Постанова

від 20.11.2023 по справі 240/2788/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/2788/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

20 листопада 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Фобос" до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Фобос" звернулось до суду з позовом до Житомирської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 14.09.2022 №101000/2022/000138/1 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2022/022431 від 14.09.2022.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач відзначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування дійсних обставин у справі, що призвело до прийняття помилкового рішення.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено наступні обставини справи.

Між позивача ("Покупець") та «NY Baltic Auto Shipping Inc» ("Продавець") укладено Контракт №2345/17 від 02.12.2021 відповідно до умов якого "Продавець" продає "Покупцеві" товар: пошкоджений автомобіль, на умовах визначених Контрактом та Інвойсом. Вартість контракту 8688,00 доларів США.

На підставі інвойсу №2345 від 02.12.2022, відповідно до умов контракту позивачем здійснено оплату згідно з платіжним дорученням №1 від 06.12.2021 у розмірі 8688,00 доларів США.

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом 14.09.2022 подано митному органу митну декларацію №UA101020/2022/033116, у якій визначено вартість транспортного засобу в розмірі 8688,00 доларів США.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №UA101020/2022/033116 митної вартості транспортного засобу та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: контракт 2345/17 від 02.12.2021; рахунок-фактуру (інвойс) від 02.12.2021 №2345; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 01.02.2021 №V19111821CG; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 12.09.2022; банківській платіжний документ від 06.12.2021.

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД №UA101020/2022/033116 та перевірки документів відповідачем встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.

При цьому, відповідач дійшов висновку, що документи, подані для митного оформлення містять розбіжності, позаяк не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме:

- рахунок-фактура №2345 від 02.12.2021 не підписана та не скріплена печаткою жодної особи, що може свідчити про відсутність схвалення даного документа за вказаними умовами продажу, у тому числі, щодо ціни товару;

- довідка про транспортні витрати від 12.09.2022 видана на автомобіль Nissan, хоча VIN-код співпадає із заявленим.

Також відповідно до відкритих джерел в мережі Інтернет, а саме сайту BidCars, автомобіль марка - JEEP модель - WRANGLER, VIN- НОМЕР_1 , проданий з аукціону за фінальною ставкою 13800 доларів США, LOT: 1-36442411 (зазначено у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу SALVAGE CERTIFICATE ), аукціонні збори - 908 доларів США, грузоперевозка до порту 380 доларів США, доставка в порт Rotterdam, NL 1575 доларів США.

У подальшому, 14.09.2022 відповідач прийняв рішення №UA101000/2022/000138/1 про коригування митної вартості товарів, яким збільшено митну вартість ввезеного автомобіля у розмірі 15720 доларів США.

У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що за результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.

Методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД від 19.07.2022 №UA206050/2022/009803 - «легковий, автомобіль, марка JEEP модель WRANGLER, календарний рік виготовлення: 2019, тип двигуна бензин, об`єм двигуна 1995стЗ, пошкодження аварійного характеру: пошкоджено ЛФП, забруднено оббивку салону та сидінь/ пошкоджено передні та задні ліві двері, вітрове скло, спрацьовані подушки безпеки, відсутня передня ліва підвіска.» - і складає 15720 доларів США за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

У зв`язку з прийняттям вказаного рішення, відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2022/022431, з тих підстав, що митна декларація не може бути оформлена, у зв`язку з тим що декларантом у графі 45 декларації невірно розрахована митна вартість товару №1 та вона не підтверджена документально, а вибраний метод її визначення не відповідає умовам наведеним у главі 9 Митного кодексу України.

Проте, незгода позивача із прийнятим відповідачем рішенням, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходить з наступного.

Приписами статей 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

За змістом частини першої статті 51, частини першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною другою статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

За приписами статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як встановлено з матеріалів справи, декларант (позивач) при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зокрема, для обґрунтування вартісного значення складових митної вартості надав:

- контракт 2345/17 від 02.12.2021;

- рахунок-фактуру (інвойс) від 02.12.2021 № 2345;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 01.02.2021 № НОМЕР_2 ;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № б/н від 12.09.2022;

- банківській платіжний документ від 06.12.2021.

При цьому, матеріали справине містять, та апелянтомне наведено належних та достатніх аргументів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, чи є недостатніми для визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору).

У правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15) вказано, що митному органу необхідно витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалися обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом .

Як вбачається з матеріалів справи та змісту апеляційної скарги, правова позиція відповідача полягає у тому, що за результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи, які в подальшому за результатами їх розгляду визнанні митним органом недостатніми та такими, що не підтверджують заявлену митну вартість товару.

В даному випадку, відповідачем митну вартість товару визначено за резервним методом на підставі цінової інформації з електронного каталогу, наявної в митниці, за кодом транспортного засобу і на рівні 15720 доларів США.

Як слідує із рішення відповідача, він поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку встановленням, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.

Разом з тим, як достеменно встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, право позивача на транспортний засіб марки - JEEP модель - WRANGLER, номер шасі - VIN НОМЕР_1 , робочий об`єм двигуна 1995 см3, призначений для перевезення пасажирів, двигун - DOHC, тип кузова - універсал, тип палива - бензин, календарний рік випуску - 2018 року, бувший у використанні, після ДТП, у розмірі 8688 доларів США, підтверджується зовнішньоекономічним контрактом №2345/17 від 02.12.2021, відповідно до змісту якого, сторони контракту обумовили вартість предмету вищевказаного контракту, а саме у розмірі 8688,00 доларів США. У свою чергу, вищевказана суму у розмірі 8688,00 доларів США сплачена позивачем, як "Покупцем" на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №2345/17 від 02.12.2021, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 06.12.2021.

Судом встановлено також, що платіжний документ - платіжне доручення №1 від 06.12.2021, в призначенні платежу містить посилання на транспортний засіб JEEP модель - WRANGLER, номер шасі - VIN НОМЕР_1 та інвойс №2345 від 02.12.2021, що у свою чергу повністю кореспондується з умовами зовнішньоекономічного контракту №2345/17 від 02.12.2021 та іншими документами, поданими під час митного оформлення.

Окрім того, сам факт здійснення позивачем оплати товару, підтверджується погодженням контролюючим органом, через призму відсутності будь-яких зауважень до інформації вказаної у платіжному дорученні №1 від 06.12.2021.

Щодо відсутності підпису та печатки на рахунку-фактурі (інвойс) №2345 від 02.12.2021, то в даному випадку відповідачем не враховано той факт, що між позивачем та продавцем здійснювався обмін електронними документам без накладення документального (фактичного) підпису та печатки.

Як свідчить зміст оскаржуваного рішення, до вказаних документів у відповідача зауважень не було.

Окрім того, матеріали справи свідчать, що транспортний засіб був придбаний позивачем не у покупця, що придбав його на аукціоні, а у компанії NY Baltic Shipping Inc. При цьому, позивач жодним чином не обізнаний та не несе відповідальність за обґрунтованість визначеної NY Baltic Shipping Inc продажної ціни товару.

В свою чергу, відмінність ціни може бути викликана різними факторами, а саме в порівнянні зі станом товару на аукціоні та в момент продажу позивачу (02.12.2021), оскільки втручання в складові частини автомобіля (ДТП про що чітко вказано у зовнішньоекономічному контракті), можливі додаткові пошкодження у проміжку часу між придбанням первинним покупцем товару та його відчуженням безпосередньо NY Baltic Shipping Inc на користь ПП "Фобос".

Щодо посилання відповідача на помилку вказану у довідці про транспортні витрати від 12.09.2022, згідно з якої марка автомобіля зазначена "Nissan", то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність останніх при встановленій одночасній наявності інформації VIN-код (номер шассі), який повністю співпадає із заявленим номером шассі транспортного засобу, що ввозиться на територію України.

Судова колегія звертає увагу на положення статті 53 Митного кодексу України, які не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Між тим, в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, а матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

При цьому, судом першої інстанції вірно відзначено, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість зроблених митницею коригувань митної вартості.

Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд апеляційної інстанції вважає, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Судова колегія також зазначає, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Зокрема, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Поряд з цим, згідно п. 3 ст. 53 Митного кодексу України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.

Витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.

Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15 вказав, що неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, натомість, позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого митницею рішення.

Враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2022/022431 від 14.09.2022 була прийнята відповідачем у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №101000/2022/000138/1 від 14.09.2022, та зважаючи, що позовна вимога про її скасування є похідною від попередньої вимоги про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, суд апеляційної інстанції погоджується також з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав і для задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування названої картки.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, де Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, позаяк зводяться виключно до переоцінки доказів та є незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті до уваги апеляційною інстанцією.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.