Постанова

від 21.11.2023 по справі 655/211/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 655/211/21 Головуючий у суді І інстанції: Посулько Г.А.

Провадження № 22-ц/819/101/23 Доповідач: Воронцова Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Воронцової Л.П.,

суддів: Майданіка В.В.,

Пузанової Л.В.,

секретар Доброва К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Горностаївського районного суду Херсонської області від 29 листопада 2021року в цивільній справі за позовом Горностаївської селищної ради Херсонської області до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2021 року Горностаївська селищна рада Херсонської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - комплексу, автогаражу, розташованого по АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2004 року. Комплекс, автогараж розташований на земельній ділянці несільськогосподарського призначення загальною площею 1,5807 га, кадастровий номер 6522655100:02:001:0283, яка перебуває у комунальній власності Горностаївської селищної ради. 27 березня 2019 року відповідач ОСОБА_1 подав до Горностаївської селищної ради заяву про надання йому вказаної земельної ділянки в оренду. 29 травня 2019 року Горностаївська селищна рада, розглянувши заяву відповідача, прийняла рішення № 938 "Про надання в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення ОСОБА_1 ", відповідно до якого ОСОБА_1 надано в оренду терміном на 10 років вказану земельну ділянку під об`єкт нерухомого майна та встановлено розмір орендної плати відповідно до рішення селищної ради від 29 травня 2019 року № 920 "Про затвердження розміру орендних ставок за використання земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення на території Горностаївської селищної об`єднаної територіальної громади", що становить 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

21 січня 2021 року між Горностаївською селищною радою та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1 , предметом якого є земельна ділянка несільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6522655100:02:001:0283, яка розташована по АДРЕСА_1 . 05 березня 2021 року право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, з 08 лютого 2005 року по 05 березня 2021 року відповідач ОСОБА_1 використовував вказану земельну ділянку без правовстановлюючих документів. Рішенням виконавчого комітету Горностаївської селищної ради від 26 лютого 2020 року № 596 створено комісію з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам та 04 лютого 2021 року, якою визначено, що внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів відповідач ОСОБА_1 заподіяв Горностаївській селищній раді збитки на загальну суму 93509,01 грн. (в тому числі: з 01 червня по 31 грудня 2019 року - 32728,15 грн., з 01 січня по 31 грудня 2020 року - 56105,41 грн., з 01 січня по 01 лютого 2021 року - 4675,45 грн.). Розрахунок збитків здійснено комісією, виходячи із загальної площі земельної ділянки, її нормативної грошової оцінки розміру орендної плати : 6% від нормативної грошової оцінки. З огляду на вказане, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Горностаївської селищної ради збитки в сумі 93509,01 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Горностаївського районного суду Херсонської області від 29 листопада 2021року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновку, викладеного у рішенні суду, обставинам справи, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції до спірних правовідносин неправильно застосовано приписи ст. 1166 ЦК України та ст. 156 ЗК України, оскільки у спорі між позивачем та відповідачем деліктні зобов`язання виникли лише з 05 березня 2021 року, тобто з дати державної реєстрації права оренди земельної ділянки 6522655100:02:001:0283 на підставі укладеного сторонами договору оренди землі, відтак земельна ділянка з кадастровим номером 6522655100:02:001:0283 набула статусу об`єкта цивільних прав тільки 05 березня 2021 року, тобто з дати державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку.

Крім того, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, зіслався на витяг з Державного земельного кадастру від 02 квітня 2020 року № НВ-6507856312020, який не містить відомостей про власника зазначеної земельної ділянки. Вважає, що судом першої інстанції до спірних правовідносин за період часу з 01 червня 2019 року по 01 лютого 2021 року неправильно застосовано норми Закону України "Про Державний земельний кадастр" і не застосовано норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що призвело до помилкового висновку суду першої інстанції щодо доказу визначення власника земельної ділянки. За таких підстав, апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосувано норми матеріального права при ухваленні рішення про відшкодування відповідачем збитків за період з 01 червня 2019 року по 01 лютого 2021 року за нормами ст. 1166 ЦК України та ст. 156 ЗК України, тому просить скасувати рішення Горностаївського районного суду Херсонської області від 29 листопада 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити та стягнути на його користь понесені судові витрати.

В судове засідання апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку судових повісток у вигляді SMS-повідомлення на номер телефона та електронну адресу, зазначені у позові та апеляційній скарзі. Крім того, оскільки остання відома адреса місцезнаходження позивача та місце проживання відповідача знаходяться на тимчасово окупованій території Херсонської області, на виконання вимог ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", учасники справи повідомлені про дату та час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення у відповідності до вимог чинного законодавства, тому колегія суддів вважає можливим справу розглядати у їх відсутність, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги Горностаївської селищної ради, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення ст. 1166 ЦК України та ст. 156 ЗК України, посилаючись на набуття з 01 лютого 2019 року земельною ділянкою несільськогосподарського призначення загальною площею 1,5807 га, кадастровий номер 6522655100:02:001:0283, що розташована по АДРЕСА_1 , власником якої є Горностаївська селищна рада, статусу об`єкта цивільних прав, та доведеність факту користування нею відповідачем ОСОБА_1 без правовстановлюючих документів, що тягне за собою право майнової вимоги позивача щодо відшкодування шкоди особою, яка її завдала.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до умов договору купівлі-продажу від 27 грудня 2004 року посвідченого нотаріально відповідач ОСОБА_1 купив у підприємства "Ремонтник" нерухоме майно - комплекс, автогараж, що розташований по АДРЕСА_1 . Комплекс розташований на землі Горностаївської селищної ради.

Право власності відповідача ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомого майна зареєстровано 08 лютого 2005 року Каховським державним бюро технічної інвентаризації, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6438745.

Комплекс розташований на земельній ділянці несільськогосподарського призначення загальною площею 1,5807 га, кадастровий номер 6522655100:02:001:0283, яка перебуває у комунальній власності Горностаївської селищної ради Херсонської області (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02 квітня 2020 року № НВ-6507856312020).

27 березня 2019 року відповідач ОСОБА_1 подав до Горностаївської селищної ради заяву про надання йому вказаної земельної ділянки в довгострокову оренду, а 29 травня 2019 року Горностаївська селищна рада, розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 , прийняла рішення № 938 "Про надання в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення ОСОБА_1 ", відповідно до якого: надано ОСОБА_1 в оренду терміном на 10 років земельну ділянку несільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6522655100:02:001:0283 загальною площею 1,5807 гектарів під об`єктом нерухомого майна - комплекс, автогараж, розташований по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, та встановлено розмір орендної плати за вказану земельну ділянку відповідно до рішення селищної ради від 29 травня 2019 року № 920 "Про затвердження розміру орендних ставок за використання земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення на території Горностаївської селищної об`єднаної територіальної громади", що становить 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

21 січня 2021 року між позивачем Горностаївською селищною радою та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1, предметом якого є земельна ділянка несільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6522655100:02:001:0283, яка розташована по АДРЕСА_1 , право ренди на яку 05 березня 2021 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 40899949 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Таким чином, предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача коштів за фактичне користування земельною ділянкою з 01 червня 2019 року по 01 лютого 2021 року.

Відповідно до ст. ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Таким чином, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування ст. 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, в постановах від 29.01.2019 року у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 року у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 року у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 року у справі №922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Матеріали даної справи свідчать, що спірній земельній ділянці несільськогосподарського призначення загальною площею 1,5807га присвоєно кадастровий номер 6522655100:02:001:0283, вона є сформованим об`єктом цивільних прав та перебуває у власності Горностаївської селищної ради Херсонської області з 01 02.2019, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

З огляду на це, колегія суддів відхиляє доводи апелянта ОСОБА_1 про те, що вказана земельна ділянка набула статусу об`єкта цивільних прав лише з 05 березня 2021 року, тобто з дати державної реєстрації права оренди, та бере до уваги наданий позивачем витяг з Державного земельного кадастру від 02 квітня 2020 року № НВ-6507856312020, де зазначено кадастровий номер земельної ділянки, її місцезнаходження, площу, цільове призначення, дату державної реєстрації земельної ділянки, а саме 01 лютого 2019 року, форма власності: комунальна власність, а тому приходить до висновку, що дана земельна ділянка була сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків. При цьому, згідно з п. "д" ч. 1 ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення відповідачем права оренди земельної ділянки, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовують незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Таким чином, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку ст. 1212 ЦК України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц та від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 року у справі № 913/169/18.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82, 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 ст. 93 та ст. 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розташовані та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідно договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Судом першої інстанції встановлено обставини правомірного володіння і використання відповідачем в період з 08 лютого 2005 року по 05 березня 2021 рокуналежного йому нерухомого майна - комплексу, автогаражу, розташованого по АДРЕСА_1 , що само по собі свідчить про фактичне використання відповідачем спірної земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки.

Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій об`єкт розташований.

Таким чином, у зв`язку із користуванням відповідачем комплексом нежитлових будівель, розташованих на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої ст. 1212 ЦК України.

При цьому, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Суд першої інстанції помилково кваліфікував правовідносини між сторонами, як такі, що виникли внаслідок завдання збитків у зв`язку з використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Однак, встановивши, що відповідач користувався спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без внесення орендної плати, суд першої інстанції, дійшов по суті правильного висновку про необхідність задоволення позову, однак ухвалив рішення без застосування норми права, що підлягала застосуванню.

Відповідно до частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, що спростовує обґрунтованість доводів апеляційної скарги скарги.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов`язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

Згідно рішення виконавчого комітету Горностаївської селищної ради від 10 лютого 2021 року № 54 затверджено Акт № 1 від 04 лютого 2021 року про визначення розміру збитків, заподіяних Горностаївській селищній раді ОСОБА_1 за використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки з кадастровим номером 6522655100:02:001:0283, площею 1,5807 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , за період з 01 червня 2019 року по 01 лютого 2021 року, поданий комісією з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, відповідно до якого розмір нарахованих збитків становить 93509,01 грн.

Доказів на спростування розрахунку безпідставно збережених коштів, які необхідно було сплачувати за користування земельною ділянкою, відповідачем не надано.

Враховуючи положення ч.1 ст.13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, колегія суддів вважає, що безпідставно збережені кошти у сумі 93509,01 грн підлягають стягненню на користь позивача і вказана сума не спростована відповідачем належними доказами.

Таким чином, на визначення розміру коштів, які мали б бути сплачені відповідачем на користь Горностаївської селищної ради Херсонської області за договором оренди, що мав бути укладений відповідачем як користувачем земельної ділянки, на якій розміщений належний йому об`єкт нерухомого майна, не вплинуло неправильне застосування судом перщої інстанції інстанцій норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 4 статті 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Горностаївського районного суду Херсонської області змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції даної постанови.

Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Горностаївського районного суду Херсонської області від 29 листопада 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.П.Воронцова

Судді : В.В. Майданік

Л.В.Пузанова