Постанова

від 20.11.2023 по справі 910/4827/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2023 р. Справа№ 910/4827/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників учасників справи:

від позивача за первісним позовом: Котвицький Є.О. - адвокат, посвідчення № КВ 6514;

від відповідача за первісним позовом: Савченко Н.В.

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Вторес"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 (повний текст 06.04.2023)

у справі № 910/4827/22 (суддя - Ковтун С.А.)

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва"

до Публічного акціонерного товариства "Вторес"

про стягнення 107 069,15 грн,

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Вторес"

до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва".

про визнання недійсним договору в частині,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства «Вторес» про стягнення 117174,62 грн, що складається з заборгованості з орендної плати у розмірі 88533,96 грн, пені у розмірі 2781,46 грн, 5597,64 грн трьох відсотків річних, 13152,19 грн інфляційних втрат, а також 6070,97 грн боргу з відшкодування витрат балансоутримувача, 65,66 грн пені, 277,92 грн трьох відсотків річних та 694,83 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договорів № 1321 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 31.05.2019 (надалі - договір № 1321) та № 0305/86-К про відшкодування витрат балансоутримувача від 01.10.2016 (надалі - договір № 0305/86-К).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 задоволено повністю первісний позов Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" до Публічного акціонерного товариства "Вторес". Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Вторес" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" за договором № 1321 від 31.05.2019 про передачу майна територіальної громади міста Києва 87 281,39 грн. боргу з орендної плати, 5 526,66 грн. 3% річних, 14 243,70 грн. інфляційних втрат, 17,40 грн. пені; за договором № 0305/86-К від 01.10.2016 про надання послуг та відшкодування витрат балансоутримувача 6 694,89 грн. боргу по відшкодуванню витрат балансоутримувача, 107,67 грн. пені, 0,53 грн. 3% річних, 1 489,03 грн. інфляційних втрат, 4 962,00 грн. судового збору. Відмовлено Публічному акціонерному товариству "Вторес" у позові до комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва". Покладено судові витрати на Публічне акціонерне товариства "Вторес".

3. Надходження апеляційних скарг на розгляд апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

07.05.2023 ПАТ "Вторес" звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду (через Укрпошту) з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022, в якій просило прийняти апеляційну скаргу до розгляду, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.12.2022 року по справі №910/4827/22 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариство "Вторес" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва", за договором № 1321 від 31.05.2019 про передачу майна територіальної громади міста Києва 87 281,39 грн. боргу з орендної плати, 5 526,66 грн. 3% річних, 14 243,70 грн. інфляційних втрат, 17,40 грн. пені, 4 962 грн. 00 коп. судового збору та ухвалити нове рішення, яким відмовити первісному позивачу в частині задоволенні позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариство "ВТОРЕС" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва", за договором № 1321 від 31.05.2019 про передачу майна територіальної громади міста Києва 87 281,39 грн. боргу з орендної плати, 5 526,66 грн. 3% річних, 14 243,70 грн. інфляційних втрат, 17,40 грн. пені, 4 962 грн. 00 коп. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" на користь Публічного акціонерного товариства "Вторес" суму судових витрат.

06.07.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі.

29.08.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про прийняття до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вторес" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/4827/22, у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

28.09.2023 (через електронну пошту) до суду апеляційної інстанції від позивача надійшли письмові пояснення до судових дебатів.

Розгляд справи неодноразово відкладався, оголошувалась перерва.

В судовому засіданні 06.11.2023 у розгляді апеляційної скарги було оголошено перерву до 20.11.2023.

16.11.2023 від апелянта надійшли пояснення щодо розрахунку суми боргу за договором з новими додатковими доказами.

В судове засідання 20.11.2023 з`явились представники обох сторін. Представник відповідача за первісним позовом апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові в оскаржуваній частині. Представник позивача за первісним позовом проти доводів апеляційної скарги заперечила, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Щодо поданих нових доказів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В силу приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Водночас, клопотання про поновлення строку для подачі клопотання про долучення нових доказів до суду апеляційної інстанції у справі не заявлялося, у зв`язку з чим у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстав для долучення нових доказів до матеріалів справи. А тому суд їх залишив без розгляду на підставі ст. 118, 207, 269 ГПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції, визначаючи в розумінні ч. 5 ст. 269 ГПК України, межі, в яких повинні встановлюватися обставини, досліджував на підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України докази у судовому засіданні 20.11.2023.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, враховуючи поведінку сторін; подання сторонами клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги, з метою забезпечення рівності сторін, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та інші чинники.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції та зазначає, що рішення було прийняте в результаті невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Так, за доводами апелянта, помилковим є висновок про можливість застосування орендної ставки у розмірі 25%, виходячи із того, що станом на дату укладення договору постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року по справі № 826/12473/18 не набрала законної сили, а відтак на момент укладення спірного договору не було скасовано рішення №21/4085 від 08.02.2018 року «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21 квітня 2015 року №415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва», в частині визначення орендних ставок для розміщення суб?єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини».

Оскільки, за доводами скаржника, у разі визнання протиправним нормативно-правовий акт не може застосуватися - як за період до, так і за період після встановлення судом його протиправності (постанови ВС від 04.12.2018 у справі №816/52/17, від 04.12.2018 у справі №811/658/16, від 03.06.2019 у справі №817/622/16).

Окрім цього апелянт зазначив про незастосування судом першої інстанції Закону, який підлягав застосуванню (як складова частина порушення норм матеріального права). Так, скаржник вважає, що судом першої інстанції не застосовано правові висновки, викладених в постановах Верховного Суду від 23.05.2019 у справі № 910/5098/18, від 18.03.2019 у справі №910/5244/18.

А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову - скасувати з прийняттям нового - про відмову в задоволенні первісного позову.

5. Узагальнені доводи відзивів на апеляційні скарги

Так, позивач за первісним позовом у поданому відзиві зазначив, що не погоджується з доводами апеляційної скарги з урахуванням наступного.

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» зазначає, що оскільки на час укладення договору № 1321 положення Методики щодо визначення орендних ставок для розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини, були чинними, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі № 826/12473/18 набрала законної сили тільки 11.02.2020, тобто через півтора роки після укладення договору № 1321, застосування визначеної ставки в розмірі 25 % є правомірним.

Окрім цього, позивач за первісним позовом зазначив, що апелянт у передбаченому договором № 1321 порядку жодного разу не звертався з вимогою переглянути орендну ставку, більше того, частково сплачував орендну плату, що свідчить про визнання останнім дійсність та правомірність укладеного договору.

А тому позивач за первісним позовом вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення первісного позову.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як правомірно було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 01 червня 2016 року на підставі договору оренди № 751 між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією, комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» та публічним акціонерним товариством «Вторес» виникли правовідносини щодо оренди приміщення загальною площею 32,75 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 9 (далі - майно), в рамках яких Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація була орендодавцем, комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» - балансоутримувачем, Публічне акціонерне товариство «Вторес» - орендарем.

31 травня 2019 року шляхом укладення додаткової угоди № 1 до договору оренди № 751 сторони задекларували викладення цього договору в новій редакції присвоїли йому номер № 1321.

Цього ж дня, 31.05.2019 Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» та публічне акціонерне товариство «Вторес» уклали договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1321 (далі - договір № 1321).

У договорі № 1321 зазначено, що Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація (орендодавець) передає, а публічне акціонерне товариство «Вторес» (орендар) приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 9, загальною площею 32,75 кв.м. і є підвальним приміщенням. Оренда носить цільовий характер - для розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність із збору та сортування вторинної сировини на відстані менше ніж 200,00 м від житлових будинків.

Відповідно до п. 3.1 договору № 1321 орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 і становить без ПДВ 189,57 грн за кв.м. орендної площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку 6208,33 грн без ПДВ станом на 09.04.2019.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2 договору № 1321).

За приписами до п. 3.4 договору № 1321 розмір орендної плати підлягає перегляду на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, та в інших випадках, передбачених законодавством України. Орендар може звернутися до орендодавця із вимогою про перегляд орендної плати, якщо зміни до Методики мають наслідком зміну розміру орендної плати за цим договором, протягом будь-якого строку після набуття чинності відповідними змінами. Новий розмір орендної плати починає застосовуватись з першого числа місяця, наступного за датою укладення сторонами додаткової угоди до цього договору щодо приведення розміру орендної плати відповідно до змін, внесених до Методики.

Пунктами 3.6 та 3.7 договору № 1321 передбачено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі; орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Цей договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 28 травня 2022 року (п. 9.1 договору № 1321).

Акт приймання-передачі, як і договір № 1321, 31.05.2019 підписано всіма сторонами - Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавцем), комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (підприємством-балансоутримувачем) та публічним акціонерним товариством «Вторес» (орендарем).

Детально порядок визначення розміру орендної плати наведено у розрахунку, що є додатком № 1 до договору № 1321. Відповідно до цього додатку, при визначені розміру орендної плати застосована ставка 25 відсотків, що відповідає п. 10 таблиці 2 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, що є додатком 3 до рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/180 в редакції рішення Київської міської ради від 08.02.2018 № 21/4085. Пункт 10 цієї таблиці передбачав, що ставка 25 відсотків застосовується для розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини на відстані менше ніж 200,0 м від житлових будинків, а ставка 5 відсотків для розміщення цих же суб`єктів - на відстані 200,0 м та більше від житлових будинків.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В силу ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Законом, який регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності є Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (тут і далі в редакції, чинній на дату укладення договору оренди).

За визначенням статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до вимог частини 1 статті 10 цього ж Закону істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди; термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди майна, що перебуває у комунальній власності, затверджують органи місцевого самоврядування (частина 2 статті 10).

Відповідно до частин 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Спір у даній справі фактично виник щодо можливості застосування Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, в редакції рішення Київської міської ради від 08 лютого 2018 року № 21/4085 в частині визнання ставки орендної плати, після її скасування в порядку адміністративного судочинства. Суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 року у справі № 910/4315/19 за позовом Київської міської ради до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення - у задоволенні позову відмовлено. Вказане рішення було залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 у справі № 910/4315/19 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.02.2020.

Так у вказаній вище справі предметом позову було скасування рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 29.01.2019 №60/2-р/к у справі № 110/60/52-рп/к.18 відповідно до якого:

- визнано, що Рада своїми діями, які полягають у визначенні пунктом 2 примітки Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Ради від 21.04.2015 №415/1280, у редакції рішення Ради від 08.02.2018 №21/4085 (далі - Методика), можливості встановлювати інший розмір орендної ставки, ніж передбачено Методикою, вчинила порушення, передбачене пунктом 3 статті 50 та абзацом сьомим частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які полягають у наданні окремим суб`єктам господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

- визнано, що Рада своїми діями, які полягають у визначенні пунктом 10 Таблиці 2 "Орендні ставки за використання нерухомого майна" Методики різних розмірів орендної ставки при визначенні орендної плати за використання нерухомого комунального майна при одному цільовому призначені, а саме при розміщенні суб`єктів, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини, вчинила порушення, передбачене пунктом 3 статті 50 та абзацом восьмим частини другої статті 15 Закону у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які полягають у прийнятті рішення, внаслідок якого суб`єктам господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови порівняно з конкурентами;

- зобов`язано Раду у місячний строк припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке зазначене у пункті 1 цього рішення, шляхом виключення з Методики пункту 2 Примітки;

- зобов`язано Раду у місячний строк припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке зазначене у пункті 2 цього рішення, шляхом встановлення у Методиці єдиного розміру орендної ставки для суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини.

Рішенням Ради від 08.02.2018 № 21/4085 (далі - Рішення № 21/4085) внесено зміни до Методики, затвердженої рішенням Ради від 21.04.2015 № 415/1280 (далі - Рішення № 415/1280).

Згідно з Методикою при розрахунках суми орендної плати використовуються ставки, які затверджені Рішенням № 415/1280 (в редакції Рішення № 21/4085).

Пунктом 10 Таблиці 2 "Орендні ставки за використання нерухомого майна" Методики визначено, що при наданні в оренду об`єктів нерухомого майна територіальної громади міста Києва суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини, застосовується орендна ставка у розмірі 5% у випадку розміщення таких суб`єктів на відстані 200,0 метрів та більше від житлових будинків, у розмірі 25% для тих суб`єктів, які розміщені на відстані менше, ніж 200,0 метрів від житлових будинків.

Так, за висновком територіального відділення АМК, при здійсненні суб`єктами господарювання, які конкурують між собою, своєї діяльності на відповідному ринку для одних з них може застосовуватися орендна ставка на рівні 5%, для інших - у п`ять разів вище (25%), чим створюються дискримінаційні умови для їх діяльності порівняно з конкурентами внаслідок визначення більшого розміру орендної плати, а це може призвести до погіршення умов господарювання для окремих підприємців чи їх груп та нерівності ринкової позиції.

З урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог та враховуючи чинність рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 29.01.2019 №60/2-р/к у справі № 110/60/52-рп/к.18, суд апеляційної інстанції (беручи до уваги принцип обов`язковості судових рішень та верховенства права) враховує обставини неможливості застосування Методики у спірній редакції з мотивів, викладених у рішенні АМК від 29.01.2019 №60/2-р/к у справі № 110/60/52-рп/к.18.

При цьому, суд апеляційної інстанції також зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного cyдy від 11 лютого 2020 року по справі №826/12473/18, предметом якої було визнання нечинним, протиправним і скасування рішення №21/4085 від 08.02.2018 року "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21 квітня 2015 року №415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва", прийняте Київської міською радою, в частині визначення орендних ставок для розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини визнано нечинним та протиправним і скасовано рішення №21/4085 від 08 лютого 2018 року "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21 квітня 2015 року №415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва", прийняте Київської міською радою, в частині визначення орендних ставок для розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини.

Вказана постанова Шостого апеляційного адміністративного cyдy від 11 лютого 2020 року по справі №826/12473/18 набрала законної сили.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. А тому, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, що обставини справи, встановлені постанова Шостого апеляційного адміністративного cyдy від 11 лютого 2020 року по справі №826/12473/18 підлягають врахуванню.

В постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 (пункт 84) було зазначено, що частина 2 статті 265 КАС України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.

Оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного cyдy від 11 лютого 2020 року по справі №826/12473/18 було визнано нечинним, протиправним і скасовано рішення №21/4085 від 08 лютого 2018 року «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21 квітня 2015 року №415/1280 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва», прийняте Київської міською радою, в частині визначення орендних ставок для розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини, саме з дати набрання законної сили вказаного рішення суду є неможливим застосування Методики (в спірній редакції), починаючи з 11.02.2020.

Таким чином, з урахуванням встановленого вище, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим розрахунок орендної плати апелянта, відповідно до якого орендна плата визначена за базовий місяць розрахунку 6208,33 грн без ПДВ станом на 09.04.2019. Так, ставка 25% могла застосовуватись в період з 01.06.2019 по 11.02.2020 - що становить 50 168,60 грн. Тоді як починаючи з 12.02.2020 по 11.03.2020, мала застосовуватись ставка 5%, що становить - 1 211,28 грн.

Доводи позивача, що Методика (в спірній редакції) застосовувалась при визначенні лише першого місяця - не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки вказаний розмір 6 082,33 грн є базовим для розрахунку орендної плати, а тому застосовувався при розрахунку орендної плати у розумінні п. 3.2. договору.

Разом з цим, починаючи з 12.03.2020 по квітень 2022 розмір орендної плати мав розраховуватись, виходячи із ставки 5% з урахуванням здійснення нарахування орендної плати з коефіцієнтом 0,5 (у зв`язку з введенням на території України карантину (постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211) та становить - 17 930,84 грн.

Таким чином за спірний період з червня 2019 по квітень 2022 обґрунтованим є розмір нарахованої орендної плати у розмірі 69 310,72 грн.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем за первісним позовом було сплачено 85 840,11 грн, вказана обставина визнається обома сторонами, що підтверджується як апелянтом, так і позивачем за первісним позовом (згідно з наданого розрахунку заборгованості з орендної плати, т. 2 а.с. 3-4).

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апелянта про наявність переплати у останнього за договором оренди. А тому позовні вимоги про стягнення з останнього орендної плати у розмірі 87 281,39 грн та похідних від неї (річних та інфляційних втрат) - є необґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відхиляє як необґрунтовані доводи позивача за первісним позовом, що договір не було визнано недійсним у спірній частині, відсутні підстави для незастосування Методики в спірній редакції, оскільки на момент укладення договору Методика щодо визначення орендних ставок для розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини була чинною. Оскільки, з урахуванням скасування останньої - були відсутні підстави для нарахування орендної плати на її підставі. Доводи позивача за первісним позовом в цій частині є необґрунтованими на підстав встановленого вище в постанові.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що на підставі невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також через неправильне застосування норм матеріального права - рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

А тому суд апеляційної інстанції зазначає про помилкове застосування до спірних правовідносин (починаючи з 12.02.2020) положень Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Ради від 21.04.2015 №415/1280, у редакції рішення Ради від 08.02.2018 №21/4085 (що в свою чергу призвело до помилкового визнання судом першої інстанції обґрунтованим розрахунку позивача за первісним позовом). Вказане є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у частині задоволення первісного позову з прийняттям нового - про відмову в цій частині в задоволенні. В іншій частині - рішення суду першої інстанції не оскаржувалось, тоді як у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України).

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Вторес" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/4827/22 та в оскаржуваній частині (в частині задоволення первісного позову про стягнення 87281,39 грн боргу з орендної плати, 5 526,66 грн 3% річних, 14 243,70 грн інфляційних втрат, 17,40 грн пені) - скасувати з прийняттям нового в цій частині - про відмову в первісному позові з новим розподілом судових витрат.

9. Судові витрати

Згідно з положеннями ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ціна первісного позову становить 115 361,27 грн. Тоді як ставка судового збору за подання первісного позову до суду першої інстанції становить - 2 481,00 грн. З урахуванням задоволення позову в розмірі 8 292,12 грн (які не оскаржувались апелянтом) сума судового збору, яку слід покласти на відповідача становить 178,33 грн за розгляд справи в суді першої інстанції (за первісним позовом).

За результатами розгляду апеляційної скарги з позивача за первісним позовом у зв`язку з її задоволенням на користь відповідача за первісним позовом підлягає стягненню 3 721,50 грн судового збору (з урахування оскарження рішення лише в частині стягнення 107 069,15 грн за первісним позовом та мінімальної ставки за подання апеляційної скарги - 3 721,50 грн).

Таким чином, з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій слід стягнути 3 505,43 грн (3 721,50 грн - 178,33 грн).

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вторес" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/4827/22 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/4827/22 в оскаржуваній частині (в частині задоволення первісного позову про стягнення Публічного акціонерного товариства «Вторес» на користь комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» за договором № 1321 від 31.05.2019 про передачу майна територіальної громади міста Києва 87281,39 грн боргу з орендної плати, 5 526,66 грн 3% річних, 14 243,70 грн інфляційних втрат, 17,40 грн пені - скасувати з прийняттям нового в цій частині - про відмову в первісному позові з новим розподілом судових витрат.

3. Здійснити розподіл судових витрат.

Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (вул. Закревського, 15, м. Київ, 02217, код 39605452) на користь Публічного акціонерного товариства «Вторес» (вул. Закревського, 20, адміністративно-побутова будівля, літера «А», м. Київ, 02232, код 01882568) 3 505 (три тисячі п`ятсот п?ять) грн 43 коп судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

4. Видачу наказів доручити суду першої інстанції.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню в порядку та строки до Верховного Суду, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.11.2023.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк