Ухвала

від 21.11.2023 по справі 520/19119/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 листопада 2023 р.Справа № 520/19119/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства «Кобелєв Роман Анатолійович» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 року по справі № 520/19119/2020

за позовом Фермерського господарства «Кобелєв Роман Анатолійович»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 року по справі № 520/19119/2020 відмовлено у задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства «Кобелєв Роман Анатолійович» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

На зазначене рішення суду Фермерським господарством «Кобелєв Роман Анатолійович» подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків шляхом подання безпосередньо до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

На виконання вимог ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 апелянтом подано до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Перевіривши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Матеріали справи свідчать, що 12.07.2022 судом у порядку спрощеного провадження винесено оскаржуване рішення.

Оскаржуване рішення отримано апелянтом 13.07.2023 року о 01:44, що підтверджується довідкою про доставку листа в електронний кабінет представника апелянта Лозовського Станіслава В`ячеславовича (а.с. 200)

14.08.2023 р. Фермерським господарством «Кобелєв Роман Анатолійович» на зазначене направлено апеляційну скаргу на електронну адресу суду (а.с.223).

15.08.2023 апеляційну скаргу подано через систему "Електронний суд".

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику у зв`язку з відсутністю повноважень на підписання апеляційної скарги у адвоката апелянта.

Ухвала про повернення апеляційної скарги надійшла в електронний кабінет представника апелянта 21.09.2023 о 16:27.

25.09.2023 року Фермерським господарством «Кобелєв Роман Анатолійович» подано до суду апеляційну скаргу вдруге.

В обґрунтування заяви про поновлення строку та поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення заявник посилається на ст. ст. 295, 299 Кодексу адміністративного судочинства України та висновки Верховного Суду у постанові 24.07.2023 по справі №200/3692/21. Вказує, що первинна апеляційна скарга, яка сформована в підсистемі "Електронний суд" 14.08.2023, але через технічні несправності позбавили представника відправити її в підсистемі, тому така була направлена у рамках строку на апеляційне оскарження 14.08.2023 на електрону адресу суду. Також, 15.08.2023 апеляційну скаргу подано через підсистему "Електронний суд" . Ухвалою другого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023 року, апеляційну скаргу Фермерського господарства «Кобелєв Роман Анатолійович» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 року по справі № 520/19119/2020 повернуто без розгляду скаржнику, у зв`язку з тим, що до апеляційної скарги не додано жодного допустимого документу в розумінні ст. 59 Кодексу адміністративного судочинства України, який би підтверджував повноваження адвоката щодо надання правової допомоги саме у Другому апеляційному адміністративному суді, хоча до апеляційної скарги поданої 14.08.2023 року на електронну скриньку суду був доданий ордер на надання правової допомоги Фермерському господарству «Кобелєв Роман Анатолійович» правової допомоги саме в Другому апеляційному адміністративному суді, та прикріплення файлу сканкопії ордеру про надання правової допомоги до апеляційної скарги в систему електронний суд, відбулося із-за помилок в функціюванні системи та розгляду підлягала апеляційна скарга, яка подана 14.08.2023 року, на електронну скриньку суду.

Відповідно до ст. 129 Конституції України та пункту 7 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України однією з засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, згідно ст. 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Верховний Суд у постанові від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21, беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правових позицій Верховного Суду з цього приводу, сформулював правові випадки коли процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено. Зокрема, це можливо у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява № 23436/03).

Розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи Белле проти Франції, Ільхан проти Туреччини, Пономарьов проти України, Щокін проти України тощо).

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 по справі № 500/1912/22 зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також Верховним Судом у вказаній постанові зазначено, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.

Колегія суддів зазначає, що у цьому випадку скаржник не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи, зазначені в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, продемонстрованість добросовісного ставлення до реалізації права на апеляційне оскарження, враховуючи те, що первинна апеляційна скарга була подана у рамках процесуального строку на апеляційне оскарження, дату подання апеляційної скарги вдруге в найкоротший термін після повернення апеляційної скарги ( на 4 день після отримання ухвали про повернення), направленість дій апелянта на оскарження рішення , колегія суддів вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, тому, заява підлягає задоволенню, а строк на апеляційне оскарження - поновленню.

Керуючись ст. ст. 3, 73, 74, 133, 295 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И В:

Заяву Фермерського господарства «Кобелєв Роман Анатолійович» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 року задовольнити.

Процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 року по справі № 520/19119/2020 поновити..

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Бартош Н.С. Присяжнюк О.В.