Постанова

від 09.11.2023 по справі 753/22986/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Гусак О.С.Провадження № 22-ц/824/13361/2023 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 листопада 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Гуля В.В., Мельника Я.С.,

при секретарі: Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр № 2 Дарницького району міста Києва», третя особа: Міністерство охорони здоров`я України, про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до судуз позовом до комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр № 2 Дарницького району міста Києва», третя особа: Міністерство охорони здоров`я України, про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Не погоджуючись з ухвалою про залишення позовної заяви без розгляду, позивач ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати.

Обгрунтовуючи скаргу, позивач посилався на те, що судом першої інстанції вчинено незаконні, протиправні дії та умисна бездіяльність задля постановлення ухвали, яка підлягає скасуванню на підставі ст.ст. 378, 379 ЦПК, з постановленням окремої ухвали суду апеляційної інстанції відносно певних службових осіб з направленням для розгляду її відповідним прокурором або органом досудового розслідування, що передбачено ст.ст. 262, 385 ЦПК України.

В судове засідання учасники процесу, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, не з`явились; колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності. При цьому, клопотання позивача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи з підстав того, що він дізнався про судове засідання лише 07.11.2023 року та не може прибути до Київського апеляційного суду, оскільки виїжджає з сусідом за межі міста,задоволенню не підлягає, оскільки на підтвердження даної обставини апелянтом до клопотання не долучено доказів поважності причин неприбуття його у судове засідання.

При цьому, про судове засідання апелянт був повідомлений належним чином на електронну адресу, зазначену ним особисто у апеляційній скарзі, що підтверджується звітом про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (том 4, а.с.130).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Судомвстановлено та з матеріалів справи вбачається, щов судові засідання 29 червня 2023 року та 20 липня 2023 рокупозивач ОСОБА_1 не з`явився.

При цьому, про день, час та місце розгляду справипозивач був повідомлений належним чином, враховуючи наступне.

Згідно ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З матеріалів справи вбачається, що судові повістки на судові засідання 29 червня 2023 року та 20 липня 2023 року направлялись позивачу на адресу, яка вказана самим ОСОБА_1 у позовній заяві, як адреса його реєстрації та проживання, а саме: АДРЕСА_1 .

При цьому, 05 червня 2023 року до Дарницького районного суду м. Києва повернувся конверт з повісткою про виклик до суду ОСОБА_1 на 29 червня 2023 року на 08 год. 00 хв., з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (том 4, а.с.77).

У зв`язку з неявкою позивача ОСОБА_1 судомбуло відкладено розгляд справи на 20 липня 2023 року (том 4, а.с.85-86).

10 липня 2023 року на адресу суду першої інстанції повернувся конверт з повісткою про виклик до суду БлонськогоА.Г. на 20.07.2023 року на 08 год. 00 хв., з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою» (том 4, а.с.90).

На вказаних конвертах відмітки про відсутність ОСОБА_1 за адресою місцезнаходження поставлені відповідно 04.06.2023 року та 08.07.2023 року, а тому з врахуванням положень ст. 128 ЦПК України направлені судом повістки вважаються такими, що вручені позивачу завчасно.

Вищенаведене свідчить про належне повідомлення позивача про призначені судові засідання 29 червня 2023 року та 20 липня 2023 року, на які останній без поважних причин повторно не з`явився, не повідомив суд про причини неявки та не надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Вимогами ч.5 ст. 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічні положення містяться в п. 3 ч.1 ст.257 ЦПК України, якими передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

У частинах першій, другій та четвертій статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з частиною п`ятою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У пункті 3 частини першої статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

При цьому учасники справи зобов`язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Крім того, передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Тобто, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду усправі Жоффрделя Прадельпроти Франції від16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253-В). З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі»

від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

При цьому слід зазначити, що аналіз норм ст.ст. 223, 257 ЦПК України свідчить про те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними.

Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Водночас, правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05.2019 року у справі № 310/12817/13.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на доведеність факту повторної неявки ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 29 червня та 20 липня 2023 року, про які позивач був повідомлений належним чином, беручи до уваги те, що від позивача не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки обставини справи та процесуальна поведінка позивачасвідчать про втрату ним заінтересованості у вирішенні даного спору, розгляд якого за відсутності позивача, з урахуванням предмету спору та суб`єктивного складу сторін,суперечитиме нормам цивільного процесуального законодавства.

Доводів, які б спростовували законність та обґрунтованість постановленої судом першої інстанції ухвали, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року про залишення без розгляду позовної заяви - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: