Рішення

від 08.11.2023 по справі 455/1732/22

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 455/1732/22

Провадження № 2/455/2/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

08 листопада 2023 року м. Старий Самбір

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

у складі судді Титова А.О.

за участю секретаря судового засідання Гавриляк О.Б.

за участю:

прокурора Гавлиляка Т.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Старосамбірського районного суду Львівської області цивільну справу

за позовом керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області,

в інтересах держави в особі:

першого позивача - Відділу освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області;

другого позивача - Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області,

до відповідача - ОСОБА_1 ,

про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника

ВСТАНОВИВ:

ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Зміст позовних вимог та їх обґрунтування

Прокурор - керівник Самбірської окружної прокуратури Львівської області, звернувся до Старосамбірського районного суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі: (1) Відділу освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області (далі за текстом також Перший позивач) та (2) Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області (далі за текстом Другий позивач) до відповідача ОСОБА_1 (далі за текстом також Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача у порядку зворотної вимоги (регресу) на користь Першого позивача матеріальну шкоду, завдану виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 304311,00 грн.

В обґрунтування позову прокурор вказує, що наказом начальника відділу соціально-гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради Устрицького Назарія Ігоровича №184 від 14.09.2017 року було звільнено ОСОБА_2 з посади директора Навчально-виховного комплексу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад ім. о.І.Могильницького» с. Міженець Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області.

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 01.10.2021 у справі №455/1244/17: визнано незаконним та скасовано наказ Відділу соціального-гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області №184 від 14.09.2017 року «Про звільнення з роботи»; поновлено ОСОБА_2 на посаді директора Навчально-виховного комплексу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад ім. о.І.Могильницького» с. Міженець Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області; стягнуто з Відділу освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_2 , середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 304311 (триста чотири тисячі триста одинадцять) гривень 00 копійок.

На виконання вищевказаного рішення суду Відділом освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області сплачено ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 304311,00 грн.

За наведених обставин, із посиланням, зокрема, на положення Кодексу законів про працю України щодо стягнення шкоди, завданої незаконним звільненням працівника, матеріальної відповідальності працівників та положень Цивільного кодексу України про відшкодування матеріальної шкоди, прокурор звернувся до суду з позовом у цій справі.

Заперечення Відповідача

Відповідач проти позову заперечує, вказує, що про розгляд Старосамбірським районним судом Львівської області справи №455/1244/17 він повідомлений не був, із рішенням у цій справі він не згоден.

Вказує, що ним було надано належну та повну оцінку наявності у сукупності підстав для видання наказу про звільнення ОСОБА_2 з урахуванням загальних зборів педагогічного колективу, якими було визнано роботу останньої незадовільною. Перед звільненням, ОСОБА_2 було запропоновано зайняти посаду викладача німецької мови, однак вона відмовилась від такої посади. Профспілковий комітет навчального закладу надав згоду на звільнення ОСОБА_2 із займаної посади.

Вважає позов прокурора безпідставним, оскільки рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 01.10.2021 у справі №455/1244/17, на думку Відповідача, є незаконним, оскільки постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Правова позиція позивачів у справі

Перший та Другий позивачі були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, своїм правом на участь в судовому засідання не скористались, представників в судове засідання не направили.

ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА

Засади цивільного судочинства, докази та доказування

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та диспозитивність (пункти 4 та 5 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Змагальність сторін полягає, зокрема, в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, при цьому, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 3 та 4 статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Диспозитивність цивільного судочинства полягає, серед іншого, в тому, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом, суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частини 2 та 3 статті 13 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина 1 статті 77 та частина 1 статті 79 ЦПК України).

Преюдиціальність у цивільному процесі

Обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України).

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 у справі №753/11000/14).

Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (Постанова Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №520/1129/17).

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (Постанова Верховного Суду від 17.12.2019 у справі №641/1793/17).

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (Постанова Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №320/4938/15).

Матеріальна шкода, матеріальна відповідальність при незаконному звільненні працівника

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу (пункт 8 статті 134 Кодексу законів про працю України).

Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо роботодавець затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі (стаття 237 Кодексу законів про працю України).

Про те, що відповідач як службова особа, яка видала наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, неодноразово зазначалось Верховним Судом у постановах від 20 травня 2020 року у справі № 401/1387/17-ц (провадження № 61-37363св18), від 20 червня 2019 року у справі № 462/8925/14 (провадження № 61-13847св18), від 06 грудня 2018 року у справі № 474/658/16-ц (провадження № 61-18198св18), від 10 жовтня 2018 року у справі № 371/1165/16-ц (провадження № 61-20542св18), від 23 квітня 2018 року у справі № 335/7848/15-ц (провадження № 61-1209св18).

Застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини (Постанова Верховного Суду від 11.10.2023 у справі №158/2727/20).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина 1 статті 1191 Цивільного кодексу України).

Підстави представництва прокурором інтересів держави

Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (частини 1, 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

В аспекті, що обговорюється, суд звертає увагу на судову практику Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26 травня 2020 рокуу справі№ 912/2385/18:

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомустаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Наказом начальника відділу соціально-гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області Устрицького Назарія Ігоровича №184 від 14.09.2017 року ОСОБА_2 , директор НВК «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад - учнівське лісництво ім. о.І. Могільницького» звільнена з роботи 14 вересня 2017 року за п.2 ст. 40 КзпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації та її відмови від переведення на іншу запропоновану роботу (т.1, а.с. 29).

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 01.10.2021 у справі №455/1244/17 визнано незаконнимта скасованонаказ Відділусоціального-гуманітарногорозвитку Міженецькоїсільської радиСтаросамбірського районуЛьвівської області№184від 14.09.2017року «Прозвільнення зроботи».

Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора Навчально-виховного комплексу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад ім. о.І.Могильницького» с.Міженець Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області.

Стягнуто з Відділу освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 304 311,00 грн (т.1, а.с. 17-27).

На виконання рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 01.10.2021 у справі №455/1244/17, згідно платіжних доручень №312, 313, 314 від 08.12.2021 Відділом освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області сплачено, у урахуванням сплати податку доходів фізичних осіб та військового збору, на користь ОСОБА_2 середній заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 304 311 грн (т.1, а.с. 34-36).

01.11.2022 Керівник Самбірської окружної прокуратури, з метою вирішення питання про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, звернувся на адресу - Відділу освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області та Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області із запитами про надання інформації про вжиті заходи, зокрема, судового характеру спрямовані на стягнення збитків у розмірі 304311,00 грн спричинених винесенням незаконного наказу про звільнення (т.1, а.с. 38, 40).

У відповідь на вказаний запит прокурора Відділ освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області повідомив прокурора про те, що позовна заява в порядку регресу відділом не подавалась, у відділі відсутня посада юриста, кошти на сплату судового збору та кошти на укладення договору з адвокатом. Добромильська міська рада також повідомила, що відповідний позов не подавався (т.1, а.с. 39, 42).

16.11.2022 прокурором на адресу Відділу освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області та Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області направлені повідомлення про звернення прокурором до суду в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (т.1, а.с. 85-88).

07.12.2022 прокурор звернувся до Старосамбірського районного суду із позовом у цій справі.

Постановою Львівського апеляційного суду від 23.05.2023 у справі №455/1244/17 апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення Старосамбірського районного суду Львівської області залишено без змін.

Вказаною постановою суду апеляційної інстанції, серед іншого, встановлено, що первинно, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому відповідачем зазначила ОСОБА_1 - начальника відділу соціально-гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради, тобто посадову особу, яка видала оспорюваний наказ про її звільнення.

В подальшому, ухвалою суду від 08.11.2019 року, за заявою сторони позивача, здійснено заміну неналежних відповідачів на належних, а саме: замінено відповідача начальника відділу Устрицького Н.І. на належного відповідача - відділ соціально-гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради.

З матеріалів справи також встановлено, що посаду начальника названого вище відділу ОСОБА_1 обіймав до 12.04.2018 року, а 08.01.2019 року через канцелярію суду ним подано клопотання про виключення його з числа відповідачів, у зв`язку з його звільненням з посади начальника відділу соціально-гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради.

Таким чином, знаючи про наявність даної справи в провадженні суду та про її обставини та предмет спору, ОСОБА_1 мав можливість скористатись своїм правом, встановленим ч.1 ст.53 ЦПК України, та подати до суду відповідне клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, однак, таким правом не скористався.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ВИРІШЕННІ СПОРУ

Обставини, встановлені Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 01.10.2021 у справі №455/1244/17, у якій, зокрема брали участь Позивачі та Відповідач у поточній справі, а предметом спору було визнання незаконним та скасування наказу №184 від 14.09.2017 року про звільнення ОСОБА_2 , з огляду на наведені вище вимоги Цивільного процесуального кодексу України та судової практики Верховного Суду - є преюдиційними, а тому не підлягають доказуванню та є обов`язковими для суду при розгляді поточної справи.

За викладеного, враховуючи те, що:

(1) звільнення ОСОБА_2 здійснено на підставі наказу №184 від 14.09.2017 за підписом відповідача - ОСОБА_1 , на той час начальника відділу соціально-гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області;

(2) наказ №184 від 14.09.2017 визнано незаконним та скасовано рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 01.10.2021 у справі №455/1244/17;

(3) при цьому, зазначеним рішенням суду стягнуто з Відділу освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 304 311,00 грн;

(4) на виконаннярішення Старосамбірськогорайонного судуЛьвівської областівід 01.10.2021у справі№455/1244/17Відділом освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області сплачено, з урахуванням сплати податку доходів фізичних осіб та військового збору, на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 304 311 грн;

(5) прокурором при звернені до суду із позовом у даній справі дотримано порядку, передбаченогостаттею 23Закону України«Про прокуратуру» для представництва інтересів держави в суді;

суд дійшов висновку про те, що, шкода завдана незаконним звільненням працівника у вигляді виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на підставі вищенаведених вимог пункту 8 статті 134, статті 237 Кодексу законів про працю України, статей 1166, 1191 Цивільного кодексу - підлягає стягненню з Відповідача, у зв`язку з чим, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оцінка судом заперечень та доказів Відповідача

Заперечення відповідача проти позову у цій справі ґрунтуються на тому, що він не був повідомлений про розгляд Старосамбірським районним судом Львівської області справи №455/1244/17, а також на твердженнях про те, що ним, при винесенні наказу №184 від 14.09.2017 про звільнення ОСОБА_2 не було допущено порушень законодавства.

Однак з такими запереченнями Відповідача суд погодитись не може, оскільки незаконність наказу №184 від 14.09.2017 встановлено рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області у справі №455/1244/17, яке за наслідками розгляду апеляційної скарги Відповідача залишено без змін Львівським апеляційним судом за результатами апеляційного перегляду справи. При цьому, первісним відповідачем у справі №455/1244/17 був саме відповідач у поточній справі - ОСОБА_1 , який в подальшому був заявником апеляційної скарги на вказане рішення, яка розглядалась Львівським апеляційним судом.

З метою дотримання принципів диспозитивності та змагальності цивільного судочинства судом було задоволено клопотання Відповідача про допит свідків працівників Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені о.І.Могильницького - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в той же час, за наслідками допиту свідків було встановлено, що свідки могли повідомили лише обставини, які передували винесенню наказу №184 від 14.09.2017 про звільнення ОСОБА_2 , а тому показання цих свідків не стосуються предмету спору у цій справі, так само як і додані Відповідачем письмові докази щодо обставин, які передували звільненню ОСОБА_2 , у зв`язку з чим, такі докази визнаються судом неналежними, оскільки не містять інформації щодо предмета доказування у цій справі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 1 статі 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Оскільки судомприйнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Позивача, витрати по сплаті судового збору залишаються за останнім.

РІШЕННЯ СУДУ

Керуючись статтями 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відділу освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , МФО 820172, матеріальну шкоду, завдану виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу незаконно звільненого працівника, у розмірі 304311,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської обласної прокуратури (м. Львів, проспект Шевченка, 17/19, 79005) на розрахунковий рахунок UA138201720343140001000000774 у ДКСУ у м.Києві, код ЄДРПОУ 02910031, витрати по сплаті судового збору в розмірі 4564,66 грн.

Інформація про учасників справи

Прокурор - керівник Самбірської окружної прокуратури Львівської області, адреса: м. Самбір, вул. І. Филипчака, 4а, Львівської області, поштовий індекс 81400, код ЄДРПОУ 02910031.

Перший позивач- Відділу освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області, код ЄДРПОУ 43934500, юридична адреса: с. Нове Місто, вул. Центральна, будинок №75, Самбірського району Львівської області, поштовий індекс 82022.

Другий позивач - Добромильська міська рада Самбірського району Львівської області, юридична адреса: м. Добромиль, пл. Ринок, будинок №1 Самбірського району Львівської області, код ЄДРПОУ 04056003, поштовий індекс 82042.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 20.11.2023.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Титов А.О.