Рішення

від 13.11.2023 по справі 226/1368/23

ДИМИТРОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 226/1368/23

Справа № 226/1368/23

Провадження № 2/226/388/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2023 року м.Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Редько Ж.Є.,

за участю секретаря Щербаченко А.В.,

представника позивача Повалій О.В.,

представника відповідача Шамкій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРУМ ШАХТСПЕЦБУД» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРУМ ШАХТСПЕЦБУД» (далі за текстом ТОВ «КОРУМ ШАХТСПЕЦБУД») про стягнення моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, в обґрунтування якого вказав, що він 11.09.2019 працював у відповідача прохідником п`ятого розряду підземним з повним робочим днем у шахті. 18.05.2020 його було звільнено з роботи за п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін. За час роботи на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих виробничих факторів він набув хронічних професійних захворювань, а саме: хронічну радикулопатію L5 ліворуч у стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; хронічну двобічну сенсоневральну приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (П ст.); хронічний бронхіт П ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-П ст., про що був складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 16.06.2021. Згідно із довідкою МСЕК від 07.09.2021 йому первинно безтерміново встановлено 65 % втрати працездатності за професійними захворюваннями та третю групу інвалідності. У зв`язку з вказаними захворюваннями були порушені його нормальні життєві зв`язки, він був позбавлений реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляв його повноцінний спосіб життя. Він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Через значну втрату працездатності у відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Усвідомлення того, що негативні зміни в його житті є незворотніми, завдає йому душевного болю та страждань. Оскільки підприємство не забезпечило йому безпечних умов праці, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування заподіяної йому внаслідок професійного захворювання моральної шкоди 245 000 грн.

Позивач ОСОБА_1 до суду не з`явився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, наполягаючи на позові, письмово повідомив суд про розгляд справи у його відсутність.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги свого довірителя у повному обсязі, просила їх задовольнити, обґрунтовуючи обставинами, викладеними у позовній заяві. Крім того, ознайомившись з відзивом на позов, у додаткових письмових поясненнях представник позивача вказала, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку втрати професійної працездатності потерпілий зазнає значно більше моральної шкоди. Право на компенсацію виникає в особи з дня встановлення стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК. Моральна шкода позивача обгрунтовується незворотністю змін його здоров`я, розміром втрати працездатності, постійним характером страждань, погіршенням при фізичному навантаженні та при зміні погоди. Наявність висновку психолога чи психіатра законом не вимагається. Відсутність вини відповідача не звільняє його від зобов`язання з відшкодування моральної шкоди. Розрахунок моральної шкоди визначений позивачем із врахуванням глибини його фізичних та душевних страждань, погіршення його трудових можливостей, виходячи із сучасного рівня життя населення, високої вартості лікування та реабілітації, яких потребує позивач. Судова практика вказує на стрімке збільшення суми відшкодування моральної шкоди у зв`язку з профзахворюванням.

Представник відповідача ТОВ «КОРУМ ШАХТСПЕЦБУД» ШамкійВ.М.у судовомузасіданні висловиласяпроти позовнихвимог,підтримала відзив на позовну заяву, у якому вказала, що позивач перебував у трудових стосунках з товариством з 11.09.2019 по 18.05.2020, тобто вісім місяці і вісім днів, вже маючи тривалий стаж роботи в підземних умовах на інших підприємствах. Вказуючи на те, що стаж роботи позивача у товаристві склав не більше ніж 2,35 % від загального трудового стажу, представник вважає, що ОСОБА_1 не міг отримати професійну хворобу саме у відповідача. На вимогу ст.153 КЗпП України, ст.13 Закону України «Про охорону праці» відповідач забезпечив позивача усіма необхідними засобами індивідуального захисту та спеціальним одягом, створив безпечні та нешкідливі умови праці, наскільки це можливо в рамках реалізації трудової функції прохідника в підземних умовах. Матеріали справи не містять доказів про настання будь-яких аварій на підприємстві або порушення норм законодавства з охорони праці, про притягнення за це посадових осіб до адміністративної чи кримінальної відповідальності, а тому вина відповідача відсутня і є недоведеним причинний зв`язок між виникненням хронічних захворювань та діями підприємства. При укладанні трудового договору позивач під підпис був повідомлений про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, можливі негативні наслідки цих умов праці на стан його здоров`я та пов`язані з цими умовами праці пільги та компенсації. Ніщо не перешкоджало позивачу відмовитися від укладання цього договору. У доданих до позову медичних документах відсутні будь-які діагнози або медичні висновки щодо фактично наявних у позивача негативних змін у психологічному /психічному здоров`ї, описані ним у позові. Зокрема діагноз щодо депресії може встановити тільки лікар. Також позивачем не надано обґрунтованого розрахунку позовних вимог. Заявлена сума компенсації у розмірі 245000 грн не є розумною, виваженою та справедливою. Тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із ухвалою суду від 21.08.2023 у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Згідно із ухвалою суду від 30.10.2023 задоволено клопотання представників сторін про їх участь у судових засіданнях у режимі відео конференції.

Згідно із ухвалою суду від 08.11.2023 у задоволенні клопотань представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, про витребування додаткових доказів, про залучення у справі в якості співвідповідча інше підприємство відмовлено.

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11.09.2019 перебував у трудових стосунках з ТОВ «КОРУМ ШАХТСПЕЦБУД», працюючи прохідником п`ятого розряду підземним з повним робочим днем у шахті. 18.05.2020 його було звільнено за п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін, що підтверджується записами з трудової книжки позивача.

Відповідно до картки працівника, який підлягає попередньому медичному огляду, ОСОБА_1 за станом здоров`я придатний для роботи за професією прохідника. Висновок складено 03.09.2019.

18.05.2021 Державна установа «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» встановила у ОСОБА_1 : хронічну радикулопатію L5 ліворуч у стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; хронічну двобічну сенсоневральну приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (П ст.); хронічний бронхіт П ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-П ст.

За результатамирозслідування причинвиникнення хронічнихпрофесійних захворювань,що буливстановлені упозивача ОСОБА_1 , 16.06.2021 на підприємстві відповідача складено акт за формою П-4, затверджений начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці.

У п.12 акту зафіксовано, що за професією ОСОБА_1 має загальний стаж роботи 28 років 03 місяці 22 дні, за професією прохідника 19 років 04 місяці 24 дні, з яких 23 роки 01 місяць 09 днів в умовах впливу шкідливих факторів.

У п.17,п.18цього актузазначено,що причиноювиникнення хронічнихпрофесійних захворюваньпозивача єтривалий періодроботи вумовах впливушкідливих виробничихфакторів важкості праціта пилуфіброгенної дії,параметри таконцентрації якихперевищували допустимінорми фізичнихнавантажень,вимушеної робочоїпози,нахилів корпусу,виробничого шумута пилу, а саме: кремнію діоксиду при вмісту вільного діоксиду кремнію від 10 до 70 % - фактична величина 67,8 мг/м3 при нормативному значенні 2 мг/м3; тривалість дії упродовж зміні 88,8% зміни; робоча поза в нахиленому положенні більше 31,9 % зміни при нормативному значенні 25% зміни: еквівалентні рівні шуму 90 дБА при нормативному значенні 80 дБА.

Згідно із Окремою думкою члена комісії з розслідування причин хронічного професійного захворювання - менеджера з охорони праці ОСОБА_3 протиправних дій стосовно ОСОБА_1 , які б знаходилися у причинному зв`язку із профзахворювання, ТОВ «КОРУМ ШАХТСПЕЦБУД» не вчиняло. Захворювання постраждалого розвинулося та отримало професійний характер ще до моменту працевлаштування позивача до товариства. Короткий строк роботи на ТОВ «КОРУМ ШАХТСПЕЦБУД» склав не більше ніж як 2,35% від загального трудового стажу позивача.

ОСОБА_1 у зв`язку з загостренням хронічного обструктивного бронхіту пройшов стаціонарне лікування КНП «Мирноградська центральна міська лікарня» з 29.07.2021 по 10.08.2021, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 3872/683, з якої вбачається, що позивач поступив зі скаргами на виражену загальну слабкість, нездужання, частий сухий кашель, дискомфорт у грудній клітині, задишку при найменшому фізичному навантаженні.

Згідно іздовідкою доакту оглядуМСЕК від 07.09.2021 та довідкою про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 07.09.2021 позивачу у зв`язку з професійними захворюваннями вперше встановлено за сукупністю 65 % втрати професійної працездатності, з них: 30 % внаслідок хронічної попереково-крижової радикулопатії, 25 % внаслідок хронічного бронхіту, 10 % внаслідок хронічної приглухуватості, та третя група інвалідності безстроково, з рекомендаціями санаторно-курортного та медикаментозного лікування, спостереження у невролога, терапевта, лора, носіння корсету.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно до ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно із ч.1 ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, завданої робітнику в наслідок ушкодження його здоров`я, здійснюється Фондом відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105-ХIV (далі Закон № 1105-ХIV), що набрав чинності з 01.04.2001 року.

Обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам, які потерпіли на виробництві, до внесення змін до Закону № 1105-Х1У на підставі Закону України від 23.02.2007 року № 717-У, був покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Також 01.01.2015 набрав чинностіЗакон України «Про обов`язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону України від 28.12.2014 № 77-УШ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці».

Частина 8ст.36 цього Законупередбачає, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положеньЦК України та КЗпП України.

Пункт 1 ч.2 ст.10 цього Законупередбачає обов`язок страховика - Фонду соціального страхування України виплачувати тільки ті страхові виплати, які передбачені цим законом.

За отриманими професійними захворюваннями позивачу вперше була встановлена втрата професійної працездатності 07.09.2021.

Оскільки Фонд на час виникнення спірних правовідносин не відповідав за завдану моральну шкоду, то в разі отримання працівником професійного захворювання таку шкоду позивачу, законні права якого порушені, повинен відшкодувати роботодавець на підставі ст.237-1 КЗпП України, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно із ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до ч.1, 2 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

За ч.4 цієї ж статті власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Виходячи з вимог ст.153 КЗпП України, яка покладає на власника обов`язок створювати працівникові безпечні умови праці, вина власника полягає у невиконанні такого обов`язку. Отже, саме підприємство повинно було створити умови, які б унеможливлювали настання негативних наслідків щодо здоров`я працівника.

Наявність небезпечних і шкідливих умов праці, які стали причиною професійного захворювання позивача, встановлена актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 .

Суд вважає, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з встановленням йому стійкої втрати працездатності внаслідок отриманих ним професійних захворювань, а висновок МСЭК від 07.09.2021 підтверджує наявність факту спричинення шкоди його здоров`ю, яка привела до фізичних і моральних страждань позивача, та наявність прямого причинного зв`язку між ушкодженням здоров`я та порушенням небезпечних норм при виконанні робіт. Тому суд не приймає доводи відповідача про відсутність у позивача доказів спричинення йому моральної шкоди.

Як зазначено вище, ОСОБА_1 тривалий час проходив лікування через захворювання, які визначено професійними. В медичних документах його хвороб зафіксовано скарги на загальну слабкість, переважно сухий кашель, задуху тощо.

Отримані позивачем захворювання вимагають від нього продовження лікування, спостереження у лікарів, обмежили виконання фізичної роботи, тобто через больові відчуття та незручності погіршили якість його життєдіяльності і як наслідок порушили його нормальні життєві зв`язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачем надано достатньо доказів, за якими можна судити про наявність в нього фізичних або психічних страждань. Крім того у п.4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 № 1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Позивач на момент розслідування причини виникнення професійного захворювання не працював на шахті, однак, передумовою виникнення професійних захворювань позивача стала довготривала праця на вугільних підприємствах (понад 23 роки) в несприятливих умовах. Роз`яснення умов праці і можливості їх впливу на здоров`я не виключає відповідальності підприємства у разі настання негативних наслідків.

Добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці та його обов`язок дбати про своє здоров`я жодним чином не знімає з відповідача обов`язку виконати вимоги ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці та не звільняє від відповідальності за їх невиконання.

При цьому суд враховує, що причиною професійного захворювання позивача є не сама по собі робота в шкідливих умовах, а робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого процесу.

Доводи представника відповідача про здійснення підприємством компенсаційних заходів у вигляді забезпечення спеціальним одягом, взуттям та іншими засобами індивідуального захисту не спростовують факту впливу негативних факторів на позивача. Також такі заходи не впливають на право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої у випадку ушкодження здоров`я під час виконання трудових обов`язків.

Визначення позивача придатним для роботи за професією за результатами періодичних медичних оглядів жодним чином не виключає наявність у нього хронічних професійних захворювань і відповідно відповідальність підприємства за шкоду, спричинену ушкодженням здоров`я.

При визначенні розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд приймає до уваги заперечення представника відповідача щодо часткового періоду роботи на підприємстві відповідача в шкідливих умовах праці, оскільки підприємство відповідає тільки за той період роботи, в який позивач у нього працював.

Враховуючи часроботи позивачана підприємствівідповідача при тривалійпраці ушкідливих умовах,які призвелидо вказанихзахворювань,наслідком якихстало втрата професійноїпрацездатності таотримання інвалідності, характер,обсяг,тривалість зазнаванихпозивачем страждань,його станздоров`я,який дозволяєйому продовжуватипрацювати,розмір ібезстроковий характерстійкої втратипрофесійної працездатності,істотність вимушеностізмін ужиттєвих стосункахпотерпілого,який увіці 48років втратив65%своєї працездатностіу зв`язкуз професійнимизахворюваннями, що свідчить про неможливість відновлення попереднього фізичного стану та безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, тобто отримане ним ушкодження здоров`я заважає йому вести повноцінний спосіб життя, вимагає від нього додаткових зусиль для його організації, потребує продовжувати лікування, суд, виходячи з засад розумності та справедливості, вважає можливим визначити позивачу розмір моральної шкоди у 70000 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд також виходить з того, що не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного і душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам. Крім того, розмір моральної шкоди не залежить від розміру майнової шкоди.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» внесено зміни до п.п.164.2.14 ст.164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020).

До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування цих змін, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).

Беручи до уваги наведене, сума моральної шкоди повинна бути стягнута з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України, оскільки станом на 01 січня 2022 року розмір мінімальної заробітної плати становить 6700 грн 00 коп., а сума стягнутої моральної шкоди в розмірі 70000 грн 00 коп. перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати (6700 х 4 = 26800 грн 00 коп.).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно задоволеній сумі у розмірі 700 грн 00 коп.

На підставі ст.43, 46 Конституції України, законів України «Про охорону праці», «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.2, 5, 6, 12, 13, 259, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРУМ ШАХТСПЕЦБУД» (місцезнаходження: 85004, Донецька область, м.Добропілля, пров.Будівельний, 2, код ЄДРПОУ 36103076) про стягнення моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, задовольнити частково.

Стягнути зТОВАРИСТВА ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«КОРУМ ШАХТСПЕЦБУД»на користь ОСОБА_1 увідшкодування моральноїшкоди,спричиненої професійнимзахворюванням,70000 (сімдесят тисяч) грн 00 коп. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРУМ ШАХТСПЕЦБУД» на користь держави судовий збір в сумі 700 (сімсот) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 17.11.2023.

Суддя Ж.Є.Редько