Рішення

від 09.11.2023 по справі 369/4535/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/4535/23

Провадження № 2/369/3632/23

РІШЕННЯ

Іменем України

09.11.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Янченко А.В., за участі секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/4535/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний-2 Житло-Сервіс» про захист прав споживачів, -

в с т а н о в и в :

В травні 2023 року позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний-2 Житло-Сервіс» про захист прав споживачів про захист прав споживачів, згідно якого просив визнати недійсним договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 1243 від «01» березня 2023 року та похідний від нього Додаток 1 - «Правила поведінки мешканців багатоквартирного будинку в житловому комплексі «Рідний-2»; стягнути з відповідача на користь позивача його передоплату у розмірі 5 267 (п`ять тисяч двісті шістдесят сім) гривень 88 копійок; стягнути з відповідача на користь позивача 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок у якості компенсації за спричинену моральну шкоду.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 8 лютого 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено Акт приймання-передачі нерухомого майна згідно Додаткової угоди № 41 від 25.07.2022 р. до Договору про спільну діяльність у будівництві багатоквартирного житлового будинку від 10.12.2020 р. Акт укладався внаслідок виконання позивачем умов договору про спільну діяльність, шляхом внесення відповідної готівкової суми в гривнях у вигляді вкладу.

За змістом означеного Акту на виконання умов Додаткової угоди № 41 від 25.07.2022р., укладеної між сторонами, ОСОБА_1 , отримав у власність для подальшого користування нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, поверх цокольний, номер нежитлового приміщення 43 (сорок три), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, одночасно з підписанням вказаного вище Акту, позивачу було повідомлено, що він зобов`язаний підписати Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 1243 від «01» березня 2023 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рідний-2-Житло-Сервіс». Разом з цим договором мені було надано рахунок на сплату житлово-комунальних послуг (внесків) за березень серпень 2023 року (оплата за 6 місяців), котрий за вимогою фактично - продавця нерухомості, який, тим не менш, юридично має статус сторони за договором про спільну діяльність, позивач повинен був сплатити до моменту отримання реєстраційних документів в розмірі 5 267 гривень 88 копійок.

Після ознайомлення зі змістом означеного договору, позивач відмовився його підписувати з огляду на: відсутність в змісті договору, чи то - в додатках до нього, відповідного кошторису витрат за надання запропонованих послуг; дуже тривалим терміном дії (від 10 років); можливістю зміни в односторонньому порядку ціни на послуги з боку їх виконавця; а також - на відсутність конкурентного вибору між кількома надавачами означених послуг, що суперечить, при цьому, вимогам антимонопольного законодавства та інше.

У відповідь на відмову позивача, продавець повідомив, що правочин по придбанню нерухомості не відбудеться поки вказані вище вимоги не будуть мною виконані. Після цього позивач забрав готівкові грошові кошти, котрі позивач були отримані шляхом обміну доларів США на гривневий еквівалент, та з дуже негативними емоціями поїхав додому. Після приїзду додому, позивач порахував, що при повторному обміні гривні на долари США (більше ніж 32 000 $), мої втрати будуть складати близько 17 000 гривень. Вважаючи означене вкрай невигідними для позивача умовами та знаходячись під впливом цієї тяжкої для мене обставини, бо окрім прямих матеріальних збитків, позивач ще й залишався без обраного позивачем варіанта вибору нерухомості, пошуком якої родина позивача займалася не один тиждень, позивач все ж таки прийняв рішення підписати Договір № 1243 від 01.03.2023 року з наміром розірвання його в подальшому. Саме тому, при здійсненні оплати послуг, згідно вказаного вище Рахунку та Договору № 1243 від 01.03.2023 р., в формулюванні платежу позивачем було вказано, що він був здійснений під примусом.

При цьому, окрім вказаних вище обставин підписання 08 лютого 2023 року Договору № 1243, який датований 01 березням 2023 року, позивач звертає увагу на ще одну обставину, не менш важливу для розірвання укладеного Договору № 1243, а саме позивач не потребує послуг, котрі позивачу пропонує сторона за цим договором.

Так, з огляду на те, що приміщення позивачем було придбано з метою здійснення професійної діяльності, бо позивач має статус арбітражного керуючого, то це приміщення у майбутньому буде дуже рідко використовуватися як позивачем, так і відвідувачами позивача. Режим роботи арбітражного керуючого передбачає відвідини раз на тиждень, чи то на місяць, а тому позивачем майже взагалі не буде використовуватися прибудинкова територія та створюватись якісь побутові відходи. Вимоги до офісу арбітражного керуючого, закріплені діючим законодавством, передбачають регламентування режиму його роботи за певними обмеженнями та роботою виключно при наявності розподілу справ про банкрутства за умовами випадкового автоматичного відбору. З огляду ж на те, що на даний час позивач ще знаходиться на військовій службі в лавах ЗСУ, то початок його професійної діяльності, після звільнення з військової служби та відновлення повноцінної роботи може складати навіть не місяці, а роки до моменту отримання певної справи про банкрутство того чи іншого підприємства. Таким чином, позивач дійсно доволі тривалий час взагалі не потребує надання йому жодних послуг, з огляду на фізичну та фактичну неможливість їх отримання. При цьому, згідно платіжного доручення позивачем було вказано, що оплата послуг згідно вказаних вище рахунку та договору була здійснена під примусом, як то і вказано в формулюванні платежу, а відповідно означений правочин може бути визнаний судом недійсним.

Про усі ці, вказані вище обставини позивач повідомив відповідача в своїй заяві від 17.02.2023 року про розірвання Договору № 1243 від «01» березня 2023 року.

Враховуючи наведене, просив позов задовольнити.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.03.2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначене підготовче судове засідання.

09.05.2023року досуду впорядку ст.49ЦПК Українивід позивачанадійшла заявапро збільшенняпозовних вимог,згідно якоїостанній збільшиврозмір позовнихвимог тапросив стягнутиз відповідачана користьпозивача йогопередоплату урозмірі 10267,88грн.

Так, окрім передоплати у розмірі 5 267 гривень, здійсненої позивачем через банківський рахунок, останній ще здійснював додаткові передоплату відповідачеві, у розмірі 5 000 гривень за ще не отриману електроенергію (авансування за 1000 кВт), шляхом внесення готівкових коштів у касу відповідача. Авансування здійснювалося з огляду на ту обставину, що на момент укладення оспорюваного договору, лічильники електроенергії знаходилися ще на балансі відповідача.

Однак, після подання 05.04.2023 року заявки позивача про приєднання за № 168309, ДТЕКом була здійснена перевірка цієї заявки, а наразі здійснюється підготовка відповідних технічних умов, що знімає питання наявності взаємовідносин між відповідачем та позивачем, відносно споживання ним електричної енергії.

До того ж відповідач не має відповідної ліцензії щодо можливості постачання або перепродажу електричної енергії, що додатково дає підстави на повернення раніше здійсненної позивачем, під тиском відповідача, передоплати у розмірі 5 000 тисяч гривень.

Ухвалою суду від 08.08.2023 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.

26.09.2023 року до суду від представника відповідача надійшло заперечення на позовну заяву, згідно якого останній заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем жодних доказів у розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України, які б підтверджували факт фізичного чи психічного примусу, позивачем надано не було. Діяльність ТОВ «Рідний-2 Житло-Сервіс» не включає продаж нерухомого майна як вид діяльності, і ніяк не впливає на купівлю та реєстрацію нерухомого майна будь-якими фізичними чи юридичними особами.

Крім того, договір укладений між ТОВ «Рідний-2» Житло-Сервіс» та позивачем відповідає чинному законодавству щодо правочинів, захисту прав споживачів та включає всі істотні умови, визначені для такого роду договорів.

Крім того, відсутність потреби позивача у надані послуг з управління багатоквартирним будинок не звільняє від обов`язку утримувати належну майно та оплачувати житлово-комунальній послуги.

Також відповідач надає послуги з управління згідно договору протягом всього передплаченого періоду.

09.11.2023 року до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача, за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача у судове засідання 09.11.2023 року не з`явився, у запереченні на позов просив розглянути справи без участі представника відповідача.

За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників справи на підставі наявних в ній доказів.

З урахуванням указаних обставин, в силу ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Відповідно достатті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Суд встановив, що 8 лютого 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено Акт приймання-передачі нерухомого майна згідно Додаткової угоди № 41 від 25.07.2022 р. до Договору про спільну діяльність у будівництві багатоквартирного житлового будинку від 10.12.2020 р.

01.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рідний-2-Житло-Сервіс» (Управитель) та ОСОБА_1 (Споживач) укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 1243, за умова якого управитель зобов`язався надавати споживачеві послугу з управління багатоквартирним будинок (далі послуга з управління), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі будинок), а споживач оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

Згідно п. 1.2. договору послуга з управління включає:

- утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовується для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

- купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно доп.19ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі Закон) продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Згідно положень ст. 18 Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров`я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника);

2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);

3) встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;

4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору;

5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором;

6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається;

7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника);

8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом;

9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру;

10) установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;

11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;

12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору;

13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору;

14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору;

15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей;

16) встановлення обов`язку споживача виконати всі зобов`язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх;

17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов`язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Положенняпункту 8 частини третьоїцієї статті не застосовується до умови договорів про надання споживчого кредиту, відповідно до якої кредитодавець встановлює право розірвати договір в односторонньому порядку за наявності підстав, визначених законодавством, та за умови негайного повідомлення кожної із сторін про розірвання договору.

Положенняпункту 11 частини третьоїцієї статті не застосовується до договорів, укладених на невизначений строк, за умови встановлення в таких договорах обов`язковості повідомлення заздалегідь споживача про намір змінити умови договору і надання йому у зв`язку з цим права на розірвання договору.

Положенняпункту 13 частини третьоїцієї статті не застосовується до положень про індексацію ціни, що відповідають законодавству, якщо умови та метод розрахунку ціни чітко і недвозначно визначено у договорі.

Положенняпунктів 8,11та13частини третьої цієї статті не застосовуються до:

1) операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем;

2) договорів про купівлю/продаж іноземної валюти, дорожніх чеків або про виконання платіжних операцій в іноземній валюті.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:

1) такі положення також підлягають зміні; або

2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 19 Закону нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає:

1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції;

2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.

При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться:

1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції;

2) вживання образливих або загрозливих висловів;

3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача;

4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб`єктом господарювання;

5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.

Згідно ст.204Цивільного кодексуУкраїни змістправочину неможе суперечитицьому Кодексу,іншим актамцивільного законодавства,а такожінтересам державиі суспільства,його моральнимзасадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Правочин,який вчиненоособою підвпливом тяжкоїдля неїобставини іна вкрайневигідних умовах,може бутивизнаний судомнедійсним незалежновід того,хто бувініціатором такогоправочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановленістаттею 216цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв`язку з вчиненням цього правочину (ст. 233 ЦПК України).

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.Згідно статті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Частинами першою, шостоюстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, другастатті 89 ЦПК України).

Суд встановив, що спірний договір, укладений між позивачем та відповідачем у письмовій формі, містить всі істотні умови, а саме: предмет опис послуги, яка надається; права та обов`язки сторін; плата (ціна та порядок оплати послуг); порядок взаємного інформування сторін; 5) відповідальність сторін у разі невиконання або неналежного виконання договору; 6) строк дії, порядок і умови продовження дії та розірвання договору.

Посилання позивача на те, що він не потребує надання послуг з управління не заслуговують на увагу суду, оскільки ст. 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 7Закону України«Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку»визначено,що співвласникизобов`язані: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Вимога позивача про повернення йому сплаченої передоплати за надані послуги з управління згідно договору є доказово неспроможною та доказово безпідставною, оскільки відповідач надавав послуги згідно договору протягом всього передплаченого періоду.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження ненадання або неналежного надання відповідачем послуг згідно договору.

Посилання позивача на примушування його до укладення договору є помилковими, з огляду на не надання позивачем доказів на підтвердження фізичного чи психічного примусу, як-то звернення до правоохоронних органів, тощо.

Крім того, непроживання особи у належній їй на праві власності нерухомості, не є підставою, яка звільняє особу від обов`язку утримувати належне йому майно та обов`язку нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.04.2020 року у справі № 757/29813/17-ц.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Також в матеріалах справи відсутні докази завдання відповідачем позивачу моральної шкоди.

Усі інші доводи та твердження сторін не спростовують вищевикладених висновків суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, суд вирішив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, з огляду на встановлену судом відсутність порушення відповідачем прав позивача у спірних правовідносинах.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-268, 351, 352, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний-2 Житло-Сервіс» про захист прав споживачів відмовити повністю.

Інформація про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рідний-2 Житло-Сервіс» (08160, Київська обл., Фастівський район, с. Гатне, пров. М. Грушевського, буд. 20; ідентифікаційний код 43982753).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 22.11.2023 року.

Суддя А.В. Янченко