Ухвала

від 20.11.2023 по справі 320/21446/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

20 листопада 2023 року м. Київ № 320/21446/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вимпел-45" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Вимпел-45" з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м.Києві від 30.12.2021 №145683 про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати ГУ ДПС у м.Києві в установленому законом порядку виключити ТОВ "Вимпел-45" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску;

- надати копії додатків до позовної заяви для направлення відповідачеві.

На виконання вимог ухвали суду позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, розглянувши яке, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої-другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас, вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Водночас відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 85033140) відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №640/46/19 та від 14.02.2019 у справі №813/4921/17, в частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України та незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів.

Верховний Суд зазначив, що різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Згідно з висновками Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 та у постанові Верховного Суду від 08.02.2021 у справі №360/1252/19 спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тому інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2020 у справі №1.380.2019.006517 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92997008) зазначив, що строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

За висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).

При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 7 вересня 1999 року у справі "Йодко против Литви (Jodko v. Lithuania).

Предметом позову у даній справі є оскарження рішення ГУ ДПС у м.Києві від 30.12.2021 №145683 про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Докази оскарження позивачем даного рішення контролюючого органу в адміністративному порядку матеріали справи не містять, внаслідок чого у даному випадку застосуванню підлягає шестимісячний строку звернення до суду.

Отже, звернувшись до суду з позовною заявою 12.05.2023 (шляхом її направлення засобами поштового зв`язку), позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду з позовом.

Обґрунтовуючи необхідність поновлення пропущеного строку звернення до суду, позивач посилається на те, що з метою оскарження спірного рішення ним 10 травня 2022 року було укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Ільїною Дар`єю Валеріївною, однак остання листом від 20 червня 2022 року повідомила про неможливість складання позовної заяви, оскільки через війну була змушена тимчасово поїхати та зупинити свою діяльність. При цьому адвокат зазначила, що не має доступу до свого офісу, в якому зберігаються оригінали документів позивача, а тому не може їх повернути.

Позивач стверджує, що оригінали документів були повернуті адвокатом Ільїною Дар`єю Валеріївною лише 29 березня 2023 року, після чого 07 квітня 2023 року позивачем був укладений договір про надання правової допомоги з іншим представником адвокатом Єфремовою Жанною Анатоліївною, якою і здійснюється представництво у цій справі.

Суд вважає непереконливими посилання позивача на вказані обставини як на підставу для поновлення пропущеного строку звернення до суду, з огляду на таке.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів передання позивачем адвокату Ільїній Дар`ї Валеріївні оригіналів документів, які у подальшому були повернуті за актом приймання-передачі від 29 березня 2023 року.

Позивачем не зазначено про те, чи залишалися при цьому копії договорів (у разі передання оригіналів документів), які обставини підтверджують ці документи та який їх вплив на можливість оскарження спірного рішення.

Позивачем не вказано, чи вчинялися ним дії по отриманню цих документів у адвоката чи у контрагентів позивача (шляхом направлення відповідних вимог).

Фактично, позивач лише посилається на лист адвоката Ільїної Дар`ї Валеріївни від 20 червня 2022 року, вважаючи вказану обставину достатньою для поновлення пропущеного строку та не зазначаючи при цьому, які саме активні дії вчинялися самим позивачем з метою захисту свого порушеного права у період з 20.06.2022 по 29.03.2023.

У свою чергу, без надання відповідних доказів, які б свідчили про проявлення позивачем належної обачності та зацікавленості у захисті своїх прав та інтересів, суд вважає, що самі по собі посилання позивача на дії третіх осіб не є достатніми для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Більше того, суд в принципі вважає сумнівними ті факти, які зазначені адвокатом Ільїною Дар`єю Валеріївною у листі від 20 червня 2022 року.

Так, зокрема, згідно даних Автоматизованої інформаційної системи «Діловодство спеціалізованого суду», 04.08.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЦ-1» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови № 41 від 02.12.2021.

Представником позивача у даній справі була адвокат Ільїна Дар`я Валеріївна на підставі ордера від 01.08.2022 серії АІ №1257662, складеного, у свою чергу, на підставі договору про надання правової допомоги від 07.07.2022.

Позовна заява була складена зазначеним представником 01.08.2022 та направлена до суду поштою.

26.08.2022 адвокатом Ільїною Дар`єю Валеріївною також була підписана заява про усунення недоліків позовної заяви, на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про залишення без руху позовної заяви.

Вказані обставини, у свою чергу, свідчать про те, що принаймні 07.07.2022 (момент підписанні договору) адвокат Ільїна Дар`я Валеріївна вже здійснювала свою діяльність та продовжувала її здійснення 01.08.2022 (момент підписання позовної заяви) та 26.08.2022 (момент підписання заяви про усунення недоліків позовної заяви).

Отже, факти, які викладені адвокатом Ільїною Дар`єю Валеріївною в листі від 20.06.2022 (щодо призупинення нею своєї діяльності), припинили своє існування принаймні з 07.07.2022.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до частини шостою статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Натомість, Єдиний реєстр адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/profile/49060) не містить відомостей про зупинення діяльності адвокатом Ільїної Дар`ї Валеріївни.

У урахуванням викладеного, суд зазначає, що факти, викладені у листі адвоката Ільїної Дар`ї Валеріївни, не можуть бути розцінені в якості підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

При цьому суд зауважує, що позивачем не надані докази вчинення ним активних дій, направлених на захист своїх прав та інтересів, у період з 20.06.2022 по 29.03.2023, що свідчить про пасивну поведінку позивача та його незацікавленість у якнайскорішому вирішенні справи.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що позивач не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачеві разом з усіма доданими до неї документами.

Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.

2. Роз`яснити позивачеві що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Дудін С.О.