Постанова

від 26.02.2024 по справі 226/1368/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1459/24 Справа № 226/1368/23 Суддя у 1-й інстанції - Редько Ж.Є. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Тимченко О.О.

сторони справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРУМ ШАХТСПЕЦБУД»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України,без повідомленняучасників справиза наявнимиу справіматеріалами цивільнусправу апеляційноюскаргою позивача ОСОБА_1 ,від іменіта вінтересах якогодіє адвокатПовалій Олена Василівнанарішення Димитровського міського суду Донецької області від 13 листопада 2023 року, ухваленого суддею Редько Ж.Є. у м. Мирнограді Донецької області, повний текст судового рішення складено 17 листопада 2023 року,

ВСТАНОВИВ

В серпні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРУМ ШАХТСПЕЦБУД» про стягнення моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням.

В обґрунтування позову вказав, що він з 11.09.2019 працював у відповідача прохідником п`ятого розряду підземним з повним робочим днем у шахті. 18.05.2020 його було звільнено з роботи за п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін.

За час роботи на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих виробничих факторів він набув хронічних професійних захворювань, а саме: хронічну радикулопатію L5 ліворуч у стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; хронічну двобічну сенсоневральну приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (П ст.); хронічний бронхіт П ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-П ст., про що був складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 16.06.2021.

Згідно із довідкою МСЕК від 07.09.2021 йому первинно безстроково встановлено 65 % втрати працездатності за професійними захворюваннями та третю групу інвалідності. У зв`язку з вказаними захворюваннями були порушені його нормальні життєві зв`язки, він був позбавлений реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляв його повноцінний спосіб життя. Він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Через значну втрату працездатності у відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Усвідомлення того, що негативні зміни в його житті є незворотніми, завдає йому душевного болю та страждань. Оскільки підприємство не забезпечило йому безпечних умов праці, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування заподіяної йому внаслідок професійного захворювання моральної шкоди 245 000 грн.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 13 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на корсить позивача на відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням 70000,00 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Не погодившись із даним рішенням, представник позивача ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду змінити збільшивши розмір стягнутої моральної шкоди до 245000,00 грн без утримання з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Відзив на пеляційну скаргу не надходив.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 з 11.09.2019 працював у відповідача прохідником п`ятого розряду підземним з повним робочим днем у шахті. 18.05.2020 його було звільнено з роботи за п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін (копія трудової книжки а.с. 8-13).

За час роботи на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих виробничих факторів він набув хронічних професійних захворювань, а саме: хронічну радикулопатію L5 ліворуч у стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; хронічну двобічну сенсоневральну приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (П ст.); хронічний бронхіт П ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-П ст., про що був складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 16.06.2021 (а.с. 1-15).

Згідно із довідкою МСЕК від 07.09.2021 йому первинно безстроково встановлено 65 % втрати працездатності за професійними захворюваннями та третю групу інвалідності (а.с. 16-17).

Судпершої інстанції,ухвалюючи рішенняпро часткове задоволенняпозовних ОСОБА_1 виходив зтого,що міжсторонами склалисятрудові правовідносини,оскільки професійнізахворювання отриманіпід часвиконання нимтрудових обов`язківв томучислі іна підприємствівідповідача,тому позивачуроботодавецьзобов`язаний відшкодуватиспричинену втратоюздоров`я моральнушкоду,правові підстави для стягнення якої визначені статтями 153, 237-1 КЗпП України. Та визначаючи розмір компенсації моральної шкоди суд першої інтанції виважено виснував, що на підприємстві відповідача позивач пропрацював незначний проміжок часу із його трудового стажу 8 місяців 8 днів із загального строку роботи в шкідливих умовах праці 23 роки, 1 місяць і 09 днів, тому колегія суддів погоджується із даним висновком суду про часткове задоволення позовних вимог і відхиляє з цього приводу доводи апеляційної скарги.

Разом із тим, колегія суддів вважає помилковим визначення судом розміру стягнення компенсації заподіяної моральної шкоди із утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Так, порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Відповідно до пп. «А» п.164.2.14 ст.164 Податкового кодексу України (в редакції з 23 травня 2020 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку (в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати) та відповідно підлягають оподаткуванню, однак крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року по справі № 180/683/13-ц.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, окрім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок професійного захворювання, тобто заподіяння йому шкоди здоров`ю.

На підставі переліченого вказані зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок отриманого професійного захворювання.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 21 червня 2022 року по справі № 599/645/21.

Тому колегіясуддів,вважає занеобхідне змінитирішення судув частині зазначення, що присуджену суму відшкодування моральної шкоди слід стягнути без утримання з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, в решті рішення суду - залишити без змін.

Керуючисьст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Повалій Олена Василівна задовільнити частково.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 13 листопада 2023 року змінити, зазначивши, що присуджену суму відшкодування моральної шкоди стягнути без утримання з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 26 лютого 2024 року.

Головуючий:

Судді: