Постанова

від 21.11.2023 по справі 520/23562/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 р.Справа № 520/23562/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Садівничого товариства "Янтарь" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 (головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В.) по справі № 520/23562/23

за позовом Садівничого товариства "Янтарь"

до Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції третя особа: ОСОБА_1

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Садівниче товариство "Янтарь" (далі позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пазія С.А. про стягнення виконавчого збору у розмірі 26 800 грн від 07.07.2023 по виконавчому провадженню №72202806.

В обґрунтування позову зазначило, що мало намір добровільно виконати рішення Харківського районного суду Харківської області від 21.03.2023 у справі № 635/1668/22, державний виконавець в межах виконавчого провадження № 72202806 не вчиняв жодних дій з примусового виконання виконавчого листа, окрім складення постанов про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору, а тому відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.

Також зазначає, що постанову про відкриття виконавчого провадження Садівниче товариство "Янтарь" не отримувало, з негативними наслідками у випадку невиконання судового рішення добровільно не було обізнано, а отже вимога сплатити виконавчий збір за необізнаності позивача про наявність відносно нього виконавчого провадження порушує принцип правової визначеності.

З урахуванням наведеного, вважало, що постанова про стягнення виконавчого збору є протиправною та просило суд її скасувати.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що держаний виконавець у виконавчому провадженні № 72202806 не вчиняв жодних виконавчих дій, які б призвели до виконання боржником судового рішення до моменту повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою.

Натомість, стягнення з боржника /позивача виконавчого збору при поверненні виконавчого документа стягувачу за його заявою створює умови для стягнення подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Просить врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18.

Також посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме врахування відзиву відповідача на позов, поданого поза межами п`ятиденного строку, встановленого судом в ухвалі від 04.09.2023 та без долучення доказів його направлення іншим учасникам справи, розгляд справи по суті без надання позивачу часу на ознайомлення із відзивом та підготовки відповіді на нього.

Харківський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач) подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

ОСОБА_1 (далі третя особа) не надав відзив на апеляційну скаргу, просив розглядати справу за його відсутності.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, за клопотання позивача йому надано час для надання доказів добровільного виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження. В судове засідання 21.11.2023 не з`явився, просив розглядати справу за його відстуності.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21.03.2023 у справі № 635/1668/22, яке набрало законної сили визнано протиправними дії Садівничого товариства «Янтарь», розташованого у смт Хорошеве Харківського району Харківської області щодо не відновлення електропостачання будинку і земельної ділянки № НОМЕР_1 , у Садівничому товаристві «Янтарь» після відкриття ухвалою Харківського районного суду Харківської області провадження у цивільній справі № 635/1443/22. Зобов`язано Садівниче товариство «Янтарь» відновити електропостачання будинку та земельної ділянки № НОМЕР_1 у Садівничому товаристві «Янтарь».

06.07.2023 Харківським районним судом Харківської області видано виконавчий лист № 635/1668/22, який 07.07.23 пред`явлений стягувачем ОСОБА_1 до Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для примусового виконання (а.с. 48-49).

07.07.2023 державним виконавцем Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пазієм С.А. відкрито виконавче провадження № 72202806 з примусового виконання виконавчого листа виданого 06.07.2023 про зобов`язання Садівниче товариство «Янтарь» відновити електропостачання будинку та земельної ділянки № НОМЕР_1 у Садівничому товаристві «Янтарь» (а.с. 50-51).

Також, 07.07.2023 відповідачем в межах виконавчого провадження № 72202806 прийнято постанову, якою стягнуто з Садівничого товариства «Янтарь» виконавчий збір у розмірі 26800,00 грн (а.с. 56-57).

10.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про залишення без розгляду його заяви від 07.07.2023 про відкриття виконавчого провадження, а виконавчий лист повернути стягувачу (а.с. 24)

11.07.2023 державний виконавець Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пазій С.А. прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження №72202806 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження" та виокремлення в окреме виконавче провадження стягнення, зокрема, виконавчого збору. (а.с. 63-64).

Не погодившись із постановою про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання виконавчого документу, постанова про стягнення виконавчого збору приймається одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець. При цьому, в разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі його письмової заяви про повернення виконавчого документу, виконавчий збір в межах закінченого виконавчого провадження підлягає стягненню з боржника.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції визнав постанову такою, що прийнята відповідачем в межах та у спосіб, встановлений чинним законодавством.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно приписів ст.3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

Відповідно до ч. 1 ст. 26 зазначеного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно частин 1, 3 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Колегія суддів зазначає, що норми Закону № 1404-VIII не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки законодавчо визначено прямий обов`язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Правова позиція щодо застосування статті 27 Закону № 1404-VIII викладена в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року по справі № 420/1373/19, від 20 листопада 2019 року по справі №480/1558/19, згідно якої фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення.

Частиною 3 ст. 40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Судом встановлено, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Харківського районного суду Харківської області відкрито 07.07.2023 та цього ж дня прийнято постанову, якою стягнуто з Садівничого товариства «Янтарь» виконавчий збір у розмірі 26800,00 грн.

Колегія суддів враховує, що пред`явлений ОСОБА_1 до примусового виконання виконавчий документ не підпадав під перелік виконавчих документів, за якими виконавчий збір не стягується відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ.

В подальшому, на підставі заяви стягувача від 10.07.2023 про повернення виконавчого листа та залишення заяви про відкриття виконавчого провадження без розгляду, відповідачем прийнято постанову від 11.07.2023, якою закінчено виконавче провадження №72202806 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів зазначає, що у випадку закінчення виконавчого провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII виконавчий збір підлягає стягненню в не залежності від того, чи вчинялись державним виконавцем дії з примусового виконання виконавчого документу, а у випадку, якщо виконавчий збір до закінчення виконавчого провадження не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком, а не правом державного виконавця.

Наведений висновок узгоджується із позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 30.06.2021 у справі №460/2478/19, від 25.05.2023 у справі № 420/1233/19.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що виконавчий збір може бути стягнено лише за умов фактичного виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення не ґрунтується на положеннях закону.

Отже вірними є висновки суду першої інстанції про дотримання ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VIII державним виконавцем під час прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, яка підлягала виконанню і після закінчення виконавчого провадження з огляду на ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII.

Посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18 колегія суддів вважає помилковими, оскільки правовідносини у цій справі ухвалені за іншого правового регулювання, а саме під час чинності редакції Закону №1404-VIII до внесення змін Законом № 2475-VIII.

Доводи скаржника у додаткових поясненнях щодо безпідставного закінчення державним виконавцем виконавчого провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" за відсутності відмови стягувача визнаної судом колегія суддів вважає такими, що не є підставами для скасування постанови від 07.07.2023 про стягнення виконавчого збору, а свідчать про незгоду з постановою від 11.07.2023 про закінчення виконавчого провадження, яка не є предметом спору у даній справі, є чинною та не скасована.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому постанова від 07.07.2023 про стягнення виконавчого збору є правомірною та не підлягає скасуванню.

Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: врахування відзиву відповідача на позов, поданого поза межами строку, встановленого судом та без долучення доказів його направлення іншим учасникам справи, не надання позивачу часу на ознайомлення із відзивом та підготовки відповіді на нього, колегія суддів вважає такими, що не є обов`язковими підставами, визначеними п. 3 ч. 2 ст. 317 КАС України для скасування судового рішення.

Крім того, зазначені порушення судом норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 287, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Садівничого товариства "Янтарь" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 по справі № 520/23562/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді С.П. Жигилій Т.С. Перцова