Постанова

від 21.11.2023 по справі 420/26634/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/26634/23

Перша інстанція: суддя Корой С.М.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської національної музичної академії імені А.В.Нежданової на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом Одеської національної музичної академії імені А.В.Нежданової до Південного офісу Держаудитслужби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія», про скасування та визнання незаконним розділу 2.6 акту ревізії,-

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Одеської національної музичної академії імені А.В.Нежданової до Південного офісу Держаудитслужби, третя особа - ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія», в якому позивач просив суд скасувати та визнати незаконним розділ 2.16. «Дотримання законодавства про публічні закупівлі» акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової за період з 01.05.2020 р. по 30.06.2023 р. Південного офісу Держаудитслужби від 01.09.2023 р. № 03-11/29 у наступних частинах вказаного розділу:

- щодо незаконності (відповідно п.2, ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі») та необґрунтованості укладання додаткових угод ОНМА ім.А.В. Нежданової з ТОВ «ООЕК» стосовно збільшення ціни за одиницю товару (електричної енергії) до 10 відсотків у 2021р. за наступними додатковими угодами: додаткова угода від 24.05.2021 р. №1, додаткова угода від 28.05.2021 р. №2, додаткова угода від 31.08.2021 р.№3, додаткова угода від 02.09.2021 р. № 4, додаткова угода від 06.09.2021 р. №5, додаткова угода від 19.01.2021 р. № 6, додаткова угода від 22.11.2021 р. № 7, додаткова угода від 26.11.2021 р. № 8 за Договором від 18.02.2021 року № 1-Ке за процедурою № UA-2020-12-28-005336-с);

- щодо незаконності (відповідно п.2, ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі») та необґрунтованості укладання додаткових угод ОНМА ім. А.В. Нежданової) з ТОВ «ООЕК» стосовно збільшення ціни за одиницю товару (електричної енергії) до 10 відсотків у 2022р. за наступними додатковими угодами: додаткова угода від 05.08.2022 р. №1, додаткова угода від 09.08.2022 р. №2, додаткова угода від 02.11.2022 р. №3, додаткова угода від 03.11.2022 р. №4, додаткова угода від 04.11.2022 р. №5 за Договором від 11.03.2022 року №1- КЕ за процедурою № UA-2022-02-03-005721-b);

- щодо висновку за вказаним розділом 2.16. «Дотримання законодавства про публічні закупівлі» акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової за період з 01.05.2020 по 30.06.2023 р. Південного офісу Держаудитслужби від 01.09.2023 р. №03-11/29 в наступній частині висновку «ревізією дотримання законодавства про публічні закупівлі встановлено порушення вимог тендерного законодавства в частині безпідставного збільшення ціни за 1 кВт*год електричної енергії за договорами, укладеними за результатами проведення процедури закупівлі відкриті торги, що призвело до завищення вартості спожитої електроенергії на загальну суму 174 218,86 грн.».

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою Одеської національної музичної академії імені А.В.Нежданової до Південного офісу Держаудитслужби, третя особа - ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про скасування та визнання незаконним розділу 2.6 акту ревізії.

Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що судове рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове судове рішення про зобов`язання суду першої інстанції прийняти до свого провадження дану справу.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Так, приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт ревізії є носієм інформації, зокрема, про підстави для проведення ревізії, тему ревізії, повне найменування об`єкта контролю, його місцезнаходження, результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, висновки про наявність або відсутність порушень законодавства, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Колегія суддів зазначає, що обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що висновки, викладені у акті ревізії, не породжують обов`язкових юридичних наслідків; певні судження контролюючого органу про факти є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті ревізії не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Суд при цьому враховує висновки, зроблені Верховним Судом по справі №810/6689/14 в постанові від 13 грудня 2018 року, де зазначено, що загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984, положення якого були чинними на момент виникнення спірних відносин, згідно з яким - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що, в свою чергу, відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України.

На думку колегії суддів, вказані висновки належні до застосування і в даній справі (незважаючи на те, що в даній справі оскаржуються пункти акту ревізії Держаудитслужби) з огляду на схожість правової природи акту ревізії Держаудитслужби та акту перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Окремо суд зазначає, що відповідно до п.3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого Постановою КМУ від 20 квітня 2006 р. №550 (далі Порядок), у цьому Порядку наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення до акта ревізії (за їх наявності) та висновки до них є невід`ємною частиною акта;

матеріали ревізії - акт ревізії з додатками до акта ревізії та інші документи, отримані за результатами проведення або реалізації результатів ревізії.

Також, Порядок містить розділ під назвою «Оформлення результатів ревізії», п.35 та 40 якого визначено, що результати ревізії оформляються актом, який повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку органу державного фінансового контролю, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища).

Акт ревізії містить:

вступну частину, в якій зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повне найменування об`єкта контролю, його місцезнаходження, адреса електронної пошти, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, дати початку і закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік посадових осіб органу державного фінансового контролю та залучених фахівців, які проводили ревізію, перелік осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об`єкта контролю у період, що підлягав ревізії, інші відомості щодо організаційної структури об`єкта контролю, наявності підпорядкованих йому підприємств, установ, організацій, перебігу ревізії та перешкоджання у її проведенні, а також факти відмови від підписання або неможливість підписання документів у разі наявності;

констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, висновок про наявність або відсутність порушень законодавства, визначений у разі наявності в установленому законодавством порядку розмір збитків, завданих державі чи об`єкту контролю внаслідок таких порушень, а також іншу інформацію, що стосується діяльності та фінансового стану об`єкта контролю, та факти, що стосуються періоду, який підлягає ревізії.

Виявлені допущені об`єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції органу державного фінансового контролю, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов`язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

За результатами проведення ревізії з окремих питань програми посадові особи органу державного фінансового контролю та залучені фахівці, які проводили ревізію у складі групи, можуть за рішенням керівника групи складати довідки, які підписують відповідні посадові особи органу державного фінансового контролю, залучені фахівці та надають об`єкту контролю одним із способів, визначених у пункті 39 цього Порядку. Працівники об`єкта контролю, які є відповідальними з цих питань, підписують протягом двох робочих днів такі довідки та повертають їх посадовим особам органу державного фінансового контролю або залученим фахівцям, які їх склали. Довідки складаються в одному примірнику, надаються керівнику групи для прийняття рішення щодо включення до акта ревізії викладених у них фактів та долучаються до акта ревізії. На вимогу об`єкта контролю йому можуть бути видані копії довідок.

Керівник, головний бухгалтер та інші визначені працівники об`єкта контролю зобов`язані ознайомитися з актом ревізії та у разі погодження з викладеними у ньому фактами підписати отримані примірники акта. У разі наявності заперечень щодо змісту акта ревізії керівник, головний бухгалтер чи інші особи підписують його із застереженням.

Більше того, Порядок містить розділ «Реалізація результатів ревізії», п.45 та 46 якого визначено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, та у разі надходження заперечень до нього - не пізніше ніж 10 робочих днів після надсилання висновків на такі заперечення, об`єкту контролю надсилається вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

З аналізу наведеного вбачається, що саме вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства є документом, який має відповідну розпорядчу функцію та юридичні наслідки, натомість акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (п.1 ч.1 ст.170 КАС України).

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Одеської національної музичної академії імені А.В.Нежданової - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук