Постанова

від 30.04.2024 по справі 480/8043/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Кунець О.М.

30 квітня 2024 р.Справа № 480/8043/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Служби судової охорони на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби судової охорони, Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, -

В с т а н о в и в:

28.07.2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Служби судової охорони від 15.06.2023 року № 308 о/с «По особовому складу»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Служби судової охорони від 30.06.2023року № 342 о/с «По особовому складу»;

- поновити його на посаді заступника начальника територіального управління (зі служби) Служби судової охорони у Сумській області з 30.06.2023 року;

- стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області (далі ТУ ССО у Сумській області) на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.07.2023 року по день ухвалення у справі судового рішення;

- стягнути з Служби судової охорони на його користь моральну (не майнову) шкоду, що була спричинена незаконним звільненням у розмірі 30 000 грн.

Крім цього, позивач просить допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді заступника начальника територіального управління (зі служби) Служби судової охорони у Сумській області та в частині стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що його було звільнено за п.п. 4 п. 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (скорочення штату). При цьому, під час проведення організаційних заходів роботодавцем було порушено вимоги ст. 49-2 КЗпП України, відповідно до якої одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. Роботодавцем не було запропоновано йому рівнозначної вакантної посади у тому ж територіальному управлінні - посаду заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) Служби судової охорони у Сумській області, яка на той час була вільною. Відповідач не виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, оскільки не запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Також позивач зазначив, що призначення на рівнозначну посаду не потребує участі у конкурсі, а тому оголошення Службою судової охорони конкурсу на вищезазначену посаду він не розглядав як пропозицію про переведення на іншу роботу, передбачену ст. 40 КЗпП України.

Крім того, позивач зазначив, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 року по справі № 480/433/33, зокрема поновлено його на посаді заступника начальника територіального управління (зі служби) Служби судової охорони у Сумській області з 20.12.2022 року та стягнуто з ТУ ССО у Сумській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.12.2022 року до 18.04.2023 року в сумі 139687,20 грн. Наказом Служби судової охорони від 19.04.2023 року № 187 о/с його було поновлено на посаді заступника начальника територіального управління (зі служби) Служби судової охорони у Сумській області з 20.12.2022 року. Того ж дня, його ознайомлено із розпорядженням Служби судової охорони від 19.04.2023 року № 28 ОД «Про забезпечення проведення організаційно-штатних змін», а також повідомлено про заплановане вивільнення та запропоновано вакантні посади як в територіальному управлінні Служби судової охорони у Сумській області так і інші. Від запропонованих посад він відмовився, оскільки зажидав у пропозицію рівнозначну посаду у цьому територіальному управлінні. Однак, в порушення ст. 49-2 КЗпП Україні йому не було запропоновано єдиної рівнозначної вакантної посади у територіальному управлінні Служби судової охорони у Сумській області, а саме - заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) Служби судової охорони у Сумській області. 20.04.2023 року йому стало відомо, що наказом Служби судової охорони від 18.04.2023 року № 184 о/с на посаду заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) Служби судової охорони у Сумській області призначено полковника Служби судової охорони ОСОБА_2 .

Також позивач зазначив, що порушення його прав викликали у нього ті негативні емоції, які досягли рівня, що заподіює моральних страждань, а відповідно, і наслідки, які настали через протиправні дії відповідача щодо його звільнення, свідчать про заподіяння йому моральної шкоди.

Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов Служба Судової охорони зазначає, що

19.04.2023 року, з метою дотримання вимог статті 49-2 КЗпП України та відповідно до розпорядження Служби від 19.04.2023 року № 28 О/Д, позивача було повідомлено про те, що його посада скорочується, а він підлягає вивільненню. Позивачу було запропоновано всі наявні вакантні посади в територіальних управліннях, зокрема й в територіальному управлінні Служби судової охорони у Сумській області та центральному органі управління Служби судової охорони, загалом це - 19 вакантних посад. Однак, ОСОБА_1 не надав згоди на призначення на жодну із запропонованих йому посад.

Відповідач звернув увагу суду на те, що посада заступника начальника територіального управління (з організаційної діяльності) Служби судової охорони у Сумській області - не була вакантною, оскільки забороняється призначати інших осіб на посади, на які оголошений конкурс. При цьому, станом на 19.04.2023 року в центральному органі управління Служби була наявна вакантна посада начальника відділу забезпечення діяльності, інформаційно-аналітичної роботи та міжнародного співробітництва, яка являється рівнозначною для позивача, проте ОСОБА_1 не надав згоду на призначення на дану рівнозначну посаду.

Крім того, відповідач зазначив, що твердження позивача про те, що Служба порушила його права, не призначивши ОСОБА_1 саме на конкретну посаду, визначену самим позивачем є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки позивач не має жодних правових підстав визначати самостійно посаду, яку йому повинні запропонувати у разі проведення організаційно-штатних заходів. А враховуючи той факт, що дана посада на той час не була вакантною, оскільки на посаду начальника територіального управління (з організаційної діяльності) Служби судової охорони у Сумській області був визначений переможець конкурсу та наказом Служби судової охорони від 18.04.2023 року №184 о/с був призначений на дану посаду.

Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов ТУ ССО у Сумській області зазначає, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 року по справі № 480/433/23, наказом від 19.04.2023 року № 187 о/с «По особовому складу» позивача було поновлено на посаді. На виконання наказу Служби судової охорони № 187 о/с «По особовому складу», що надійшов наприкінці робочого дня 19.04.2023 року, видано наказ № 169 о/с «По особовому складу». Того ж дня надійшло розпорядження від 19.04.2023 № 28/ОД «Про забезпечення проведення організаційно-штатних змін», відповідно до якого начальнику ТУ ССО у Сумській області необхідно було довести до позивача повідомлення про заплановане вивільнення та повідомлення про наявні вакантні посади. Від запропонованих у додатку до розпорядження № 28/ОД вакансій позивач відмовився, про що поставив свій підпис.

Крім цього, відповідач звернув увагу суду, що призначення на посади заступників керівників територіальних підрозділів Служби здійснюється Головою Служби судової охорони, а отже у ТУ ССО у Сумській області не було можливості одночасно з попередженням про звільнення запропонувати позивачу рівнозначну посаду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 року частково задоволено вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 .

Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано наказ Служби судової охорони від 15.06.2023 року № 308 о/с «По особовому складу».

Визнано протиправним та скасовано наказ Служби судової охорони від 30.06.2023 року № 342 о/с «По особовому складу»;

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника територіального управління (зі служби) Служби судової охорони у Сумській області з 01.07.2023 року.

Стягнуто з ТУ ССО у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.07.2023 року по день ухвалення у даній справі судового рішення в сумі 155 816,25 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника територіального управління (зі служби) Служби судової охорони у Сумській області та в частині стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в сумі 42112,50 грн. допущено до негайного виконання.

У задоволенні інших вимог - відмовлено.

Висновок суду вмотивований тим, проведення конкурсу на рівнозначні або нижчі посади у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів чинними нормами законодавства не визначено, вимога щодо проведення конкурсу міститься лише при призначенні на вищу посаду.

Також суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні відомості, що відповідачами взагалі досліджувався питання про те, що позивач має обставини, які згідно з п. 2 ч. 2 ст. 42 КЗпП України надають перевагу в залишенні на роботі, а також відсутні докази, що ними розглядалося питання продуктивності його праці шляхом порівняння показників роботи з тими працівниками, посади яких також підлягали скороченню та яким також могла бути запропонована ця ж посада як рівнозначна, в тому числі й шляхом вивчення рейтингових оцінок за підсумками службової діяльності за попередні роки. Натомість був оголошений конкурс на зайняття нововведеної посади, в межах якого, як зазначає представник відповідача-1, і повинно було вивчатися переважне право на залишення на роботі, однак такої вимоги як проведення конкурсу для визначення переважного права працівника на залишення на роботі нормами чинного трудового законодавства не передбачено, а вирішення вказаного питання покладено на роботодавця саме під час розгляду питання щодо його звільнення. При цьому, доказів, що позивач в силу своєї кваліфікації не міг зайняти посаду заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) станом на дату попередження про наступне вивільнення, відповідачами до суду не надано.

Крім того, суд зазначив, що відповідно до довідки ТУ ССО у Сумській області про доходи (грошове забезпечення) середньоденна заробітна плата позивача складає 1403,75 грн. Відповідно, як зазначили і не заперечували представники відповідачів, розмір середньомісячної заробітної плати становить 42112,50 грн. (1403.75грн. х 30 = 42112,50грн.). Оскільки день звільнення (30.06.2023 року) є останнім робочим днем позивача, то період вимушеного прогулу розпочинається з наступної дати, що слідує за днем звільнення, тобто з 01.07.2023 року. Отже, вимушений прогул позивача слід обраховувати з 01.07.2023 року до дня винесення судом рішення - 19.10.2023 року, що складає 111 календарних днів. Відповідно, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 155816,25 грн. (1403,75грн. х 111 календарних днів = 155816,25 грн.), який підлягає стягненню з ТУ ССО у Сумській області на користь позивача.

Розглядаючи правомірність вимоги щодо стягнення моральної шкоди суд виходить з того, що факт незаконного звільнення, на який вказує позивач, не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач Служба судової охорони, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Аргументи, наведені відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.

Позивачем ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції не оскаржувалося.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду, - без змін.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.04.2020 року наказом Служби судової охорони № 169 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 прийнято на службу до Служби судової охорони.

16.04.2020 року наказом ТУ ССО у Сумській обл. № 51 о/с «По особовому складу» на виконання наказу Служби судової охорони року від 15.04.2020 року № 169 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника ТУ ССО у Сумській області (зі служби).

07.12.2020 наказом Служби судової охорони № 662 «Про введення в дію штатів територіальних управлінь Служби судової охорони» введено в дію штат ТУ ССО у Сумській області (до цього діяв штатний розпис, введений в дію наказом Служби судової охорони від 02.01.2020 року № 1).

Відповідно до штату ТУ ССО у Сумській області до складу керівництва входили: начальник територіального управління, заступник начальника територіального управління, заступник начальника територіального управління (зі служби) та заступник начальника територіального управління (з забезпечення).

18.10.2022 року наказом Служби судової охорони № 432 «Про внесення змін до штату територіального управління Служби судової охорони у Сумській області» внесено зміни до штату ТУ ССО у Сумській області та скорочено, зокрема, посаду заступника начальника територіального управління, заступника начальника територіального управління (зі служби, заступник начальника територіального управління (з забезпечення) та введено посаду заступник начальника територіального управління (з організації діяльності).

19.10.2022 року ТУ ССО у Сумській області прийнято наказ № 395 о/с «Про оголошення змін до штату територіального управління Служби судової охорони у Сумській області».

19.10.2022 року ОСОБА_1 надано для ознайомлення персональне попередження про скорочення посади, на якій він перебував, та можливе наступне звільнення зі служби.

10.11.2022 року ОСОБА_1 запропоновано наявні вакантні посади ТУ ССО у Сумській області, на які можливо було його призначити в межах повноважень начальника територіального управління, а саме: начальник відділу матеріально-технічного забезпечення; головний спеціаліст (з питань запобігання та виявлення корупції); головний спеціаліст режимно-секретного органу; головний спеціаліст відділу організації охорони та підтримання громадського порядку; провідний спеціаліст служби з професійної підготовки та підвищення кваліфікації; провідний спеціаліст відділу матеріально-технічного забезпечення, на які він згоди не дав.

17.11.2022 року наказом Служби судової охорони № 492 оголошено конкурс на зайняття вакантних посад співробітників Служби судової охорони, а саме заступників начальників територіальних управлінь (з організації діяльності), зокрема і заступника начальника ТУ ССО у Сумській області (з організації діяльності).

Відповідно до протоколу № 14 від 29.11.2022 року Комісії для проведення конкурсу на зайняття вакантних посад співробітників центрального органу управління Служби судової охорони, керівників і заступників керівників територіальних підрозділів Служби судової охорони, на посаду заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) у Сумській області подано документи трьома кандидатами: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ..

За результатами проведеного конкурсу переможцем на посаду заступника начальника ТУ ССО у Сумській області (з організації діяльності) визнано ОСОБА_2

16.12.2022 року центральним органом управління Служби судової охорони ОСОБА_1 запропоновано вакантну посаду заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) у Одеській області, на яку він погодився, однак призначений не був, оскільки вона є вищою ніж та, що він обіймав.

Відповідно до наказу Служби судової хорони від 16.12.2022 року № 1117 о/с «По особовому складу» позивача ОСОБА_1 з 19.12.2022 року звільнено зі служби в Службі судової охорони у запас Збройних Сил України за підпунктом 4 п. 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів.

17.12.2022 року на виконання наказу Служби судової охорони від 16.12.2022 року № 1117 о/с «По особовому складу» ТУ ССО у Сумській області видано наказ № 468 о/с, відповідно до п. 3 якого позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 2 повних календарних роки служби, встановлено премію у розмірі 30 % від посадового окладу за підсумками служби у грудні 2022 року, а також вислугу років станом, яка на 19.12.2022 року склала: календарна - 28 років 02 місяці 05 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 01 рік 07 місяців 21 день.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 року по справі № 480/433/23, часткового задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Служби судової охорони, ТУ ССО у Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано наказ Служби судової охорони від 16.12.2022 року № 1117 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в Службі судової охорони за підпунктом 4 пункту 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів) у запас Збройних Сил України полковника Служби судової охорони ОСОБА_1 , заступника начальника територіального управління (зі служби) Служби судової охорони у Сумській області.

Визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу ТУ ССО у Сумській області від 17.12.2022 року № 468 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в Службі судової охорони за підпунктом 4 пункту 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів) у запас Збройних Сил України полковника Служби судової охорони ОСОБА_1 , заступника начальника територіального управління (зі служби) Служби судової охорони у Сумській області.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника територіального управління (зі служби) Служби судової охорони у Сумській області з 20.12.2022 року.

Стягнуто з ТУ ССО у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.12.2022 року до 18.04.2023 року в сумі 139 687,20 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовлено.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника територіального управління (зі служби) Служби судової охорони у Сумській області та в частині стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 35 503,80 грн. допущено до негайного виконання.

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 року по справі № 480/433/23, наказом Служби судової охорони від 19.04.2023 року № 187 о/с позивача ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника територіального управління (зі служби) Служби судової охорони у Сумській області з 20.12.2022 року.

19.04.2023 року ОСОБА_1 ознайомлено із розпорядженням Служби судової охорони від 19.04.2023 року № 28 ОД «Про забезпечення проведення організаційно-штатних змін», а також повідомлено про заплановане вивільнення та запропоновано вакантні посади:

начальник юридичної служби територіального управління Служби судової охорони у Сумській області;

головний спеціаліст режимно-секретного органу територіального управління Служби судової охорони у Сумській області;

головний спеціаліст (з питань запобігання та виявлення корупції) територіального управління Служби судової охорони у Сумській області;

головний спеціаліст (служби зв`язку, інформатизації та ТЗО) територіального управління Служби судової охорони у Сумській області;

головний спеціаліст відділу організації охорони та підтримання громадського порядку територіального управління Служби судової охорони у Сумській області;

провідний спеціаліст (психолог) відділу по роботі з персоналом територіального управління Служби судової охорони у Сумській області;

провідний спеціаліст юридичної служби територіального управління Служби судової охорони у Сумській області;

провідний спеціаліст фінансово-економічного відділу територіального управління Служби судової охорони у Сумській області;

провідний спеціаліст служби з професійної підготовки та підвищення кваліфікації територіального управління Служби судової охорони у Сумській області;

провідний спеціаліст служби інформаційно-аналітичної роботи територіального управління Служби судової охорони у Сумській області;

провідний спеціаліст відділу організації охорони та підтримання громадського порядку територіального управління Служби судової охорони Сумській області;

провідний спеціаліст медичної служби територіального управління Служби судової охорони у Сумській області;

головний спеціаліст відділу кадрового забезпечення, державної служби та роботи з територіальними управліннями управління по роботі з персоналом та пенсійного забезпечення центрального органу управління Служби судової охорони;

провідний спеціаліст відділу соціально-гуманітарної роботи та професійної підготовки управління по роботі з персоналом та пенсійного забезпечення центрального органу управління Служби судової охорони;

провідний спеціаліст юридичного відділу центрального орган управління Служби судової охорони;

головний спеціаліст юридичного відділу центрального органу управління Служби судової охорони;

начальник відділу забезпечення діяльності, інформаційно-аналітичної роботи та міжнародного співробітництва центрального органу управління Служби судової охорони;

начальник служби з питань запобігання та виявлення корупції центрального органу управління Служби судової охорони;

провідний спеціаліст відділу організації фізичного захисту управління організації служби центрального органу управління Служби судової охорони.

Також позивача повідомлено, що за бажанням, він може взяти участь у конкурсі на зайняття вакантних посад співробітників Служби судової охорони або у конкурсі на зайняття посад державної служби.

При цьому, посада заступника начальника територіального управління (з організаційної діяльності) Служби судової охорони у Сумській області відповідачами не пропонувалась позивачу, оскільки, як стверджує відповідач дана посада не була вакантною, оскільки на дану посаду було оголошено конкурс.

ОСОБА_1 не надав згоди на призначення на жодну із запропонованих йому посад, оскільки вважав, що посада заступника начальника територіального управління (з організаційної діяльності) Служби судової охорони у Сумській області є вакантною, але незапропонованою без наявних правових підстав.

Наказом ТУ ССО у Сумській області від 24.04.2023 року (майже через півроку після визначення переможця конкурсу) ОСОБА_2 призначено на посаду заступника начальника територіального управління (з організаційної діяльності) Служби судової охорони у Сумській області з 20.04.2023 року.

Наказом Служби судової охорони від 15.06.2023 року № 308 о/с, з урахуванням змін внесених наказом Служби судової охорони від 30.06.2023 року № 342 о/с, ОСОБА_1 звільнено зі Служби судової охорони за п.п. 4 п. 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів) у запас Збройних Сил України полковника Служби судової охорони Стеблянка С.А., заступника начальника територіального управління (зі служби) Служби судової охорони у Сумській області з 30.06.2023 року.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантовано захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП).

Відповідно до статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; 11) працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України

Як встановлено частинами першою - третьою ст. 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до ч.1 статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.

За частинами першою-другою статті 162-1 Закону № 1402-VIII до працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони.

Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.

Частиною 5 ст. 162-1 Закону № 1402-VIII визначено, що трудові відносини працівників, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони, регулюються законодавством України про працю.

Відповідно до ч. 2 ст. 163 Закону № 1402-VIII призначення на посади та звільнення з посад співробітників Служби судової охорони у центральному органі управління та керівників і заступників керівників територіальних підрозділів Служби здійснюється Головою Служби судової охорони, а інших співробітників Служби судової охорони у територіальних підрозділах - керівниками відповідних територіальних підрозділів.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 року № 1052/0/15-19 затверджено Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (далі -Положення).

Порядок прийняття на службу, призначення на посади, переміщення по службі встановлено розділами IV-VI Положення.

Порядок звільнення співробітників зі Служби судової охорони встановлено розділом XII Положення.

Відповідно до п.п. 4 п. 2 розділом XII Положення співробітник звільняється зі служби, а служба припиняється у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів.

Звільнення співробітників зі Служби здійснюється керівниками (начальниками), яким таке право надано відповідно до номенклатури посад (пункт 3 розділу XII Положення).

За п. 1 розділу IV Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони призначення на посади співробітників Служби (крім призначення на рівнозначні або нижчі посади) здійснюється виключно за результатами конкурсу, що проводиться Державною судовою адміністрацією України в порядку, визначеному Вищою радою правосуддя.

Згідно п. 6 Розділу VI Положення призначення співробітників (переміщення по службі) здійснюється: 1) на вищі посади за результатами конкурсу, що проводиться Державною судовою адміністрацією України в порядку, визначеному Вищою радою правосуддя; 2) на рівнозначні посади: в інтересах служби для більш доцільного використання за фахом чи досвідом практичної роботи; за особистим проханням з урахуванням ділових і особистих якостей, рівня професійної підготовки і досвіду практичної роботи; у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів; в зв`язку зі скасуванням допуску до державної таємниці; за сімейними обставинами; за станом здоров`я; 3) на нижчі посади: у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів; за станом здоров`я на підставі висновку медичної комісії; з урахуванням ділових і особистих якостей, рівня професійної підготовки і досвіду практиної роботи за результатами атестації; за особистим проханням; у порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Призначення на посади та звільнення з посад співробітників Служби у центральному органі управління та керівників (начальників) територіальних підрозділів Служби, їх заступників здійснюються Головою Служби, а інших співробітників у територіальних підрозділах керівниками (начальниками) відповідних територіальних підрозділів Служби відповідно до номенклатури (п. 7 Розділу VI Положення).

Призначення на посади співробітників Служби (крім призначення на рівнозначні або нижчі посади) здійснюється виключно за результатами конкурсу, що проводиться Державною судовою адміністрацією України в порядку, визначеному Вищою радою правосуддя.

Переведення з вищих посад на нижчі у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів здійснюється прямими начальниками у межах наданих їм прав щодо призначення на посади за умови відсутності можливості призначити співробітника на рівнозначну посаду в цьому ж центральному органі управління чи територіальному підрозділі.(п. 8 Розділу VI Положення).

Як встановлено судом ОСОБА_1 звільнено зі служби в Службі судової охорони у запас Збройних Сил України за підпунктом 4 п. 2 розділу ХІІ Положення, у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, Верховний Суд у постанові від 09.04.2020 року по справі № 182/1670/18, від 01.04.2020 року по справі № 683/1084/17 звертав увагу на обов`язок суду з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Таким чином, у випадку фактичного скорочення займаної працівником посади йому має бути запропонована рівноцінна посада, передбачена новим штатним розписом, а в разі, якщо на таку посаду претендують також інші працівники, роботодавець зобов`язаний провести порівняльний аналіз продуктивності їхньої праці і кваліфікації з метою визначення працівника, який має переважне право на залишення на роботі, як це передбачено ч. 1 ст. 42 КЗпП України.

У процесі цього аналізу, як правило, враховуються такі обставини, як: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи в роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалої тимчасової непрацездатності, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо.

Інша вакантна робота, яку працівник може виконувати, з урахуванням його освіти, кваліфікації і досвіду пропонується в разі відсутності рівноцінної посади.

Рівень кваліфікації визначається в залежності від освіти працівника та здобутих ним навичок під час виконання робіт за певною спеціальністю, а продуктивність праці вимірюється певними виробничими (службовими) показниками.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.

Тобто у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. І лише за умови встановлення, що у всіх працівників є рівні умови продуктивності праці і кваліфікації, можна аналізувати, хто з них має переважне право на залишення на роботі згідно з ч. 2 ст. 42 КЗпП.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.11.2021 року у справі № 340/628/20.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2023 року позивачу було запропоновано 19 вакантних посад, від яких він відмовився.

Водночас у ТУ ССО у Сумській області вводилася одна посада заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) зі спеціальним званням полковник Служби судової охорони, яка є рівнозначною з посадою, яку обіймав позивач, однак цю посаду позивачу запропоновано не було, оскільки на посаду заступника начальника територіального управління (з організаційної діяльності) Служби судової охорони у Сумській області був оголошений конкурс.

Так, відповідно до п. 12 розділу VI Положення посада вважається вищою, якщо за цією посадою передбачено вище спеціальне звання, а за умови рівних спеціальних звань - більший розмір посадового окладу.

Згідно з оновленим штатом спеціальне звання за нововведеною посадою - полковник Служби судової охорони, як і за посадами, що підлягають скороченню.

Крім того, тарифний розряд (посадовий оклад) за нововведеною посадою (заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) відповідає такому ж розміру, як за посадою заступника начальника територіального управління (зі служби) - 51.

При цьому, відповідачами не заперечується, що посади заступника начальника територіального управління (яку займав позивач) та заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) (яка вводилася), є рівнозначними.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

При цьому, колегія суддів зазначає, що питання реалізації наказу Служби судової охорони № 432 від 18.10.2022 року «Про внесення змін до штату територіального управління Служби судової охорони у Сумській області», попередження про скорочення посади та можливе наступне звільнення зі служби від 19.10.2022 року, з урахуванням висновків суду, викладених у справі № 480/433/23, повинно відбуватись, виходячи з тих фактичних обставин, які існували до дати прийняття незаконного наказу про звільнення від 16.12.2022 року.

З огляду на викладене та враховуючи наведені вище правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вакантну посаду заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) не було запропоновано позивачеві всупереч вимогам чинного законодавства, що свідчить про порушення порушений порядку звільнення його з посади.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України пропозиція працівникові іншої роботи здійснюється власником або уповноваженим ним органом.

При цьому, посада заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) не була запропонована позивачеві ані Територіальним управлінням Служби судової охорони у Сумській області, ані Службою судової охорони, про що правильно зазначено судом першої інстанції.

Також колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні відомості, що відповідачами взагалі досліджувався питання наявності у позивач обставин які надають йому перевагу в залишенні на роботі, а також питання продуктивності його праці шляхом порівняння показників роботи з тими працівниками, посади яких також підлягали скороченню та яким також могла бути запропонована ця ж посада як рівнозначна, в тому числі й шляхом вивчення рейтингових оцінок за підсумками службової діяльності за попередні роки, про що також слушно вказано судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що проведення конкурсу на посаду заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) не відповідає вимогам Закону та погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що можливість проведення конкурсу на рівнозначні або нижчі посади, у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів, чинними нормами законодавства не передбачена, тоді як вимога щодо проведення конкурсу міститься лише при призначенні на вищу посаду.

Посилання скаржника на те, що конкурс на зайняття вакантних посад заступників начальників територіальних управлінь (з організації діяльності) було оголошено з метою встановлення рівня кваліфікації працівника та продуктивності його праці, як визначального критерія для визначення наявності переважного права залишенні його на роботі, колегія суддів відхиляє та зазначає, що такої вимоги «як проведення конкурсу» для визначення переважного права працівника на залишення на роботі нормами чинного трудового законодавства не передбачено, а вирішення вказаного питання покладено на роботодавця саме під час розгляду питання щодо його звільнення, про що слушно зауважено судом першої інстанції.

При цьому, доказів на підтвердження того, що позивач в силу своєї кваліфікації не міг зайняти посаду заступника начальника територіального управління (з організації діяльності) станом на дату попередження про наступне вивільнення, відповідачами до суду не надано.

Крім того, кваліфікаційні вимоги до особи, що претендує на зайняття посади заступника начальника територіального управління (з організації діяльності), як станом на дату попередження позивача про наступне вивільнення, так і станом на день розгляду цієї справи судом, не було визначено.

Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає, що згідно з ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. «з» п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі Порядок № 100), цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадку вимушеного прогулу.

Згідно з п. 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 5 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 року № 384 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, який визначає механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу І цього Порядку грошове забезпечення співробітникам Служби (далі співробітники) визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.

Грошове забезпечення включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до довідки ТУ ССО у Сумській області про доходи (грошове забезпечення) середньоденна заробітна плата позивача складає 1403,75 грн. (а.с.92 зворот).

З урахуванням викладеного, стягненню з ТУ ССО у Сумській області на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.107.2023 року по 19.10.2023 року в сумі 155 816,25 грн (1403,75 грн (середньоденний заробіток позивача) х 111 календарних днів (дні за час вимушеного прогулу)) з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_5 .

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Служби судової охорони про скасування судового рішення в частині, якою судом відмовлено у задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , оскільки апеляційна скарга в цій частині не вмотивована та не містить доводів щодо неправомірності рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін (п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України).

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Служби судової охорони залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді А.О. Бегунц Л.В. Курило Постанова у повному обсязі складена і підписана 09 травня 2024 року.