Постанова
від 08.11.2023 по справі 910/7723/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2023 р. Справа№ 910/7723/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Прокопенко О.В..

учасники справи:

від позивача: Кебкал С.М.

від відповідача: Причепа Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІВКА ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2023

та Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕК ІННОВЕЙШН"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 (повний текст рішення складено та підписано 27.09.2023)

у справі №910/7723/23 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІВКА ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕК ІННОВЕЙШН"

про стягнення 1 713 323,10 грн,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІВКА ЛТД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕК ІННОВЕЙШН" про стягнення 1 713 323,10 грн

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором оренди № 69 від 10.09.2020, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 1 344 329,88 грн, за прострочення сплати якої нарахована пеня в сумі 368 993,22 грн

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 у справі №910/7723/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване наступним. Суд першої інстанції зазначав, що ураховуючи внесення відповідачем на користь позивача гарантійного платежу у розмірі 973547,05 грн, що не заперечувалось сторонами, який використовується Орендодавцем шляхом зарахування відповідних сум в разі несплати, неповної або несвоєчасної сплати Орендарем належних з нього платежів (включаючи оплату орендної плати, комунальних платежів, сервісних платежів, штрафних санкцій та інших платежів передбачених Договором) за Договором оренди №69 від 10.09.2020, то на переконання суду відсутня заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 318196,55 грн з оплати сервісних послуг та компенсації комунальних витрат.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/7723/23 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕК ІННОВЕЙШН" про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІВКА ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕК ІННОВЕЙШН" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 36 203 грн 39 коп. В іншій частині вимог - відмовлено.

Задовольняючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕК ІННОВЕЙШН" частково, суд першої інстанції брав до уваги обсяг послуг, необхідних для розгляду даної справи та з урахуванням вартості цих послуг, наведених у звіті про надання правової допомоги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІВКА ЛТД" подало апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17 серпня 2023 року у справі №910/7723/23 повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своєї скарги апелянт зазначав, що суд першої інстанції установив факт відсутності належних та допустимих доказів укладення між сторонами додаткової угоди від 24.02.2022 до договору оренди №69 від 10.09.2020, на існування якої посилався відповідач, однак зміни до Договору не вносилися, а тому сторони мали керуватися саме умовами Договору.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІВКА ЛТД" у справі №910/7723/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІВКА ЛТД" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду (через електронний суд).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7723/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІВКА ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/7723/23.

09.10.2023 на адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІВКА ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 у справі № 910/7723/23. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІВКА ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 у справі № 910/7723/23 призначено на 01.11.2023.

Також, не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "САНТЕК ІННОВЕЙШН" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/7723/23 і ухвалити нове, яким клопотання відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначав, що судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення було допущено порушення норм процесуального права, передбачених ч. 2-6 ст. 126 та ч. 5, 8 ст. 129 ГПК України, також допущено невідповідність висновків, викладених у додатковому рішенні, а саме в частині необґрунтованої відмови у задоволенні клопотання відповідача про стягнення усієї суми заявлених витрат на оплату правничої допомоги.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 19.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕК ІННОВЕЙШН" у справі №910/7723/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕК ІННОВЕЙШН" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/7723/23. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕК ІННОВЕЙШН" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/7723/23 призначено на 01.11.2023 о 10-40 год. Об`єднано розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІВКА ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 у справі № 910/7723/23 та Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕК ІННОВЕЙШН" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/7723/23 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.

01.11.2023 оголошено перерву до 08.11.2023.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача просив суд залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТЕК ІННОВЕЙШН» на Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/7723/23 без задоволення.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу позивача просив суд залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСТІВКА ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 у справі № 910/7723/23 без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 у справі № 910/7723/23, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі - без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСТІВКА ЛТД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТЕК ІННОВЕЙШН» витрати на професійну правничу допомогу, понесені Відповідачем, у сумі 54 852, 90 грн (п`ятдесят чотири тисячі вісімсот п`ятдесят дві гривні 90 коп.).

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розглянувши матеріали справи колегія суддів установила наступне, що 10.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІВКА ЛТД" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНТЕК ІННОВЕЙШН" (Орендар) було укладено Договір оренди №69, відповідно до умов якого Орендодавець передає у платне строкове користування (оренду), а Орендар приймає - нежитлові приміщення загальною площею 565,32 кв.м. (з урахуванням розрахункової площі загального користування, яка становить 85,42 кв. м), які є частиною нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Іллінська, 8, в Подільському районі м. Києва (надалі - «Будівля» або БЦ «Іллінський»), та які розташовані на 5 (п`ятому) поверсі, блок 4 (чотири), цієї Будівлі (далі за текстом Договору - «Приміщення»), згідно Фрагменту плану поверху будівлі (Додаток №1 до Договору).

Приміщення на умовах цього Договору надається Орендарю на строк з 01 грудня 2020 року по 31 серпня 2023 року включно, в порядку, передбаченому статтею 4 Договору (надалі - «Строк оренди»). (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору, орендна плата за користування Приміщенням, за один календарний місяць, із розрахунків на дату підписання даного Договору (10 вересня 2020 року) становить: 314 652,59 гривень, крім того ПДВ 20% - 62 930,52 гривень, всього - 377 583,11 гривень, та підлягає індексації згідно умов пункту 3.4. даного Договору.

У п.3.3 договору визначено, що розрахунки по даному договору здійснюються в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування Орендарем грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця, за реквізитами, визначеними в розділі 10 цього Договору, на підставі виставлених Орендодавцем рахунків, у такому порядку та строки: 3.3.1. Гарантійний платіж. 3.3.1.1. Не пізніше « 25» листопада 2020 року та після виставлення Орендодавцем відповідного рахунку орендар перераховує на користь орендодавця, на зазначений у розділі 10 цього договору рахунок, гарантійний платіж, який дорівнює сумі орендної плати за 2 місяці із розрахунку вартості орендної плати за 1 кв.м. приміщення: 24 доларам США, з урахуванням ПДВ, по курсу Національного банку України на дату виставлення рахунку (20.11.2020).

3.3.2. Орендар сплачує орендну плату щомісячно шляхом попередньої оплати не пізніше ніж за 5 днів до початку кожного наступного місяця, за який здійснюється оплата, з урахуванням індексації в порядку п.3.4 договору.

Відповідно до п.4.1. договору, передання орендарю приміщення здійснюється 01.12.2020 та оформлюється актом передання приміщення, який підписується сторонами договору (додаток №2 до договору).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за неналежне виконання Орендарем обов`язків по сплаті належних з нього платежів, встановлених пунктами 3.3.1., 3.3.2., 3.3.3., 3.7.1., 3.7.2. цього Договору, Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з п.9.3 договору усі зміни та доповнення до даного Договору укладаються у письмовій формі, підписуються та скріплюються печатками Сторін та є невід?ємною частиною Договору.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору оренди №69 від 10.09.2020 Орендодавець передав, а Орендар прийняв у платне строкове користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 565,32 кв.м. (з урахуванням розрахункової площі загального користування, яка становить 85,42 кв. м), які є частиною нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Іллінська, 8, в Подільському районі м. Києва, що підтверджується Актом передавання приміщення від 01.12.2020.

Додатковою угодою від 28.05.2021 до договору оренди №69 від 10.09.2020 сторони дійшли згоди, що 01 липня 2021 року Орендар додатково приймає y Орендодавця y платне строкове користування (оренду) нежитлові приміщення загальною площею 253,39 квадратних метра (з урахуванням розрахункової площі загального користування, яка становить 38,29 кв. м), які є частиною нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Іллінська, 8, в Подільському районі м. Києва, та які розташовані на 4 (четвертому) поверсі, блок 4 (чотири), цієї Будівлі (надалі Приміщення 2).

3 урахуванням умов цієї Додаткової угоди, ураховуючи умови пунктів 3.3.1., 3.5. Договору оренди, у зв`язку зі збільшенням площі Приміщень, Орендодавець здійснює перерахунок Гарантійного платежу. Орендар у строк до 25 червня 2021 року повинен поповнити суму Гарантійного платежу до розміру орендної плати за Приміщення (Приміщення 1 та Приміщення 2) за два місяця, із розрахунку вартості базової орендної плати за 1 кв. м Приміщення (Приміщення 1 та Приміщення 2) - 21,60 доларам США, з урахуванням ПДВ, по курсу Національного банку України на дату виставлення рахунку. (п.1.6 додаткової угоди)

Згідно з п.2.3 додаткової угоди, Сторони погодили внести зміни до пункту 2.1. Договору оренди, виклавши його в наступній редакції: (2.1. Приміщення (Приміщення 1 та Приміщення 2) на умовах цього Договору надаються Орендарю в користування (оренду) на строк по 31 серпня 2023 року включно в порядку передання Орендарю Приміщення (Приміщення 1 або Приміщення 2) за відповідними Актами передання Приміщення, передбаченому статтею 4 даного Договору, при цьому: 2.1.1. Приміщення 1 надаються Орендарю на строк з 01 грудня 2020 року включно по 31 серпня 2023 року. 2.1.2. Приміщення 2 надається Орендарю на строк з 01 лишня 2021 року по 31 серпня 2023 року включно.

Згідно з п.3.2 додаткової угоди Сторони погодили внести зміни до пункту 3.2. орендна плата розраховується шляхом помноження базової орендної плати за 1 (один) квадратний метр Приміщення (Приміщення 1 по Приміщення 2) на загальну злощу Приміщення (Приміщення 1 та Приміщення 2), вказану в пункту 1.1. Договору, при цьому: 3.2.1. Починаючи з 01 липня 2021 року, базова орендна плата за 1 (один) квадратний метр Приміщення (Приміщення 1 та Приміщення 2) становить: 495,47 гривень, крім того ПДВ 20% - 99,09 грн, всього - 594,56 гривень на місяць, що еквівалентно 21,60 доларам США, з урахуванням ПДВ, по курсу Національного банку України станом на 28 травня 2021 року, та підлягає індексації згідно умов пункту 3.4. даного Договору.

3.2.2. офіційний курс гривні до долара США за курсом валют Національного банку України станом на 28 травня 2021 року складає: 27,5260 гривень за 1 долар США.

Додатком №6 від 01.07.2021 до договору оренди №69 від 10.09.2020, що є актом передання приміщення, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у платне строкове користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 253,39 квадратних метра (з урахуванням розрахункової площі загального користування, яка становить 38,29 кв. м), які є частиною нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Іллінська, 8, в Подільському районі м. Києва, та які розташовані на 4 (четвертому) поверсі, блок 4 (чотири), цієї Будівлі.

Наказом №9 від 24.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІВКА ЛТД" вирішило провести опитування орендарів БЦ «Іллінський» для з`ясування їх планів щодо порядку використання орендованих приміщень на час воєнного стану та в подальші періоди; встановити в березні 2022 року знижку на сплату орендної плати орендарям, які припинили чи значно обмежили використання орендованих приміщень. Рівень знижки погодити за підсумками переговорів між керівництвом БЦ «Іллінський» та орендарем. Мінімальна ставка оренди - 30,00 грн з ПДВ за 1 кв. м. в місяць; питання знижок орендарям в наступні періоди вирішувати в робочому порядку перед виставлянням рахунків за відповідний період, ураховуючи економічну ситуацію в країні, кон`юнктуру ринку та виконання фінансових зобов`язань орендарем; попередити орендарів, що умови виконання ними зобов`язань щодо відшкодування вартості комунальних та сервісних послуг залишаються незмінними та діють відповідно до умов укладених договорів оренди.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору оренди №69 від 10.09.2020 за період березень 2022 - жовтень 2022 орендодавець надав послуги з оренди приміщень, а орендар в свою чергу прийняв вказані послуги, що підтверджується актами надання послуг №559 від 31.03.2022 на суму 24561,30 грн, №800 від 30.04.2022 на суму 24561,30 грн, №1065 від 31.05.2022 на суму 24561,30 грн, №1205 від 30.06.2022 на суму 24561,30 грн, №1406 від 31.07.2022 на суму 24561,30 грн, №1598 від 31.08.2022 на суму 24561,30 грн, №1797 від 30.09.2022 на суму 24561,30 грн, №2005 від 31.10.2022 на суму 24561,30 грн, а загалом на суму в розмірі 196490,40 грн.

Крім того, на виконання умов договору оренди №69 від 10.09.2020 за період березень 2022 - жовтень 2022 позивач виставив відповідачу рахунки на оплату №738 від 24.02.2022 на суму 24561,30 грн, №601 від 18.03.2022 на суму 24561,30 грн, №877 від 20.04.2022 на суму 24561,30 грн, №1086 від 20.05.2022 на суму 24561,30 грн, №1276 від 20.06.2022 на суму 24561,30 грн, №1476 від 20.07.2022 на суму 24561,30 грн, №1677 від 19.08.2022 на суму 24561,30 грн, №1891 від 20.09.2022 на суму 24561,30 грн.

Листами №2022/10/6-01 від 06.10.2022, №2022/10/24-01 від 24.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "САНТЕК ІННОВЕЙШН" просило позивача підготовити та підписати додаткові угоди про припинення договору оренди №69 від 10.09.2020 з 05.02.2023, які були отримані позивачем за вх. №199 від 24.10.2022, №198 від 24.10.2022. У відповідь на який позивач листом №93 від 24.11.2022 повідомив, що виставлення рахунків із істотно зменшеним розміром орендної плати не було обумовлено договором, а ґрунтувалось на добрій волі орендодавця, а дострокове розірвання договору можливе лише з 25.02.2023.

Листом №2022/11-28-01 від 28.11.2022 відповідач просив позивача погодити порядок зарахування суми гарантійного платежу у розмірі 973547,05 грн, укласти додаткову угоду про припинення дії договору з 04.02.2023. У відповідь на який позивач листом №97 від 02.12.2022 відмовився від підписання додаткової угоди до договору.

Листом №2022/12-08-01 від 08.12.2022 орендар просив орендодавця організувати спільну онлайн зустріч з метою погодження умов додаткової угоди. У відповідь на який позивач листом №105 від 13.12.2022 надав свої пропозиції.

Відповідач у листі №2023/01/18-02 від 18.01.2023 відмовив у підписанні акту звірки.

Заявою №29 від 20.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІВКА ЛТД" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "САНТЕК ІННОВЕЙШН" про зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 973547,06 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 20.02.2023, фіскальним чеком, накладною.

Претензією №28 від 20.02.2023 позивач просив відповідача сплатити заборгованість у розмірі 1374588,06 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 20.02.2023, фіскальним чеком, накладною. У відповідь на яку відповідач листом №2023/03-01 від 03.03.2023 відмовив у її задоволенні та направив на адресу позивача проект додаткової угоди від 24.02.2023.

Отже, звертаючись із позовом ТОВ «ЛАСТІВКА ЛТД» зазначало, що за період березень 2022 - жовтень 2022 позивачем було запропоновано відповідачу сплатити орендну плату з урахуванням знижки, а у квітні 2022 надіслано на адресу проект додаткової угоди від 24.02.2022 щодо визначення розміру орендної плати з урахуванням такої знижки з 01.03.2022 по дату закінчення воєнного стану, яка не була підписана відповідачем. 06.02.2023 приміщення за актом було повернуто позивачу, проте відповідач за період з 01.11.2022 по 06.02.2023 не виконав зобов`язання щодо оплати орендної плати у повному обсязі (без урахування знижки). На переконання позивача у результаті неналежного виконання Відповідачем зобов`язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІВКА ЛТД" у розмірі 722207 грн 10 коп. з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 12.07.2023, яка прийнята судом до розгляду. Крім того, ураховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕК ІННОВЕЙШН" пеню у розмірі 213055,97 грн

У свою чергу відповідач, заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що маючи наміри продовжити орендні відносини за договором сторони дотримувались умов додаткової угоди від 24.02.2022 шляхом виставлення рахунків позивачем й оплати їх відповідачем, підписанням актів наданих послуг, що свідчить про фактичне виконання сторонами додаткової угоди від 24.02.2022.

Отже, судом було установлено наступне.

Як слідує з матеріалів справи, що між сторонами унаслідок укладення договору оренди №69 від 10.09.2020 згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України установлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як установлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не установлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України установлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Додатком №6 від 01.07.2021 до договору оренди №69 від 10.09.2020, що є актом передання приміщення, визначено, що Орендодавець передав, а Орендар прийняв у платне строкове користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 253,39 квадратних метра (з урахуванням розрахункової площі загального користування, яка становить 38,29 кв. м), які є частиною нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Іллінська, 8, в Подільському районі м. Києва, та які розташовані на 4 (четвертому) поверсі, блок 4 (чотири), цієї Будівлі, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Зі змісту позовної заяви убачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІВКА ЛТД" зазначало про заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕК ІННОВЕЙШН" по орендній платі за період з 01.11.2022 по 06.02.2023, яка становить 722207 грн 10 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 12.07.2023, яка була прийнята судом до розгляду).

При цьому, зазначено, що сума орендної плати, яка мала бути сплачена ТОВ «САНТЕК ІННОВЕЙШН» за період з 01 листопада 2022 року по 06 лютого 2023 року становить 1'456'504,64 грн та складається з: - орендна плата за листопад 2022 р - 24'561,30 грн; - орендна плата за грудень 2022 р - 646'684,09 грн; - орендна плата за січень 2023 р - 646'684,09 грн; - орендна плата за лютий 2023 р - 138'575,16 грн.

Фактична сума оренди, яка була сплачена ТОВ «САНТЕК ІННОВЕЙШН» в період з листопада 2022 року по 06 лютого 2023 року становить 77'192,65 грн.

20 лютого 2023 року ТОВ «ЛАСТІВКА ЛТД», керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, повідомило ТОВ «САНТЕК ІННОВЕЙШН» про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 973'547,06 грн. За результатами зарахування зустрічних однорідних вимог та отриманих оплат, заборгованість ТОВ «САНТЕК ІННОВЕЙШН» перед ТОВ «ЛАСТІВКА ЛТД» з орендної плати за Договором станом на 20 лютого 2023 року становила 405'764,92 грн.

28 лютого 2023 року ТОВ «САНТЕК ІННОВЕЙШН» здійснило доплату за оренду приміщень в період з 05 лютого 2023 по 06 лютого 2023 року в розмірі 1'754,38 грн.

