Ухвала

від 13.11.2023 по справі 553/6075/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/6075/22 Номер провадження 11-кп/814/1672/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_8 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 15 лютого 2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою суду задоволено подання начальника Слобідського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 02.07.2020 Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки, ухвалою Харківського апеляційного суду від 11.03.2021 вирок змінено та ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді 3 років обмеження волі, на підставі ст.75,76 КК України звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки,

звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання, призначеного вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.07.2020 та ухвалою Харківського апеляційного суду від 11.03.2021, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, - у зв`язку із закінченням іспитового строку.

Приймаючи вказане рішення, суд врахував відсутність відомостей про вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень під час іспитового строку, який закінчився ще 02.07.2022, виконання обов`язків, покладених судом та притягнення до адміністративної відповідальності вже було предметом судового розгляду під час звернення органу пробації із поданням про скасування звільнення від призначеного покарання з випробування, та ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 04.08.2022 було відмовлено у задоволенні подання органу пробації про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням відносно засудженого ОСОБА_7 , суд дійшов висновку, що дане подання обґрунтоване та підлягає задоволенню. Прокурором не надано жодного доказу, що засуджений ОСОБА_7 в період іспитового строку вчинив новий злочин, або підозрюється у вчиненні нового злочину, а отже з врахування, що на момент звернення з даним подання іспитовий строк закінчився, законних підстав для відмови у задоволенні даного подання не має.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі прокурор Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_8 просить ухвалу суду скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання територіального органу з питань пробації про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку засудженого.

На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд безпідставно задовольнив подання про звільнення від відбування покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку та не надав оцінку допущеним неявкам до територіального органу з питань пробації з 01.03.2021 по 07.06.2022, факту неодноразового (більше 5 разів) притягнення засудженого до адміністративної відповідальності в період іспитового строку, про що в матеріалах судової справи наявні документальні підтвердження.

Крім того зазначає, що суд безпідставно дійшов висновку, що інформація зазначена в документації, наданій територіальним органом з питань пробації щодо притягнення до кримінальної відповідальності за період усього іспитового строку, в якій містить інформацію про засудження ОСОБА_7 у 2021 році, тобто в період іспитового строку, є опискою.

Вказує, що не дивлячись на заперечення в судовому засіданні сторони обвинувачення, що прийняття будь-якого рішення по суті, на підставі, документа, який містить або неточності, чи взагалі не містить певної інформації, до отримання належного документа, буде необ`єктивним, суперечитиме засадам, зазначеним у ч.1 ст. 78 КК України, суд прийняв рішення.

Крім того посилається, що після роз`яснення порядку та умов відбування покарання ОСОБА_7 не з`являвся 4 рази на реєстрацію в орган пробації, змінив місце проживання, не повідомивши про це у встановленому порядку уповноважений орган пробації, та надав наприкінці «заходів контролю» органу пробації інформацію про нібито, перебування у реабілітаційному центрі, пошуком за реквізитами якого будь-якої інформації, яка б підтверджувала факт існування такого реабілітаційного центру, не знайдено, що судом, також, не взято належним чином до уваги та не відображено в ухвалі суду.

Також зазначає, що ним заявлялось клопотання про визнання недопустимим доказом довідки Громадської організації «Шекіна», однак після виходу суду до нарадчої кімнати судом самостійно з цього приводу вжито додаткових заходів зі збирання додаткових доказів, а саме: зазначено в ухвалі суду, «в підтвердження цьому в матеріалах справи мається довідка Громадської організації «Шекіна», яка має ЄДРПОУ 43852507, а отже зареєстрована відповідно до закону та станом на 14.02.2023 не перебуває в процесі припинення, про що судом зроблений витяг з сайту, який мається в загальному доступі в мережі інтернет, який до виходу суду до нарадчої кімнати у матеріалах справи був відсутній, та який, у порушення ст. 95 КПК України, судом в установлений законом спосіб не отриманий, не досліджений в порядку, передбаченому КПК України, чим порушено вимоги ст. 23 КПК України щодо безпосередності дослідження доказів, оскільки вказані відомості покладені у рішення без їх безпосереднього дослідження в судовому засіданні.

Позиції учасників судового провадження.

В суді апеляційної інстанції прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. ОСОБА_7 заперечив проти доводів скарги, просив ухвалу суду залишити без змін.

Мотиви суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд першої інстанції, розглядаючи подання начальника Слобідського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області про вирішення питання про звільнення від призначеного покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку відносно засудженого ОСОБА_7 , вказаних вимог кримінально-процесуального законодавства цілком дотримався.

Так, 15.11.2022 до районного суду з поданням про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.07.2020 та ухвалою Харківського апеляційного суду від 11.03.2021 відносно ОСОБА_7 звернувся начальник Слобідського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_9 .

Районним судом відмовлено у задоволенні подання, оскільки іспитовий строк ОСОБА_7 за вказаними вище рішеннями закінчився 02.07.2022, а відомості про вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень під час іспитового строку відсутні. Врахував, що сумлінність виконання обов`язків, покладених судом та притягнення до адміністративної відповідальності вже було предметом судового розгляду під час звернення органу пробації із поданням про скасування звільнення від призначеного покарання з випробування, та ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 04.08.2022 було відмовлено у задоволенні подання органу пробації про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням відносно засудженого.

На підставі ст.165 Кримінально-виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.

Згідно зі ст.78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від призначеного йому покарання. Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Отже, вказана стаття містить дві умови, обов`язкове дотримання яких і є підставою для звільнення засудженого від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку: 1) виконання покладених вироком суду під час застосування ст.75 КК України обов`язків, передбачених ст.76 КК України; 2) не вчинення протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 зазначено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК України. Якщо про вчинення під час іспитового строку нового злочину стало відомо після винесення постанови про звільнення засудженого від покарання (ч. 1ст. 78 КК), суд, який розглядає справу про новий злочин, вправі призначити покарання за сукупністю вироків лише за умови скасування цієї постанови в установленому порядку. Частиною 2 статті 75 КК України передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України.

Отже надавати оцінку вчиненню адміністративних правопорушень засудженим в період іспитового строку, під час вирішення питання судом про звільнення засудженого від призначеного йому покарання після закінчення іспитового строку, неможливо, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 78 КК України такі обставини є предметом розгляду подання про направлення засудженого для відбування призначеного покарання.

Попри це, колегія суддів мусить зауважити, що на підтвердження вчинення адміністративних правопорушень ОСОБА_7 , як про це зазначалося у поданні органу пробації, було надано лише 1 постанову від 11.11.2021. На підтвердження вчинення інших адміністративних правопорушень надано протоколи, що не є доказом притягнення до адміністративної відповідальності.

І в даному випадку районний суд правильно послався на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 04.08.2022, якою було відмовлено в задоволенні подання органу пробації про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого ОСОБА_7 для відбування призначеного покарання.

Як вбачається з відмітки на зазначеній ухвалі, дане рішення оскаржено не було та набрало законної сили 12.08.2022.

Також, станом на дату винесення зазначеного вище рішення, відомостей про те, що ОСОБА_7 вчинив нове кримінальне правопорушення в період іспитового строку, або притягувався до кримінальної відповідальності, надано не було.

Наявність інформації в довідці № 112-03022023/63210 (т. 1 а.м.п. 79) про те, що ОСОБА_7 перебував у розшуку на підставі встановлення місцезнаходження із зазначенням причини - переховується/зник 01.06.2021 та був затриманий 14.07.2022, жодним чином не підтверджує вчинення ним злочину в період іспитового строку, а прокурором до цього часу не надано доказів на підтвердження зворотного (витягу з ЄРДР, повідомлення про підозру, рішення суду, тощо).

В той же час, в документах наданих органом пробації, зокрема і в поданні, зазначено про відсутність відомостей, станом на 19.08.2022, тобто вже після закінчення іспитового строку, про притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності.

Щодо невиконання покладених судом обов`язків, то слід звернути увагу, що така дія є триваючою.

Відповідно до наданого листку реєстрації (т. 1 а.м.п. 16) ОСОБА_7 не з`явився на реєстрацію 06.07.2021, 01.03.2022, 05.04.2022, 03.05.2022, 07. 06.2022.

Однак суду не надано постанови, якою було встановлено періодичність явки засудженого ОСОБА_7 на реєстрацію, а отже неможливо встановити чи дійсно ОСОБА_7 мав з`явитися 06.07.2021.

Поряд із цим, з наведеного листка можливо зробити висновок, що ОСОБА_7 прибував на реєстрацію 22.06.2021, 27.07.2021, 03.08.2021, 07.09.2021, 05.10.2021, 02.11.2021, 07.12.2021, 04.01.2022, 01.02.2022, тобто з періодичністю раз у місяць.

Що стосується неявки засудженого 01.03.2022, 05.04.2022, 03.05.2022, то як вбачається з довідки провідного інспектора Слобідського РВ філії ДУ «Центр пробації» Харківської області ОСОБА_10 (т. 1 а.м.п. 118), у зв`язку із введенням в Україні правового режиму воєнного стану та відсутність транспортного сполучення, прийом засуджених у приміщенні відділу не відбувався, співробітники працювали дистанційно. Робота у штатному режимі відновилася з 30.05.2022.

За таких обставин, неявка ОСОБА_7 у вказаний період часу є цілком поважною.

В той же час, неявка засудженого 07.06.2022, не може бути беззаперечним доказом порушення покладених на нього судом обов`язків, з огляду на те що засудженим обов`язкок з`являтится до уповноваженого органу з питань пробації загалом виконувався.

Колегія суддів також мусить врахувати, що неявка засудженому ОСОБА_7 ставиться в провину в період, що безпосередньо слідував після відновлення штатного режиму роботи органу пробації, на цей час в Харківській області тривали бойові дії та є непідтвердженим факт обізнаності ОСОБА_7 про відновлення роботи органу пробації.

Поряд із цим, ОСОБА_7 з`явився на реєстрацію 21.06.2022, тобто відповідно до попередньої явки - раз на місяць.

Таким чином, в ході апеляційного розгляду не було встановлено істотних порушень виконання покладених вироком суду на ОСОБА_7 обов`язків, або вчинення ним протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене, рішення районного суду є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 15 лютого 2023 року щодо ОСОБА_7 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4