Постанова

від 13.02.2024 по справі 910/4827/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/4827/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 (головуючий суддя Коротун О. М., судді Гаврилюк О. М., Сулім В. В.)

у справі № 910/4827/22

за первісним позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва"

до Публічного акціонерного товариства "Вторес"

про стягнення коштів

і за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Вторес"

до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва"

про визнання договору недійсним в частині,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Савченко Н. В., відповідача - Котвицький Є. О.)

ВСТУП

1. Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (далі - позивач, Комунальне підприємство) звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Вторес" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості по орендній платі та витратам балансоутримувача, посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконує свої договірні зобов`язання.

2. Відповідач же вказував на те, що погоджений сторонами в договорі оренди розмір орендної плати не може застосовуватися, оскільки нормативно-правовий акт, на підставі якого визначено розмір орендної плати, визнано протиправним, нечинним та скасовано в судовому порядку, у зв`язку з чим заявив зустрічний позов про визнання недійсним пункту договору, в якому погоджено розмір орендної плати.

3. Місцевий господарський суд ухвалив рішення на користь Комунального підприємства, аргументуючи це тим, що нормативно-правовий акт, який визначав ставки орендної плати, які підлягали застосуванню до Товариства, був чинним на момент укладення договору оренди, та обов`язком до застосування сторонами, а відтак відсутні підстави стверджувати про невідповідність пункту договору вимогам законодавства, чинним на момент укладення договору. Звідси суд першої інстанції вказав на наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором.

4. Апеляційний господарський суд в оскаржуваній частині (за первісними позовними вимогами) з висновками місцевого господарського суду не погодився, посилаючись на те, що до правовідносин сторін не можна застосовувати нормативно-правовий акт з моменту визнання його нечинним, протиправним та скасування в судовому порядку. Вказав, що розмір орендної плати з вказаного моменту слід визначати з урахуванням іншої (меншої) ставки, ніж та, яка погоджена в договорі. Відтак вказав на відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

5. Верховний Суд, переглядаючи судове рішення, має дати відповідь на питання щодо наявності / відсутності підстав для стягнення з орендаря заборгованості по орендній платі, погодженій сторонами у договорі на підставі нормативно-правового акта, який згодом визнаний нечинним та протиправним у судовому порядку.

6. Висновки судів попередніх інстанцій свідчать про різний підхід до вказаного питання. Верховний Суд погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на викладене в цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

7. Комунальне підприємство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариство про стягнення (з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог) 87 281,39 грн боргу з орендної плати, 5 526,66 грн 3% річних, 14 243,70 грн інфляційних втрат, 17,40 грн пені, 6 694,89 грн боргу по відшкодуванню витрат балансоутримувача, 107,67 грн пені, 0,53 грн 3% річних, 1 489,03 грн інфляційних втрат.

8. Позовні вимоги аргументовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договорів № 1321 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 31.05.2019 (далі - Договір № 1321) та № 0305/86-К про відшкодування витрат балансоутримувача від 01.10.2016 (далі - Договір № 0305/86-К). Борг з орендної плати виник за період з 01.10.2019 по 28.02.2022, періодом заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача є 01.06.2019 - 28.02.2022.

9. Товариство звернулося до суду з зустрічною позовною заявою до Комунального підприємства про визнання недійсним пункту 3.1 Договору № 1321.

10. Товариство вважало, що пункт 3.1 Договору № 1321, яким визначено розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку, суперечить акту законодавства, оскільки він ґрунтується на Методиці розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва (далі - Методика), що затверджена рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, в редакції рішення Київської міської ради від 08.02.2018 № 21/4085 (далі - рішення № 21/4085), яка в частині ставки оренди в 25 % для суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини, у випадку розміщення цих суб`єктів на відстані менше, ніж 200 метрів від житлових будинків, є такою, що порушує Закон України "Про захист економічної конкуренції".

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

11. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства на користь Комунального підприємства за Договором № 1321: 87 281,39 грн боргу з орендної плати, 5 526,66 грн 3% річних, 14 243,70 грн інфляційних втрат, 17,40 грн пені; за Договором № 0305/86-К: 6 694,89 грн боргу по відшкодуванню витрат балансоутримувача, 107,67 грн пені, 0,53 грн 3% річних, 1 489,03 грн інфляційних втрат. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

12. Місцевий господарський суд виходив із того, що: 1) пунктом 3.1 Договору № 1321 визначена орендна плата за базовий місяць розрахунку в розмірі 6 208,33 грн без ПДВ станом на 09.04.2019; 2) орендна плата за кожний наступний місяць визначається з урахуванням пункту 3.2 Договору № 1321; 3) на час укладення Договору № 1321 механізм розрахунку орендної плати за користування об`єктом оренди, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, визначався Методикою, в редакції рішення № 21/4085, відповідно до якої у разі оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна розмір річної орендної плати визначається за певною формулою, в якій підлягала застосуванню орендна ставка, визначена згідно з таблицею 2; пункт 10 цієї таблиці передбачав, що ставка 25 % застосовується для розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини на відстані менше ніж 200,0 м від житлових будинків, а ставка 5 %для розміщення цих же суб`єктів на відстані 200,0 м та більше від житлових будинків.

13. При цьому суд першої інстанції відхилив доводи орендаря про те, що рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду визнано нечинним, протиправним та скасоване рішення № 21/4085 в частині визначення орендних ставок для розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини, яке набрало законної сили 11.02.2020, відповідно до орендаря не може бути застосована ставка 25 %, а повинна застосовуватися ставка 5 %, вказавши на те, що на момент укладення Договору № 1321 Методика, в редакції рішення № 21/4085, була чинною та обов`язкової для сторін, а відтак зміст істотної умови (пункту 3.1) договору про розмір орендної плати не суперечив вимогам законодавства, що були чинним на момент укладення договору.

14. Звідси суд першої інстанції вказав на відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог про визнання недійсним пункту 3.1 Договору № 1321.

15. Зважаючи на визначений у Договорі № 1321 розмір орендної плати та порядок її розрахунку, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача по орендній платі та по відшкодуванню витрат балансоутримувача, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог.

16. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 в оскаржуваній частині (в частині задоволення первісного позову) скасовано з прийняттям нового в цій частині - про відмову в первісному позові з новим розподілом судових витрат.

17. Апеляційний господарський суд вказав, що Методика, в редакції рішення № 21/4085, не може застосовуватися до правовідносин сторін з моменту визнання її нечинною, протиправною і скасування за рішенням суду, яке набрало законної сили 11.02.2020, а відтак, з огляду на наданий відповідачем розрахунок орендної плати за Договором № 1321, вказав, що починаючи з 12.03.2020 по квітень 2022 розмір орендної плати мав розраховуватись, виходячи із ставки 5%, а відтак встановив наявність переплати у відповідача за договором оренди.

Касаційна скарга

18. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

19. Комунальне підприємство у касаційній скарзі не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині визначення розміру орендної плати за Договором № 1321 з урахуванням ставки орендної плати в розмірі 5 % після 12.02.2020.

20. Позивач наголошує на тому, що на підставі Методики, в редакції рішення № 21/4085, був визначений лише розмір орендної плати за перший (базовий) місяць, який у подальшому за кожний наступний місяць визначався шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції. Звідси вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що при нарахуванні орендної плати за наступні місяці сторони мають застосовувати орендну ставку, передбачену Методикою, а не керуватися зафіксованим у договорі розміром орендної плати.

21. Скаржник наголошує на тому, що орендна плата є істотною умовою договору оренди, яка погоджена сторонами під час укладення Договору № 1321, та не змінювалася сторонами протягом його дії, відповідно є обов`язково для виконання сторонами, навіть не дивлячись на скасування Методики, в редакції рішення № 21/4085.

22. Окрім того, скаржник наголошує на тому, що визначивши з 12.02.2020 розмір орендної плати виходячи із затвердженої Методикою ставки 5%, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що рішенням суду визнано нечинними та скасовано в цілому орендні ставки, встановлені для розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини, затверджені Методикою, в редакції рішення № 21/4085. Водночас, ні рішенням Антимонопольного комітету України, ані постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/12473/18 не було визначено певний розмір орендної ставки для суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини, а також не скасовано умови Договору № 1321.

23. Посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, від 19.09.2019 у справі № 395/499/16-ц, від 11.08.2021 у справі № 926/324/20, від 07.03.2023 у справі № 910/13573/21, від 09.11.2021 у справі № 653/4233/19, зокрема, щодо питання застосування приписів статей 3, 6, 627, 629, 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

24. Також, вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відзив

25. Товариство подало відзив, у якому просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу Комунального підприємства - без задоволення. У відзиві відповідач не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Наголошує на тому, що з урахуванням висновків Антимонопольного комітету України до відповідача не може застосовуватися ставка 25 % при визначенні розміру орендної плати, натомість, як вірно визначив суд апеляційної інстанції, орендна ставка при розрахунку орендної плати за базовий місяць повинна складати 5 %.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

26. 01.06.2016 на підставі договору оренди № 751 між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавцем), Комунальним підприємством (балансоутримувачем) і Товариством (орендарем) виникли правовідносини щодо оренди приміщення загальною площею 32,75 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 9.

27. 31.05.2019 шляхом укладення додаткової угоди № 1 до договору оренди № 751 сторони задекларували викладення цього договору в новій редакції та присвоїли йому номер № 1321.

28. Цього ж дня, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство і Товариство уклали договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1321 (Договір № 1321), відповідно до умов якого Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація (орендодавець) передає, а Товариство (орендар) приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 9, загальною площею 32,75 кв.м і є підвальним приміщенням (далі - приміщення). Оренда носить цільовий характер - для розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність із збору та сортування вторинної сировини на відстані менше ніж 200,00 м від житлових будинків.

29. Умовами Договору № 1321 також, зокрема, визначено таке:

- орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 і становить без ПДВ 189,57 грн за кв.м орендної площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку 6208,33 грн без ПДВ станом на 09.04.2019 (п. 3.1);

- орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2).

- розмір орендної плати підлягає перегляду на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, та в інших випадках, передбачених законодавством України. Орендар може звернутися до орендодавця із вимогою про перегляд орендної плати, якщо зміни до Методики мають наслідком зміну розміру орендної плати за цим договором, протягом будь-якого строку після набуття чинності відповідними змінами. Новий розмір орендної плати починає застосовуватись з першого числа місяця, наступного за датою укладення сторонами додаткової угоди до цього договору щодо приведення розміру орендної плати відповідно до змін, внесених до Методики (п. 3.4);

30. орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі; орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця (п.п. 3.6 та 3.7);

31. цей договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 28 травня 2022 року (п. 9.1).

32. Детально порядок визначення розміру орендної плати наведено у розрахунку, що є додатком № 1 до Договору № 1321, відповідно до якого, при визначені розміру орендної плати застосована ставка 25 відсотків, що відповідає п. 10 таблиці 2 Методики, що є додатком 3 до рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/180, в редакції рішення Київської міської ради від 08.02.2018 № 21/4085. Пункт 10 цієї таблиці передбачав, що ставка 25 % застосовується для розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини на відстані менше ніж 200,0 м від житлових будинків, а ставка 5 % для розміщення цих же суб`єктів - на відстані 200,0 м та більше від житлових будинків.

33. 01.10.2016 Комунальне підприємство (балансоутримувач) і Товариство (орендар) уклали договір № 0305/86-К про відшкодування витрат балансоутримувача (Договір № 0305/86-К), відповідно до умов якого балансоутримувач забезпечує надання послуг, які зазначені у додатку № 1 до договору (відшкодування плати за прибирання прибудинкової території, відшкодування плати за технічне обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж спільного використання), нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 9, а орендар бере участь у витратах, понесених балансоутримувачем при надані послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором та відшкодовує плату за земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оренди. Орендар займає приміщення загальною площею 32,75 кв.м на підставі договору оренди.

34. Орендар зобов`язується не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за надані послуги та відшкодування плата за земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оренди (п. 2.2.4 Договору 0305/86-К).

35. Вартість відшкодування плати за прибирання прибудинкової території становить 185,37 грн в місяць, вартість відшкодування плати за технічне обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж спільного використання - 32,75 грн в місяць (додаткова угода № 1 від 01.03.2018 до Договору № 0305/86-К).

36. Рішенням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.01.2019 №60/2-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", прийнятого за результатами розгляду справи №110/60/52-рп/к.18:

- визнано, що Київська міська рада своїми діями, які полягають у визначенні пунктом 2 примітки Методики, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280, в редакції рішення Київської міської ради від 08.02.2018 № 21/4085, можливості встановлювати інший розмір орендної ставки ніж передбачено Методикою, вчинила порушення, передбачене пунктом 3 статті 50 та абзацом сьомим частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які полягають у наданні окремим суб`єктам господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

- визнано, що Київська міська рада своїми діями, які полягають у визначенні пунктом 10 таблиці 2 "Орендні ставки за використання нерухомого майна" Методики, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, в редакції рішення Київської міської ради від 08.02.2018 № 21/4085, різних розмірів орендної ставки при визначенні орендної плати за використання нерухомого комунального майна при одному цільовому призначені, а саме при розміщенні суб`єктів, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини, вчинила порушення, передбачене пунктом 3 статті 50 та абзацом восьмим частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які полягають у прийнятті рішення внаслідок якого суб`єктам господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови порівняно з конкурентами;

- зобов`язано Київську міську раду у місячний строк припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення шляхом виключення з Методики, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, пункту 2 Примітки;

- зобов`язано Київську міську раду у місячний строк припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення шляхом встановлення у Методиці, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, в редакції рішення Київської міської ради від 08.02.2018 № 21/4085, єдиного розміру орендної ставки для суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини.

37. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 у справі № 910/4315/19 (набрало законної сили 16.11.2019) відмовлено Київській міській раді у задоволенні позову до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення від 29.01.2019 № 60/2-р/к.

38. Окрім того, Шостий апеляційний адміністративний суд (постанова від 11.02.2020 у справі № 826/12473/18) визнав нечинним, протиправним та скасував рішення Київської міської ради № 21/4085 від 08.02.2018 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 145/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" в частині визначення орендних ставок для розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини.

39. Визнаючи нечинним, протиправним та скасовуючи рішення Київської міської ради Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв встановлені Київським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України (рішення від 29.01.2019 № 60/2-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції") обставини порушення Київською міською радою пункту 3 статті 50 та абзацу восьмого частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

40. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

41. Предметом позову у справі, що розглядається, в оскаржуваній частині (за первісним позовом) є, зокрема, вимога про стягнення заборгованості з орендної плати.

42. В основу рішення місцевого господарського суду (в частині задоволення первісних позовних вимог) покладено висновок про виникнення у Товариства обов`язку сплачувати орендну плату виходячи із визначеної сторонами вартості оренди за базовий місяць з коригуванням його на індекс інфляції за наступні місяці, не на підставі рішення Київської міської ради від 08.02.2018 № 21/4085, яке визнано протиправним та нечинним за постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі № 826/12473/18, а саме на підставі пункту 3.1 Договору № 1321 (ст.ст. 6, 627 ЦК України), який (пункт) не визнаний недійсним у судовому порядку, в зв`язку з чим у силу вимог статті 629 ЦК України підлягає обов`язковому виконанню орендарем.

43. Вказане правозастосування положень статей 6, 627, 629 ЦК України відповідає наведеним скаржником висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 11.08.2021 у справі № 926/324/20, від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, від 19.08.2019 у справі № 395/499/16-ц, щодо принципів свободи договору та обов`язковості договору до виконання, які є універсальними щодо учасників договірних правовідносин, і від яких колегія суддів не вбачає підстав для відступу.

44. При цьому, суди обох інстанцій установили, та сторони не заперечують, що на момент укладення Договору № 1321, тобто на час застосування рішення Київської міської ради № 21/4085, вказане рішення було чинним і не визнавалося судом незаконним чи протиправним.

45. Як наслідок, місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що саме по собі подальше визнання протиправним і нечинним в порядку адміністративного судочинства рішення Київської міської ради № 21/4085, яким передбачалися у Методиці різні орендні ставки для розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини, автоматично, є / може бути підставою для подальшого врегулювання взаємовідносин сторін, проте матеріали справи не містять доказів на підтвердження внесення змін до Договору № 1321 в частині розміру орендної плати як у позасудовому (за згодою сторін), так і в судовому порядку.

46. Такі висновки місцевого господарського суду відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.06.2023 у справі № 927/1082/20. Так, у наведеній справі Верховний Суд вирішував у подібних правовідносинах питання правомірності стягнення орендної плати за договором оренди, у розмірі, погодженому сторонами в додатковій угоді № 3, з урахуванням Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням Чернігівської облради від 17.05.2017, яке в подальшому визнане протиправним та нечинним у судовому порядку.

47. У наведеній постанові від 06.06.2023 у справі № 927/1082/20 Верховний Суд погодився з висновками судів про наявність підстав для стягнення з орендаря заборгованості, вказавши, що з урахуванням приписів статей 204, 629 ЦК України суди дійшли вірного висновку про те, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату в більшому розмірі (в порівнянні з попереднім розміром орендної плати, визначеним пунктом 3.4 договору № 66 в його первісній редакції) виник не на підставі рішення Чернігівської облради від 17.05.2017, яке визнано протиправним і нечинним в порядку адміністративного судочинства, а безпосередньо на підставі додаткової угоди від 31.08.2017 № 3 до договору оренди від 01.11.2011, яка (додаткова угода) повністю або частково (в частині викладення пунктів 3.3, 3.4 договору № 66 в новій редакції) не визнавалася недійсною в судовому порядку, в зв`язку з чим у силу вимог статті 629 ЦК України підлягала обов`язковому виконанню орендарем.

48. Наведеним спростовується посилання Комунального підприємства на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах. Проте, висновки суду апеляційної інстанції, яким він мотивував оскаржувану постанову, наведеним висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові 06.06.2023 у справі № 927/1082/20, не відповідають.

49. Суд апеляційної інстанції, здійснивши посилання на висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, зміст якого полягає у тому, що до суб`єкта господарювання не може застосовуватися нормативно-правовий акт, який на момент його застосування уповноваженим суб`єктом владних повноважень вже визнано судом незаконним, фактично не врахував (та не спростував висновок суду першої інстанції), що на момент укладення Договору № 1321 та, відповідно, погодження сторонами розміру орендної плати, Методика, в редакції рішення Київської міської ради № 21/4085, була чинною.

50. Також, вказавши, що з моменту визнання нечинним, протиправним і скасування рішення Київської міської ради № 21/4085 в частині визначення у Методиці орендних ставок для розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збору та сортування вторинної сировини, розмір орендної плати повинен розраховуватися з урахуванням ставки 5%, апеляційний господарський суд не врахував, що відповідний розмір орендної плати сторони добровільно в договорі не погоджували, та, відповідно, не спростував висновок суду першої інстанції про те, що договірні зобов`язання повинні виконуватися на умовах, погоджених у договорі.

51. З огляду на викладене вище, а також ураховуючи те, що суд апеляційної інстанції належним чином не спростував висновки місцевого господарського суду (які узгоджуються з висновками, які наведені у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 927/1082/20, та від яких колегія суддів не вбачає підстав для відступу) про наявність підстав для стягнення заборгованості за договором оренди комунального майна, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог касаційної скарги Комунального підприємства.

52. Звідси, установлені у цій справі обставини щодо погодженого сторонами в Договорі № 1321 розміру орендної плати (пункту 3.1) та порядку його розрахунку за кожний наступний місяць (пункт 3.2), який є дійсним (відповідач не довів наявність судових рішень на його користь щодо оспорення розміру орендної плати чи погодження в договорі іншого розміру), враховуючи презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України) і принцип обов`язковості договору (статті 629 ЦК України) Верховний Суд, з огляду на постале перед ним питання у цій справі, погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з Товариства заборгованості по орендній платі у передбаченому Договорі № 1321 розмірі.

53. Доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, спростовуються наведеним вище.

54. Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.05.2019 у справі № 910/5098/18, від 18.03.2019 у справі № 910/5244/18, від 20.03.2019 у справі № 910/7715/18, від 18.04.2019 у справі № 910/5105/18, оскільки вони стосувалися питання процесуального правонаступництва у спорі щодо стягнення штрафних санкцій на суму основного боргу, яка (сума основного боргу) відступлена на підставі мирової угоди; від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, оскільки вони стосувалися питання визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного з порушенням вимог частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту", що свідчить про очевидну неподібність правовідносин у наведених справах і у цій справі, яка розглядається. Відповідно, процитовані відповідачем висновки жодним чином не спростовують висновок суду першої інстанції про обов`язковість виконання умов договору.

55. Колегія суддів також не бере до уваги посилання відповідача на адміністративні справи № 816/52/17, № п/811/658/16, № 817/622/16 (спори про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій), оскільки наведені у них висновки не стосуються виконання договірних зобов`язань та не спростовують висновків суду першої інстанції.

56. Окрім того, колегія суддів також вважає за необхідне наголосити на напрацьованому Верховним Судом єдиному підході щодо необхідності врахування / погодження сторонами умов договорів оренди в разі недотримання органом місцевого самоврядування норм конкурентного законодавства під час прийняття своїх рішень, який викладений, зокрема, в постановах від 17.06.2021 у справі № 904/2127/20, від 16.04.2019 у справі № 904/2403/18, від 01.12.2020 у справі № 904/1103/20, від 13.06.2019 у справі № 904/2209/18.

57. Іншим доводам сторін Суд не надає оцінку, оскільки вони не мають вирішального значення для правильного вирішення цього спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

59. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).

60. З огляду на викладене, враховуючи, що скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, довів неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, касаційна скарга Комунального підприємства підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - залишенню в силі.

Розподіл судових витрат

61. Відповідно до статей 129, 315 ГПК України внаслідок задоволення касаційної скарги витрати скаржника зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір", підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 скасувати, рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/4827/22 в оскаржуваній частині залишити в силі.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Вторес" (код ЄДРПОУ 01882568) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (код ЄДРПОУ 39605452) 4 962,00 грн відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил