Рішення

від 17.11.2023 по справі 160/21166/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2023 рокуСправа №160/21166/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чернишевського-15» до Дніпровської міської ради, третя особа: Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2023р. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чернишевського-15» звернулося з адміністративним позовом до Дніпровської міської ради,третя особа: Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради та, з урахуванням виправленого адміністративного позову від 08.09.2023р., просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в ухиленні від прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Чернишевського-15» у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку;

- зобов`язати відповідача розглянути клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чернишевського-15» від 17.12.2022р. №17/12-ДМР про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, розташованої за адресою: вул. Архітектора Олега Петрова, 15, Соборний район, м. Дніпро, Дніпропетровська область площею 0,31 га, кадастровий номер 1210100000:03:261:0081 та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у постійне користування Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Чернишевського-15».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.12.2022р. позивач звернувся до відповідача з клопотанням щодо оформлення правовстановлюючих документів на землю для обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. Чернишевського,15, проте, листом від 21.03.2023р. за №7/7-385 дане клопотання було залишено без розгляду з мотивів того, що цільове призначення земель (КВЦПЗ) 02.03 (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) з розташованими у ньому нежитловими приміщеннями (які використовуються для здійснення комерційної діяльності) не відповідає цільовому використанню, а саме: для обслуговування багатоквартирного житлового будинку; під час розроблення наданого проекту землеустрою не було виконано вимоги зазначені у витязі з містобудівної документації від 30.09.2022р. №1731-711. Позивач не погоджується з вказаними доводами відповідача, зазначає, що у відповідності до приписів Закону України «Про державний земельний кадастр» встановлення коду цільового призначення земельної ділянки є дискреційними повноваженнями органів Держгеокадастру, при визначенні вказаного коду КВЦПЗ державним реєстратором при проведенні реєстраційної дії невідповідності вимогам законодавства містобудівної документації державним реєстратором встановлено не було, а міській раді такі повноваження не надані; у своєму листі від 30.09.2022р. №1731-711 відповідачем не було вказано чіткого переліку недоліків, які необхідно усунути з посиланнями на відповідне законодавство, що унеможливило їх усунення, а позиція відповідача свідчить про формальну причину не розгляду вищенаведеного клопотання, оскільки відповідач мав обов`язок після надання дозволу на розробку проекту землеустрою, розроблення такого проекту, прийняти рішення про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення, зокрема, шляхом затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до вимог ст.ст.123, 186 Земельного кодексу України. За викладеного, позивач вважає, що, залишивши клопотання позивача без розгляду та без опрацювання, відповідач допустив незаконну та необґрунтовану бездіяльність всупереч вимогам ч.12, ч.15 ст. 123 Земельного кодексу України. В частині позовних вимог щодо зобов`язання вчинити певні дії, позивач вважає, що належним способом захисту порушеного права, з урахуванням того, що позивач виконав усі умови, визначені законом, прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, відповідач уже допустився незаконної бездіяльності щодо не розгляду його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, що було встановлено рішенням суду від 12.07.2021р. у справі №160/6524/21 та свідчить про штучні перепони з боку відповідача на кожному етапі отримання даної земельної ділянки, є саме зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у постійне користування позивачеві. Наведену правову позицію позивач обґрунтовує і висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 18.05.2022р. у справі №400/1350/19. 09.11.2023р. позивач у поясненнях додатково вказав на те, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав від 07.11.2023р. у власності позивача відсутні нежитлові та допоміжні приміщення, а отже, Об`єднання не може використовувати ні такі приміщення, ні таку земельну ділянку для отримання прибутку, а відповідно, відсутні і підстави для застосування для прибудинкової території коду 02.10 з урахуванням того, що всі Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків у місті Дніпрі мають 100% пільгу з оплати земельного податку відповідно до ст.284.1 ПКУ (а.с.130-138 том 1, а.с.55-59 том 2).

Ухвалою суду від 18.09.2023р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано, зокрема, відповідача надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази не виконання позивачем вимогу витязі з містобудівної документації від 30.09.2022р. №1731-711 виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.139 том 1).

13.10.2023р. через систему «Електронний суд», на виконання вищенаведеної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі посилаючись на те, що 21.03.2023р. №7/7-385 департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради розглянуто клопотання позивача від 28.12.2022р. №36/2053 та надано відповідь, тому вважає, що бездіяльність щодо не розгляду клопотання позивача відсутня, оскільки між позивачем та Департаментом відбулося листування, що підтверджено доданими до позову доказами. У зв`язку із тим, що в будинку наявні нежитлові приміщення за адресою: вул. Чернишевського, 15 в м. Дніпрі, виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на замовлення позивача для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, код 02.03 КВЦПЗ не відповідає цільовому використанню багатоквартирного житлового будинку з розташованими у ньому нежитловими приміщеннями, які використовуються для здійснення комерційної діяльності, оскільки необхідний КВЦПЗ є 02.10. Також відповідач зазначає, що відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Регламенту Дніпровської міської ради УІІ скликання, затвердженого рішенням міської ради від 29.02.2016р. №5-3/1 волевиявлення ради оформлюється рішенням, яке приймається більшістю голосів від загального складу ради, пропозиції з питань для розгляду радою на сесії оформлюються у вигляді проекту рішення виконавчого органу ради, оформлені у встановленому Регламентом порядку, усі проекти рішень ради попередньо розглядаються виконавчим комітетом ради, постійними комісіями ради, їх пропозиції носять рекомендаційний характер, за результатами розгляду постійна комісія ради дає зауваження, висновки та рекомендації щодо прийняття одного з альтернативних проектів рішення або щодо відхилення всіх запропонованих альтернативних проектів рішення, після проходження всіх наведених процедур Департамент подає проект рішення міському голові для формування порядку денного, рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених законами України. Оскільки департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради не підготував відповідний проект у зв`язку із відсутністю встановлених законом підстав для його підготовки, то і розгляд клопотання позивача не виносилось на сесію міської ради. За викладеного, відповідач вважає, що протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у залишенні клопотання щодо оформлення правовстановлюючих документів на землю, що розташована за адресою: вул. Чернишевського,15 в м. Дніпрі без опрацювання - відсутня (а.с.144-153 том 1).

Надалі, за клопотанням відповідача, згідно ухвали суду від 17.10.2023р. до участі у розгляді даної справи було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради на підставі ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.235-240 том 1, а.с.4 том 2).

За змістом наведеної ухвали суду від 17.10.2023р. було запропоновано вказаній вище третій особі протягом 15 днів після отримання цієї ухвали надати суду письмові пояснення по суті позову з дотриманням вимог ст.165, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.4 том 2).

На виконання вищезазначених вимог ухвали суду, 30.10.2023р. та 06.11.2023р. третьою особою до суду подані письмові пояснення по суті позову, у яких Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що розроблений проект землеустрою не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, діючому Класифікатору видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.11.2010р. за №1011/18306. Затвердження наданого позивачем проекту землеустрою призведе до недоотримання бюджетом коштів плати за землю, що мають сплачувати власники нежитлової, комерційної нерухомості та у разі приведення позивачем проекту землеустрою до вимог Класифікатора видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) його буде розглянуто та прийнято відповідне рішення. А письмові пояснення представника третьої особи від 06.11.2023р. повністю ґрунтуються на висновках, які є аналогічними висновкам відповідача, наведеним у його відзиві (а.с.11-12,31-39 том 2).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 17.11.2023р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чернишевського-15» 16.05.2016р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, Жовтневий район, вул. Чернишевського, буд. 15 із видом діяльності 81.10 комплексне обслуговування об`єктів, що підтверджується змістом копії Витягу з ЄДРПОУ від 26.05.2016р., копією Статуту позивача (а.с.31-41 том 1).

На підставі рішення міської ради від 26.01.2022р. №183/15 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 » ФОП ОСОБА_1 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що підтверджується матеріалами справи (а.с.9-113 том 1).

28.12.2022р. за вх. №36/2053 до Дніпровської міської ради позивачем було подане клопотання від 17.12.2022р. за №17/12-ДМР» про підготовку рішення міської ради щодо затвердження зазначеного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі земельної ділянки по АДРЕСА_2 в постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, до якого були додані: копія проекту землеустрою; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, які додаються до рішення міської ради; витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку, що підтверджується змістом копії наведеного клопотання (а.с.9 том 1).

21.03.2023р. Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради листом за №7/7-385 «Про розгляд клопотання» повідомлено позивача про те, що цільове призначення земель (КВЦПЗ) 02.03 (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) не відповідає цільовому використанню багатоквартирного житлового будинку з розташованими у ньому нежитловими приміщеннями, які використовуються для здійснення комерційної діяльності. До того ж, під час розроблення наданого проекту землеустрою не було виконано вимоги зазначені у витязі з містобудівної документації від 30.09.2022р. №1731-711, тому відсутні правові підстави для підготовки проекту рішення стосовно оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , запропоновано позивачеві привести проект землеустрою у відповідність до вимог діючого Класифікатора видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, у зв`язку із чим клопотання позивача було залишено без опрацювання та списано до архіву, що підтверджується змістом копії наведеного листа, наявного у справі (а.с.114-115 том 1).

Позивач, вважаючи вищенаведену бездіяльність відповідача, яка полягає в ухиленні від прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачеві у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, протиправною, такою, що порушує права та інтереси позивача щодо користування земельною ділянкою, звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

За змістом ст.3 Земельного Кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.2 ст.3 Земельного кодексу України визначено, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ч.1 ст.92 згаданого Кодексу, передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку пункт д) ч.2 ст.92 Земельного кодексу України.

У відповідності до вимог ч.1 ст.116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 122, 123 Земельного кодексу України.

За приписами ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі, зокрема, надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення.

Частиною 6 ст.123 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

У відповідності до вимог ч.12 ст.123 Земельного кодексу України передбачено, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються, зокрема, шляхом затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За приписами ч.15 ст.123 Земельного кодексу України визначено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду ч.16 ст.123 Земельного кодексу України.

Повноваження сільських, селищних та міських рад визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон).

У відповідності до вимог п.34 ст.26 згаданого Закону, встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, відповідно до закону регулювання земельних відносин.

У відповідності до вимог ч.1 ст.59 Закону, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно зі ст.18 Регламенту Дніпровської міської ради УІІ скликання, затвердженого рішенням міської ради від 29.02.2016р. №5-3/1 «Про затвердження Регламенту Дніпропетровської міської ради УІІ скликання» (далі Регламент) передбачено, що міська рада проводить свою роботу сесійно. Сесія ради це форма роботи ради як представницького органу, яка складається з пленарних засідань, а також засідань постійних комісій ради.

За приписами ст.24 Регламенту установлено, що пропозиції з питань для розгляду радою на сесії оформлюються у вигляді проекту рішення виконавчого органу ради, оформлені у встановленому Регламентом порядку.

Усі проекти рішень ради попередньо розглядаються виконавчим комітетом ради, постійними комісіями ради в порядку, встановленому Регламентом. Висновки виконавчого комітету ради, постійних комісій ради, пропозиції депутатських груп і фракцій за результатами попереднього розгляду проектів рішень ради носять рекомендаційний характер і можуть враховуватися міським головою при формуванні проекту Порядку денного сесії ради.

Поданню питань для розгляду на пленарних засіданнях сесії ради передує їх розгляд у постійних комісіях ради. За результатами розгляду постійна комісія ради дає зауваження, висновки та рекомендації щодо прийняття одного з альтернативних проектів рішення або щодо відхилення всіх запропонованих альтернативних проектів рішення ст.25 Регламенту.

За змістом ст.26 Регламенту, після проходження всіх передбачених Регламентом процедур Департамент подає проект рішення міському голові для формування Порядку денного.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених законами України ст.41 Регламенту.

А у відповідності до ст.40 згаданого Регламенту, передбачено, що проект рішення або пропозиція, які не отримали більшості голосів на підтримку, вважаються відхиленими. За пропозицію головуючого, депутата проект рішення, пропозиція, доповнення чи зауваження до проекту рішення можуть бути поставлені на повторне голосування. У разі неприйняття рішення після повторного голосування проект рішення, пропозиція, доповнення чи поправка вважаються відхиленими.

Аналіз наведених норм та нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та юридичних осіб та органи, уповноважені розглядати ці питання. Також вказаними нормами передбачено, що за результатами розгляду питання про надання земельної ділянки в користування, відповідний орган виконавчої влади або місцевого самоврядування приймає рішення.

При цьому, за змістом наведеного Регламенту, повноваження щодо попереднього розгляду проектів рішень віднесені до виконавчих комітетів ради, постійних комісій, які вносять свої пропозиції, зауваження, що мають рекомендаційний характер щодо прийняття одного з альтернативних проектів рішення або щодо відхилення всіх запропонованих альтернативних проектів рішення.

Тобто, наведене свідчить про те, що незалежно від того, які надані при попередньому розгляді проекту рішення пропозиції і зауваження, а саме: позитивні або негативні, виконавчий комітет ради має в обов`язковому порядку підготувати такий альтернативний проект рішення (про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні) для його розгляду на пленарному засіданні сесії міської ради за який повинні проголосувати депутати міської ради, а відповідно, відповідач за результатами такого голосування на сесії міської ради зобов`язаний прийняти (оформити) відповідний індивідуальний правовий акт у формі рішення.

Так, як встановлено судом із вищенаведених копій документів, на час звернення позивача із клопотанням від 17.12.2022р. за вих. №17/12-ДМР про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Архітектора Олега Петрова (колишня вул. Чернишевського), Соборний район в постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, дане питання на розгляд пленарного засідання сесії міської ради не виносилось, депутатами міської ради не розглядалося та відповідного рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування або відмову у його затвердженні відповідачем не приймалося, що підтверджено і самим відповідачем у його відзиві (а.с.152 том 1).

Отже, враховуючи те, що судом встановлено факти того, що відповідачем за вищенаведеною процедурою за згаданим вище клопотанням позивача питання надання йому у користування земельної ділянки для обслуговування багатоквартирного житлового будинку шляхом затвердження проекту землеустрою не розглядалося, рішення на пленарному засіданні сесії міської ради не виносилося і не приймалося, суд приходить до висновку, що відповідні питання не можуть бути оформлені листами у відповідь на клопотання заявника (що відбулося у даному випадку), тому відсутність належним чином оформленого рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову у його затвердженні, яке повинен ухвалити суб`єкт владних повноважень за законом, є протиправною бездіяльністю такого суб`єкта владних повноважень, у даному випадку, відповідача.

Разом з тим, оскільки відповідач не прийняв жодного передбаченого законом рішення за наслідками розгляду клопотання позивача, а лише надіслав позивачеві лист від 21.03.2023р. №7/7-385 (а.с.114-115 том 1) у якому повідомлено про відсутність підстав для затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у користування, суд не входить в обговорення вказаних у листі відповідача підстав, оскільки такий лист не є рішенням суб`єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні пункту 19 частини першої статті 4, ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак, не може бути предметом судового розгляду.

В контексті вказаного, суд зазначає, що відповідач, у даному випадку, не вчиняв дій щодо відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, натомість, допустив протиправну бездіяльність, не прийнявши жодного, з передбачених статтею 123 Земельного кодексу України, рішень.

Аналогічна правова позиція узгоджується і з позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 03.07.2019р. у справі №823/1103/16, від 03.09.2020р. у справі №419/3815/17, від 17.09.2020р. у справі №816/1147/16, яка є обов`язковою для застосування у порядку, встановленому ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що у спірному вищенаведеному випадку мала місце протиправна бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень щодо не розгляду клопотання позивача від 17.12.2022р. вх. №17/12-ДМР про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку та не прийняття рішення у порядку та у спосіб, встановленому ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що порушує права та інтереси позивача, які підлягають захисту шляхом визнання такої бездіяльності протиправною у судовому порядку.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем у відзиві на позов не було наведено жодних обґрунтованих підстав та не надано належних, достатніх та допустимих доказів правомірності його бездіяльності щодо не розгляду клопотання позивача від 17.12.2022р. вх. №17/12-ДМР про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку та не прийняття рішення у порядку та у спосіб, встановленому ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з урахуванням встановлених вище судом обставин та аналізу чинного наведеного законодавства.

Судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення та відхиляються і доводи відповідача у відзиві з приводу того, що бездіяльність відповідача щодо не розгляду вищенаведеного клопотання позивача відсутня, оскільки департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради позивачеві була надана відповідь листом від 21.03.2023р. №7/7-385, відповідно, між позивачем та вказаним департаментом відбулося листування, з огляду на те, що по-перше, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради повноважень щодо розгляду клопотань про затвердження проектів землеустрою та прийняття рішень у формі листів (відповідей) шляхом листування з громадянами та юридичними особами без винесення такого клопотання на розгляд пленарного засідання сесії міської ради жодними вищенаведеними приписами чинного законодавства, у тому числі і Регламентом, не надано, що є грубим порушенням вказаним органом як норм вищенаведеного земельного законодавства, так і свого ж Регламенту; по-друге, відсутність встановлених законом підстав для задоволення клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою (про що зазначено у листі від 21.03.2023р. №7/7-385) не звільняє вказаний департамент від обов`язку підготовки та подання на розгляд сесії міської ради альтернативного проекту рішення (про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні), що прямо передбачено приписами ст.25 Регламенту.

Також є безпідставними та не обґрунтованими і аргументи відповідача і третьої особи з приводу того, що затвердження наданого позивачем проекту землеустрою призведе до недоотримання бюджетом коштів зі сплати за землю, що мають сплачувати власники нежитлової, комерційної нерухомості, з огляду на те, що ні до відзиву, ні до письмових пояснень ні відповідачем, ні третьою особою не додано доказів, які б свідчили про те, що позивач (ОСББ) є власником нежитлової, комерційної нерухомості з урахуванням того, що видами діяльності ОСББ є 81.10 комплексне обслуговування об`єктів згідно відомостей з ЄДРПОУ (а.с.31-34 том 1) та всі ОСББ м. Дніпра, у тому числі і позивач мають 100% пільгу з оплати земельного податку, тобто, позивач звільнений від сплати земельного податку (код пільги 18010510) відповідно до ст.284.1 ПК України, тому про ніяке недоотримання бюджетом коштів зі сплати за землю у даному випадку не може йти і мови; окрім цього, наведене, не звільняє відповідача як суб`єкта владних повноважень від обов`язку розглянути клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою та прийняти рішення у спосіб та у порядку, встановленому ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та з урахуванням приписів свого ж Регламенту.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність бездіяльності відповідача щодо не розгляду клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чернишевського-15» від 17.12.2022р. вх. №17/12-ДМР про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку та не прийняття рішення у порядку та у спосіб, встановленому ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд приходить до висновку, що відповідач, вчинивши наведену бездіяльність, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено, що своєю бездіяльністю щодо не розгляду клопотання позивача від 17.12.2022р. вх. №17/12-ДМР про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку та не прийняття рішення у порядку та у спосіб, встановленому ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідач порушив права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такої бездіяльності протиправною, виходячи з повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також підлягають частковому задоволенню і похідні позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 17.12.2022р. вих. №17/12-ДМР про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки по АДРЕСА_2 у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку у порядку та у спосіб, встановленому ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та прийняти з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому судовому рішенні, виходячи з того, що судом встановлено протиправність бездіяльності відповідача у наведеній частині позову, а тому належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із повноважень адміністративного суду, визначених ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

В той же час, абз. 2 ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Так, виходячи з того, що оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у не розгляді клопотання позивача та не прийнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені законодавцем (розгляду на пленарному засіданні сесії міської ради проекту рішення про затвердження проекту землеустрою або проекту рішення про відмову у його затвердженні), тобто, альтернативного рішення за яке повинні проголосувати депутати міської ради, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача, у такому випадку, є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 17.12.2022р. вих. №17/12-ДМР про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки по АДРЕСА_2 у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку у порядку та у спосіб, встановленому ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому судовому рішенні та з урахуванням приписів наведеного вище абз.2 ч.4 ст.245 Кодексу та ст.13 Конвенції.

Аналогічна правова позиція також міститься і у постанові Верховного Суду від 17.09.2020р. у справі №816/1147/16.

Між тим, позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення саме про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у постійне користування позивачеві з підстав того, що усі умови для прийняття такого рішення, визначені законом, позивачем виконані, а відповідно, прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, задоволенню не підлягають, виходячи з того, що як уже зазначалося вище та не спростовано позивачем жодними доказами, проект рішення про затвердження проекту землеустрою за клопотанням позивача на пленарне засідання сесії міської ради не виносився та не розглядався у порядку та у спосіб, встановлений як ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», так і ст.ст.25,26, 40,41 Регламенту, відповідне рішення органу місцевого самоврядування не приймалося, відповідно, такий проект рішення (про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні) повинен бути винесений на пленарне засідання сесії міської ради, за нього повинні проголовували депутати міської ради, а тому така процедура та порядок розгляду клопотання позивача говорить саме про наявність у відповідача свободи розсуду у вирішенні даного питання.

При цьому, правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.05.2022р. у справі №400/1350/19, на яку позивач посилається у позові, не може бути застосована у даних правовідносинах, оскільки обставини у наведеній справі не є подібними до даних правовідносин (рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою було прийнято на пленарному засіданні сесії міської ради), тоді як у цій справі, таке питання навіть і не виносилось на розгляд пленарного засідання сесії міської ради, що підтверджено відповідачем у відзиві та не спростовано позивачем.

При цьому, судом не надається оцінка вказаним у листі третьої особи Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 21.03.2023р. за №7/7-385 підставам, оскільки, як уже судом зазначалося вище, такий документ не є рішенням суб`єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні п.19 ч.1 ст.4, ч.1 ст.19 КАС України, відтак, не може бути предметом судового розгляду.

З приводу тверджень позивача про створення штучних перепон на кожному етапі отримання у постійне користування вказаної земельної ділянки з боку відповідача, то суд зазначає, що ці наведені обставини не можуть бути підставами для втручання адміністративного суду у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень (на даному етапі суд не може втручатися у свободу розсуду при прийнятті рішень відповідачем, які виносяться та приймаються на пленарних засіданнях міських рад, за них мають голосувати депутати міських рад) та підставами для недотримання учасниками правовідносин, процедури і порядку розгляду такого клопотання позивача, встановленої ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Таким чином, враховуючи зазначене, у задоволенні позовних вимог у наведеній частині позивачеві слід відмовити.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин,підлягають стягненню за рахунокбюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Дніпровської міської ради на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно платіжної інструкції №372 від 16.08.2023р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1342 грн. 00 коп., виходячи із розрахунку: 2684,00 грн./2 (а.с.8 том 1).

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чернишевського-15» до Дніпровської міської ради, третя особа: Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Дніпровської міської ради щодо не розгляду клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чернишевського-15» від 17.12.2022р. вх. №17/12-ДМР про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку та не прийняття рішення у порядку та у спосіб, встановленому ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - протиправною.

Зобов`язати Дніпровську міську раду (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького,75 код ЄДРПОУ 04052092) повторно розглянути клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чернишевського-15» (49005,м. Дніпро, вул. Чернишевського, буд.15, код ЄДРПОУ 40484502) від 17.12.2022р. вих. №17/12-ДМР про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки по вул. Архітектора Олега Петрова (колишня вул. Чернишевського), Соборний район у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку у порядку та у спосіб, встановленому ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому судовому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького,75 код ЄДРПОУ 04052092) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чернишевського-15» (49005, м. Дніпро, вул. Чернишевського, буд.15, код ЄДРПОУ 40484502) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1342 грн. 00 коп. (одна тисяча триста сорок дві грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва