Постанова

від 08.11.2023 по справі 623/2958/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 623/2958/19 Номер провадження 22-ц/814/713/23Головуючий у 1-й інстанції Одарюк М.П. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.

за участю секретаря: Філоненко О. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Золота нива 1»

на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 вересня 2021 року у складі судді Одарюк М. П.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Золота нива 1», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Богданович Альони Олександрівни про припинення права оренди земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, щодо державної реєстрації права оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з вказаним позовом до ПП «Золота нива 1», у якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 30.06.2020, яку прийнято ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27 квітня 2021 року, позивач просив суд припинити право оренди земельної ділянки площею 6,1666 га кадастровий номер 6322886000:01:000:0122, розташованої на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області та яка належить ОСОБА_1 , ПП «Золота нива 1» з 24 грудня 2017 року та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Богданович А. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 48958728 від 01.10.2019 щодо державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки 6322886000:01:000:0122, розташованої на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області та яка належить ОСОБА_1 , за орендарем ПП «Золота нива 1» на підставі договору оренди землі б/н від 17.09.2007; зобов`язати ПП «Золота нива 1» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 6,1666 га кадастровий номер 6322886000:01:000:0122, розташовану на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, привівши її у стан, придатний для використання, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позов мотивовано тим, що вказану земельну ділянку позивач успадкував від ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ПП «Золота нива 1» використовує спірну земельну ділянку, посилаючись на укладений з ОСОБА_2 договір оренди землі від 17.09.2007 строком на 49 років, зареєстрований в Ізюмському міськрайонному відділі Харківської регіональної філії державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.12.2007 за № 040767200033.

Проте за життя ОСОБА_2 оспорювала таке право відповідача. В її інтересах Ізюмським міжрайонним прокурором Харківської області було подано позов про визнання недійсним договору оренди землі від 17.09.2007 та скасування його державної реєстрації. Як свідчить ухвала Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2012 року у справі № 2016/1586/2012, яка набрала законної сили 14.01.2013, ОСОБА_2 уклала з ПП «Золота нива 1» мирову угоду, що була затверджена судом, який розглядав справу, та Додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 17.09.2007, відповідно до яких сторони змінили строк дії договору оренди землі з 49 років на 10 років та збільшили розмір орендної плати з 1,5% до 3%.

Таким чином, строк дії договору оренди землі б/н від 17.09.2007 закінчився 24.12.2017, проте незважаючи на дану обставину, відповідач продовжує використовувати земельну ділянку без належних правових підстав, чим порушує право власності позивача на землю, зокрема, право володіння та користування земельною ділянкою.

При цьому під час розгляду справи у суді відповідач здійснив державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки строком до 24.12.2056.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 серпня 2020 року залучено до участі в справі в якості співвідповідача державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Богданович А. О.

Рішенням Ізюмського міськрайонногосуду Харківськоїобласті від17вересня 2021року позов задоволено.

Припинено право ПП «Золота нива 1» оренди земельної ділянки площею 6,1666 га кадастровий номер 6322886000:01:000:0122, розташованої на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, та яка належить ОСОБА_1 , з 24 грудня 2017 року та скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Богданович А. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 48958728 від 01.10.2019, щодо державної реєстрації іншого речового права право оренди земельної ділянки 6322886000:01:000:0122, розташованої на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, та яка належить ОСОБА_1 , за орендарем ПП «Золота нива 1» на підставі договору оренди землі б/н від 17.09.2007.

Зобов`язано ПП «Золота нива 1» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 6,1666 га кадастровий номер 6322886000:01:000:0122, розташовану на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, привівши її у стан, придатний для використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з ПП «Золота нива 1» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2 924 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн, а всього 7 924 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позову.

Не погодившись з вказаними рішенням, представник ПП «Золота нива 1» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що при вирішенні справ судом не було враховано ту обставину, що додаткова угода від 04.12.2012 до договору оренди землі від 17.09.2007 не набрала чинності, оскільки не була проведена її державна реєстрація (до 01.01.2013) або не була здійснена державна реєстрація змін до права оренди на підставі цієї додаткової угоди (після 01.01.2013).

Вказує, що у додатковій угоді не вказано, з якого моменту вона набирає чинності, а тому для встановлення цього моменту необхідно керуватися законодавством України.

Таким чином, суд не з`ясував дану обставину та дійшов помилкового висновку про те, що строк дії договору оренди землі від 17.09.2007 з урахуванням даної додаткової угоди становив 10 років та закінчився 24.12.2017 - через 10 років з моменту державної реєстрації договору оренди землі.

Зазначає, що підприємство не могло зареєструвати право оренди спірної земельної ділянки до державної реєстрації позивачем права власності на земельну ділянку, а також не міг зареєструвати зміни до права оренди у зв`язку із відсутністю у нього оригіналу додаткової угоди.

Вважає, що додаткова угода не набрала чинності та не створила для сторін жодних прав та обов`язків, а тому строк дії договору оренди землі від 17.09.2007 не закінчився та становить 49 років з моменту його підписання та державної реєстрації, тому відсутні підстави і для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди за ПП «Золота нива 1», а у відповідача відсутній обов`язок повернути позивачу земельну ділянку.

Також вказує, що суд незаконно прийняв заяву позивача про зміну предмету позову і ухвалив рішення з її урахуванням, оскільки це суперечить вимогам частини третьої статті 49 ЦПК України .

Крім того, посилається на відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, оскільки докази їх понесення не були надіслані відповідачу, що є порушенням вимог частини дев`ятої статті 83 ЦПК України, суду не надано детального опису робіт (наданих послуг) та акту прийому-передачі наданих послуг, а розмір заявлених витрат є нерозумним та неспівмірним зі складністю справи і обсягом наданих адвокатом послуг.

Вважає, що є підстави для покладення судових витрат на позивача у зв`язку з тим, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій позивача та ОСОБА_2 .

У поясненнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На підставірозпорядження голови Верховного Суду від 25.03.2022 № 14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської областей)» справу було передано за підсудністю до Полтавського апеляційного суду.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача - апелянта по справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

За правилами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що 17 вересня 2007 року між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ПП «Золота нива 1» в особі директора Новицького В. А. на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 219594 було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надала, а орендар прийняв в строкове платне користування належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 6322886000:01:000:0122 площею 6,1666 га, яка розташована на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, ділянка № НОМЕР_1 в контурі № НОМЕР_2 , строком на 49 років зі сплатою орендної плати у розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а. с. 10-13, т. 1).

Вказаний договір зареєстрований в Ізюмському міськрайонному відділі Харківської регіональної філії Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.12.2007 за № 040767200033 (а. с. 16-17, т. 1).

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2012 року, яка набрала законної сили, визнано мирову угоду, укладену 07 грудня 2012 року між Ізюмським міжрайонним прокурором Харківської області в інтересах ОСОБА_2 та ПП «Золота нива 1» по цивільній справі № 2016/1586/2012 за позовом Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах ОСОБА_2 до ПП «Золота нива 1», третя особа Міськрайонне управління Держкомзему у місті Ізюм та Ізюмському районі про визнання договору оренди землі від 17.09.2007 недійсним та скасування його державної реєстрації, за якою Договір оренди землі між гр. ОСОБА_2 та ПП «Золота нива 1» від 17.09.2007, зареєстрований в Ізюмському міськрайонному відділі Харківської регіональної філії державного земельного кадастру 24.12.2007 за № 040767200033, укладається на 10 (десять) років, що оформляється Додатковою угодою до Договору оренди землі від 17.09.2007. Провадження у цивільній справі № 2016/1586/2012 закрито (а. с. 14, 15, т. 1).

04 грудня 2012 року між ОСОБА_2 та ПП «Золота нива 1» була укладена Додаткова угода до договору оренди землі від 17.09.2007, якою пункт 8 договору викладено в наступній редакції: Договір укладено на 10 років та у пункті 9 договору число «1,3» замінено на число «3» (а. с. 16, т. 1).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НАА № 422673, виданим та посвідченим державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Зелінською Т. І. 07.10.2014 та зареєстрованим в реєстрі за № 1-579, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 успадкував вказану земельну ділянку на підставі заповіту від 25.01.2008, посвідченого Куньєвською сільською радою Ізюмського району Харківської області. Того ж дня право позивача на спірну земельну ділянку було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 7246491 та у Державному земельному кадастрі (а. с. 8, 9, 17-18, 19 т. 1).

27.09.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію права оренди ПП «Золота нива 1» на спірну земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 17.09.2007 строком дії до 24.12.2056 (а. с. 95, т. 1).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності підстав для захисту речових прав власника земельної ділянки кадастровий номер 6322886000:01:000:0122, розташованої на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, внаслідок неповернення її орендарем після спливу визначеного сторонами строку оренди та реєстрації відповідачем права оренди спірної земельної ділянки за межами дії договору від 17.09.2007.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції погоджується та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Стаття 391 ЦК України дає підстави для захисту права власності від порушень, не пов`язаних з правом володіння. Власник майна може вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із частиною другою статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

У пункті «д» частини першої статті 211 ЗК України передбачено, що порушенням земельного законодавства є, зокрема, порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов`язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Приписами частини першої статті 34 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV) встановлено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно абзацу другого частини першої статті 31 Закону № 161-XIV договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Даючи правову оцінку аргументам сторін, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що право оренди на підставі договору оренди землі від 17.09.2007 виникло у ПП «Золота нива 1» з моменту державної реєстрації договору в Ізюмському міськрайонному відділі Харківської регіональної філії державного земельного кадастру 24.12.2007 та після закінчення погодженого сторонами 10-річного строку дії договору земельна ділянка підлягає поверненню її власнику відповідно до наведених норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача, що договір укладено на 49 років відхиляються апеляційним судом як безпідставні з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону № 161-XIV).

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін (частина перша статті 30 Закону № 161-XIV).

За правилами статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Належної формою договору оренди землі згідно статті 14 Закону № 161-XIV, статті 207 ЦК України є письмова форма, викладена у одному або кількох документах, підписаних його сторонами. За бажанням однієї із сторін такий договір може бути посвідчений нотаріально.

У справі, що переглядається, встановлено, що при розгляді Ізюмським мійськрайонним судом Харківської області справи № 2016/1586/2012 за позовом Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах ОСОБА_2 до ПП «Золота нива 1» про визнання договору оренди землі від 17.09.2007 недійсним та скасування його державної реєстрації сторони уклали мирову угоду, яка затверджена судом, та на основі взаємних поступок у письмовій формі домовились, що спірний договір оренди землі від 17.09.2007, зареєстрований в Ізюмському міськрайонному відділі Харківської регіональної філії державного земельного кадастру 24.12.2007 за № 040767200033, укладається на 10 років, що оформляється додатковою угодою до договору оренди землі від 17.09.2007.

Додаткову угоду до договору оренди землі від 17.09.2007 між ОСОБА_2 та ПП «Золота нива 1» в особі директора Коритного В. В. було укладено 04.12.2012 з дотриманням обов`язкової письмової форми, що стало підставою для затвердження мирової угоди судом та закриття провадження у цивільній справі № 2016/1586/2012.

За своєю правовою природою мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах погоджених сторонами та є завершенням судового провадження, свідчить про врегулювання судового спору між сторонами.

Закінчивши у такий спосіб спір щодо визнання договору оренди землі від 17.09.2007 недійсним та скасування його державної реєстрації, представник ПП «Золота нива 1» погодився, що спірний договір оренди землі укладено на 10 років, засвідчивши такі зміни до умов оренди своїм підписом та печаткою підприємства, що припинило подальший судовий захист прав позивача, зважаючи на принцип обов`язковості судових рішень, які набрали законної сили (стаття 14 ЦПК України у редакції на час вирішення спору) та обов`язковості договору для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Натомість, стверджуючи у цій справі, що договір оренди землі від 17.09.2007 укладено на 49 років, представник ПП «Золота нива 1» діє всупереч погоджених ним змін до договору оренди землі в частині строку оренди в рамках мирової угоди сторін, затвердженої ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24.12.2012 у справі № 2016/1586/2012, яка набрала законної сили 14.01.2013.

Така поведінка сторони не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України - справедливості, добросовісності та розумності, а також вимогам частини третьої статті 13 ЦК України щодо заборони дій особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Посилаючись нафакт нездійсненнядержавної реєстраціїзмін додоговору орендиземлі від17.09.2007,внесених додатковоюугодою від04.12.2012при укладеннімирової угодиу справі№ 2016/1586/2012,а отжей неукладеннявідповідної угоди,представник відповідачане наводитьповажних причин,що перешкоджалиорендареві вчинититакі дії,при тому,що обов`язокзабезпечити державнуреєстрацію договоруоренди покладеносаме наорендаря (див.постанову ВеликоїПалати ВерховногоСуду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19)).

Крім того,станом на14.01.2013,коли затвердженасудом мироваугода сторіннабула законноїсили,законодавче врегулюванняспірних правовідносинзмінилось таз 01.01.2013-після набраннячинності пунктами3і 5розділу IЗакону від11лютого 2010року №1878-VI«Про внесеннязмін доЗакону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобмежень» таінших законодавчихактів України»із Закону№ 161-XIVбуло виключеновимоги пронеобхідність державноїреєстрації договоруоренди земліта зтексту цьогоЗакону виключенопосилання наукладеність правочинуз дняйого державноїреєстрації,про щовідповідачу приукладенні мировоїугоди малобути достеменновідомо. Тобто з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки, з чого можна зробити висновок, що договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі відповідно до вимог статей 638, 654, 759, 792 ЦК України, статей 14, 15, 30 Закону України «Про оренду землі».

У частині третій статті 640 ЦК України в редакції Закону № 1878-VI, що діє з 01 січня 2013 року, визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Стаття 631 ЦК України визначає, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно частини першої статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша статті 254 ЦК України).

Встановивши, що строк дії договору оренди землі від 17.09.2007 закінчився 24.12.2017, проте спірна земельна ділянка кадастровий номер 6322886000:01:000:0122, розташована на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, не була повернута її власникові ОСОБА_1 орендарем ПП «Золота нива 1», більше того, 27.09.2019 відповідач безпідставно зареєстрував своє право оренди на цю земельну ділянку на підставі договору оренди від 17.09.2007 після спливу строку його дії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для захисту порушених прав позивача і такі висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Колегія суддів не вбачає порушення процесуальних норм зміною позивачем предмету позову у заяві від 30.06.2020, що було здійснено до закінчення підготовчого засідання у справі та відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України є виключним правом позивача, на що в ухвалі суду від 27 квітня 2021 року про прийняття до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову дано вірну правову оцінку.

Здійснюючи розподіл між сторонами судових витрат за результатами розгляду справи, суд першої інстанції дотримався вимог статей 133, 137, 141 ЦПК України і підстав для скасування судового рішення в цій частині апеляційним судом також не вбачається.

Згідно матеріалів справи правнича допомога позивачу ОСОБА_1 надавалась адвокатом Мальцевою Г. Ю. на підставі відповідного договору № 411 від 01.07.2019 з додатковими угодам № 1 від 01.07.2019 та № 2 від 30.06.2020, що містить інформацію про розмір винагороди за надання правничої допомоги адвоката, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, яка не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції у сумі 5000 грн, а саме за складання позовної заяви, процесуальних та інших документів правового характеру у справі, представництво інтересів позивача в суді та оплати ним наданих послуг згідно квитанцій № 411/1 від 01.07.2019 та № 411/2 від 30.06.2020.

Розмір гонорару, як форма винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, його порядок обчислення відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначається у договорі за погодженням адвоката з клієнтом.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої статті 137 ЦПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам та їх неспівмірності, що має довести сторона, яка заявляє відповідне клопотання. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України.

Оскільки у порушення вимог частини шостої статті 137 ЦПК України відповідачем не надано доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката та їх спростування, з урахуванням факту реальності та необхідності таких витрат, що підтверджені наявними у справі доказами, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що понесені позивачем витрати підлягають відшкодуванню відповідачем за правилами частини другої статті 137, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України.

Даючи оцінку доводам апеляційної скарги представника відповідача щодо ненадання позивачем детального опису робіт (наданих послуг) відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України, колегія суддів звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Відповідні докази на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу були подані представником позивача адвокатом Мальцевою Г. Ю. до закінчення судових дебатів у справі, що не суперечить вимогам частини десятої статті 83, частини восьмої статті 141 ЦПК України, та про розмір таких витрат позивачем було заявлено у позові, що не обмежувало відповідача у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду залишає апеляційну скаргу представника відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ґрунтується на нормах матеріального і процесуального права та відповідає встановленим фактичним обставинам справи.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Золота нива 1» - залишити без задоволення.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 вересня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді О. І. Обідіна

О. В. Прядкіна