Згідно з п. 3.1 в редакції додаткової угоди від 28.05.2021 до договору оренди №69 від 10.09.2020, починаючи з 01.07.2021 орендна плата за користування Приміщенням (приміщення 1 та приміщення 2), за один календарний місяць по курсу Національного банку України, із розрахунків станом на 28.05.2021 становить: 405644,61 гривень, крім того ПДВ 20% - 81128,92 гривень, всього - 486773,53 гривень, та підлягає індексації згідно умов пункту 3.4. даного Договору.

У п.3.3 договору визначено, що розрахунки по даному договору здійснюються в національній валюті України гривні, шляхом перерахування Орендарем грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця, за реквізитами, визначеними в розділі 10 цього Договору, на підставі виставлених Орендодавцем рахунків, у такому порядку та строки: 3.3.1. Гарантійний платіж. 3.3.1.1. Не пізніше « 25» листопада 2020 року та після виставлення Орендодавцем відповідного рахунку орендар перераховує на користь орендодавця, на зазначений у розділі 10 цього договору рахунок, гарантійний платіж, який дорівнює сумі орендної плати за 2 місяці із розрахунку вартості орендної плати за 1 кв.м. приміщення: 24 доларам США, з урахуванням ПДВ, по курсу Національного банку України на дату виставлення рахунку (20.11.2020).

Згідно з п.3.2 додаткової угоди від 28.05.2021 до договору оренди №69 від 10.09.2020 Сторони погодили внести зміни до пункту 3.2. орендна плата розраховується шляхом помноження базової орендної плати за 1 (один) квадратний метр Приміщення (Приміщення 1 по Приміщення 2) на загальну злощу Приміщення (Приміщення 1 та Приміщення 2), вказану в пункту 1.1. Договору, при цьому: 3.2.1. Починаючи з 01 липня 2021 року, базова орендна плата за 1 (один) квадратний метр Приміщення (Приміщення 1 та Приміщення 2) становить: 495,47 гривень, крім того ПДВ 20% - 99,09 грн, всього - 594,56 гривень на місяць, що еквівалентно 21,60 доларам США, з урахуванням ПДВ, по курсу Національного банку України станом на 28 травня 2021 року, та підлягає індексації згідно умов пункту 3.4. даного Договору.

В той же час, судом першої інстанції було вірно установлено, що указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. (т.1 а.с.111)

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Вказані обставини є загальновідомими та не підлягають доказуванню відповідно до ч.3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У матеріалах справи наявна додаткова угода від 24.02.2022 до договору оренди №69 від 10.09.2020, про яку зазначає позивач у позовній заяві та яка була надіслана ним на адресу відповідача для підписання, про що не заперечував відповідач у відзиві на позовну заяву, а тому вказані обставини відповідно до ч.1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказуванню.

Відповідно до п.1.1 указаної додаткової угоди від 24.02.2022 Сторони погодили, в період оренди приміщення з 01 березня 2022 року по дату закінчення воєнного стану включно, розмір орендної плати визначається, як сума за домовленістю Сторін, із розрахунку вартості базової орендної плати за 1 (один) квадратний метр Приміщення у розмірі 30,00 (тридцять грн 00 коп.) гривень, з урахуванням ПДВ, та відповідно, за один календарний місяць, становить суму у розмірі: 20 467,75 гривень, крім того ПДВ 20% - 4093,55 гривень, всього - 24561,30 гривень, та не підлягає індексації згідно із умовами п. 3.4. Договору оренди.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції судом зазначалося наступне, що зазначений текст додаткової угоди був надісланий позивачем на адресу відповідача шляхом електронного листування між сторонами, про що не заперечували представники сторін у поданих заявах по суті спору.

Верховний Суд у постанові від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 зазначив, що на відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.

У частині 2 ст. 96 ГПК України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У ч. 3 зазначеної статті установлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №922/51/20 та 14.12.2021 у справі №910/17662/19).

Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №923/1379/20.

Окрім цього, Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17 та 13.10.2021 у справі №923/1379/20).

Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не установлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення. Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації. Більш того, щодо електронних доказів широко застосовується й доктрина "листа у відповідь". Якщо доведено, що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів. Адже малоймовірно, що хтось окрім цієї особи, може отримати та відповісти на повідомлення з урахуванням його змісту, обговорюваних деталей (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21).

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги електронне листування між сторонами щодо узгодження знижки при здійсненні оплати орендної плати на період дії воєнного стану.

Згідно з п.9.3 договору усі зміни та доповнення до даного Договору укладаються у письмовій формі, підписуються та скріплюються печатками Сторін та є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не установлено законом (ч.1). Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2). У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ч.3).

Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами (п.1).

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч.2). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3).

Згідно зі статтею 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (ч.1). Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним (ч.2).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2).

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1). Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2). Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ч.3). Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (ч.4).

Згідно зі статтею 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч.1). Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.2). Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ч.3).

Відповідно до статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч.1). Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях (ч.2). Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ч.3).

Статтею 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1). Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не установлено законом (ч. 2). Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (ч. 3).

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не установлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. (стаття 181 Господарського кодексу України)

Приписами статей 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та сформовані загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 ЦК України.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту статей 6, 627 ЦК України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Отже, нормами законодавства передбачено, що договори між юридичними особами повинні вчинятись в письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами, уповноваженими на це їх установчими документами.

Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною.

Проте, суд зазначає, що вказана додаткова угода від 24.02.2022 до договору оренди №69 від 10.09.2020 не підписана уповноваженими представниками сторін й не скріплена печатками підприємств сторін.

Загальний порядок укладення договорів врегульований положеннями, зокрема, ст. 205, 207, 638-642 ЦК України та ст. 181 ГК України.

За загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до частини 2 статті 642 ЦК України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій.

Так, акцепт оферти у формі єдиного документа робиться шляхом підписання договору та проставлення печатки на обох екземплярах договору, один з яких повертається контрагенту. Оферта, зроблена у спрощений спосіб, акцептується у той самий спосіб, в якому була зроблена пропозиція про вступ у договірні відносини: листом, факсограмою тощо.

Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

У разі недотримання сторонами письмової форми правочину, для з`ясування факту його вчинення та змісту слід виходити з приписів частини другої статті 205 ЦК України, яка регламентує, що поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, може доводитися письмовими доказами та поясненнями сторін.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, на виконання умов договору оренди №69 від 10.09.2020 за період березень 2022 - листопад 2022 орендодавець надав послуги з оренди приміщень, а орендар в свою чергу прийняв вказані послуги, що підтверджується актами надання послуг №559 від 31.03.2022 на суму 24561,30 грн, №800 від 30.04.2022 на суму 24561,30 грн, №1065 від 31.05.2022 на суму 24561,30 грн, №1205 від 30.06.2022 на суму 24561,30 грн, №1406 від 31.07.2022 на суму 24561,30 грн, №1598 від 31.08.2022 на суму 24561,30 грн, №1797 від 30.09.2022 на суму 24561,30 грн, №2005 від 31.10.2022 на суму 24561,30 грн, №2225 від 30.11.2022 на суму 24561,30 грн, а загалом на суму в розмірі 221051,70 грн, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Відтак, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів укладення між сторонами додаткової угоди від 24.02.2022 до договору оренди №69 від 10.09.2020, зокрема, в частині визначення розміру орендної плати у розмірі 24 561,30 грн з 01.03.2022 по дату закінчення воєнного стану, в письмовій формі відповідно до вимог ст. 208 ЦК України, проте, ураховуючи виставлення позивачем рахунків на оплату, здійснення відповідачем сплати коштів за спірним договором у зниженому розмірі орендної плати, прийняття вказаної оплати позивачем й підписання між сторонами актів надання послуг за період березень 2022 - листопад 2022, свідчить про вчинення сторонами конклюдентних дій із погодження розміру орендної плати саме у розмірі 24561,30 грн за період з 01.03.2022 по дату закінчення дії воєнного стану.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 за своєю суттю застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Виходячи із аналізу норм, закріплених у ЦК України, поняття «добросовісність» ототожнюється із поняттям «безвинність» і навпаки, «недобросовісність» із «виною». Такий висновок випливає із того, що за діяння, якими заподіяно шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, частина третя статті 39 ЦК України), а оскільки обов`язковим елементом настання відповідальності, за загальним правилом, є вина, то такі діяння є винними.

Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.

Виходячи з викладеного, суд зазначає, що виставлення позивачем рахунків на оплату на суму у розмірі 24561,30 грн за місяць оренди, прийняття здійсненої оплати відповідачем у вказаному розмірі без заперечень та зауважень протягом періоду березня 2022 - листопада 2022, підписання актів надання послуг за вказаний період, містять елементи суперечливої поведінки позивача, оскільки в подальшому позивач заперечує прийняття відповідачем на себе зобов`язань за вказаним договором у вищезазначеному розмірі, а саме шляхом звернення до суду з вказаним позовом й визначення розміру орендної плати за грудень 2022 року у розмірі 646'684,09 грн; за січень 2023 року у розмірі 646'684,09 грн; за лютий 2023 року у розмірі 138'575,16 грн (при відсутності доказів завершення воєнного стану). Разом з тим, наявність вищенаведених та оцінених судом доказів свідчить про узгодження між сторонами зниженого розміру орендної плати за період з 01.03.2022 по дату закінчення воєнного стану за договором оренди №69 від 10.09.2020.

Таким чином, суд зазначає, що розмір орендної плати за період листопад 2022 року - січень 2023 становить 24561,30 грн за місяць оренди, а за лютий 2023 (по дату повернення об`єкта оренди 06.02.2023) становить 5263,13 грн, а разом - 78 947,03 грн.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач зазначав, що фактична сума оренди, яка була сплачена ТОВ «САНТЕК ІННОВЕЙШН» в період з листопада 2022 року по 06 лютого 2023 року становить 77 192,65 грн 28 лютого 2023 року ТОВ «САНТЕК ІННОВЕЙШН» здійснило доплату за оренду приміщень в період з 05 лютого 2023 по 06 лютого 2023 року в розмірі 1754,38 грн

Ураховуючи вищенаведене можна дійти висновку, що за період листопад 2022 - лютий 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "САНТЕК ІННОВЕЙШН" перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІВКА ЛТД" орендну плату у загальному розмірі 78947,03 грн та вказані обставини не підлягають доказуванню відповідно до ч.1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Ураховуючи викладене, суд зазначає, що на виконання умов договору оренди №69 від 10.09.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "САНТЕК ІННОВЕЙШН" було сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІВКА ЛТД" орендну плату у загальному розмірі 78 947,03 грн, тобто у повному обсязі, як це було передбачено узгодженими конклюдентними діями сторін, направлених на фактичне виконання взятих на себе зобов`язань за вказаним договором в частині зниженого розміру орендної плати за місяць оренди у розмірі 24561,30 грн. А тому заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі за період листопад 2022 - лютий 2023 відсутня.

Таким чином, відповідач, у відповідності до вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, здійснив оплату по орендній платі у повному обсязі, тобто виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 404010,55 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕК ІННОВЕЙШН" 318196,55 грн - заборгованості з оплати сервісних послуг та компенсації комунальних витрат, суд зазначає.

Згідно з п.3.3.1.2 договору сума Гарантійного платежу є забезпеченням виконання грошових зобов`язань Орендаря за Договором, та використовується Орендодавцем шляхом зарахування відповідних сум в разі несплати, неповної або несвоєчасної сплати Орендарем належних з нього платежів (включаючи оплату орендної плати, комунальних платежів, сервісних платежів, штрафних санкцій та інших платежів передбачених Договором) за Договором.

Відповідно до п.3.3.1.4 договору після закінчення дії Договору невикористана частина внесеного Гарантійного платежу після зарахувань по сплаті усіх належних з Орендаря платежів (включаючи оплату орендної плати, комунальних платежів, сервісних платежів, штрафних санкцій та інших платежів передбачених Договором), повертається Орендодавцем Орендарю за умови, при яких, Орендодавець не має претензій до Орендаря по відношенню до стану Приміщення, що повертається, а також по виконанню зобов`язань орендаря по цьому договору.

Нарахування сервісних тa комунальних послуг починається з дати передання Орендарю Приміщення за Актом передання Приміщення відповідно до умов пункту 4. даного Договору, крім оплати вартості комунальних платежів в період проведення Адаптаційних робіт згідно умов пунктів 4.1.1. та 4.1.2. даного Договору. (п.3.7.3 договору)

Згідно з п.3.7.4 договору про компенсацію Орендодавцю витрат, передбачених пунктами 3.7.1., 3.7.2. даного Договору, Сторони підписують Акт здачі-прийняття наданих послуг, в якому відображається фактична сума, яка підлягає відшкодуванню Орендарем. Одночасно з цим актом Орендодавець виставляє рахунок на всю цю суму, яка оплачується Орендарем протягом 3 календарних днів з дня отримання рахунку.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а позивачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження підписання сторонами актів здачі-прийняття наданих послуг, в яких відображається фактична сума, яка підлягає відшкодуванню сервісних тa комунальних послуг Орендарем, а також доказів виставлення рахунків на вказані суми, з яких суд міг дійти висновку щодо наявності вказаної суми заборгованості у відповідача перед позивачем й перевірити обґрунтованість заявленої до стягнення суми.

Ураховуючи викладене, з урахуванням викладеного, а також внесення відповідачем на користь позивача гарантійного платежу у розмірі 973547,05 грн, про що не заперечували представники сторін при розгляді даної справи, який використовується Орендодавцем шляхом зарахування відповідних сум в разі несплати, неповної або несвоєчасної сплати Орендарем належних з нього платежів (включаючи оплату орендної плати, комунальних платежів, сервісних платежів, штрафних санкцій та інших платежів передбачених Договором) за Договором оренди №69 від 10.09.2020, суд приходить до висновку про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 318196,55 грн з оплати сервісних послуг та компенсації комунальних витрат.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІВКА ЛТД" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕК ІННОВЕЙШН" заборгованості у розмірі 722 207 грн 10 коп. задоволенню не підлягають .

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 27.10.2022 по 26.04.2023 у розмірі 213055 грн 97 коп.

Згідно з приписами ст. 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не установлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013)

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за неналежне виконання Орендарем обов`язків по сплаті належних з нього платежів, установлених пунктами 3.3.1., 3.3.2., 3.3.3., 3.7.1., 3.7.2. цього Договору, Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожний день прострочення.

Проте, зазначена частина позовних вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕК ІННОВЕЙШН" пені за загальний період прострочки з 27.10.2022 по 26.04.2023 у розмірі 213055 грн 97 коп. також не підлягає задоволенню, як похідна вимога від основного зобов`язання, в задоволенні якого судом відмовлено.

Таким чином, ураховуючи вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІВКА ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕК ІННОВЕЙШН" про стягнення 935263,07 грн є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Беручи до уваги вищенаведене, рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 у справі №910/7723/23 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Стосовно апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТЕК ІННОВЕЙШН» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Матеріалами справи установлено, що Відповідач просив суд стягнути з позивача 159 000,27 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві на позовну заяву відповідачем було зазначено, що з метою надання правової допомоги у цій справі, останнім було укладено Договір про надання правової допомоги №30052023 від 30.05.2023 та Додаток № 1 до договору із адвокатом Причепою Тетяною Вікторівною (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ВН №000637 від 22.01.2020), за яким погоджено оплату гонорару Адвоката за представництво інтересів відповідача та надання правової допомоги у справі № 910/7723/23 сумі у гривні, яка еквівалента 4348 (чотири тисячі триста сорок вісім) доларам США 00 центів, та за офіційним курсом НБУ гривні до долару США - 36,5686 грн за 1 долар США станом на дату укладення Додатку складає, що 159 000, 27 грн (сто п`ятдесят дев`ять тисяч гривень 27 коп.).

На виконання Договору адвокатом було надано рахунок на оплату гонорару №20062023 від 20.06.2023 року. Вказаний рахунок було оплачено відповідачем 16.08.2023 у сумі 159 000,27 грн, що підтверджується випискою АТ «Райффайзен Банк» з особового рахунку Причепи Т.В.

Крім того, на виконання п. 4 Додатка № 1 від 30.05.2023 до Договору про надання правової допомоги № 30052023 від 30 травня 2023 року та положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України адвокатом (представником відповідача) до клопотання про стягнення витрат на правову допомогу додано Звіт про надання правової допомоги за період із 30.05.2023 по 22.08.2023, яким визначено обсяг наданої правової допомоги.

Водночас, судом установлено, що позивач подав заперечення на клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, в якому зазначив, що враховуючи предмет та підстави позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи відповідач вважає, що кількість год, витрачених для надання кожного із зазначених виду послуг, відображених в Звіті адвоката, а також їх вартість є явно завищеними.

За приписами ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та ураховувати витрачений адвокатом час.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини іn основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N9 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З урахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, норми, якими установлено, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Серед іншого, судом було ураховано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтримала цей висновок.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наразі, оцінюючи надані відповідачем докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечення позивача, судом було ураховано, що згідно з переліком виконаних робіт, наведеного у звіті про надання правової допомоги, необхідними для розгляду даної справи необхідними були наступні послуги: ознайомлення із матеріалами справи, підготовка відзиву на позовну заяву, участь представника у судових засіданнях. Вартість вказаних робіт відповідно до звіту становить 72406,78 грн.

Водночас, приймаючи до уваги співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), правомірним нарахування витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 36 203,39 грн, тобто 50% від суми 72406,78 грн,

Отже, ураховуючи те, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/7723/23 прийнято відповідно до вимог ГПК України, у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕК ІННОВЕЙШН" належить відмовити.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІВКА ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 у справі №910/7723/23 залишити без задоволення.

2. Рішення на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 у справі №910/7723/23 залишити без змін.

3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕК ІННОВЕЙШН" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №№910/7723/23 залишити без задоволення.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №№910/7723/23 залишити без змін.

5. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 у справі №910/7723/23 покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІВКА ЛТД".

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.11.2023.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов


Дата ухвалення рішення	08.11.2023
Оприлюднено	24.11.2023
Номер документу	115100547
Судочинство	Господарське

Привалов А.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 08.11.2023 по справі 910/7723/23ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/7723/23

Постанова від 08.11.2023

Постанова
від 08.11.2023 по справі 910/7723/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД