Постанова

від 21.02.2024 по справі 369/4535/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/1865/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 369/4535/23

21 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Музичко С.Г.

- Болотова Є.В.

при секретарі - Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2023 року, ухваленого під головуванням судді Янченко А.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний-2 Житло-Сервіс» про захист прав споживачів,-

в с т а н о в и в:

В травні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Рідний-2 Житло-Сервіс» про захист прав споживачів, в якому просив:

- визнати недійсним договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 1243 від «01» березня 2023 року та похідний від нього Додаток 1 - «Правила поведінки мешканців багатоквартирного будинку в житловому комплексі «Рідний-2»;

- стягнути з відповідача на користь позивача його передоплату у розмірі 5 267 (п`ять тисяч двісті шістдесят сім) гривень 88 копійок;

- стягнути з відповідача на користь позивача 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок у якості компенсації за спричинену моральну шкоду.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 8 лютого 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено Акт приймання-передачі нерухомого майна згідно Додаткової угоди № 41 від 25.07.2022 р. до Договору про спільну діяльність у будівництві багатоквартирного житлового будинку від 10.12.2020 року Акт укладався внаслідок виконання позивачем умов договору про спільну діяльність, шляхом внесення відповідної готівкової суми в гривнях у вигляді вкладу.

За змістом означеного Акту на виконання умов Додаткової угоди № 41 від 25.07.2022 р., укладеної між сторонами, ОСОБА_1 , отримав у власність для подальшого користування нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, поверх - цокольний, номер нежитлового приміщення - 43 (сорок три), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, одночасно з підписанням вказаного вище Акту, позивачу було повідомлено, що він зобов`язаний підписати Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 1243 від «01» березня 2023 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рідний-2-Житло-Сервіс». Разом з цим договором мені було надано рахунок на сплату житлово-комунальних послуг (внесків) за березень - серпень 2023 року (оплата за 6 місяців), котрий за вимогою фактично - продавця нерухомості, який, тим не менш, юридично має статус сторони за договором про спільну діяльність, позивач повинен був сплатити до моменту отримання реєстраційних документів в розмірі 5 267 гривень 88 копійок.

Після ознайомлення зі змістом означеного договору, позивач відмовився його підписувати з огляду на: відсутність в змісті договору, чи то - в додатках до нього, відповідного кошторису витрат за надання запропонованих послуг; дуже тривалим терміном дії (від 10 років); можливістю зміни в односторонньому порядку ціни на послуги з боку їх виконавця; а також - на відсутність конкурентного вибору між кількома надавачами означених послуг, що суперечить, при цьому, вимогам антимонопольного законодавства та інше.

У відповідь на відмову позивача, продавець повідомив, що правочин по придбанню нерухомості не відбудеться поки вказані вище вимоги не будуть нимвиконані. Після цього позивач забрав готівкові грошові кошти, котрі позивачем були отримані шляхом обміну доларів США на гривневий еквівалент, та з дуже негативними емоціями поїхав додому. Після приїзду додому, позивач порахував, що при повторному обміні гривні на долари США (більше ніж 32 000 $), йоговтрати будуть складати близько 17 000 гривень. Вважаючи означене вкрай невигідними для позивача умовами та знаходячись під впливом цієї тяжкої для ньогообставини, бо окрім прямих матеріальних збитків, позивач ще й залишався без обраного позивачем варіанта вибору нерухомості, пошуком якої родина позивача займалася не один тиждень, позивач все ж таки прийняв рішення підписати Договір № 1243 від 01.03.2023 року з наміром розірвання його в подальшому. Саме тому, при здійсненні оплати послуг, згідно вказаного вище Рахунку та Договору № 1243 від 01.03.2023 р., в формулюванні платежу позивачем було вказано, що він був здійснений під примусом.

При цьому, окрім вказаних вище обставин підписання 08 лютого 2023 року Договору № 1243, який датований 01 березням 2023 року, позивач звертає увагу на ще одну обставину, не менш важливу для розірвання укладеного Договору № 1243, а саме - позивач не потребує послуг, котрі позивачу пропонує сторона за цим договором.

Так, з огляду на те, що приміщення позивачем було придбано з метою здійснення професійної діяльності, бо позивач має статус арбітражного керуючого, то це приміщення у майбутньому буде дуже рідко використовуватися як позивачем, так і відвідувачами позивача. Режим роботи арбітражного керуючого передбачає відвідини раз на тиждень, чи то на місяць, а тому позивачем майже взагалі не буде використовуватися прибудинкова територія та створюватись якісь побутові відходи. Вимоги до офісу арбітражного керуючого, закріплені діючим законодавством, передбачають регламентування режиму його роботи за певними обмеженнями та роботою виключно при наявності розподілу справ про банкрутства за умовами випадкового автоматичного відбору. З огляду ж на те, що на даний час позивач ще знаходиться на військовій службі в лавах ЗСУ, то початок його професійної діяльності, після звільнення з військової служби та відновлення повноцінної роботи може складати навіть не місяці, а роки - до моменту отримання певної справи про банкрутство того чи іншого підприємства. Таким чином, позивач дійсно доволі тривалий час взагалі не потребує надання йому жодних послуг, з огляду на фізичну та фактичну неможливість їх отримання. При цьому, згідно платіжного доручення позивачем було вказано, що оплата послуг згідно вказаних вище рахунку та договору була здійснена під примусом, як то і вказано в формулюванні платежу, а відповідно означений правочин може бути визнаний судом недійсним.

Про вказані вище обставини позивач повідомив відповідача в своїй заяві від 17.02.2023 року про розірвання Договору № 1243 від «01» березня 2023 року.

Враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Рідний-2 Житло-Сервіс» про захист прав споживачів - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що судом не було враховано підстави недійсності договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 1243 від 01 березня 2023 року та Додатку 1, які були визначені позивачем, а саме: укладення оспорюваного договору під примусом та застосування положень ст. 233 ЦК України; невідповідність укладеного договору вимогам ст. 203 ЦК України; невідповідність укладеного договору ст. 1031 ЦК України, в якій визначено, що договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню.

Крім того, посилався на те, що оспорюваний договір повинен бути визнаний недійсним відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені, надіслали заяви про розгляд справи у їх відсутність, тому колегія суддів вважала за можливим провести розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виходячи зі змісту статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

При вирішенні позову про визнання недійсним договору враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 910/8072/20).

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

09 листопада 2017 року було прийнято Закон України № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», який набрав чинності 10 грудня 2017 року. Згідно з пунктом 1 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 10 червня 2018 року), крім пункту 7 частини першої, пункту 10 частини другої та пункту 2 частини четвертої статті 7, частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18, частини першої статті 26, які вводяться в дію з 1 січня 2019 року.

Згідно з частиною другою статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII ) вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Якщо управитель визначений органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.

Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором.

Крім того, Порядком проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 13 червня 2016 року № 150, визначено процедуру підготовки та проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласники якого не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком.

Згідно з пунктом 6 розділу V вказаного Порядку інформація про управителя, з яким укладено договір про надання послуги, доводиться до відома співвласників багатоквартирного будинку шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема на інформаційних стендах у під`їздах будинків та біля них, відповідного оголошення. Оголошення має містити інформацію про повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) управителя, його контактні телефони, номер та дату укладання договору, ціну послуги.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 2189-VIII ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: 1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; 2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід`ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території враховує обов`язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Управитель у порядку та з періодичністю, визначеними договором, та/або на вимогу споживача зобов`язаний інформувати споживача про фактичні витрати та виконані (надані) роботи (послуги) з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території.

У разі якщо прибудинкова територія багатоквартирного будинку не оформлена у власність або користування співвласників багатоквартирного будинку, прибирання та інші послуги з обслуговування території навколо такого багатоквартирного будинку можуть бути включені до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (у тому числі при визначенні управителя на конкурсних засадах) виключно за згодою споживачів із визначенням на договірних засадах та погодженням з органом місцевого самоврядування меж та площі території, яку співвласники згодні утримувати.

Згідно з частинами першою - третьою статті 11 Закону України «Про особливості здійсненням права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем. Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У частині четвертій статті 11 Закону України «Про особливості здійсненням права власності у багатоквартирному будинку» викладено істотні умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, а саме: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов`язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуг; 6) порядок оплати послуг; 7) порядок і умови внесення змін до договору; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження дії та розірвання договору.

Відповідно до частини другої статті 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Установлено, що на час виникнення спірних правовідносин співвласники (власники квартир) будинку АДРЕСА_1 не створили об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, тобто співвласники цього будинку не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком.

01 березня 2023 року між ТОВ «Рідний-2-Житло-Сервіс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 1243.

Відповідно до положень договору, ціна послуги з управління становить 15,85 грн. на місяць за1 кв.м. та включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовується для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.

За змістом статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

За змістом частини другої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За умовами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені вище норми матеріального права та обставини справи, належним чином дослідивши та надавши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зі змісту оспорюваного договору вбачається, що він підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що умовами оспорюваного договору порушуються його права співвласника багатоквартирного будинку.

З огляду на наведене, відсутні правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про укладення оспорюваного договору під примусом, колегія суддів відхиляє, оскільки такі докази в матеріалах справи відсутні та грунтуються виключно на поясненнях позивача.

Посилання в апеляційній скарзі на невідповідність укладеного договору ст. 1031 ЦК України, в якій визначено що договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню, що є підставою для визнання його недійсним, колегія суддів відхиляє, оскільки положення ст. 1031 ЦК не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2023 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають, а відтак підстави для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26 лютого 2024 року.

Головуючий: Судді: