Постанова

від 06.11.2023 по справі 927/356/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2023 р. Справа№ 927/356/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

за участю секретарі судового засідання Новосельцева О.Р.

представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Парковий»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2023 (повний текст рішення складено та підписано 22.05.2023)

у справі № 927/356/23 (суддя Романенко А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорпроектбуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Парковий»

про стягнення 798 140,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорпроектбуд» (далі - ТОВ «Дорпроектбуд») звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Парковий» (далі - ТОВ «ЖК «Парковий») про стягнення 798140,00 грн безпідставно набутих коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням сторонами при укладенні попереднього договору № 30/282 від 31.01.2022 вимог щодо його нотаріального посвідчення, як наслідок, указаний правочин є нікчемним, відтак кошти перераховані ТОВ «Дорпроектбуд», як авансовий платіж у рахунок оплати об`єкту будівництва (житлової квартири готельного типу), за платіжним дорученням від 31.01.2022 № 3002, безпідставно набуті та мають бути йому повернуті ТОВ «ЖК «Парковий».

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2023 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорпроектбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Парковий» про стягнення 798140 грн задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Парковий» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорпроектбуд» 798 140,00 грн безпідставно набутих коштів та 11 972,10 грн судового збору.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що сторони, всупереч вимогам 635, 657 ЦК України, погодили укладення попереднього договору в простій письмовій формі (п. 7.7.), в той час як вимоги щодо нотаріального посвідчення основного договору передбачили в п. 2.1., поклавши витрати з такого посвідчення на позивача, водночас, за п. 4.2.2. відповідач був зобов`язаний зареєструвати право власності на житлову квартиру готельного типу (апартаменти) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в строк до укладення основного договору та підготувати всі інші документи, необхідні для нотаріального посвідчення основного договору у випадку, якщо реєстрація права власності на покупця не буде відбуватись, одночасно, в день укладення основного договору.

Таким чином, враховуючи недотримання сторонами вимог статей 635, 657 ЦК України про нотаріальне посвідчення попереднього договору, що передбачав укладення сторонами договору купівлі-продажу майбутнього об`єкту нерухомості, суд дійшов висновку про нікчемність такого договору, оскільки його недійсність прямо передбачена частиною 1 статті 220 ЦК України.

При цьому, суд зазначив, що не вбачає правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 220 ЦК України (на зміст якої звертає увагу відповідач), оскільки передумовою для застосування даної норми є встановлення судом факту ухилення однією із сторін від нотаріального посвідчення правочину. За висновком суду, в даному випадку наявне ухилення від нотаріального посвідчення договору обох сторін, що виключає можливість застосування частини 2 статті 220 ЦК України та визнання цього правочину дійсним у судовому порядку.

Крім того, суд посилаючись на вимоги ч. 1 ст.236, ч.5 ст. 216, п. 1 ч.3 ст. 1212 ЦК України дійшов висновку, що грошові кошти передані позивачем за нікчемним правочином, підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖК «Парковий» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черніговської області від 17.05.2023 скасувати, та прийняти нове, яким, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що саме на ТОВ «Дорпроектбуд» покладені зобов`язання з оплати нотаріального посвідчення попереднього договору № 30/282, відтак, останній мав узгодити з відповідачем дату та час нотаріального посвідчення вказаного правочину, проте цих дій він не вчинив. У свою чергу, відповідач ніколи не ухилявся від нотаріального посвідчення попереднього договору, тим більше наголошує на необхідність вчинення таких дій. Зокрема, 24.03.2023, він повідомив ТОВ «Дорпроектбуд» про необхідність нотаріального посвідчення цього договору та пропонував йому попередньо узгодити дату та час вчинення зазначених дій. Звернув увагу, що обидві сторони вчиняли дії з фактичного виконання умов попереднього договору № 30/282, зокрема, позивач на його користь перерахував авансовий платіж у сумі 798140 грн за платіжним дорученням № 3002 від 31.02.2022. Наразі сторонами не втрачена можливість нотаріально посвідчити спірний договір.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 23.06.2023, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, позивач вказує, що попереднім договором не встановлено обов`язку позивача щодо проведення організаційних заходів з метою нотаріального посвідчення попереднього договору, про що зазначає відповідач, а також останній не звертався до позивача з пропозицією нотаріально посвідчити укладений між сторонами попередній договір до звернення позивача з даною позовною заявою.

Позивач зазначає, що, оскільки укладення попереднього договору між позивачем та відповідачем було обумовлено наявністю у сторін наміру про укладення в подальшому договору купівлі-продажу нерухомого майна, який згідно з положеннями частини першої ст. 627 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченю, то недотримання сторонами вимог щодо нотаріального посвідчення попереднього договору вказує про його нікчемність відповідно до частини першої статті 220 ЦК України.

Позивач вважає, що суд дійшов правильного висновку, що грошові кошти, передані позивачем за нікчемним правочином підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.

Крім того, позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з відповідача на його користь витрати з відшкодування правничої допомоги у розмірі 12 500,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023 справу № 927/356/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Парковий» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2023 у справі №927/356/23 та призначено розгляд справи на 31.07.2023. Вибтребувно матеріали справи № 927/356/23 з Господарського суду Чернігівської області.

27.06.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла справа № 927/356/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 відкладено розгляд справи №927/356/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Парковий» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2023 на 04.09.2023.

Судове засідання 04.09.2023 не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючого судді Майданевича А.Г. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Парковий» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2023 у справі №927/356/23 на 09.10.2023.

Згідно витягу з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, справу № 927/356/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 прийнято справу №927/356/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Парковий» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2023 та відкладено розгляд справи на 06.11.2023.

Явка представників сторін

Представник позивача у судове засідання, призначене на 06.11.2023, не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення позивачу поштового відправлення ( №1402901704443).

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 06.11.2023, не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вказаний факт належного повідомлення відповідача підтверджується конвертом №0411638892634, який повернуто Північному апеляційному господарському суді з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.ч.2, 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і яка повернута підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення терміну зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Оскільки судом надсилались ухвали суду на адресу боржника, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усі вони розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання принципів розумності строків розгляду справи судом, враховуючи те, що явка представників учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, на підставі наявних матеріалів справи.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

31.01.2022 ТОВ «ЖК «Парковий» (далі - продавець, відповідач) та ТОВ «Дорпроектбуд» (далі - покупець, позивач) уклали попередній договір № 30/282, за умовами якого (п.1.1.) покупець зобов`язався укласти основний договір купівлі-продажу житлової квартири готельного типу (апартаментів) (далі - основний договір) протягом 30 днів після введення будинку в експлуатацію та отримання всіх правовстановлюючих документів, а покупець зобов`язався купити зазначену квартиру в порядку та на умовах визначених у цьому договорі.

Об`єкт будівництва - будівлі житлові готельного типу (апартаменти) із вбудованими комерційними приміщеннями на розі вул. Реміснича та проспекту Перемоги в м. Чернігові, що розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер 7410100000:01:032:0907, площею 0,3715 га, цільове призначення 03.07., що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Реміснича, 37, 39, 41, вул. Ринкова, 14, квартал пр. Перемоги - вул. Ремісничої - вул. Ринкова, відповідно до затвердженої проектної документації.

За пунктами 1.2., 1.3. попереднього договору, орієнтовна дата введення будинку в експлуатацію ІІІ квартал 2024 року. Запланований термін введення будинку в експлуатацію, за наявності об`єктивних обставин, може бути змінений, що не є порушенням зобов`язань з боку продавця.

Технічна специфікація житлової квартири готельного типу (апартаментів) наведена в додатку № 1, що є невід`ємною частиною даного договору. План типового поверху, на якому знаходиться житлова квартира готельного типу (апартаментів) наведений в додатку № 2, що є невід`ємною частиною даного договору.

За п. 2.1. попереднього договору основний договір має бути нотаріально посвідчений, вартість нотаріальних послуг покладається на покупця.

Сторони в п. 2.2. попереднього договору домовились, що житлова квартира готельного типу (апартаментів) за основним договором буде мати наступні характеристики: будівельний номер - 2А, загальна площа 57,01 кв. м. (проектна), поверх 16, номер квартири 282, тип приміщення - житлова квартира готельного типу (апартаменти).

У пункті 2.3 сторони попереднього договору погодили вартість 1 кв.м. загальної площі, виходячи з проектного планування, - 28000 грн (у т.ч. ПДВ 20% - 4666,67 грн). Всього загальна вартість житлової квартири готельного типу (апартаментів) - 1596280 грн (у т.ч. ПДВ 20% - 266046,67 грн).

Відповідно до п. 3.1. попереднього договору покупець зобов`язався здійснити оплату узгоджену в п. 2.3. договору під час його підписання, в наступному порядку: перший внесок 50%, що становить 798140 грн (у т.ч. ПДВ 20% - 133023,33 грн) під час підписання договору; залишок вартості, що становить 798140 грн (у т.ч. ПДВ 20% - 133023,33 грн), помісячно, рівними платежами, в період з 05.03.2022 по 05.07.2024, за узгодженим графіком, що наведений в таблиці 1 до цього пункту.

Сторони, в пунктах 7.5., 7.7. попереднього договору підтвердили, що вони дійшли згоди щодо всіх істотних умов й жодна з них не буде посилатись в майбутньому, після укладення цього Договору, на недосягнення згоди щодо істотних умов Договору як на підставу для визнання його не укладеним або не дійсним.

Також сторони погодили, що відповідно до статей 205, 207, 209 ЦК України продавець та покупець укладають попередній договір у простій письмовій формі та заперечення з цього приводу відсутні.

У рахунок виконання зобов`язань за попереднім договором № 30/282, на дату його підписання, позивач перерахував відповідачу перший внесок у сумі 798140 грн за платіжним дорученням № 3002 від 31.01.2022, що також підтвердив відповідач у відзиві на позов.

Звертаючись з позовною заявою, позивач вказав, що, оскільки в подальшому сторони не вчинили дій з нотаріального посвідчення попереднього договору № 30/282, який передбачав укладення на майбутнє договору купівлі-продажу нерухомого майна, позивач звернувся до суду з позовом про повернення безпідставно перерахованих коштів за правочином, що є нікчемним, з підстав недотримання вимог закону щодо його нотаріального посвідчення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з приписами частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Частиною 2 статті 182 Господарського кодексу України визначено, що попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України).

Так, основним договором, який сторони обумовили укласти в майбутньому на підставі попереднього договору, є договір купівлі-продажу складу.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За загальним правилом, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (ч. 3 ст. 640 ЦК України).

У відповідності до положень ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Правочин має вчинятися в формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Виходячи з умов попереднього договору № 30/282 (п. 1.1., п. 2.1.) судом встановлено, що сторони досягли згоди укласти протягом 30 днів, після введення будинку в експлуатацію та отримання відповідачем усіх правовстановлюючих документів, договір купівлі - продажу об`єкту нерухомого майна, житлової квартири готельного типу (апартаментів), що підлягав нотаріальному посвідченню за рахунок позивача.

Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна має бути укладений в письмовій формі з обов`язковим нотаріальним посвідченням, оскільки основний договір укладається в письмовій формі з обов`язковим нотаріальним посвідченням.

За статтею 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Суд першої інстанції встановив, що сторони не надавали доказів про вжиття заходів до визнання попереднього договору дійсним через ухилення другої сторони від його нотаріального посвідчення.

У попередньому правочині № 30/282, всупереч вимогам закону, сторони погодили його укладення в простій письмовій формі, тобто на момент його укладення в них був відсутній намір посвідчувати цей договір в установленому законом порядку, жодних дій щодо нотаріального посвідчення цього договору відповідач не вживав аж до моменту звернення позивача до суду з позовом про стягнення з нього безпідставно перерахованих коштів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, у даному випадку, наявне ухилення від нотаріального посвідчення договору обох сторін, що виключає можливість застосування частини 2 статті 220 ЦК України та визнання цього правочину дійсним у судовому порядку.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, враховуючи недотримання сторонами вимог статей 635, 657 ЦК України про нотаріальне посвідчення попереднього договору, що передбачав укладення сторонами договору купівлі-продажу майбутнього об`єкту нерухомості, суд дійшов вірного висновку про нікчемність такого договору, оскільки його недійсність прямо передбачена частиною 1 статті 220 ЦК України.

Аналогічна правова позиція щодо нікчемності попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, за відсутності його нотаріального посвідчення, наведена Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 у справі № 367/3304/15-ц, від 10.11.2021 у справі № 463/6208/16-ц.

За частиною 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Суд першої інстанції встановив, що на виконання умов попереднього договору № 30/282 позивач здійснив перший внесок на загальну суму 798 140 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3002 від 31.01.2022, а також визнається відповідачем.

Оскільки в подальшому сторони не вчинили дій з нотаріального посвідчення попереднього договору № 30/282, який передбачав укладення на майбутнє договору купівлі-продажу нерухомого майна, позивач звернувся до суду з позовом про повернення безпідставно перерахованих коштів за правочином, що є нікчемним, з підстав недотримання вимог закону щодо його нотаріального посвідчення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

До вимог про повернення виконаного за недійсним правочином застосовуються положення глави 83 ЦК України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 зробила висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦКУкраїни застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Відповідно до п. 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

З огляду на вказане вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи доведено, що грошові кошти передані позивачем за нікчемним правочином, підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України.

Доводи відповідача, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують указаних висновків суду.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Крім того, позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 12 500 грн, надавши докази понесених судових витрат.

Розглянувши клопотання представника позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем 23.06.2023 у відзиві на апеляційну скаргу заявлено вимоги про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій він просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 500,00 грн.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, а саме, у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 ГПК України).

Оскільки, апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, тому витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги витрати покладаються на відповідача на користь позивача.

За вимогами частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не надано до суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Водночас, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

При цьому, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 вказаного Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником надано ордер серії СВ № 1055404, який виданий Адвокатським об`єднанням «Лігал Айк`ю груп» про надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Дорпроектбуд» на підставі договору про надання правової допомоги № 19/06/23/2 від 19.06.2023 у Північному апеляційному господарському суді адвокатом Матвійчук Анастасією Сергіївною та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ЧН №001035 від 16.04.2021.

Колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Дорпроектбуд» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Айк`ю груп» укладено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги №19/06/23/2 від 16.06.2023 відповідно до п. 1.1. якого адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Відповідно до п.3.1. вартість послуг (гонорар) за даним договором складає 12 500,00 грн.

Згідно з п.4.1 здача-приймання юридичних послуг за цим договором оформлюється актами здачі-прийняття наданих послуг.

Відповідно до акту №108 від 23.06.2023 надання послуг за договором надання правової (правничої) допомоги Адвокатським об`єднанням надано правовому допомогу у розмірі 12 500,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.

Як вбачається з матеріалів справи, відзив на апеляційну скаргу складений на 3 аркушах, який майже відображає рішення суду першої інстанції. Також представник позивача приймала участь у двох судових засіданнях в режимі відеоконфернеції, які тривали по 3 хвилини.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, колегія суддів дійшла до висновку, що розумною та співмірною є компенсація витрат позивачу у розмірі 3 000 грн.

В іншій частині заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у цій справі на стадії апеляційного розгляду справи не відповідають критеріям їх реальності та розумності, а тому не підлягають задовленню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Парковий» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2023 у справі № 927/356/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2023 у справі № 927/356/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Парковий» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2023 у справі № 927/356/23, залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2023 у справі № 927/356/23 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Парковий» (юридична адреса: пр-т. Миру, 12, м. Чернігів, 14000; поштова адреса: вул. В. Чорновола, 3, м. Чернігів, 14005; код ЄДРПОУ 43029122) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорпроектбуд» (вул. Волковича, 2-б, кв. 89, м. Чернігів, 14029; код ЄДРПОУ 39157868) 3 000 (три тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду Чернігіської області видати наказ на виконання даної постанови Північного апеляційного господарського суду.

5. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖК «Парковий».

6. Матеріали справи №927/356/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

У зв"язку із знаходженням колегії суддів на підготовці для пітримання кваліфікації у НСШУ з 13.11.2023 по 17.11.2023, повний текст постанови підписано 20.11.2023.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко