Ухвала

від 20.11.2023 по справі 910/13854/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні подання

м. Київ

20.11.2023Справа № 910/13854/14

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши матеріали подання Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 6

про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи - боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Сіті Сервіс" ОСОБА_1

у справі № 910/13854/14

за позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави

в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто сіті сервіс"

про стягнення 2 592 693,36 грн.

Без виклику представників учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебувала позовна заява Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто сіті сервіс" про стягнення 2 592 693,36 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2014 року у справі № 910/13854/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто сіті сервіс" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 36019304) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 000340022) пеню в розмірі 912 243 (дев`ятсот дванадцять тисяч двісті сорок три) грн. та штраф у розмірі 1 680 449 (один мільйон шістсот вісімдесят тисяч чотириста сорок дев`ять) грн. 40 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто сіті сервіс" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 36019304) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 51 853 (п`ятдесят одна тисяча вісімсот п`ятдесят три) грн. 87 коп. - витрат по сплаті судового збору.

На виконання вказаного рішення від 17.09.2014 року Господарським судом міста Києва видано відповідні накази від 06.10.2014 року.

Через канцелярію суду 14.11.2023 року надійшло подання Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа керівника юридичної особи-боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Сіті Сервіс" ОСОБА_1 до виконання своїх зобов`язань за рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2014 року у справі № 910/13854/14.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2023 року у зв`язку зі звільненням судді Прокопенко Л.В. вищевказане подання було передано на розгляд судді Селівону А.М.

Розглянувши матеріали подання державного виконавця про тимчасове обмеження у справі виїзду на межі України та наведені обґрунтування, проаналізувавши норми Господарського процесуального законодавства України та Закону України "Про виконавче провадження", а також дослідивши надані державним виконавцем докази суд зазначає, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення (ч. 1 ст. 337 ГПК України).

Як унормовано статтею 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Частиною 4 ст. 337 ГПК України визначено, що ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Як встановлено судом, на виконанні у державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/13854/14 від 17.09.2014 року на підставі наказу від 06.10.2014 року про стягнення з Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто сіті сервіс" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 36019304) на користь Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 000340022) пеню в розмірі 912 243 (дев`ятсот дванадцять тисяч двісті сорок три) грн. та штраф у розмірі 1 680 449 (один мільйон шістсот вісімдесят тисяч чотириста сорок дев`ять) грн. 40 коп., відкрите на підставі постанови державного виконавця від 09.11.2022 року.

Боржником за вказаним виконавчим документом є Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Сіті Сервіс" (код ЄДРПОУ 36019304).

Згідно ст. 129-1 Конституції України, ст. 326 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, з моменту відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 постановою від 09.11.2022 року державним виконавцем вчинялись відповідні виконавчі дії, направлені на належне виконання наказу господарського суду у справі № 910/13854/14.

Зокрема, постановою про арешт коштів боржника від 23.11.2022 року згідно ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, та направлено постанову до банківських установ.

При цьому, як зазначає заявник, платіжні інструкції, направлені державним виконавцем до банківських установ, повернулись без виконання згідно пп. 12, 27 розділу І Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 року за №163, у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку (пункт 69 розділ IV).

Також державним виконавцем 29.05.2023 року за наслідками направлення запитів щодо надання інформації про майно та транспортні засоби боржника, зокрема, до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, Державного підприємства "Держреєстри України", ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин", ДП «Головний інформаційно - обчислювальний центр Укрзалізниці», Державного агентства рибного господарства України, Територіального сервісного центру МВС 2341 і м. Запоріжжя та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, отримано інформацію про відсутність зареєстрованих за боржником транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, тракторів, комбайнів та інших самохідних машин, суден, пакетів акцій, земельних ділянок, тварин, а також іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, а також коштів на рахунках товариства тощо.

Окрім цього, 23.06.2023 року державним виконавцем здійснено виїзд за адресою місцезнаходження юридичної особи - ТОВ "Авто Сіті Сервіс", за результатами якого складено акт від 23.06.2023 року про фактичну відсутність боржника за адресою місцезнаходження: вул. Перемоги, 25, офіс 1, м. Запоріжжя, 69001, та неможливість перевірки майнового стану боржника.

В свою чергу, як зазначає державний виконавець, згідно повідомлення ГУ ДПС у Запорізькій області боржник звітність за періоди 2021-2022 року до податкових органів не подавав, останню декларацію про прибуток ТОВ "Авто Сіті Сервіс" подано за звітний період 2013 рік, а керівник боржника на неодноразові виклики державного виконавця, направлені на його адресу, зокрема, 30.11.2022 року, 29.05.2023 року, 02.08.2023 року, не з`явився.

Положеннями п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань (п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України").

За змістом листа Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" однією з підстав для відмови у задоволенні подань є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

При цьому, поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Разом з цим, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Суд зазначає, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Наразі, в обґрунтування подання державний виконавець зазначає, що боржник, керівником якого є ОСОБА_1 , ухиляється від виконання рішення суду, оскільки ігнорує неодноразові законні вимоги приватного виконавця щодо необхідності його явки як керівника боржника до державного виконавця, не повідомив про наявність обставин, які перешкоджають проведенню виконавчих дій та/або інші підстави, що можуть бути підставою для відкладення таких дій.

Окрім цього державний виконавець окремо наголошує на невчиненні боржником будь - яких дій, спрямованих на виконання рішення суду та погашення заборгованості, та вжиття органом державної виконавчої служби всіх передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішень.

З огляду на вищевикладені обставини державний виконавець зазначає, що боржник умисно ухиляється від виконання як вимог державного виконавця, так і від виконання рішення суду від 17.09.2014 року у справі №910/13854/14 та наказу суду від 06.10.2014 року, позаяк боржником та, зокрема, його керівником ОСОБА_1 , не вчинено жодних дій для їх виконання та ігноруються вимоги державного виконавця, що, на переконання останнього, є достатньою підставою для вжиття заходів щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України гр. ОСОБА_1 .

В свою чергу суд наголошує, що боржником за наказом Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 року у справі № 910/13854/14 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Сіті Сервіс" (код ЄДРПОУ 36019304).

При цьому у поданні, яке розглядається судом, державний виконавець просить суд обмежити у праві на виїзд за межі України керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Сіті Сервіс" гр. ОСОБА_1 , який не є фізичною особою - боржником за наказом Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 року.

Разом з тим, стаття 337 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість застосування господарським судом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України тільки для фізичної особи, яка є боржником, і відповідно не передбачає можливості застосування господарським судом такого тимчасового обмеження для керівника боржника - юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд доходить висновку про відмову у задоволенні подання Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Сервіс Сіті" ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні подання Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Сервіс Сіті" ОСОБА_1 відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон