Рішення

від 21.11.2023 по справі 460/13538/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 листопада 2023 року м. Рівне№460/13538/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №219217000703 та №219317000703 від 22.03.2023.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами проведеної в лютому 2023 року документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства при декларуванні за листопад 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у т.ч. заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах. Повідомлено, що за наслідками такої перевірки податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Вважає такі рішення протиправними, необґрунтованими і такими, що підлягають скасуванню, позаяк до перевірки та протягом процедури адміністративного оскарження рішень контролюючому органу надано усі належні первинні та облікові документи, яким супроводжувалися господарські операції в спірний період, зокрема, щодо обліку ТМЦ та правомірності формування податкового кредиту. З огляду на наведене, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 12.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення виклику сторін.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що за результатами перевірки позивача контролюючим органом встановлено заниження ним податкових зобов`язань на суму 107900 грн, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на суму 107900 грн, а також виявлено, що позивачем не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 107900 грн. Вказав, що надані до перевірки накази не містять обґрунтованих розрахунків витрат ПММ, а в податкових деклараціях з ПДВ за спірний період товариством не визначені податкові зобов`язання по ТМЦ, які були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях. Вважає, що відповідач, приймаючи за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

ТОВ «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП» (код ЄДРПОУ 37737531), зареєстроване юридичною особою та є платником податків, в т.ч. платником ПДВ. Згідно з КВЕД основний вид економічної діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

В період з 13.02.2023 по 17.02.2023 посадовими особами ГУ ДПС в Рівненській області на підставі направлень від 10.02.2023 №241/17-00-07-03 та №242/17-00-07-03 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у т.ч. заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, за результатами якої складено акт від 24.02.2023 №1585/Ж5/17-00-07-03/37737531 (далі акт перевірки від 24.02.2023).

У висновку акта перевірки вказано, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП» при декларуванні у декларації за листопад 2022 року:

- п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) (далі ПК України): занижено податкові зобов`язання на суму 107900 грн, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на суму 107900 грн.;

п.201.1, п.201.10 ст.210 ПК України, а саме: ТОВ «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП» не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 107900 грн.

Так, в акті перевірки констатовано, що «ТОВ «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП» до перевірки не надано розроблених ДержавтотрансНДІпроектом базових лінійних норм витрат ПММ для кожного конкретного автомобіля, фактично списання здійснювало без будь-якого нормування, а по факту, тому ТОВ «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП» необхідно нарахувати компенсуючі податкові зобов`язання на списане дизельне паливо. Перевіркою встановлено наднормативні витрати дизельного палива в кількості 33285 л в порушення п.189.1 ст.189, пп.«г» п.198.5 ст.198 ПК України та занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість (р. 9 декларації) у розмірі 107900 грн».

Вказано, що «зазначена операція підпадає під визначення терміну постачання товарів відповідно до пп.14.1.191 п.14.2 ст.14 ПК України та об`єкту оподаткування ПДВ відповідно до пп.«а» п.185.1 ст.185 ПК України». Натомість ТОВ «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП» «в порушення п.201.1 та п. 201.10 ст. 201 ПК України не складено та не зареєстровано податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 107900 грн».

Позивач подав письмові заперечення на акт перевірки, однак згідно з відповіддю на заперечення від 15.03.2023 висновки акту перевірки залишено без змін.

22.03.2023 на підставі висновків акту перевірки від 24.02.2023 ГУ ДПС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

№219317000703, згідно з яким до ТОВ «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП» застосовано штраф у розмірі 3400 грн;

№219217000703, згідно з яким ТОВ «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 107900 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 53950 грн.

ТОВ «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП» оскаржило вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС України від 23.05.2023 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погодившись з висновками відповідача та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Підпунктом 14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум такого відшкодування за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування, визначений у пункті 200.5 зазначеної статті. Зокрема, це особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

За змістом цієї норми особи, які хоча і мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо податковий кредит, тобто сума, на яку платник податку на додану вартість може зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, нарахована внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абз.1 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За визначенням ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Також, у відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.3 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з поданою ТОВ «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП» податковою декларацією з ПДВ за листопад 2022 року від`ємне значення ризниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту, відображене у рядку 19 декларації становить 133959 грн, сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, відображена у рядку 20.2.1 декларації за листопад 2022 року становить 139066 грн. та сформована за рахунок від`ємного значення за жовтень 2022 року.

В акті перевірки зазначено, що основним чинником виникнення від`ємного значення за листопад 2022 року є здійснення операцій з міжнародного транспортного перевезення, що оподатковуються за нульовою ставкою (ПДВ в сумі 3746468 грн). При цьому, за листопад 2022 року ТОВ «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП» задекларовано податкові зобов`язання з ПДВ в сумі 0 грн.

Зміст акту перевірки свідчить, що контролюючим органом встановлено заниження податкових зобов`язань за листопад 2022 року в сумі 107900 грн.

Як встановлено судом і не заперечується відповідачем, основним видом діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41), а саме: надання транспортних послуг з міжнародного перевезення вантажів до Італії.

В листопаді 2022 року ТОВ «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП» списало дизельне паливо в кількості 33285 л, що підтверджується актом списання №11 від 30.11.2022, а саме:

04.11.2022 відповідно до шляхового листа №100185, автомобіль НОМЕР_1 / НОМЕР_2 1357 л;

17.11.2022 відповідно до шляхового листа №100196, автомобіль НОМЕР_1 / НОМЕР_2 1362 л;

22.11.2022 відповідно до шляхового листа №100105, автомобіль НОМЕР_1 / НОМЕР_2 334 л;

01.11.2022 відповідно до шляхового листа №100181, автомобіль НОМЕР_3 / НОМЕР_4 1475 л;

15.11.2022 відповідно до шляхового листа №100190, автомобіль НОМЕР_3 / НОМЕР_4 1657 л;

01.11.2022 відповідно до шляхового листа №100184, автомобіль НОМЕР_5 /АА1217ХF 1463 л;

15.11.2022 відповідно до шляхового листа №100191, автомобіль НОМЕР_5 /ВК2102ХF 1693 л;

30.11.2022 відповідно до шляхового листа №100101, автомобіль НОМЕР_5 /ВК2102ХF 1383 л;

04.11.2022 відповідно до шляхового листа №100183, автомобіль НОМЕР_6 /АА1218ХF 1497 л;

21.11.2022 відповідно до шляхового листа №100195, автомобіль НОМЕР_6 /АА1218ХF 1655 л;

11.11.2022 відповідно до шляхового листа №100186, автомобіль НОМЕР_7 /ВК4478XP 1484 л;

26.11.2022 відповідно до шляхового листа №100198, автомобіль НОМЕР_7 /ВК4478XP 1470 л;

04.11.2022 відповідно до шляхового листа №100193, автомобіль НОМЕР_8 /ВК4478XP 247 л;

24.11.2022 відповідно до шляхового листа №100194, автомобіль НОМЕР_8 /ВК4478XP 1741 л;

28.11.2022 відповідно до шляхового листа №100111, автомобіль НОМЕР_8 /ВК4478XP 1484 л;

15.11.2022 відповідно до шляхового листа №100187, автомобіль НОМЕР_9 /ВК5489XP 1765 л;

29.11.2022 відповідно до шляхового листа №100102, автомобіль НОМЕР_9 /ВК5489XP 1670 л;

25.11.2022 відповідно до шляхового листа №100199, автомобіль НОМЕР_10 /ВК1321ХF 1696 л;

11.11.2022 відповідно до шляхового листа №100192, автомобіль НОМЕР_10 /ВК1321ХF 1427 л,

15.11.2022 відповідно до шляхового листа №100189, автомобіль НОМЕР_11 / НОМЕР_12 1509 л;

29.11.2022 відповідно до шляхового листа №100103, автомобіль НОМЕР_11 / НОМЕР_12 1288 л;

09.11.2022 відповідно до шляхового листа №100197, автомобіль НОМЕР_13 /ВК0167ХF -1617 л;

23.11.2022 відповідно до шляхового листа №100188, автомобіль НОМЕР_13 /ВК0167ХF 1522 л;

03.11.2022 відповідно до шляхового листа №100182, автомобіль НОМЕР_14 /ВК4486ХP 1452 л;

22.11.2022 відповідно до шляхового листа №100104, автомобіль НОМЕР_14 /ВК4486ХP 244 л;

24.11.2022 відповідно до шляхового листа №100109, автомобіль НОМЕР_14 /ВК4486ХP 47 л.

На підтвердження використання вказаного пального у господарській діяльності товариства позивачем долучено до матеріалів справи та надавалися в ході перевірки посадовим особам відповідача копії шляхових листів, аналіз використання дизельного палива під час здійснення перевезень вантажів зазначеними вище автомобілями, первинних документів, на підставі яких здійснювалося перевезення (договорів-заявок на міжнародне перевезення вантажу, актів здачі-приймання виконаних робіт, рахунки за оплату за надані авто послуги, CMR).

При цьому, суд зазначає, що визначення витрат ПММ для легкових та вантажних автомобілів врегульовано Нормами витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 (далі - Наказ №43).

Так, відповідно до розділу І Наказу №43 підприємством застосовуються базові лінійні норми (Нs), розраховані в залежності від моделі (модифікації) автомобіля, а також системи нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації.

Право встановлення конкретних величин норм витрат палива на виконання транспортної роботи у регламентованих межах надається керівникам підприємств. Визначений підприємством порядок встановлення та використання норм витрат палива на виконання транспортної роботи затверджується наказом (розпорядженням) по підприємству. Рекомендовано диференційоване використання норм витрат палива на виконання транспортної роботи залежно від умов здійснення перевезень і технологічного рівня (паливної економічності) рухомого складу та відповідно до фактичних потреб.

Згідно з п.1.9 Наказу №43 нормативна витрата палива Qн - витрата палива автомобілем (обладнанням, різноманітною технікою на колісному шасі тощо) при здійсненні пробігу, виконанні транспортної або спеціальної роботи тощо в певних умовах експлуатації. Нормативні витрати палива для кожного конкретного автомобіля (обладнання) розраховують за наведеними в розділі 4 формулами залежно від типу автомобіля (обладнання) та його призначення із застосуванням зазначених у розділах 1 і 2 норм витрат палива, а також коефіцієнтів їх коригування, наведених у розділі 3. Зазначені у розділах 1 і 2 норми витрат палива та у розділі 3 коефіцієнти їх коригування, встановлюють (за їх граничними значеннями) гранично допустимі нормативи витрат палива.

Конкретні значення нормативних витрат палива встановлюються підприємствами залежно від фактичних потреб (але не вище гранично допустимих значень) відповідно до певних умов експлуатації та за умови, що: виконуються рекомендації заводу - виробника автомобіля (обладнання) щодо його експлуатації (включаючи режими використання, належне технічне обслуговування тощо); автомобіль (обладнання) перебуває у задовільному технічному стані; дотримуються вимоги щодо раціонального використання автомобіля (обладнання) відповідно до його експлуатаційної документації, а також безпечної та прийнятної економної манери його експлуатації (водіння із дотриманням Правил дорожнього руху тощо). Підприємство на підставі аналізу причин відхилень фактичних витрат палива, що можуть змінюватися у часі або за певних умов, від встановлених ним нормативних витрат може змінювати встановлені нормативні витрати відповідно до зміни умов експлуатації або, у разі потреби, вживати заходів щодо усунення причин збільшення фактичної витрати палива понад встановлену підприємством нормативну витрату палива. Таким чином, можна завчасно виявити й усунути технічні несправності автомобіля (обладнання) або вжити заходів щодо впровадження (дотримання водіями) безпечних та прийнятних економних методів керування транспортними засобами, забезпечення раціонального використання техніки тощо.

Для нових моделей (модифікацій) автомобілів та автомобілів оригінальної конструкції, що не увійшли до цього документа, обладнання, що встановлюється на колісних транспортних засобах, технологічних машин і механізмів, автомобілів при виконанні спеціальної роботи або здійсненні перевезень в специфічних умовах експлуатації, виконанні технологічних операцій встановлюються тимчасові та тимчасові індивідуальні, базові, базові лінійні та диференційовані норми витрат палива з уточненням, за необхідності, коефіцієнтів їх коригування, які розробляються головним інститутом Міністерства інфраструктури України (далі - Міністерство) ДержавтотрансНДІпроектом за заявками заводів-виробників чи підприємств - власників автомобілів на договірних засадах (форма заявки на розроблення - згідно з додатком Е).

Відповідно до п.2.1.1 та п.2.1.2 Наказу №43 для моделей і модифікацій автомобілів, що не мають істотних конструктивних відмінностей (модель двигуна та конструкція трансмісії) і не відрізняються від базової моделі спорядженою масою та габаритними розмірами, тимчасова лінійна норма витрати палива встановлюється у тому ж розмірі, що і для базової моделі.

Для моделей і модифікацій автомобілів, що не мають істотних конструктивних відмінностей (істотними вважають відмінності у моделі (модифікації) двигуна, його основних систем та елементів трансмісії), але відрізняються від базової моделі спорядженою масою (встановлення фургонів, кунгів, додаткового обладнання, бронювання тощо) і не є серійними, тимчасова лінійна норма витрати палива встановлюється у тому самому розмірі, що і для базової моделі, але різниця у споживанні палива враховується шляхом застосування норми на одну тонну спорядженої маси Hg (л/100 т·км) відповідно до пп.

В свою чергу, за змістом розділу ІІІ Наказу №43 норми витрат палива підвищуються залежно від дорожніх, кліматичних і інших експлуатаційних факторів відповідно до встановлених коефіцієнтів базового значення норми (зокрема, але не виклично: залежно від фактичної температури повітря навколишнього середовища, робота в гірській місцевості, робота в міських умовах, на підтримання прийнятних (комфортних) температурних умов у салоні автомобіля, для автомобілів, що експлуатуються більше ).

Відповідно до п.3.5.5 Наказу №43 при використанні транспортного засобу на постійних маршрутах та в одноманітних умовах дорожнього руху тощо (або у сукупності різних умов, яка повторюється кожного разу) належне обґрунтування застосування системи коригуючих коефіцієнтів (або частини коригуючих коефіцієнтів, що застосовуються) на певний період часу відповідно до нормоутворюючих факторів може бути наведено в окремому звітному документі (замість зазначення всіх факторів безпосередньо в кожному звітному документі, що оформлюється на кожну добу чи поїздку тощо) відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству на основі проведених та оформлених підприємством власних досліджень умов експлуатації (у тому числі для обґрунтування застосування коефіцієнтів, що застосовуються окремо на частину маршруту з відповідними умовами руху, але за винятком факторів, що мають епізодичний та виключно випадковий характер).

Матеріали справи свідчать, що відповідно до наказу ТОВ «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП» від 03.01.2022, у зв`язку з набутим досвідом з експлуатації транспортних засобів товариства та враховуючи Норми витрат №43, на підприємстві проведено аналіз вказаних норм витрат ПММ на автомобільному транспорті, для чого організовано відповідну комісію.

Вказаним наказом встановлено норми витрат палива для автомобілів НОМЕР_15 , НОМЕР_9 , НОМЕР_11 , НОМЕР_10 , НОМЕР_14 , НОМЕР_16 , НОМЕР_3 , НОМЕР_5 .

Наказом №2 від 04.01.2022 встановлено нову базову лінійну норму витрат палива на пробіг автомобіля на 100 км НОМЕР_16 , наказом №3 від 04.01.2022 НОМЕР_5 , наказом №4 від 04.01.2022 НОМЕР_3 , наказом №5 від 04.01.2022 НОМЕР_9 , наказом №6 від 04.01.2022 НОМЕР_13 , наказом №7 від 04.01.2022 НОМЕР_14 , наказом №8 від 04.01.2022 - НОМЕР_8 , наказом №9 від 04.01.2022 НОМЕР_11 , наказом №10 від 04.01.2022 НОМЕР_10 , наказом №17 від 19.01.2022 НОМЕР_6 , наказом №17/1 від 15.10.2022 НОМЕР_7 .

Долучені до матеріалів справи докази свідчать, що позивачем було розроблено розрахунок витрат на дизельне пальне, враховуючи специфіку автотранспортних засобів, які використовуються ним в ході здійснення господарської діяльності.

Поряд з цим, суд зазначає, що норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом №43 від 10.02.1998, призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива. Нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні, та інші умови експлуатації. Нормування витрат моторних олив та мастил здійснюється пропорційно до витрат палива згідно з встановленими нормативами.

Отже, безпосереднім призначенням Наказу №43 є планування витрат палива з метою їх раціонального використання. Разом з тим, норми списання палива на підприємстві можуть бути врегульовані внутрішніми наказами, а також підтверджені відповідними розрахунками, з урахуванням технічних характеристик автомобілів, експлуатаційних норм і інших факторів.

Крім того, пунктом 1.9 Наказу №43 прямо передбачено, що підприємство на підставі аналізу причин відхилень фактичних витрат палива, що можуть змінюватися у часі або за певних умов, від встановлених ним нормативних витрат може змінювати встановлені нормативні витрати відповідно до зміни умов експлуатації або, у разі потреби, вживати заходів щодо усунення причин збільшення фактичної витрати палива понад встановлену підприємством нормативну витрату палива.

Суд зауважує, що положення Наказу №43 взагалі не містять імперативних норм, порушення яких може трактуватися як порушення вимог податкового законодавства. Отже, не може бути обов`язковим для визначення бази при обчисленні об`єкта оподаткування, зокрема, з урахуванням того, що серед встановлених чинним податковим законодавством обмежень щодо формування складу витрат та податкового кредиту відсутнє застереження стосовно не можливості включення до їх складу фактичних витрат на паливо, які перевищують вказані нормативи у Нормах витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті.

Водночас, у розумінні Закону №996-XIV витрати палива повинні бути підтверджені первинними документами, які б давали змогу упевнитись у тому, що до складу втрат платником податків не включаються понаднормові витрати паливно-мастильних матеріалів.

Для списання паливно-мастильних матеріалів важливо, щоб саме первинний документ містив усі необхідні дані, що характеризують господарську операцію, роботу автомобіля та витрату ним паливно-мастильних матеріалів.

Платник податку має право враховувати витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів на підставі первинних документів у межах установлених чи самостійно розрахованих норм витрачання палива.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 802/1464/17-а.

Матеріали справи свідчать, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій у спірний період та реальність здійснення господарської діяльності, в т.ч. фактичне використання дизельного палива в кількості 33285 л. Натомість, відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цієї особи, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Суд зауважує, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Відповідно до абзацу 1 пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, у податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту та витрат, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

За умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК України, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженим (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Це відповідає нормі абзацу першого ч.2 ст.77 КАС, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою абз.1 п.56.4 ст.56 ПК України, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 804/5693/16.

Крім того, суд враховує, що контролюючим органом жодним чином не обґрунтовано такі висновки акта перевірки в частині визначення ціни пального. Так, в акті перевірки в обґрунтування відхилення на суму ПДВ 107900 грн наведено таблицю 3.1.4, в якій проведено розрахунок дизельного палива в кількості 33285 л за ціною 46,31 грн/л.

Поряд з цим, жодних доказів, що за такою ціною було придбано пальне чи таке списане відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

На переконання суду, посадовими особами податкового органу в ході перевірки безпідставно не було взято до уваги первинні документи підприємства, а лише формально зазначено про наднормативні витрати палива в кількості 33285 л.

Натомість надані позивачем контролюючому органу та до суду документи свідчать про правильність ведення платником податків бухгалтерського, податкового обліку та правомірності формування показників податкового кредиту.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що акт перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки.

Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення.

Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 26.06.2023 у справі № 815/6819/14.

Встановлені в ході розгляду обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що ГУ ДПС у Рівненській області, приймаючи податкове повідомлення-рішення №219217000703 від 22.03.2023 діяло не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавство, а тому вказане рішення не відповідає критеріям правомірності, встановленим ч.2 ст.2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків податкового органу при прийнятті вказаного податкового повідомлення-рішення, то податкове повідомлення-рішення №219317000703 від 22.03.2023, яке є похідним від нього, також є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах та жодних доказів на обґрунтування прийнятих оскаржуваних рішень не надав. Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи положення ст.139 КАС України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути судовий збір, сплачений за подання цього позову.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №219217000703 та №219317000703 від 22.03.2023.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 2684 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 21 листопада 2023 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП" (вул. Данила Галицького, буд. 5, кв. 1,м. Рівне,Рівненська обл.,33016, ЄДРПОУ/РНОКПП 37737531)

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська,12, м.Рівне,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Суддя Н.С. Гудима