Рішення

від 14.11.2023 по справі 936/1187/23

ВОЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 936/1187/23

Провадження № 2/936/151/2023

14.11.2023 смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - cудді Павлюка С.С.

при секретарі - Івановій Н.Я.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

та представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши увідкритому судовомузасіданні усмт.Воловецьв порядкуспрощеного провадженняіз викликомсторінсправу запозовом ОСОБА_1 та її представника адвоката Талапа Ярослава Васильовича до Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про визнання умов праці з строкових на безстрокові незаконними, визнання трудового договору безстроковим, визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за період незаконного звільнення,

В С Т А Н О В И В:

28.09.2023позивач ОСОБА_1 та їїпредставник адвокатТалапа Я.В.звернулися досуду зпозовом,в якомупросять визнати дії роботодавця при розгляді заяви ОСОБА_1 від 29.05.2023 про зміну умов праці з строкових на безстрокові незаконними; визнати трудовий договір, укладений відповідно наказу №24-к від 12.06.2020 Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради, з вчителем хімії та біології ОСОБА_1 , у частині строку його дії - безстроково; визнати недійсним та скасувати наказ Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради №76-к/тр від 25.08.2023 про звільнення вчителя хімії та біології ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя хімії та біології Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради, Мукачівського району Закарпатської області та стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідача заробітну плату на користь ОСОБА_1 в розмірі середнього заробітку, за період незаконного звільнення.

Позовні вимогимотивовано тим,що позивач працює в Тишівському закладі середньої освіти (до реорганізації Нижньоворітська середня школа) з 1983 на підставі наказу про прийняття на роботу. З 1984 переведена на посаду вчителя хімії та біології. В 2020 позивач досягла пенсійного віку. В період, до визнання неконституційною норми закону встановленого підпунктом 2, пункту 2 частини 3. Розділу X Прикінцевих та перехідних положень,-Закону України«Про повну загальну середню освіту» роботодавцем -Тишівський заклад середньої освіти (в подальшому реорганізовано в Тишівську гімназію Нижньоворітської с/р), з працівником ОСОБА_1 змінено умови трудового договору, позивача переведено з безстрокового трудового договору на строковий. Позивач та її представник зазначають, що травні 2020 ОСОБА_1 отримала повідомлення №01-30/22 від 29.04.2020, яким відповідач, ставив працівника до відома, про припинення безстрокового трудового договору та переведення на строковий, з посиланням на абзац 3 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту". Відповідно до вимог якого станом на 2020, це була єдина можлива умова продовжити трудові відносини сторін. За поданою заявою ОСОБА_1 , відповідач визначив трудові відносини терміном на один рік з 30.06.2020 по 30.06.2021 відповідно наказу 24-к від 12.06.2020; в подальшому 14.05.2021, ОСОБА_1 подано заяву про зміну трудового договору, з клопотанням продовжити його дію до 27.08.2023. Не дивлячись на усні запевнення, роботодавцем строк дії трудового договору продовжено не на два роки, а на один. Наказом №33-к від 17.06.2021 строковий трудовий договір з вчителем хімії та біології ОСОБА_1 , на виконання клопотання викладеного в її заяві від 14.05.2021 (п.2 наказу) продовжено, але як з`ясував позивач лише до 31.08.2022. Продовження строку дії трудових відносин відбулось з посиланням на ч.2 ст. 22 ЗУ «Про повну загальну середню освіту», в спосіб внесення змін в наказ №24-к/тр від 12.06.2020. Наказом №59-к від 31.08.2022 ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя хімії та біології, у зв`язку з закінченням строку трудового договору. Рішенням Воловецького районного суду від 19.12.2022 трудовий договір, укладений відповідно до наказу №33-к від 17.06.2021 Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, з вчителем хімії та біології ОСОБА_1 , у частині строку його дії, визнано дійсним з 01.07.2021 по 27.08.2023. Визнано недійсним та скасовано наказ директора Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області №59-к від 31.08.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 » щодо звільнення з посади вчителя хімії та біології Тишівської гімназії днем 31.08.2022 у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Поновлено ОСОБА_1 , на посаді вчителя хімії та біології Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області днем 31.08.2022. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 допущено до негайного виконання, ОСОБА_1 , продовжила роботу на посаді вчителя хімії та біології, відповідно умов строкового трудового договору до 27.08.2023. Позивач та її представник посилаються наРішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 за №1-р/2023у справі №1-5/2020(118/20), яким визнано таким, що не відповідаєКонституції Україниабзац третій частини другоїст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 № 463-ІХ. 29.05.2023 ОСОБА_1 звернулась до роботодавця з заявою, в якій клопотала про зміну умов трудового договору, перевівши з строкового на безстроковий, у місячний строк, відповіді на заяву ОСОБА_1 не отримано. 30.08.2023 роботодавець ознайомив ОСОБА_1 з наказом №76-к/тр від 25.08.2023, яким ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя хімії та біології 27.08.2023, у зв`язку з закінченням строку трудового договору. З наказом про звільнення, вручено заяву ОСОБА_1 від 29.05.2023, якою вона клопотала про зміну умов трудового договору з строкового на безстроковий, з резолюцією директора гімназії від 07.07.2023 «Відмовлено». Позивач та її представник вважають, що припинення з ОСОБА_1 безстрокового трудового договору, переведення на строкову форму трудового договору та звільнення з роботи у зв`язку із закінченям дії строкового трудового договору, здійснювалося на підставі законодавства, яке Конситуційним Судом України було визнане протиправним і таким, що не відповідає Конституційним нормам, в зв`язку з чим порушені права позивача підлягають поновленню.

16.10.2023 представником позивача подано заяву в які представник просив визнати її рооботодавця при розгляді заяви ОСОБА_1 від 25.05.2023 про зміну умов оплати праці з строкових не безстрокові незаконними, визнати трудовий договір, укладений відповідно наказу №24-к від 12.06.2020 Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради, з вчителем хімії та біології ОСОБА_1 , у частині строку його дії - безстроково, визнати недійсним та скасувати наказ Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради №76-к/тр від 25.08.2023 про звільнення вчителя хімії та біології ОСОБА_1 , поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя хімії та біології Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради, Мукачівського району Закарпатської області та стягнути на користь ОСОБА_1 заробітню плату в розмірі середнього заробітку, за період незаконного звільнення з розрахунку 257,98 грн. за один робочий день.

Відповідачами подано відзив на позовну заяву, в якому директор Тишівської гімназії Ковач Є.В. та представник відділу освіти Самолевська М.Ф. просять позовну заяву залишити без розгляду, посилаючись на те, що дії директора Тишівської гімназії є повністю законними і правомірними, ОСОБА_1 звільнена у зв?язку із закінченням дії строку трудового договору, на виконання рішення суду її поновлено на роботі, однак постановою Закарпатського апеляційного суду від 31.08.2023 рішення Воловецького районного суду скасоване, тобто згідно постанови Закарпатського апеляційного суду трудові відносини з позивачем припинилися 31.08.2022. Порушень норм трудового законодавства з боку роботодавця не встановлено, позивача звільнено у зв?язку із закінченням строку трудового договору.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області в особі директора Ковача Є.В. у судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просив суд відмовити у повному обсязі із підстав викладених у відзиві.

Представник відповідача відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області,у суді у задоволенні позовних вимог просить суд відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.2 КЗпП України, право громадян України на працю тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку

Відповідно до ст.232 КЗпП України, безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала в Тишівському закладі середньої освіти (до реорганізації Нижньоворітська середня школа) з 1983 на підставі наказу про прийняття на роботу. З 1984 переведена на посаду вчителя хімії та біології. У 2020 досягла пенсійного віку.

18.03.2020 набрав чинностіЗакон України від 16.01.2020 за №463-ІХ «Про повну загальну середню освіту», відповідно до ч.2 ст. 22 та підп. 2 п. 3розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» якого педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років. (ч.2 ст. 22 Закону).

Набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першоїстатті 36 Кодексу законів про працю України.

До 1 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першоїстатті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другоїстатті 22 цього Закону(п.п. 2 п. 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону).

Згідно наказу 24-к від 12.06.2020, роботодавцем - Тишівський заклад середньої освіти (в подальшому реорганізовано в Тишівську гімназію Нижньоворітської с/р), з працівником ОСОБА_1 змінено умови трудового договору. Вчителя хімії та біології ОСОБА_1 переведено з безстрокового трудового договору на строковий терміном на один рік з 30.06.2020 по 30.06.2021. Підстава заява ОСОБА_1 від 29.04.2020.

14.05.2021 ОСОБА_1 подано на ім?я директора Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області Ковача Є.В заяву про зміну умов трудового договору, з клопотанням продовжити його дію до 27.08.2023. В межах діапазону строків встановленихперехідними положеннямита ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту».

Наказом №33-к від 17.06.2021 директора Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, строковий трудовий договір з вчителем хімії та біології ОСОБА_1 , на виконання клопотання викладеного в її заяві від 14.05.2021 продовжено, але тільки до 31.08.2022, лише на один рік.

В подальшому наказом директора Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області ОСОБА_3 за №59-к від 31.08.2022 ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя хімії та біології, у зв`язку з закінченням строку трудового договору.

Рішенням Воловецького районного суду від 19.12.2022 в справі 936/970/22 трудовий договір, укладений відповідно до наказу №33-к від 17.06.2021 Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, з вчителем хімії та біології ОСОБА_1 , у частині строку його дії, з 01.07.2021 по 27.08.2023. Визнано недійсним та скасовано наказ директора Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області №59-к від 31.08.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 » щодо звільнення з посади вчителя хімії та біології Тишівської гімназії днем 31.08.2022 у зв`язку із закінченням строку трудового договору. ОСОБА_1 поновлено на посаді вчителя хімії та біології Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області днем 31.08.2022. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 , на посаді вчителя хімії та біології Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області днем 31.08.2022 допущено до негайного виконання. З 31.08.2022 ОСОБА_1 продовжила роботу на посаді вчителя хімії та біології, відповідно умов строкового трудового договору до 27.08.2023.

29.05.2023 позивач звернулася із письмовою заявою до роботодавця, в якій клопотала про зміну умов трудового договору, перевівши з строкового на безстроковий.

11.07.2023 ОСОБА_1 , з аналогічною заявою звернулась до роботодавця поштою, однак на вказану заяву офіційної відповіді ОСОБА_1 не отримала.

30.08.2023 роботодавець ознайомив ОСОБА_1 з наказом №76-к/тр від 25.08.2023, яким ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя хімії та біології 27.08.2023, у зв`язку з закінченням строку трудового договору.

З наказом про звільнення, вручено заяву ОСОБА_1 від 29.05.2023, якою вона клопотала про зміну умов трудового договору з строкового на безстроковий, з резолюцією директора гімназії від 07.07.2023 «Відмовлено».

Статтею 43 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ч.1); держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності (ч. 2).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй. НормиКонституції Україниє нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується, що визначеност. 8 Конституції України.

Відповідно до ч.ч. 1-4ЦПК Українисуд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами ч. 3ст. 22 КЗпП Українивимоги щодо віку працівника або інші обмежувальні вимоги до працівника можуть встановлюватись законодавством України. Натомість чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини (Закони України «Про освіту», «;Про повну загальну середню освіту», тощо), не передбачає ні граничного віку, ні граничного терміну перебування на посаді вчителя загальноосвітньої школи державних і комунальних закладів загальної середньої освіти (до початку отримання (виплати) пенсії за віком тощо).

Згідно зіст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за властивими їм ознаками, в тому числі й за ознаками віку чи (або) іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Згідно зіст. 2-1 КЗпП Українизабороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників за ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання, в тому числі й залежно від віку або за іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Конституційний Суд України вказує на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень на зайняття посади означало б дискримінацію (абз.7 п.4.1 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 07.07.2004 № 14-рп/2004у справі № 1-14/2004).

За практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (рішення від 21.02.1997 у справі «Ван Раальте проти Нідерландів») (пп. 48, 49 рішення від 07.11.2013 у справі «Пічкур проти України», заява № 10441/06).

У рішенні від 07.11.2013 у справі «Пічкур проти України» (заява № 10441/06) Європейський суд з прав людини з посиланням на свою попередню практику зазначив, що стаття 14 Конвенції доповнює інші основні положення Конвенції та протоколів до неї. Вона не існує незалежно, оскільки застосовується лише щодо «користування правами та свободами», що гарантуються цими основними положеннями. Застосування статті 14 Конвенції не обов`язково означає порушення одного з матеріальних прав, гарантованих Конвенцією. Необхідно, але й також достатньо, щоб обставини справи входили «до сфери застосування» однієї або більше статей Конвенції (п. 39 вказаного рішення).

У абзаці 9 ч. 2ст. 25 Закону України «Про освіту»зазначено, що засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа) здійснює контроль за недопущенням привілеїв чи обмежень (дискримінації) за ознаками віку або іншими ознаками.

Таким чином припис підп. 2 п. 3 розд.Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту»не може бути застосований для врегулювання спору між сторонами в силуст. 43 Конституції України, ч. 3 ст.22, ст.2-1 КЗпП України,ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 2 ч. 1ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», правової позиції Конституційного Суду України, що викладена в абз. 7 п. 4.1 мотивувальної частини його Рішення від 07.07.2004 №14-рп/2004 у справі № 1-14/2004, практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97, «Ван Раальте проти Нідерландів», «Пічкур проти України», заява № 10441/06), абз. 9 ч. 2ст. 25 Закону України «Про освіту».

Крім того,Рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023 за №1-р/2023у справі №1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідаєКонституції України(є неконституційним), абзац третій частини другоїстатті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16.01.2020 №463-IX, згідно з яким "педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років", унаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників, та який утрачає чинність із дняухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Виходячи з вищевикладеного, припинення 12.06.2020 директором Тишівського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів (в подальшому реорганізовано в Тишівську гімназію Нижньоворітської с/р) безстрокового трудового договору з ОСОБА_1 , укладення з нею строкового трудового договору та звільнення останньої за закінченням цього договору є незаконними.

Переведення на строковий договір та подальше звільнення позивачки суперечить нормамст. 24 Конституції Українив частині обмеження педагогічних працівників, які досягли пенсійного віку та отримують пенсію за віком, так як вказана норма прямо забороняє дикримінацію у трудових відносинах за ознакою віку.

В судовому засіданні не встановлено, що позивачка не відповідає посаді вчителя хімії та біології чи внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я не може продовжувати роботу.

Саме по собі досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку і виплата їй пенсії за віком не спричинили негативного впливу ні на продуктивність праці, ні на кваліфікацію останньої, ні на будь-який інший аспект трудових правовідносин сторін.

Відповідачами не надано доказів такої невідповідності чи несумісності.

У відповідності до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.23 Загальної декларації прав людини, прийнятої та проголошеної в резолюції 217 A (III) Генеральної Ассамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Виходячи з положень ст. ст.8,43 Конституції України, ч.1-4ЦПК України, позивачка підлягає поновленню на роботі на посаді, з якої її звільнено.

Відповідно до правових висновків, викладених в Постанові ВСУ від 25.09.2017 (справа №223/30/16ц) скасування наказу про звільнення працівника автоматично тягне за собою поновлення його на роботі та вирішення питання щодо відшкодування останньому середнього заробітку .

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 3ст. 235 КЗпП Українипри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно дост. 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100(далі - Порядок).

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що позивач ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі, суд дійшов висновку, що з відповідача відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області на користь позивача підлягає стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час затримки розрахунку.

Згідно з довідкою виданою бухгалтерією відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, вих. №43 від 12.10.2023 ОСОБА_1 за липень та серпень 2023 нараховано заробітну плату в сумі 11093,30 грн.

Таким чином, за липень 2023 та серпень 2023 43 робочі дні. Середня заробітна плата складає (11093,30 /43 робочі дні) 257,98 гривень за один робочий день.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з відповідача відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області на користь позивачки за 57 робочих днів за період з 25.08.2023 по 14.11.2023 (дата ухвалення судового рішення про поновлення на роботі) у сумі 14704грн. 86 коп. (57 робочих днів х 257,98 грн. середньоденного заробітку).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

На підставі викладеного, суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає що позов пілягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, відповідно до ст.141 ЦПК України враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволені частково, то з відповідача на користь держави, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, має бути стягнуто судовий збір за п?ять вимог (одну майнового та три немайнового характеру).

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зістаттею 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістомстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто,ЦПК Українипередбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

Згідно положень додаткової постанови Верхового Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п.269).

З матеріалів справи вбачається, що разом із позовною заявою представником позивача було надано: 1) копію договору про надання правничої допомоги від 07.09.2023; 2) рахунок-фактура №9/09/23 від 25.09.2023 із детальним описом наданих послуг адвокатом на підставі зазначеного договору; 3) акт виконаних робіт згідно договору про надання правової допомоги від 25.09.2023 у розмірі 6000,00 грн. У позовній заяві було зазначено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема, щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. та у звязку із роглядом справи витрат на правову допомогу в розмірі 6000,00 гривень. Всього разом 12000,00 гривень.

Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) адвокатом Талапа Я.В. надано наступні послуги ОСОБА_1 , а саме: 1) первинна правова консультація вартістю 2000,00 грн; підготовка подання позову вартістю 4000,00 грн. Крім того, адвокат брав участь у одному судовому засіданні по даній справі, захищаючи інтереси позивачки.

Проаналізувавши детальний опис наданих позивачу адвокатом Талапа Я.В. послуг, а також подані документи, суд приходить до висновку, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Враховуючи викладене, зважаючи на складність справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, враховуючи обсяг надання послуг та виконаних робіт адвокатом Талапа Я.В., принципи співмірності, розумності та реальності витрат, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідача відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

У п. 26 постанови Пленуму ВСУ від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суди повинні в усіх випадках зазначати в рішенні про негайне його виконання в частині стягнення заробітної плати не більше ніж за один місяць.

Також на виконання вимог п.2, п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України слід допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Окрім цього,відповідно дост.141ЦПК України,суд стягуєз відповідача відділуосвіти,молоді,спорту,культури,туризму таохорони здоров`яНижньоворітської сільськоїради Мукачівськогорайону Закарпатськоїобласті накористь держависудовий збірв розмірі4294грн.40коп., від сплати якого позивач звільнена при зверненні з позовом до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.141, 213-215, 263-265, 272, 353, 354, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

позов - задовольнити частково.

Визнати трудовий договір, укладений відповідно наказу №24-к від 12.06.2020 Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради, з вчителем хімії та біології ОСОБА_1 , у частині строку його дії - безстроково.

Скасувати наказ Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради №76-к/тр від 25.08.2023 про звільнення вчителя хімії та біології ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя хімії та біології Тишівської гімназії Нижньоворітської сільської ради, Мукачівського району Закарпатської області.

Стягнути з відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 25.08.2023 по 17.10.2023 в сумі 9803 (дев?ять тисяч вісімсот три)гривні 24 копійкиз утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Стягнути з відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області на користь держави судовий збір в розмірі 4294 (чотири тисячі двісті дев?яносто чотири) гривень 40 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі позивача та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Тишівська гімназія Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області: місцезнаходження: 89112, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Тишів, б. 63;

Відповідач: Відділ освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району, місцезнаходження: с. Нижні Ворота, вул. Центральна, 114, Мукачівський район, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 43978815.

Повний текст рішення виготовлено 21.11.2023.

Суддя: С.С. Павлюк