2.2. Ухвала суду мотивована тим, що свої вимоги заявлені у даній справі Позивач обґрунтовує виключно правомірністю дій державного реєстратора під час здійснення ним реєстраційних дій стосовно належного Товариству нерухомого майна, порушенням Установою строку звернення із відповідною скаргою до Міністерства та відсутністю порушеного у неї порушеного права. Також Позивач вказує на порушення Колегією встановленої чинним законодавством України процедури розгляду скарги Установи.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/13311/22 від 05.09.2023 апеляційну скаргу Товариства на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 у справі №910/13311/22 задоволено. За результатами апеляційного перегляду ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 у справі №910/13311/22 - скасовано, а справу направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду по суті, оскільки за висновками суду заявлені вимоги стосуються захисту майнових прав Позивача.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Відповідач просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі №910/13311/22 та прийняти нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволені апеляційної скарги Товариства на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 про закриття провадження відмовити у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

3.2. Доводи касаційної скарги обґрунтовує тим, що Північним апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові помилково були застосовані правові висновки Верховного Суду, а саме: у справі №826/5968/17, №826/3582/17, №826/16633/16, оскільки відрізняються від правовідносин, які виникли у справі №910/13311/22, за своєю правовою природою та складом учасників судового процесу.

3.3. Окрім того скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано пункти 6, 13 частини першої статті 20, частину шістнадцяту статті 30 та пункт 1 частини першої статті 231 ГПК України. Відповідач вважає, що апеляційний суд помилково визначив, що спір між Позивачем та Відповідачем має приватноправовий характер, не застосував норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17, від 26.02.2020 у справі №287/167/18-ц, від 26.02.2020 року у справі №826/15133/17, від 11.04.2018 у справі №910/8424/17, від 18.12.2019 у справі №826/13961/17, від 22.08.2018 у справі №805/4505/16-а, від 15.04.2020 у справі №804/14471/15, від 05.06.2018 у справі №805/4506/16-а, від 12.06.2019 у справі №344/10480/16-а, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2022 у справі №925/1152/21, окремій думці судді Касаційного господарського суду у суді Верховного суду О. Кібенко від 11.10.2021 у справі №910/5971/20.

3.4. Скаржник також звертає увагу на те, що з огляду на пункти 3 і 5 оскаржуваного наказу Міністерства, та з урахуванням того, що Позивачем оскаржується такий наказ в повному обсязі, справа №910/13311/22 не може бути розглянута в порядку господарського судочинства, оскільки спір з приводу блокування доступу державному реєстратору Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області до Державного реєстратору речових прав на нерухоме майно Морозову Сергію Анатолійовичу строком на один місяць може бути розглянутий лише в порядку адміністративного судочинства, а результати розгляду такого спору в адміністративному суді жодним чином не вплинуть на майнові або корпоративні права Позивача або Державної установи "Кропивницька виправна колонія (№6)".

3.5. Скаржник у касаційній скарзі звертає увагу на те, що із наведених Позивачем обставин та обґрунтувань вбачається, що спір у цій справі стосується виключно дотримання Міністерством (як суб`єктом владних повноважень) вимог законодавства при розгляді скарги на рішення та дії державного реєстратора.

3.6. У відзиві на касаційну скаргу Позивач просить залишити її без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 по справі №910/13311/22 - без змін. При цьому Позивач звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції, скасувавши ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 про закриття провадження, дійшов правильних висновків про те, що спір у справі не є публічно-правовим спором, врахував, що підставами оскарження Наказу Міністерства №4749/5 від 25.10.2022 "Про задоволення скарги" не є виключно порушенням Міністерством порядку розгляду скарги та прийняття оскаржуваного Наказу, а і відмінність правовстановлюючих документів на земельну ділянку вимогам законодавства, скасованих рішень про державну реєстрацію - вимогам "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Отже прийняття оскаржуваного наказу має наслідком порушення та обмеження права власності Позивача на земельну ділянку, у зв`язку з чим даний спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 для розгляду касаційної скарги Міністерства визначено склад колегії суддів Зуєв В.А. (головуючий суддя), Берднік І.С., Багай Н.О.

4.2. 16.10.2023 у зв`язку із відпусткою судді Багай Н.О. було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено склад колегії суддів Зуєв В.А. (головуючий суддя), Берднік І.С., Случ О.В.

4.3. Ухвалою Верховного Суду від 19.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі №910/13311/22 та призначено її у відкритому судовому засіданні 15.11.2023.

Також цією ухвалою було витребувано матеріали вказаної справи із Господарського суду міста Києва/Північного апеляційного господарського суду, яка і надійшла на адресу суду 14.11.2023.

4.4. 14.11.2023 представник ТОВ "Морські ворота Коблево" - адвокат Раковець О.О. звернулась до Касаційного суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю у іншому судовому засідання, на підтвердження чого нею було надано копію судової повістки.

4.5. В судовому засіданні 15.11.2023 колегія суддів Касаційного суду, заслухавши думку присутнього у залі судового засідання представника Міністерства, а також з огляду на те, що явка учасників обов`язковою не визнавалась, вони скористались процесуальним правами щодо подання заяв по суті справи, а також з метою забезпечення дотримання процесуальних строків розгляду справи протокольною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати відмовила у задоволенні вказаного вище клопотання.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. У судовому засіданні 15.11.2023, заслухавши суддю-доповідача, присутньої у судовому засіданні представниці Відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування місцевим і апеляційним судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Частина друга статті 55 Конституції України кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

5.3. Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За правилами частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

5.4. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

5.5. Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і надалі у редакції, чинній станом на дату прийняття оскаржуваного Наказу) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

5.6. Згідно частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України розглядає: 1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України; 3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами.

Приписами частини десятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

5.7. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1150) затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, який визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту.

5.8. За змістом частини першої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

5.9. Суд апеляційної інстанції з огляду на те, що оскаржуваним Наказом Міністерства юстиції Україні скасовано реєстраційні дії (рішення) щодо нерухомого майна, яке належить Позивачеві дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли у сфері захисту майнових прав Позивача (наявності ознак спору про право).

5.10. Верховним Судом сформовано усталену практику щодо розмежування публічно правових та приватно правових спорів. Зокрема, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона уважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, але не виключно в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №826/3582/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 396/2555/17, від 30.05.2018 у справі №907/1215/15, від 05.06.2018 у справі №805/4506/16а, від 27.06.2018 у справі №815/6945/16, від 21.11.2018 у справі №813/1362/16, від 28.11.2018 у справі №825/642/18, від 29.01.2019 у справі № 803/1589/17, від 30.01.2019 у справі №820/3703/17, від 29.05.2019 у справі №826/9341/17, від 19.06.2019 у справі №802/385/18а, від 12.02.2020 у справі №1840/3241/18, від 17.02.2017 у справі №821/669/17, від 31.08.2021 у справі №910/16115/20, від 08.03.2023 у справі №910/17491/21, від 24.01.2023 у справі №570/277/22.

5.11. При цьому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 18.02.2021 у справі №826/16633/16, де предметом спору безпосередньо було питання щодо визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, наголосив, що цей спір не може бути вирішено у межах розгляду адміністративної справи, оскільки потребує оцінки правомірності не лише оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України на предмет дотримання процедури його прийняття, але й правомірності набуття права власності на об`єкт нерухомого майна та відповідних реєстраційних дій на предмет їх відповідності нормам матеріального права.

Суд касаційної інстанції наголосив, що розгляд адміністративної справи окремо щодо лише наказу Міністерства юстиції України, яким скасовано реєстраційні дії, може призвести до ситуації, коли реєстраційні записи у Єдиному державному реєстрі не будуть співпадати з юридичними фактами, на підставі яких вони вчинені, а отже й не будуть відображати реальний правовий стан. Це може поставити під сумнів офіційність та достовірність відомостей реєстру, а отже підірвати довіру до нього та держави, яка забезпечує ведення реєстру. Зважаючи на суттєвість цього ризику, суд виснував, що спірні правовідносини є неподільними і правова оцінка наказу Міністерства юстиції України на предмет дотримання процедури не може превалювати над оцінкою права власності.

5.12. Апеляційний господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з того, що шляхом оскарження наказу Міністерства від 25.10.2022 №4749/5 Позивач фактично прагне захистити свої цивільні (майнові) права, а саме право власності ТОВ "Морські ворота Коблево" на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:055:0146, й вирішення спору, відповідно, впливає на його майнові права та інтереси

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо того, що спір, який має місце між сторонами у даній справі має приватноправових характер, оскільки він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права Позивача, а отже, підлягає захисту в передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин спосіб, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

5.13. В такий спосіб доводи скаржника щодо того, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку не знайшли свого підтвердження.

Отже колегією суддів відхиляються такі посилання скаржника на наведені ним правові позиції Верховного Суду, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц (провадження №14-737цс19).

5.14. У постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 (провадження №14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

5.15. Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

5.16. При цьому посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №910/8424/17 не враховує, що вона прийнята до постанов від 04.06.2019 у справі №821/1504/17, від 04.06.2019 у справі №826/4204/18, від 04.02.2020 у справі №910/7781/19, в яких Великою Палатою Верховного Суду висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин.

При цьому, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, врахуванню підлягають саме останні позиції, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду, незалежно від того чи зазначено у них про відступ від попередніх позицій, сформованих у інших постановах.

5.17. Також колегія суддів звертає увагу також на те, що в інших постановах, на які посилається скаржник, зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду 23.05.2018 у справі №914/2006/17, від 26.02.2020 року у справі №826/15133/17, від 18.12.2019 у справі №826/13961/17, від 22.08.2018 у справі №805/4505/16-а, від 15.04.2020 у справі №804/14471/15, від 05.06.2018 у справі №805/4506/16-а, від 12.06.2019 у справі №344/10480/16-а, так само міститься правова позиція, що подібні позовні вимоги мають приватноправовий характер та відносяться та відносяться до господарської юрисдикції.

5.18. Також не релевантними є і посилання Відповідача на висновки Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №287/167/18-ц, від 01.11.2022 у справі №925/1152/21, оскільки вказані справи відрізняються характером спірних правовідносин, а отже предметом спору (встановлення юридичного факту та стягнення заборгованості) та обставинами, які підлягали встановленню судами, а отже не є подібними.

5.19. В такий спосіб, оскільки викладені у касаційній скарзі доводи щодо незастосування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення правових позицій суду касаційної інстанції не знайшли підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувану постанову в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вона ухвалена із додержанням норм матеріального та процесуального права, а підстави для її скасування відсутні.

5.20. За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції з наведених у касаційній скарзі доводів не вбачається.

5.21. Щодо доводів про те, що Позивачем оскаржується Наказ повністю в той час, коли його пункти 3 і 5 не можуть бути розглянуті в порядку господарського судочинства, оскільки спір з приводу блокування доступу державному реєстратору Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області до Державного реєстратору речових прав на нерухоме майно Морозову Сергію Анатолійовичу строком на один місяць може бути розглянутий лише в порядку адміністративного судочинства, а результати розгляду такого спору в адміністративному суді жодним чином не вплинуть на майнові або корпоративні права Позивача або Державної установи "Кропивницька виправна колонія (№6)", Суд зазначає, що вирішення цього питання належить до компетенції суду, який розглядає спір в тому числі за результатами розгляду справи.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують його висновків, тому оскаржену у справі ухвалу необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі №910/13311/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

О. Случ