Постанова

від 21.11.2023 по справі 916/2140/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2140/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», м. Київ Мартинюк Є.В., в порядку самопредставництва;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ», м.Одеса Левіт В.С., на підставі ордеру.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», м. Київ

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, м. Одеса, суддя Літвінов С.В.

у справі №916/2140/23

за заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ», м.Одеса

про забезпечення позову до подання позовної заяви,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви та ухвали суду першої інстанції.

В травні 2023 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», м.Київ звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подання позову, у якій просило суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ», які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» у межах суми позову 34 052 070,36 дол. США (еквівалент в національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на дату сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову становить 1 244 943 692 грн. 36 коп.).

Вказана заява обґрунтована тим, що 14.11.2016 року між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» /позичальник/ було укладено Генеральний кредитний договір №007/197/ГКД-16, за умовами якого загальний ліміт встановлено в розмірі 25 500 000,00 доларів США 00 центів, строк кредитування та проведення Кредитних операцій встановлюється з « 14» листопада 2016 року по « 06 »листопада 2023 року (включно). Заявник також вказав, що до Генерального кредитного договору сторони неодноразово вносили зміни шляхом укладення додаткових угод №1-8.

Так, в рамках Генерального кредитного договору між Банком та позичальником було укладено три додаткових договори, на підставі яких позичальником отримано кредитні кошти у розмірі 18 608 225,30 доларів США, у розмірі 5 950 000, 00 доларів США; у розмірі 10 000 000, 00 доларів США.

Отже, на переконання заявника, Банк виконав зі свого боку умови Генерального кредитного договору та Додаткових договорів №1-3, надавши позичальнику кредитні кошти, натомість, позичальник свої зобов`язання за Генеральним кредитним договором щодо повернення кредиту та оплати процентів у визначений Генеральним договором та додатковими договорами строк не виконує належним чином, у зв`язку із чим 14.11.2022 року на адресу позичальника Банком було направлено лист вимогу про дострокове повернення кредитних коштів та повернення процентів за користування кредитними коштами.

З огляду на зазначене та на те, що ціна позову за позовною заявою про стягнення кредитних коштів складатиме 34052070, 36 доларів США, Банк вважає, що у даному разі наявні підстави для забезпечення позову до подання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, оскільки виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» забезпечено низкою договорів іпотеки приміщень без оформлення заставної, договором застави обладнання, які знаходяться за однією адресою: місто Одеса, проспект Небесної сотні, будинок 2 та розташовані на земельній ділянці з кадастровим №5110136900:52:001:0128. Проте, як вказано банком, з огляду на активні бойові дії, та систематичні ракетні обстріли м. Одеса та зважаючи на концентрацію заставного майна в одному місці, існує реальна загроза знищення чи значного пошкодження даного майна, що підтверджується самим боржником.

Також в обґрунтування заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви, Банк зазначив, що його неодноразові звернення з вимогою про сплату заборгованості позичальником ігноруються. При цьому, зазначаючи у листі про намір сплати заборгованості, позичальник жодних коштів не перерахував, а тому, на переконання заявника, існують ґрунтовні, об`єктивні підстави вважати, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» взагалі може не виконати наявні перед Банком грошові зобов`язання.

Банк вважає, що наведене вище свідчить про свідоме протиправне ігнорування позичальником виконання таких зобов`язань перед кредитором також і з огляду на те, що боржником укладено велику кількість договорів оренди належного даній юридичній особі нерухомого майна з орендарями - юридичними особами, отримує за це грошові кошти у вигляді орендної плати, проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ», маючи можливість обслуговувати кредитну заборгованість, ухиляється від виконання своїх зобов`язань, їх не виконує та вводить Банк в оману щодо своїх намірів її погашати, хоча б частково.

Зазначені обставини, на переконання заявника, в сукупності з реальним ризиком знищення чи значного пошкодження нерухомого майна, що передане в іпотеку Банку, з огляду на систематичні ракетні обстріли міста Одеса, свідчить про реальний ризик істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, оскільки у випадку знищення чи пошкодження приміщень торгового центру, орендарі не зможуть проводити господарську діяльність на орендованих площах та, відповідно, сплачувати орендну плату, яка є основним доходом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» від його господарської діяльності. Відтак, на його думку, вжиття судом заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно та кошти боржника в межах розміру позову гарантуватиме реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог Банку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 року у справі №916/2140/23 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про забезпечення позову до подання позовної заяви вх. № 4-29/23 від 22.05.2023 року у справі № 916/2140/23 відмовлено.

