Ухвала

від 22.11.2023 по справі 467/1449/23

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/1449/23

2-з/467/5/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2023 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Кірімової О.М., за участю секретаря судового засідання Розмеріци О.В., розглянувши заяву керівника Вознесенської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі за позовом керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про конфіскацію земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Арбузинського районного суду від 22.11.2023 року відкрито провадження у справі за позовом керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про конфіскацію земельних ділянок.

Одночасно з поданою позовною заявою до Арбузинського районного суду надійшла заява прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровим номером 4820355700:06:000:1505 площею 0,3463 га та 4820355700:05:000:0574 площею 5,4253 га, розташовані в межах території Южноукраїнської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровим номером 4820355700:06:000:1505 площею 0,3463 га та 4820355700:05:000:0574 площею 5,4253 га розташованих в межах території Южноукраїнської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області (у тому числі, у разі зміни цільового призначення вказаних земельних ділянок, їх поділу чи об`єднання з іншими ділянками, укладення договорів, вчинення інших правочинів щодо них).

Заява обґрунтована тим, що підставою для пред`явлення позову є порушення вимог законодавства щодо порядку використання іноземцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Вознесенського району Миколаївської області.

Зазначається про те, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 у вересні 2014 року отримала вказані земельні ділянок сільськогосподарського призначення у власність, але в порушення вимог ст. 81 ЗК України, та на теперішній час не здійснила їх відчуження, хоча мала здійснити не пізніше 29.09.2015 року.

Враховуючи те, що отримані ОСОБА_1 у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення нею добровільно не відчужено упродовж встановленого законодавством України річного строку, такі ділянки підлягають конфіскації за рішенням суду.

Відповідач ОСОБА_1 як фактичний власник спірних земельних ділянок, може розпоряджатись ними на власний розсуд, у зв`язку з чим існує очевидна небезпека відчуження цих ділянок, що приведе до неможливості реального поновлення інтересів держави та повернення земельних ділянок належному власнику Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

Наявність у ОСОБА_1 правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі пі час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпоряджатись спірними земельними ділянками на користь треті осіб.

Шинкоренко достовірно знаючи про наявність судового спору, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірною землею та може ініціювати питання щодо зміни її цільового призначення та виду їх функціонального використання, що в подальшому призведе до необхідності скасування рішень органів виконавчої влади шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами.

Дослідивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України серед іншого позов може бути забезпечено шляхом накладенням арешту на майнота (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборони вчиняти певні дії; заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (абз. 1 ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, невжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаних земельних ділянок може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

За таких обставин, суд вважає за доцільне вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаних земельних ділянок.

Вжиття заходів забезпечення позову в саме такій редакції, за переконанням суду, буде достатнім для досягнення мети зазначеного заходу до вирішення справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст.149,150,151 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву керівника Вознесенської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі за позовом керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про конфіскацію земельних ділянок - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 4820355700:06:000:1505 площею 0,3463 га, розташовану в межах території Южноукраїнської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820355700:06:000:1505 площею 0,3463 га, розташованої в межах території Южноукраїнської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області (у тому числі, у разі зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу чи об`єднання з іншими ділянками, укладення договорів, вчинення інших правочинів щодо неї).

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 4820355700:05:000:0574 площею 5,4253 га, розташовану в межах території Южноукраїнської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820355700:05:000:0574 площею 5,4253 га, розташованої в межах території Южноукраїнської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області (у тому числі, у разі зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу чи об`єднання з іншими ділянками, укладення договорів, вчинення інших правочинів щодо неї).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Арбузинського

районного суду О.М. Кірімова