Рішення

від 19.10.2023 по справі 480/8043/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2023 року Справа № 480/8043/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1

представника 1-го відповідача - Гаврук Н.С.

представника 2-го відповідача - Москаленка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8043/23 за позовом ОСОБА_1 до Служби судової охорони, Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Служби судової охорони, Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Служби судової охорони від 15.06.2023№308 о/с «По особовому складу»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Служби судової охорони від 30.06.2023№342 о/с «По особовому складу»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника територіального управління (зі служби) Служби судової охорони у Сумській області з 30.06.2023 року;

- стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області на мою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.07.2023року по день ухвалення у справі судового рішення;

- стягнути з відповідача - Служби судової охорони на користь позивача моральну (не майнову) шкоду, що була спричинена незаконним звільненням у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн.

Крім цього, позивач просить допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника територіального управління (зі служби) Служби судової охорони у Сумській області та в частині стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що підставою для його звільнення було скорочення штату. Отже, позивача було звільнено за підпунктом 4 пункту 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони. При цьому, під час проведення організаційних заходів роботодавцем було порушено вимоги ст. 49-2 КЗпП України відповідно до якої одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи.

Позивач просить суд врахувати, що роботодавцем не було запропоновано ОСОБА_1 рівнозначної вакантної посади у тому ж територіальному управлінні - посаду заступника начальника територіального управління ( з організації діяльності) Служби судової охорони у Сумській області, яка на той час була вільною. А отже власник не є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, так як не запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Зазначає, що призначення на рівнозначну посаду не потребує участі у конкурсі, а тому оголошення Службою судової охорони конкурсу на вищезазначену посаду він не розглядав як пропозицію про переведення на іншу роботу, передбачену ст. 40 КЗпП України.

З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 вважає своє звільнення незаконним, оскільки видані відповідачами накази щодо його звільнення зі Служби судової охорони суперечать нормам чинного трудового законодавства, є протиправними і такими, що порушують його права, свободи та інтереси, а тому просить поновити його на займаній посаді із виплатою середньої заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу та стягнення на свою користь з відповідача Служби судової охорони 30000грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 01.08.2023р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

18.08.2023р. від відповідача - Служби судової охорони надійшов відзив на позовну заяву (а.с.33-37), в якому вказано, що 19.04.2023, з метою дотримання вимог статті 49-2 КЗпП України та відповідно до розпорядження Служби від 19.04.2023 №28 О/Д, Позивачу було повідомлено про те, що його посада скорочується, а він підлягає вивільненню. Паралельно з цим Позивачу було запропоновано всі (!!!) (як стверджує відповідач) наявні вакантні посади в територіальних управліннях, зокрема й в територіальному управлінні Служби судової охорони у Сумській області та центральному органі управління Служби судової охорони, загалом це - 19 вакантних посад.

В свою чергу, відповідач звертає увагу суду на те, що посада заступника начальника територіального управління (з організаційної діяльності) Служби судової охорони у Сумській області - не була вакантною, оскільки забороняється призначати інших осіб на посади, на які оголошений конкурс.

Відповідач - Служба судової охорони просить врахувати, що ОСОБА_1 не надав згоди на призначення на жодну із запропонованих йому посад.

При цьому, станом на 19.04.2023 в центральному органі управління Служби була наявна вакантна посада начальника відділу забезпечення діяльності, інформаційно-аналітичної роботи та міжнародного співробітництва, яка являється рівнозначною для Позивача, проте ОСОБА_1 не надав згоду на призначення на дану рівнозначну посаду.

Крім того, на переконання відповідача-1, твердження Позивача про те, що Служба порушила його права, непризначивши ОСОБА_1 саме на конкретну посаду, визначену самим Позивачем є необгрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки Позивач не має жодних правових підстав визначати самостійно посаду, яку йому повинні запропонувати у разі проведення організаційно-штатних заходів. А враховуючи той факт, що дана посада на той час не була вакантною, оскільки на посаду начальника територіального управління (з організаційної діяльності) Служби судової охорони у Сумській області був визначений переможець конкурсу та наказом Служби судової охорони від 18.04.2023 №184 о/с був призначений на дану посаду, то вимоги Позивача, як вважає відповідач-1, є незаконними.

18.09.2023р. від відповідача - Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області також надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач-2 зазначає про безпідставність позовних вимог позивача та просить суд врахувати, що 18.04.2023 рішенням Сумського окружного адміністративного суду в справі № 480/433/23 Позивача було поновлено на посаді заступника начальника територіального управління (зі служби) Служби судової охорони у Сумській області. 19.04.2023 наказом Відповідача 1 № 187 о/с «По особовому складу» Позивача було поновлено на посаді.

На виконання наказу Відповідача 1 № 187 о/с «По особовому складу», що надійшов до Відповідача 2 наприкінці робочого дня 19.04.2023, видано наказ № 169 о/с «По особовому складу». Того ж дня надійшло розпорядження Відповідача 1 від 19.04.2023 №28/ОД «Про забезпечення проведення організаційно-штатних змін», відповідно до якого начальнику ТУ ССО у Сумській області необхідно було довести до Позивача повідомлення про заплановане вивільнення та повідомлення про наявні вакантні посади .

Представник 2-го відповідача просить суд врахувати, що від запропонованих у додатку до розпорядження № 28/ОД вакансій Позивач відмовився, про що поставив свій підпис.

Крім цього, звертає увагу суду на те, що призначення на посади заступників керівників територіальних підрозділів Служби здійснюється Головою Служби судової охорони, а отже у Відповідача- 2 не було можливості одночасно з попередженням про звільнення запропонувати Позивачеві рівнозначну посаду.

Таким чином, на переконання відповідача-2, позивача було правомірно звільнено, як Відповідачем 1 так і Відповідачем 2 вжито всіх заходів щодо не лише виконання рішення суду стосовно поновлення Позивача на посаді, а й залишення його на службі у Службі судової охорони.

В судовому засіданні позивач у повному обсязі підтримав позовні вимоги та просив суд звернути увагу на те, що в адміністративному позові ним було у достатній мірі обґрунтовано факт заподіяння йому моральної шкоди та визначений ним розмір завданих збитків відповідає вимогам розумності і справедливості. Просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

У період часу з 16.04.2020 по 19.12.2022 позивач проходив службу у Територіальному управлінні Служби судової охорони у Сумській області на посаді заступника начальника територіального управління (зі служби).

16.04.2020р. наказом відповідача 2 № 51 о/с По особовому складу на виконання наказу відповідача 1 від 15.04.2020 № 169 о/с По особовому складу ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника начальника територіального управління (зі служби) Служби судової охорони у Сумській області.

07.12.2020р. наказом відповідача 1 №662 Про введення в дію штатів територіальних управлінь Служби судової охорони введено в дію штат відповідача-2 (до цього діяв штатний розпис, введений в дію наказом відповідача-1 від 02.01.2020р. №1).

Відповідно до штату відповідача 2 до складу керівництва входили: начальник територіального управління, заступник начальника територіального управління, заступник начальника територіального управління (зі служби) та заступник начальника територіального управління (з забезпечення).

Наказом Служби судової охорони від 18.10.2022 № 432 «Про внесення змін до штату територіального управління Служби судової охорони у Сумській області» були внесені зміни до штатів Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області. Зокрема, були скорочені посади: заступник начальника територіального управління, заступник начальника територіального управління (зі служби) та заступник начальника територіального управління (з забезпечення) натомість введено рівнозначну посаду - заступник начальника територіального управління (з організації діяльності) Служби судової охорони у Сумській області.

Відповідно до вищезазначеного наказу Управлінням було видано відповідний наказ від 19.10.2022р. №395 о/с Про оголошення змін до штату територіального управління Служби судової охорони у Сумській області.

Відповідно до Наказу Служби судової хорони від 16.12.2022 № 1117 о/с «По особовому складу» позивача - ОСОБА_1 було звільнено з 19.12.2022р. зі служби в Службі судової охорони у запас Збройних Сил України за підпунктом 4 п. 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів.

17.12.2022р. на виконання наказу відповідача 1 від 16.12.2022р. №1117 о/с По особовому складу відповідачем 2 було видано наказ №468 о/с По особовому складу.

Позивачем було оскаржено до суду вищезазначені - наказ Служби судової охорони від 16.12.2022 №1117 о/с По особовому складу та наказ Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області від 17.12.2022 № 468 о/с По особовому складу, оскільки позивач вважав, що під час проведення організаційних заходів роботодавцем було порушено вимоги ст. 49-2 КЗпП України відповідно до якої одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. Натомість, дана вимога законодавства виконана не була.

Відповідно до рішення Сумського окружного адміністративного судлу від 18.04.2023р. в справі № 480/433/23 позивача було поновлено на посаді заступника начальника територіального управління (зі служби) Служби судової охорони у Сумській області.

В подальшому, - наступного дня після проголошення рішення суду, наказом Служби судової охорони від 19.04.2023 № 187 о/с позивача - ОСОБА_1 було поновлено на посаді заступника начальника територіального управління (зі служби) Служби судової охорони у Сумській області з 20 грудня 2022 року.

Цього ж дня - 19.04.2023р. позивача було ознайомлено із розпорядженням Служби судової охорони від 19.04.2023 №28 ОД «Про забезпечення проведення організаційно-штатних змін», а також повідомлено про заплановане вивільнення та запропоновано вакантні посади як в територіальному управлінні Служби судової охорони у Сумській області так і інші. Зокрема позивачу було запропоновано 19 вакантних посад - як в територіальному управлінні Служби судової охорони у Сумській області так і в центральному органі управління Служби судової охорони.

При цьому, посада заступника начальника територіального управління (з організаційної діяльності) Служби судової охорони у Сумській області відповідачами не пропонувалась позивачу, оскільки, як стверджує відповідач-1 дана посада не була вакантною, оскільки на дану посаду було оголошено конкурс.

ОСОБА_1 не надав згоди на призначення на жодну із запропонованих йому посад так як зажидав у пропозицію рівнозначну посаду у цьому територіальному управлінні і вважав, що посада заступника начальника територіального управління (з організаційної діяльності) Служби судової охорони у Сумській області є вакантною, але незапропонованою без наявних правових підстав.

Наказом Служби судової охорони від 15.06.2023 №308 о/с, з урахуванням змін внесених наказом Служби судової охорони від 30.06.2023 №342 о/с Позивача було звільнено зі Служби судової охорони за підпунктом 4 пункту 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів) у запас Збройних Сил України полковника Служби судової охорони ОСОБА_1 , заступника начальника територіального управління (зі служби) Служби судової охорони у Сумській області з 30.06.2023 року (30.06.2023р. - це був останній робочий день позивача).

Позивач вважає, що відповідачем-1 порушено положення та вимоги ст.49-2 КЗпП Україні, оскільки йому не було запропоновано єдиної рівнозначної вакантної посади у територіальному управлінні Служби судової охорони у Сумській області, а саме - заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) Служби судової охорони у Сумській області.

При цьому, позивач просив суд врахувати, що 20.04.2023йому стало відомо, що наказом Служби судової охорони від 18.04.2023 № 184 о/с на посаду заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) Служби судової охорони у Сумській області з 20.04.2023р. (!) було призначено полковника Служби судової охорони ОСОБА_2 .

Тобто, в день (19.04.2023р.), коли позивачу пропонувались вакантні посади, єдина рівнозначна вакантна посада у територіальному управлінні Служби судової охорони у Сумській області, а саме - заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) Служби судової охорони у Сумській області, запропонована не була.

В судовому засіданні було з"ясовано, що згідно Наказу Служби судової охорони від 17.11.2022р. №492 було оголошено конкурс на зайняття вакантних посад співробітників Служби судової охорони, а саме заступників начальників територіальних управлінь (з організації діяльності), зокрема і заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) у Сумській області.

Відповідно до протоколу №14 від 29.11.2022 року Комісії для проведення конкурсу на зайняття вакантних посад співробітників центрального органу управління Служби судової охорони, керівників і заступників керівників територіальних підрозділів Служби судової охорони, на посаду заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) у Сумській області було подано документи трьома кандидатами: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

Позивач не виявив бажання та не подав документи на проходження конкурсу на вакантні посади заступників до жодного територіального управління, та зокрема і до ТУ ССО у Сумській області.

За результатами проведеного конкурсу переможцем на посаду заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) у Сумській області було визнано ОСОБА_2 .

Тобто, вже 29.11.2022р. було відомо про переможця конкурсу.

Однак, переможець конкурсу - ОСОБА_2 мав приступити до роботи лише з 20.04.2023р. (майже через півроку після визначення переможця конкурсу). Більш того, як свідчить з матеріалів справи Наказ ТУ ССО щодо призначення ОСОБА_2 на посаду з 20.04.2023р. (!), був датований лише 24.04.2023р. (!)

Так, в Наказі ТУ ССО від 24.04.2023р. "По особовому складу" зазначено, що вважати ОСОБА_2 таким, що приступив до виконання обов"язків за посадою - 20 квітня 2023р.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантовано захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 161 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.

Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.

Керівництво діяльністю Служби судової охорони здійснює Голова Служби судової охорони, який призначається на посаду за результатами відкритого конкурсу і звільняється з посади Вищою радою правосуддя.

Голова Служби судової охорони має заступників, які за його поданням призначаються на посади за результатами відкритого конкурсу і звільняються з посад Вищою радою правосуддя.

Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби.

Граничну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Державна судова адміністрація України.

Рішення про утворення територіальних підрозділів Служби судової охорони приймається Головою Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.

Структуру та штатну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Голова Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.

За частинами першою-другою статті 162-1 Закону № 1402-VIII до працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони.

Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.

Частиною п`ятою цієї статті визначено, що трудові відносини працівників, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони, регулюються законодавством України про працю.

Згідно з частиною другою статті 163 Закону № 1402-VIII призначення на посади та звільнення з посад співробітників Служби судової охорони у центральному органі управління та керівників і заступників керівників територіальних підрозділів Служби здійснюється Головою Служби судової охорони, а інших співробітників Служби судової охорони у територіальних підрозділах - керівниками відповідних територіальних підрозділів.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019р. №1052/0/15-19 затверджено Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (далі Положення).

Порядок прийняття на службу, призначення на посади, переміщення по службі встановлено розділами IV-VI Положення.

Порядок звільнення співробітників зі Служби судової охорони встановлено розділом XII Положення.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 цього розділу співробітник звільняється зі служби, а служба припиняється у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів.

Звільнення співробітників зі Служби здійснюється керівниками (начальниками), яким таке право надано відповідно до номенклатури посад (пункт 3 розділу XII Положення).

У зв`язку з проведеними організаційно-штатними змінами в Службі наказом Служби судової охорони від 18.10.2022р. №915 о/с зобов`язано начальників територіальних управлінь Служби судової охорони (особам, які виконують їх обов`язки) відповідно до ст. 49-2 Кодексу законів про працю України персонально попередити про наступне вивільнення підпорядкованих заступників начальника територіального управління та запропонувати їм переведення за їхньою згодою на вакантні посади (рівнозначні чи нижчі за наявності таких на момент попередження) та забезпечити вжиття інших заходів в порядку та строки, встановленні законодавством.

Відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2023позивачу було запропоновано 19 вакантних посад. В свою чергу, посада заступника начальника територіального управління (з організаційної діяльності) Служби судової охорони у Сумській області - не була вакантною, оскільки на дану посаду був оголошений конкурс.

Однак, заступник начальника територіального управління (зі служби) полковник Служби судової охорони ОСОБА_1 не надав згоди на призначення на жодну із запропонованих вакантних посад, оскільки вважав, що йому, між іншим мали запропонувати посаду заступника начальника територіального управління (з організаційної діяльності) Служби судової охорони у Сумській області, яка станом на 19.04.2023р. була вільною, тобто вакантною.

При цьому суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до переліку змін до штату ТУ ССО у Сумській області одночасно скорочувалося т р и рівнозначні п о с ад и: 1) заступника начальника територіального управління зі спеціальним званням полковник Служби судової охорони; 2) заступника начальника територіального управління (зі служби) зі спеціальним званням полковник Служби судової охорони; 3) заступника начальника територіального управління (з забезпечення) зі спеціальним званням полковник Служби судової охорони. Натомість вводилася о д н а посада - посада заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) зі спеціальним званням полковник Служби судової охорони.

При цьому відповідачами не заперечується, що посади заступника начальника територіального управління (яку займав позивач) та заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) (яка вводилася), є рівнозначними.

Зокрема, відповідно до п. 12 розділу VI Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя від 04.04.2019р. №1052/0/15-19 (далі - Положення), посада вважається вищою, якщо за цією посадою передбачено вище спеціальне звання, а за умови рівних спеціальних звань - більший розмір посадового окладу.

Згідно з оновленим штатом спеціальне звання за нововведеною посадою - полковник Служби судової охорони, як і за посадами, що підлягають скороченню.

Крім того, тарифний розряд (посадовий оклад) за нововведеною посадою (заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) відповідає такому ж розміру, як за посадою заступника начальника територіального управління (зі служби) - 51.

Отже посада, що вводилася є рівнозначною тій, що скорочувалася.

Однак, позивачеві не було запропоновано посаду заступника начальника територіального управління (з організації діяльності), натомість, як пояснив представник відповідача 1, йому було запропоновано прийняти участь у конкурсі на нововведену посаду згідно зі статтею 42 КЗпП України з метою визначення кваліфікації, продуктивності праці та забезпечення рівних умов та соціального захисту всіх співробітників Служби судової охорони, (зокрема й співробітників територіального управління Служби судової охорони у Сумській області), оголошеному наказом Служби судової охорони від 17.11.2022р. № 492.

Проте від участі у конкурсі позивач відмовився, оскільки, на його думку, призначення на рівнозначні посади здійснюється у таких випадках без конкурсу.

Суд погоджується з такими доводами ОСОБА_1 , оскільки пунктом 1 розділу IV Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони визначено, що призначення на посади співробітників Служби ( к р і м призначення н а р і в н о з н а ч н і або нижчі посади) здійснюється виключно за результатами конкурсу, що проводиться Державною судовою адміністрацією України в порядку, визначеному Вищою радою правосуддя.

Відповідно до пункту 6 Розділу VI Положення призначення співробітників (переміщення по службі) здійснюється на рівнозначні посади у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів.

Призначення на посади та звільнення з посад співробітників Служби у центральному органі управління та керівників (начальників) територіальних підрозділів Служби, їх заступників здійснюються Головою Служби, а інших співробітників у територіальних підрозділах керівниками (начальниками) відповідних територіальних підрозділів Служби відповідно до номенклатури (пункт 7 Розділу VI).

Переведення з вищих посад на нижчі у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів здійснюється прямими начальниками у межах наданих їм прав щодо призначення на посади за умови відсутності можливості призначити співробітника на рівнозначну посаду в цьому ж центральному органі управління чи територіальному підрозділі (пункт 8 Розділу VI).

Співробітники, які переведені на нижчі посади у зв`язку з проведенням організаційно-штатних заходів, мають переважне право на просування по службі. При цьому особи, які відповідають вимогам для заміщення вищих посад, протягом одного року призначаються на посади не нижчі за ті, з яких вони були переведені (за наявності вакантних посад) (пункт 11 Розділу VI).

Отже, проведення конкурсу на рівнозначні або нижчі посади у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів чинними нормами законодавства не визначено, вимога щодо проведення конкурсу міститься лише при призначенні на вищу посаду.

Крім того, суд вважає необхідним відмітити, що відповідачем не було надано доказів розгляду питання щодо наявності у позивача переважного права на залишення на роботі, а саме стаття 42 КЗпП України визначає переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

Так, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; 11) працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

В матеріалах справи відсутні відомості, що відповідачами взагалі досліджувався питання про те, що позивач має обставини, які згідно з пунктом 2 частини другої статті 42 КЗпП України надають перевагу в залишенні на роботі, а також відсутні докази, що ними розглядалося питання продуктивності його праці шляхом порівняння показників роботи з тими працівниками, посади яких також підлягали скороченню та яким також могла бути запропонована ця ж посада як рівнозначна, в тому числі й шляхом вивчення рейтингових оцінок за підсумками службової діяльності за попередні роки.

Натомість був оголошений конкурс на зайняття нововведеної посади, в межах якого, як зазначає представник відповідача-1, і повинно було вивчатися переважне право на залишення на роботі, однак такої вимоги як проведення конкурсу для визначення переважного права працівника на залишення на роботі нормами чинного трудового законодавства не передбачено, а вирішення вказаного питання покладено на роботодавця саме під час розгляду питання щодо його звільнення.

При цьому, доказів, що позивач в силу своєї кваліфікації не міг зайняти посаду заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) станом на дату попередження про наступне вивільнення, відповідачами до суду не надано.

Як було встановлено при розгляді справи та згідно доказів наявних у справі, станом на 19.04.2023р. посада заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) була вакантною, однак не була запропонована позивачеві ані Територіальним управлінням Служби судової охорони у Сумській області, ані Службою судової охорони.

Будь-яких ґрунтовних пояснень щодо правових підстав для призначення конкурсу який було оголошено згідно з наказом Служби судової охорони від 17.11.2022р. №492 Про оголошення конкурсу на заняття вакантних посад співробітників Служби судової охорони, відповідачем-2 не надано.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що вакантну посаду заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) не було запропоновано позивачеві всупереч вимогам чинного законодавства.

Натомість, суб`єкт призначення або керівник державної служби зобов`язаний не лише попередити державного службовця про наступне звільнення, а й одночасно з цим запропонувати державному службовцю в с і рівнозначні посади державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 807/3588/14, від 27 травня 2020 року у справі №813/1715/16 та інших, повторював, що обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами не доведено правомірність прийнятих рішень в частині, що стосується позивача, оскільки ними був порушений порядок звільнення його з посади, відтак позовні вимоги про визнання протиправним та скасування Наказу Служби судової охорони від 15.06.2023 №308 о/с «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Службі судової охорони (а.с.9) та наказу Служби судової охорони від 30.06.2023 №342 о/с «По особовому складу» (а.с.9, на звороті) про внесення змін до Наказу від 15.06.2023р. №3087 о/с, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин позивача слід поновити на посаді, з якої його було звільнено.

Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, підпунктом з пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на викладене, розрахунок середньоденної заробітної плати проводиться шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020р. № 384 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, який визначає механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу І цього Порядку грошове забезпечення співробітникам Служби (далі співробітники) визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.

Грошове забезпечення включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до довідки ТУ ССО у Сумській області про доходи (грошове забезпечення) середньоденна заробітна плата позивача складає 1403 грн. 75коп.(а.с.92 на звороті). Відповідно, як зазначили і не заперечували представники відповідачів, розмір середньомісячної заробітної плати становить 42112,50 грн. (1403.75грн. х 30 = 42112,50грн.).

Оскільки день звільнення (30 червня 2023року) є останнім робочим днем позивача, то період вимушеного прогулу розпочинається з наступної дати, що слідує за днем звільнення, тобто з 1 липня 2023 року.

Отже, вимушений прогул позивача слід обраховувати з 01.07.2023р. до дня винесення судом рішення - 19.10.2023р., що складає 111 календарних днів.

Відповідно, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 155816 грн. 25 коп. (1403,75грн. х 111 календарних днів = 155816,25грн.), який підлягає стягненню з Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області на користь позивача.

Водночас суд зауважує, що відповідач відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України та пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

При цьому, суд зазначає, що згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у сумі 42112грн.50коп. належить до негайного виконання.

Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн., то суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню.

Зокрема, відповідно до положень статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995р. № 4 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 4 вказаної постанови зазначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Таким чином, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що подає відповідний позов.

Крім того, за правилами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України закріплено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини другої ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Позивач, як на підставу заподіяння моральної шкоди, посилається на факт незаконного звільнення, що спричинило йому моральні страждання. Просив суд врахувати, що порушення прав позивача Службою судової охорони набрало систематичний характер, що за сукупністю незаконних дій відносно нього, відобразилось на стані здоров`я ОСОБА_1 .

Прийняття Службою незаконних рішень, а саме систематично порушуючи норми трудового права роботодавцем, викликали у позивача емоційний зрив, що як стверджує позивач, призвело до гіпертонічної хвороби. У стаціонарному режимі лікування відбувалось 8 днів. Загальний розлад здоров`я, що позбавив позивача виконувати у звичайному режимі мої функціональні обов`язки склав 14 діб. Крім того, розуміння того, що позивача вдруге безпідставно, незаконно звільнили, викликає відчуття несправедливості. Після такого звільнення позивач відчуває моральне спустошення, розчарування, емоційне виснаження, байдужість до всього навколишнього. Повторне незаконне звільнення викликає у позивача емоції, змістом яких є тривога за своє майбутнє та майбутнє його сім`ї, занепокоєння щодо питань забезпечення ним, як главою сім`ї, усіх родинних потреб.

Розглядаючи правомірність вимоги щодо стягнення моральної шкоди суд виходить з того, що факт незаконного звільнення, на який вказує позивач, не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Крім того, згідно із судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 25.10.1993 у справі Гольм проти Швеції, від 29.11.1996 у справі Саундерс проти Сполученого Королівства, від 25.07.2001 у справі Перна проти Італії, від 13.07.2006 у справі Сілін проти України визнання порушення прав особи неправомірними діями інших осіб само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду, спричинену такими діями.

У цьому випадку факт повторного незаконного звільнення ОСОБА_1 встановлено під час розгляду цієї справи, проте обов`язок доказування факту отримання моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на позивача.

Стверджуючи, що моральну шкоду йому було заподіяно незаконним звільненням, позивач не надав суду належних доказів в підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди та причинного зв`язку між діями відповідача і заподіяною шкодою. Наявні у справі докази того, що позивач перебував на стаціонарному режимі лікуванні не можуть однозначно свідчити про погіршення стану здоров"я позивача саме внаслідок звільнення його з роботи.

Посилання на те, що незаконним рішенням було порушено його нормальні життєві зв`язки, також не знайшли свого підтвердження жодними належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки позивачем не надано суду належних доказів спричинення йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідачів та заявленою моральною шкодою в розмірі 30000грн., то суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.

Тому в цій частині суд відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Служби судової охорони, Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Служби судової охорони від 15.06.2023 № 308 о/с «По особовому складу».

Визнати протиправним та скасувати наказ Служби судової охорони від 30.06.2023 № 342 о/с «По особовому складу»;

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника територіального управління (зі служби) Служби судової охорони у Сумській області з 01.07.2023.

Стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області (вул. Охтирська, 14, м. Суми, 40007, код ЄДРПОУ 43440735) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.07.2023 по день ухвалення у даній справі судового рішення в сумі 155816 (сто п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 25 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника територіального управління (зі служби) Служби судової охорони у Сумській області та в частині стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в сумі 42112 (сорок дві тисячі сто дванадцять) грн. 50 коп.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У зв"язку з проходженням головуючим суддею в період з 27.10.2023р. по 17.11.2023р., курсу лікування та перебуванні на навчанні, повний текст рішення підписано 20.11.2023р.

Суддя О.М. Кунець