Залишаючи заяву Банку про забезпечення позову без задоволення, суд першої інстанції зазначив, що факт ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ" від виконання зобов`язань за Генеральним кредитним договором №007/197/ГКД-16 від 14.11.2016 року не може бути підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ" є предметом спору, що потребує доведення, тому не можна розглядати твердження Банку, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявником не наведено фактичних обставин (та не підтверджено їх доказами), які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту його прав, за захистом яких він має намір звернутися до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, з огляду на що вимоги Банку про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача задоволенню не підлягають, оскільки заява Акціонерного банку «Укргазбанк» щодо накладення арешту на грошові кошти та майно містить лише посилання на потенційну можливість ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ" від виконання рішення без наведення відповідного обґрунтування.

З огляду на зазначене місцевий господарський суд вказав, що у даному разі відсутні підстави для задоволення заяви Акціонерного банку «Укргазбанк» та вжиття заходів забезпечення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», м. Київ з ухвалою суду першої інстанції не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 року у справі № 916/2140/23 про відмову у забезпеченні позову до подання позовної заяви та ухвалити нове рішення про задоволення заяви Акціонерного банку «Укргазбанк» про забезпечення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ" до подання позовної заяви; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, зазначаючи підстави для подання заяви про забезпечення позову, вказав, що вони безумовно свідчать про реальний ризик істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову Банку.

При цьому, оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, апелянт наголосив, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову та не навів в мотивувальній частині ухвали жодних конкретних мотивів, з яких вбачається, що ризик знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій не свідчить про наявність ризику істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Разом з тим, як зазначено скаржником, суд першої інстанції не врахував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.03.2023 року у справі №905/448/22, на яку посилався Банк в обґрунтування своїх вимог.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», м. Київ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №916/2140/23, призначено справу до судового розгляду.

10.07.2023 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ», м. Одеса надійшов відзив (вх. №1645/23), у якому особа, яка в подальшому може набути статусу відповідача, просила суд апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у відзиві, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ», м. Одеса, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини, зазначило, що судом першої інстанції вірно встановлено той факт, що Банком будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчинення особою, яка у подальшому може набути статусу відповідача, дій, які б перешкоджали у подальшому виконання рішення, до суду не надано.

Крім того, як вказано Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ», м. Одеса, матеріали справи також не містять жодних доказів несумлінних дій останнього, а твердження Банку про можливі ракетні обстріли м. Одеси ґрунтуються на припущеннях.

В судовому засіданні, яке неодноразово відкладалося на клопотання сторін для можливості сторонам добровільно врегулювати спір мирним шляхом, та проводилося в режимі відеоконференції, представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати ти прийняти нове рішення, яким заяву Банку про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ», м.Одеса заперечив проти доводів апелянта, зазначених ним в апеляційній скарзі з мотивів, викладених письмово у відзиві, просив суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно із п. 4 ч.1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, а саме, про відмову у забезпеченні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Заслухавши учасників справи, які з`явилися до судового засідання, що неодноразово відкладалося на їх клопотання, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», м. Київ не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №916/2140/23 відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України і відсутні підстави для її скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Так, в травні 2023 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», м. Київ звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подання позову, у якій просило суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ», які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» у межах суми позову 34 050 070,36 дол. США (еквівалент в національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на дату сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову становить 1 244 943 692 грн. 36 коп.).

Вказана заява ґрунтується на таких обставинах:

- 14.11.2016 року між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ», як позичальником укладено Генеральний кредитний договір №007/197/ГКД-16 від 14.11.2016 року, за умовами якого загальний ліміт встановлено в розмірі 25 500 000,00 доларів США 00 центів, строк кредитування та проведення Кредитних операцій встановлюється з « 14» листопада 2016 року по « 06»листопада 2023 року (включно). До Генерального кредитного договору сторони неодноразово вносили зміни, шляхом укладення додаткових угод №№ 1-8.

-В рамках Генерального кредитного договору між Банком та Позичальником укладено три додаткових договори, на підставі яких позичальником отримано кредитні кошти у розмірі 18 608 225,30 доларів США (підтверджується випискою/особовим рахунком); у розмірі 5 950 000, 00 доларів США (підтверджується випискою/особовим рахунком); у розмірі 10 000 000, 00 доларів США (підтверджується виписками/особовими рахунками).

-Позичальник свої зобов`язання за Генеральним кредитним договором щодо повернення кредиту та оплати процентів у визначений ГКД та Додатковими договорами № 1-3 строк належним чином не виконує.

-Виконання зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» забезпечено договорами, а саме: договором іпотеки без оформлення заставної №056/197/3-17, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М. за реєстровим №3622; договором іпотеки без оформлення заставної №055/197/3-17, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М. за реєстровим №3620; договором іпотеки без оформлення заставної №011/197/3-16, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. за реєстровим №6274; договором іпотеки без оформлення заставної №007/197/ГКД-16-І1, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. за реєстровим №5513; договором застави обладнання №007/197/ГКД-16-3/1, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. за реєстровим №5515.

-Всі об`єкти нерухомості, оформлені в іпотеку та оформлене в заставу рухоме майно знаходиться за однією адресою: місто Одеса, проспект Небесної сотні, будинок 2 та розташовані на земельній ділянці з кадастровим №5110136900:52:001:0128.

-З огляду на активні бойові дії, та систематичні ракетні обстріли м. Одеса та зважаючи на концентрацію заставного майна в одному місці існує реальна загроза знищення чи значного пошкодження даного майна.

-У листі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» вих. № 38 від 02.03.2023 року, останнє повідомляло Банк про те, що має змогу погашати заборгованість у сумі 2 000 000,00 грн. щомісячною.

-Проте, станом на сьогоднішній день, жодних коштів на погашення заборгованості за кредитним договором від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» не надходило.

-Банк вважає, що наявні ґрунтовні, об`єктивні підстави вважати, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» взагалі може не виконати наявні перед Банком грошові зобов`язання.

-Про зазначене, на переконання заявника, свідчить зокрема, свідоме протиправне ігнорування позичальника виконання таких зобов`язань та Інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 331773752 від 10.05.2023 року, з якого вбачається, що позичальником, як орендодавцем укладено низку договорів оренди належного даній юридичній особі нерухомого майна з орендарями-юридичними особами, останній отримує за це грошові кошти у вигляді орендної плати.

-Проте, на думку заявника, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ», маючи можливість обслуговувати кредитну заборгованість ухиляється від виконання своїх зобов`язань, їх не виконує та вводить Банк в оману щодо своїх намірів її погашати, хоча б частково.

-Ці обставини, на переконання заявника, в сукупності з реальним ризиком знищення чи значного пошкодження нерухомого майна, що передане в іпотеку Банку, з огляду на систематичні ракетні обстріли міста Одеса, свідчить про реальний ризик істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, оскільки у випадку знищення чи пошкодження приміщень торгового центру, орендарі не зможуть проводити господарську діяльність на орендованих площах та, відповідно, сплачувати орендну плату, яка є основним доходом ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» від його господарської діяльності.

-Заявник також вказує, що Банк має намір подати до Господарського суду Одеської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» про стягнення заборгованості за Генеральним кредитним договором №007/197/ГКД-16 від 14.11.2016 року.

На підтвердження своєї правової позиції заявником суду було подано наступні документи:

-Засвідчену копію Генерального кредитного договору №007/197/ГКД-16 від 14.11.2016 року;

-Засвідчену копію Додаткової угоди №1 від 22.12.2016 року до Генерального

кредитного договору №007/197/ГKД-16;

-Засвідчену копію Додаткової угоди №2 від 22.12.2017 року до Генерального кредитного договору №007/197/ГКД-16;

-Засвідчену копію Додаткової угоди №3 від 14.02.2019 року до Генерального кредитного договору №007/197/ГКД-16;

-Засвідчену копію Додаткової угоди №4 від 30.04.2020 року до Генерального кредитного договору №007/197/ГМ-16;

-Засвідчену копію Додаткової угоди №5 від 21.12.2020 року до Генерального кредитного договору №007/197/ГКД-16;

-Засвідчену копію Додаткової угоди №6 від 12.04.2021 року до Генерального кредитного договору №007/197/ГКД-16;

-Засвідчену копію Додаткової угоди №7 від 28.05.2021 року до Генерального кредитного договору №007/197/ГКД-16;

-Засвідчену копію Додаткової угоди №8 від 20.10.2021 року до Генерального кредитного договору №007/197/ГКД-16;

-Засвідчену копію Додаткового договору № 1-007/197/ГКД-16 від 14.11.2016 року до Генерального кредитного договору №007/197/ГКД-16;

-Засвідчену копію додаткової угоди № 2 від 27.12.2017 року до Додаткового договору №1-007/197/ГКД-16 від 22.12.2016 року;

-Засвідчену копію додаткової угоди № 3 від 14.02.2019 року до Додаткового договору №1-007/197/ГКД-16 від 22.12.2016 року;

-Засвідчену копію додаткової угоди № 4 від 30.04.2020 року до Додаткового договору №1-007/197/ГКД-16 від 22.12.2016 року;

-Засвідчену копію додаткової угоди № 5 від 21.12.2020 року до Додаткового договору №1-007/197/ГКД-16 від 22.12.2016 року;

-Засвідчену копію додаткової угоди № 6 від 12.04.2021 року до Додаткового договору №1-007/197/ГКД-16 від 22.12.2016 року;

-Засвідчену копію додаткової угоди № 7 від 28.05.2021 року до Додаткового договору №1-007/197/ГКД-16 від 22.12.2016 року;

-Засвідчену копію додаткової угоди №8 від 20.10.2021 року до Додаткового договору №1-007/197/ГКД-16 від 22.12.2016 року;

-Засвідчену копію Додаткового договору № 2-007/197/ГКД-16 від 22.12.2016 року до

Генерального кредитного договору №007/197/ГКД-16;

-Засвідчену копію додаткової угоди № 2 від 27.12.2017 року до Додаткового договору №2-007/197/ГКД-16 від 22.12.2016 року;

-Засвідчену копію додаткової угоди № 3 від 14.02.2019 року до Додаткового договору № 2-007/197/ГКД-16 від 22.12.2016 року;

-Засвідчену копію додаткової угоди № 4 від 30.04.2020 року до Додаткового договору № 2-007/197/ГКД-16 від 22.12.2016 року;

-Засвідчену копію додаткової угоди № 5 від 21.12.2020 року до Додаткового договору № 2-007/197/ГКД-16 від 22.12.2016 року;

-Засвідчену копію додаткової угоди № 6 від 12.04.2021 року до Додаткового договору № 2-007/197/ГКД-16 від 22.12.2016 року;

-Засвідчену копію додаткової угоди № 7 від 28.05.2021 року до Додаткового договору № 2-007/197/ГКД-16 від 22.12.2016 року;

-Засвідчену копію додаткової угоди № 8 від 20.10.2021 року до Додаткового договору №2-007/197/ГКД-16 від 22.12.2016 року;

-Засвідчену копію Додаткового договору № 3-007/197/ГКД-16 від 27.12.2017 року до

Генерального кредитного договору №0071197/ГКД-16;

-Засвідчену копію додаткової угоди № 1 від 14.02.2019 року до Додаткового договору № 3-007/197 /ГКД-16;

-Засвідчену копію додаткової угоди № 2 від 30.04.2020 року до Додаткового договору № 3-007/197/ГКД-16;

-Засвідчену копію додаткової угоди №3 від 21.12.2020 року до Додаткового договору №3-007/197/ГКД-16;

-Засвідчену копію додаткової угоди №4 від 12.04.2021 року до Додаткового договору №3-007/197/ГКД-16;

-Засвідчену копію додаткової угоди № 5 від 28.05.2021 року до Додаткового договору № 3-007/197/ГКД-16;

-Засвідчену копію додаткової угоди № 6 від 20.10.2021 року до Додаткового договору № 3-007/197/ГКД-16;

-Засвідчені копії листа-вимоги за вих. № 172/28155/2022 від 14.11.2022 року, чеку сервісу «Вчасно» про відправлення документа, поштового реєстру з чеком та трекінгу поштового відправлення з сайту АТ «Укрпошта»;

-Копію Договору іпотеки без оформлення заставної №056/197/3-17;

-Копію Договору про внесення змін і доповнень № 1 від 28.12.2017 року до Договору

іпотеки без оформлення заставної №056/197 /3-17;

-Копію Договору про внесення змін і доповнень № 2 від 14.02.2019 року до Договору

іпотеки без оформлення заставної №056/197/3-17;

-Копію Договору про внесення змін і доповнень № 3 від 21.12.2020 року до Договору

іпотеки без оформлення заставної №056/197/3-17;

-Копію Договору іпотеки без оформлення заставної №055/197/3-17;

-Копію Договору про внесення змін і доповнень № 1 від 21.12.2020 року до Договору

іпотеки без оформлення заставної №055/197/3-17;

-Копію Договору іпотеки без оформлення заставної №007/197/ГКД-16-І1;

-Копію Договору іпотеки без оформлення заставної №011/197/3-16;

-Копію Договору про внесення змін і доповнень № 1 від 27.12.2017 року до Договору іпотеки без оформлення заставної №011/197/3-16;

-Копію Договору застави обладнання №0071197/ГКД-16-3/1;

-Копію листа ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» вих. № 38 від 02.03.2023 року;

-Роздруківку з YouControl щодо ТОВ «ЮГТРАНС- ТЕРМІНАЛ»;

-Інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «СІТІ-ІНВЕСТ 2»;

-Інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «СІТІ-ІНВЕСТ І»;

-Інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ДИВЕРГЕНТ»;

-Роздруківку з веб-сайту smida.gov.ua щодо власників великих пакетів акцій АТ«ЗНВКІФ «ФАРАДЕЙ»;

-Інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 331773752 від 10.05.2023 року (оригінал);

-Виписки по особовим рахункам боржника;

-Розрахунки заборгованостей за кожним окремим додатковим договором.

Інших належних та допустимих доказів щодо підстав для вирішення питання про забезпечення позову у даному випадку матеріали справи не містять.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 року у справі №916/2140/23 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про забезпечення позову до подання позовної заяви вх. № 4-29/23 від 22.05.2023 року у справі № 916/2140/23 відмовлено.

Зі вказаною вище ухвалою Банк не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У низці постанов Верховний Суд неодноразово зазначав, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997 року) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, або кошти на рахунках можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В той же час, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Тому, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Судова колегія звертає увагу, що обов`язок доказування наявності таких обставин покладається саме на заявника.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Тобто, крім того, що суд має дослідити таку підставу вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, також об`єктом дослідження має бути така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 25.02.2019 у справі № 924/790/18, від 11.10.2019 у справі № 910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 21.05.2020 у справі № 906/20/20, від 30.09.2020 у справі № 910/19113/19, від 30.11.2020 у справі № 910/217/20, від 17.12.2020 у справі № 910/11857/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 13.05.2021 у справі № 916/2761/20).

За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5, 6, 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за змістом поданої Банком заяви, в обґрунтування свого клопотання про вжиття заходів забезпечення позову до його подання, заявник посилається на ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ», м.Одеса від виконання взятих на себе господарських зобов`язань по виконанню Генерального кредитного договору та додаткових угод, договорів до нього в частині дострокового погашення заборгованості за кредитом та відсотками, що в подальшому буде предметом позовних вимог Банку та на те, що існує реальний ризик знищення чи значного пошкодження нерухомого майна, що передане в іпотеку Банку, з огляду на систематичні ракетні обстріли міста Одеса, що, в свою чергу, свідчить про реальний ризик істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, оскільки у випадку знищення чи пошкодження приміщень торгового центру, орендарі не зможуть проводити господарську діяльність на орендованих площах та, відповідно, сплачувати орендну плату, яка є основним доходом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» від його господарської діяльності.

Відтак, на його думку, вказані вище обставини є об`єктивними факторами для обґрунтування потенційної неможливості виконання рішення суду в майбутньому.

На підтвердження зазначених вище вимог, заявником, окрім письмових документів, які стосуються здебільшого суті спору між сторонами у даній справі, надано тільки копію листа-вимоги за вих. № 172/28155/2022 від 14.11.2022 року, чеку сервісу «Вчасно» про відправлення документа, поштового реєстру з чеком та трекінгу поштового відправлення з сайту АТ «Укрпошта».

Фактично інших письмових доказів на підтвердження наявності підстав для застосування до позичальника заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, матеріали господарської справи не містять.

При цьому, суд першої інстанції, аналізуючи доводи та вимоги заяви Банку про забезпечення позову, дійшов висновку про те, що факт ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ" від виконання зобов`язань за Генеральним кредитним договором №007/197/ГКД-16 від 14.11.2016 року не може бути підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ" є предметом спору, що потребує доведення, тому не можна розглядати твердження Банку, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову.

Тобто, на переконання місцевого господарського суду, заявником не наведено фактичних обставин (та не підтверджено їх доказами), які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту його прав, за захистом яких він має намір звернутися до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, з огляду на що вимоги Банку про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача задоволенню не підлягають, оскільки заява Акціонерного банку «Укргазбанк» щодо накладення арешту на грошові кошти та майно містить лише посилання на потенційну можливість ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ" від виконання рішення, без наведення відповідного обґрунтування.

Колегія суддів погоджується з наведеною позицією суду першої інстанції, вважає її правомірною, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За вимогами п. 3 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Так, як було раніше зазначено судовою колегією за текстом постанови, обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Наведена правова позиція викладена і у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, і у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 року у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 року у справі № 904/2285/19.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як було зазначено вище за текстом, в даному випадку заява про забезпечення позову подана до звернення до суду із позовною заявою, проте, виходячи з доводів заявника, викладених ним у заяві про забезпечення позову, між сторонами у справі у 2016 році склалися договірні правовідносини у сфері кредитних послуг та станом на день вирішення питання про забезпечення позову Банк звернувся до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредитних коштів та відсотків по кредиту.

При цьому, звертаючись до суду з відповідною заявою про забезпечення позову, Банк посилається на ухилення майбутнього відповідача від виконання обов`язків по кредиту та ризик знищення іпотечного майна у зв`язку із активними бойовими діями та постійними обстрілами м. Одеса.

Дослідивши обставини, викладені в заяві, а також докази, надані заявником на їх підтвердження, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а отже застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язано із предметом позову.

При цьому, адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача у межах ціни позову, дійсно полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Проте, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, свідоме припинення підприємницької діяльності, обнуління рахунків, тощо. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, в даному випадку, судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів, наданих заявником, для застосування судом саме такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на кошти і майно позичальника.

При цьому, отримання боржником листа вимоги про дострокове погашення кредиту не може у даному випадку слугувати підставою для застосування до останнього бажаних заявником заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, оскільки таке не свідчить про доведеність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування такого заходу забезпечення позову. Заявником не підтверджено належними засобами доказування реальної загрози ефективному захисту його порушених прав та інтересів, за захистом яких він має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення його майбутнього позову.

Відтак, зважаючи на те, що обов`язок доказування наявності вказаних вище обставин покладається на заявника, судова колегія зазначає про те, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, а висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі є процесуально вірними.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що системний аналіз правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При цьому, така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник.

Відтак, зважаючи на те, що однією з підстав для вжиття заходів забезпечення, на яку посилається заявник, в даному випадку є твердження, що боржник ухиляється від виконання обов`язку з повернення кредитних коштів, а також сплати відповідних нарахувань, про що свідчить ігнорування листа-вимоги заявника про погашення простроченої кредитної заборгованості, може свідчити лише про ухилення позичальника від виконання свої обов`язків за кредитним договором, проте будь-яким чином не свідчить про можливість ухилення такої особи від виконання майбутнього рішення суду.

Крім того, за доводами апеляційної скарги, апелянт посилається також на таку підставу для вжиття заходів забезпечення позову, як активні бойові дії, та систематичні ракетні обстріли м. Одеса, з огляду на що концентрація заставного майна в одному місці є реальною загрозою знищення чи значного пошкодження даного майна.

Судовою колегією відхиляється вказаний довід заявника, оскільки вказане останнім свідчить лише про потенційну можливість того, що майно, яке належить позичальнику та перебуває в іпотеці та заставі Банку, може бути знищене або значно пошкоджене у зв`язку із введенням на території України воєнного стану та періодичними, а не постійними обстрілами міста Одеси і в будь-якому випадку не свідчить про можливість зникнення такого майна саме з волі майбутнього відповідача або про його наміри якимось-чином уникнути виконання ним майбутнього рішення суду.

Також судовою колегією відхиляється твердження заявника, викладені ним в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не враховано позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.03.2023 року у справі №905/448/22, оскільки як було зазначено раніше судовою колегією за текстом постанови, в даному випадку заявником не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами по справі наявності підстав для застосування обраних ним заходів забезпечення позову, що не є релевантним до тих правовідносин.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", м. Київ про забезпечення позову до його подання.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", м. Київ необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №916/2140/23 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 136-140, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", м. Київ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №916/2140/23 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №916/2140/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 21.11.2023 року.

Повний текст постанови складено 22 листопада 2023 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош